Профессиональная Юридическая Группа

Истина для всех открыта
Subscribe

Archive for the ‘’

Заява про уточнення позовних вимог у справі про визнання протиправною заборони у в”їзді в Україну громаданину РФ

July 23, 2020 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

Вих.№27-1/11
від 27 листопада 2019 року

Позивач:

Представник Позивача:
(особа, що подає заяву про уточнення
позовних вимог)

Відповідач 1:

Відповідач 2:

Справа №

Суддя Київський окружний адміністративний суд
01133, Київ, бульвар Лесі Українки, 26

_____________________________
місце проживання в Україні (адреса для листування): __________________________;
місце проживання (реєстрації) в Російській Федерації: Російська Федерація, ________________;
паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер ___________, виданий ___________, орган видачі - ФМС ___________;
реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні: ______________
Тел.: +38 ________________
Адреса електронної пошти: _____________

Адвокат ________________
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ___ №______ від _____________, видане Радою адвокатів _________________; посвідчення адвоката №______ від ___________
Місце проживання (реєстрації): ____________
Реєстраційний номер облікової картки платника податків: _________________________
Тел.: +38 (____) _________________
Адреса електронної пошти: _______________

Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України
08307, Київська область, м. Бориспіль-7
Код ЄДРПОУ 14321475
Тел.: +38 (044) 281-78-68
Факс: +38 (044) 281-70-63
Адреса електронної пошти: okpp@pvu.gov.ua

Начальник 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ»
старший лейтенант Авраменко Костянтин Віталійович
08307, Київська область, м. Бориспіль-7
Тел.: +38 (044) 281-78-68
Факс: +38 (044) 281-70-63
Адреса електронної пошти: okpp@pvu.gov.ua

320/2690/19

Панченко Н.Д.

Заява
про уточнення позовних вимог

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/2690/19 за позовом _______________________ (далі - "Позивач") до Окремого контрольно-пропускного пункту “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України (далі - "Відповідач 1"), Начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича (далі - "Відповідач 2") про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
Позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги та викласти позовну заяву в наступній редакції.
25 січня 2019 року громадянин Російської Федерації ______________________ прибув до України в ділових та особистих справах. Однак при проходженні ним прикордонного контролю в Міжнародному аеропорті "Київ" (ОКПП "КИЇВ") йому було відмовлено в перетинанні державного кордону України, про що начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийняте відповідне рішення від 25 січня 2019 року (копія міститься в матеріалах справи) та внесено запис (проставлено штамп) у паспорті громадянина Російської Федерації Позивача для виїзду за кордон номер ___________, виданий _______________, орган видачі - ФМС __________ (копія паспорта міститься в матеріалах справи).
Вищевказані дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" та прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України Позивач вважає протиправними у звʹязку з наступним.
_____________________ займає посаду Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "______________" (місцезнаходження: ______, м.Москва, вул. _______________), що підтверджується Випискою з державного реєстру юридичних осіб та протколом засідання Ради директорів про обрання на посаду (копії містяться в матеріалах справи).
З 21 грудня 2012 року в Україні діє офіційне Представництво "ТОВ "__________________", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію представництва (копія міститься в матеріалах справи) та Довідкою про взяття на облік Представництва як платника податків (копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (далі - ЦК України), представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Оскільки Представництво "ТОВ "_________________" в Україні не є самостійною юридичною особою, а є лише відокремленим структурним підрозділом ТОВ "_______________" (РФ), Позивач, як Генеральний директор головної компанії - ТОВ "______________" (РФ) та особа, відповідальна за діяльність як Товариства в цілому, так і кожного з його відокремлених підрозділів, брав активну безпосередню участь у створенні Представництва, в наділенні його майном та коштами, затвердженні програм діяльності, організації форм і методів роботи, здійсненні контролю за діяльністю Представництва та використанням наданих головною компанією майна та коштів. В 2012 та 2017 роках Позивачем як Генеральним директором ТОВ "_________________" (РФ) було затверджено Положення про Представництво (копії містяться в матеріалах справи). Крім того, кожного року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "__________________" (РФ) видавались довіреності на виконання функцій керівника Представництва "ТОВ "_____________________" в Україні (копії містяться в матеріалах справи).
Починаючи з моменту створення Представництва і до прийняття оскаржуваного рішення Позивач неодноразово кожного року (по кілька разів на рік) особисто відвідував Представництво для окреслення планів діяльності, визначення форм і методів роботи, здійснення контролю за діяльністю Представництва як структурного підрозділу ТОВ "________________".
23 січня 2019 року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "___________________" (РФ) було видано черговий Наказ (розпорядження) №___ про направлення працівника у відрядження, згідно з яким _________________ був направлений у відрядження до Представництва "ТОВ "________________" в Україні (м.Київ) строком на 2 (два) дні з 25 січня 2019 року по 26 січня 2019 року з метою "Проведення наради за результатами роботи за 2018р., і плани на 2019р.)" (копія наказу міститься в матеріалах справи).
23 січня 2019 року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "___________________" (РФ) було також затверджено Програму перебування у відрядженні в м.Києві на період з 25.01.2019р. по 26.01.2019р. (копія міститься в матеріалах справи), в якій було детально погодинно розписано графік та мета його перебування в м.Києві починаючи з моменту приземлення літака і до моменту запланованого зворотнього вильоту з м.Києва 26.01.2019р. Зокрема, в якості мети перебування Позивача в м.Києві в офісі Представництва "ТОВ "_____________________" було вказано: ознайомлення з результатами роботи Представництва за 2018 рік та постановка планів на 2019 рік, контроль впровадження та аудит виконання локальних актів та наказів ТОВ "_______________", аналіз фінансової дисципліни та виконання фінансових планів на 2018 рік, проведення інформаційно-розʹяснювальних заходів з персоналом Представництва у форматі Питання-Відповідь, аудит виконання вимог складського зберігання та виконання корпоративних вимог безпеки та охорони праці.
Крім того, 23 січня 2019 року від імені Представництва "ТОВ "_____________________" було видано та нотаріально засвідчено заяву, адресовану органам прикордонного контролю, іншим компетентним органам та всім зацікавленим особам про те, що Представництво "ТОВ "__________________" "підтверджує своє запрошення на тимчасову робочу поїздку в Україну, з метою проведення внутрішнього аудиту та вирішення організаційних питань діяльності Представництва, як структурного підрозділу ТОВ «______________» (м.Москва, Російська Федерація), громадянина Російської Федерації _______________ у період з 25 січня 2019 року по 26 січня 2019 року включно" і при цьому "Представництво, як приймаюча сторона, гарантує забезпечення місця проживання запрошеної особи на території України та взяття на себе зобов’язань зі сплати всіх витрат, пов’язаних з її перебуванням на території України, в рамках вищевказаної робочої поїздки, та виїздом з України". "Представництво також бере на себе повну відповідальністю за можливі негативні наслідки перебування запрошеної особи в Україні. Також цією заявою Представництво підтверджує, що всі правила та вимоги по перебуванню іноземних громадян на території України будуть нею виконані, а також гарантує її своєчасний виїзд у вказані строки". Також у даній заяві було детально вказано персональні дані запрошеної особи (копія заяви міститься в матеріалах справи).
Оригінал вищевказаної заяви Позивач мав при собі при проходженні прикордонного контролю та предʹявив його посадовим особам ОКПП "КИЇВ" разом з іншими документами, що підтверджували мету і строки його перебування в Україні. Крім того, при собі Позивач мав наперед заброньовані квитки на літак (в тому числі для зворотнього вильоту 26.01.2019 року о _____ год рейсом _____ Київ - Мінськ) та достатню кількість коштів для перебування в Україні (незважаючи на те, що повне фінансове забезпечення його перебування в Україні взяло на себе Представництво "ТОВ "________________"). Вищевказані аргументи були Позивачем заявлені, а документи предʹявлені безпосередньо посадовим особам ОКПП "КИЇВ", однак його пояснення та аргументи до уваги взяті не були, натомість посадовими особами було винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України із зазначенням в якості єдиної причини того, що ______________ нібито "не може підтвердити мету запланованого перебування на території України".
В даному випадку вищевказана аргументація є особливо безпідставною та цинічною з огляду на те, що Позивач народився і тривалий час проживав на території України, що підтверджується, зокрема, національним паспортом громадянина РФ із зазначенням місця народження (м. Київ, УРСР), а також свідоцтвом про народження (копії додаються). Обоє його батьків були громадянами України та постійно проживали на території України.
Покійна мати Позивача, ____________, все життя проживала в Україні та померла в 2009 році (копія Свідоцтва про смерть та ідентифікаційного коду містяться в матеріалах справи). Позивач успадкував від своєї матері нерухоме майно, зокрема, квартиру №___ у будинку №___ по вул. _______________ у м.______ та земельну ділянку площею _________ га у м.Києві, вул. __________, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (копії містяться в матеріалах справи).
Крім того, Позивач також є власником іншого нерухомого майна, розташованого в Україні, яке він придбав за договорами купівлі-продажу, зокрема: житлового будинку під номером ___ в _______________________ району Київської області по вул. ___________ та земельної ділянки; майнового комплексу за адресою м.Київ, ________________ (копії договорів купівлі-продажу містяться в матеріалах справи).
Для вирішення питань, повʹязаних з утриманням та обслуговуванням усієї вищевказаної нерухомості, сплатою податків та комунальних платежів, вирішення інших питань Позивач регулярно відвідував Україну по кілька разів на рік не лише в ділових, але й в особистих цілях, про що також наголошував посадовим особам ОКПП "КИЇВ" як на ще одну підставу його перебування в Україні, однак і ці аргументи до уваги взяті не були.
Позивач, перебуваючи на обліку в податкових органах України (копія ідентифікаційного коду міститься в матеріалах справи), регулярно отримуючи від них податкові повідомлення-рішення про сплату податків із зазначенням сум та граничних строків їх сплати, сплачуючи земельний податок, податок на нерухоме майно та інші податки і збори в значних розмірах (копії податкових повідомлень-рішень та квитанцій про сплату податків містяться в матеріалах справи), - фактично є податковим резидентом України і, на його переконання, має всі підстави для вʹїзду на територію України не лише з діловим візитом як керівник головної компанії офісу її відокремленого підрозділу у м.Києві, але й для вирішення особистих питань та нагальних питань, повʹязаних з виконанням ним обовʹязків податкового резидента України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” від 03.04.2003 №661-IV, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011р. № 3773-VI. Так, згідно вимог частини 1 зазначеної статті, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в’їзд через контрольні пункти в’їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в’їзду - виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 № 1710-VI визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.
У відповідності з частиною 4 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
За приписами частини 1 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною другою статті 6 Закону визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 5 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Стаття 8 Закону України “Про прикордонний контроль” визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, за приписами частини 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно вимог частини 2 статті 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Тобто рішення повинно містити водночас два обовʹязкових елементи (параметри): 1) обгрунтування прийняття рішення та 2) причини відмови.
Звертаємо увагу на те, що в тексті оскаржуваного рішення вказана загальними словами лише причина відмови в перетинанні державного кордону (недоведеність мети запланованого візиту), однак відсутнє обгрунтування даного рішення (більш детальна аргументація чому саме чи на підставі яких обставин посадові особи Відповідача 1 дійшли висновку про недоведення Позивачем мети вʹїзду в Україну). Тобто саме рішення, на переконання Позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства України за змістом (відсутній обовʹязковий елемент (параметр), передбачений Законом України “Про прикордонний контроль” - обгрунтування прийнятого рішення).
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, навів лише єдину загальну причину для відмови в перетинанні державного кордону України, а саме - неможливість підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, на переконання Позивача, ним було надано посадовим особам Відповідача 1 в пункті пропуску через державний кордон України більш ніж достатньо документів та пояснень для підтвердження мети його перебування в Україні, зокрема: наказ (розпорядження) про відрядження до структурного підрозділу (представництва) головної компанії у м.Києві із зазначенням дат і мети відрядження; програму перебування Генерального директора ТОВ "__________________" у Представництві "ТОВ "______________" в м.Києві із зазначенням погодинного графіку заходів та мети відрядження; офіційну нотаріально засвідчену заяву Представництва "ТОВ "__________________" до органів прикордонного контролю із зазначенням дат його візиту, мети перебування в Україні, гарантій забезпечення місця проживання та взяття на себе фінансових витрат запрошеної особи, документів про право власності на нерухоме майно в Україні, документів про сплату податків в Україні та ін.
У звʹязку з вищевикладеним, Позивач вважає прийняте рішення від 25 січня 2019 року про відмову йому в перетинанні державного кордону України необгрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Крім того, вважає також протиправними дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" щодо внесення до його паспортного документа для виїзду за кордон штампа про відмову в перетинанні державного кордону України.
Підстави та порядок проставлення в паспортних документах осіб, що перетинають державний кордон України, штампу "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ..." регулюється Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. №946. Однак дана Інструкція не передбачає підстав та порядку використання штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Більше того, Позивачу не вдалося виявити жодного нормативно-правового акту, який би регулював підстави та порядок внесення до паспортних документів іноземців саме штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Даний штамп, на переконання Позивача, був виготовлений та застосовується органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України без правових підстав. Відповідачем 1 не надано законодавчого обгрунтування правомірності проставлення ним вищевказаного штампу в паспортному документі Позивача.
Порядок відмови в перетинанні державного кордону України іноземцями чи особами без громадянства у разі вʹїзду в Україну регулюється вичерпним переліком статей Закону України "Про прикордонний контроль" (далі - Закон), а саме: ч. 2 ст. 8 та ст. 14 даного Закону.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно зі статтею 14 Закону, у разі відмови іноземцю, особі без громадянства у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну візу у його паспортному документі може бути скасовано за наявності однієї з таких підстав:
1) рішення відповідного державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
2) обґрунтованих підстав вважати візу отриманою у незаконний спосіб. Неподання іноземцем або особою без громадянства під час в'їзду в Україну одного чи кількох підтверджуючих документів щодо мети та умов перебування в Україні не є підставою до скасування візи.
Скасування візи здійснюється уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону шляхом проставлення на ній відтиску штемпеля, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Про скасування візи зазначається у рішенні про відмову у перетинанні державного кордону.
Однак наголошуємо на тому, що під час здійснення Позивачем візиту в Україну 25 січня 2019 року віза не видавалась (!!!). І, відповідно, рішення про її скасування не приймалось, про що Відповідачем 1, зокрема, зазначено в пункті 3 оскаржуваного рішення (!!!).
Тобто у Відповідача 1 були відсутні будь-які підстави для внесення до паспортного документа Позивача штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну" на підставі статей 8, 14 Закону (на які Відповідач посилається в оскаржуваному рішенні), оскільки єдиною підставою для цього відповідно до положень Закону є лише скасування візи, яке здійснюється "шляхом проставлення на ній відтиску штемпеля", а в ситуації Позивача рішення про скасування візи не приймалось. Відповідно, проставлення штемпелю як шлях скасування візи до Позивача не повинно було бути застосоване. Крім того, Відповідачем 1 не наведено також жодного обгрунтування внесення ним штампу саме "Відмовлено у вʹїзді в Україну" з посиланням на чинне законодавство України.
Виходячи з того, що Відповідачем 1 вже внесено штамп до паспортного документа Позивача, - вважаємо що даний штамп істотно обмежує і надалі обмежуватиме законні права та інтереси Позивача, зокрема право пересування, право вʹїзду на територію України, оскільки як Державною прикордонною службою України на її офіційному web-сайті, так і в численних статтях на інших ресурсах у мережі ІНТЕРНЕТ зазначається про те, що "з метою недопущення в'їзду на територію України радикально налаштованих осіб, які прямують через державний кордон і можуть брати участь в акціях антиукраїнської спрямованості, Держприкордонслужба запроваджує нову позначку. У Держприкордонслужбі відзначають, що нововведення дозволить швидше виявляти осіб, яким було відмовлено у перетинанні державного кордону, при їх повторних спробах в'їхати в Україну. Встановлення законних підстав для перетинання державного кордону буде прийматися з урахуванням обставин попереднього непропуску на територію нашої держави." (копії роздруківок з інформаційних ресурсів у мережі ІНТЕРНЕТ додаються). Дана інформація доступна, зокрема, за наступними адресами у мережі ІНТЕРНЕТ:
- https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/pogranichniki-budut-metit-teh-komu-otkazano-vo-vezde-v-ukrainu-518052.html;
- https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3358547-ukrainska-prykordonsluzhba-vvela-novu-vidmitku-pro-vidmovu-u-vizdi-v-krainu;
- https://www.pravda.com.ua/news/2014/05/5/7024449/;
- http://korr.com.ua/news/item/4068-otmetka-v-pasport-na-granitse-vidmovleno-u-v-jizdi-v-ukrajinu.html;
- https://news.liga.net/society/news/na_gosgranitse_vvodyat_novuyu_otmetku_v_pasport_ob_otkaze_vo_vezde.
Таким чином, штамп "Відмовлено у їзді в Україну" порушує законні права та інтереси Позивача, наперед безпідставно накладає на Позивача клеймо радикально налаштованої особи, антиукраїнця, небезпечного для національної безпеки України елемента, заздалегідь безпосередньо впливає на більш високий рівень негативного та підозріливого ставлення до Позивача з боку органів прикордонного контролю при наступних майбутніх спробах вʹїзду Позивача в Україну, спонукатиме їх до прийняття в подальшому рішень про відмову в перетинанні кордону України на підставі штампу в паспортному документі про попередню відмову у вʹїзді, яку Позивач вважає при цьому незаконною.
Позивачем не виявлено в чинному законодавстві України нормативно закріплених інструкцій чи процедур скасування вже внесеного в паспортний документ штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Крім того, представник Відповідача 1 в судовому засіданні також підтвердив, що скасування саме даного штампу відповідними інструкціями не передбачене. Натомість Додатком 6 до Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. №946, затверджено форму відтиску штемпеля про скасування відтиску "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ..." (зокрема, у верхньому рядку міститься напис „АНУЛЬОВАНО”).
У звʹязку з чим Позивач вважає за необхідне просити суд зобовʹязати Відповідача 1 внести до паспортного документа Позивача відмітку (штамп) про анулювання штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну" за аналогією до процедури скасування штампу "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ...".
Відповідачем 1 в судовому засіданні заявлено про те, що Відповідач 1 не заперечує проти самого факту існування документів, доданих Позивачем до позовної заяви, однак наголошує на тому, що Позивач не надав підтвердження факту саме подання (предʹявлення) даних документів посадовим особам прикордонного контролю при проходженні співбесіди на другій лінії контролю.
Звертаю увагу суду на те, що проходження співбесіди на другій лінії контролю відбувається індивідуально з кожною особою, за певною процедурою та в окремому спеціально обладнаному і відокремленому приміщенні. Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час вʹїзду в Україну, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2018р. №392 (далі - Порядок), контроль другої лінії в пунктах пропуску для повітряного сполучення проводиться в окремих службових приміщеннях (місцях) підрозділів органу охорони державного кордону, облаштованих для проведення контролю другої лінії, які знаходяться в режимній зоні аеропорту (аеродрому). Обмеженість можливостей Позивача (в тому числі щодо здійснення фіксації такої співбесіди власними технічними засобами), особливий стресовий стан Позивача як особи, стосовно якої проводяться певні дії з боку посадових осіб органів влади та відсутність при такій співбесіді інших третіх осіб, які б не перебували на стороні жодного з учасників даної процедури, - створює обʹєктивну неможливість наявності у Позивача будь-яких доказів, що підтверджують факт дачі пояснень Позивачем, їх зміст та факт надання ним документів Відповідачу 1, які підверджують мету запланованого візиту, саме на другій лінії контролю під час проведення співбесіди. Єдиним прямим обʹєктивним доказом предʹявлення документів та пояснень саме під час співбесіди є відеофіксація, яка здійснювалась технічними засобами Відповідача 1 при проходженні Позивачем співбесіди на другій лінії контролю. Однак Відповідачем 1 було заявлено в судовому засіданні про знищення даного відеозапису у звʹязку з закінченням строку зберігання відповідно до внутрішніх інструкцій Відповідача 1.
Разом з тим, незважаючи на обʹєктивну відсутність у Позивача можливості надати докази на підтвердження факту дачі ним пояснень та підтверджуючих документів стосовно мети запланованого візиту в Україну саме під час проходження співбесіди на другій лінії контролю, оскільки такі докази повністю перебували під контролем виключно Відповідача 1 та, з його слів, були ним знищені, - Позивач просить суд звернути увагу на цілий ряд побічних доказів та обставин, які в комплексі підтверджують факт надання Позивачем пояснень та підтверджуючих документів стосовно мети запланованого візиту в Україну під час співбесіди:
- Нотаріально засвідчене запрошення від імені Представництва "ТОВ "_____________________" було видане на імʹя Позивача 23 січня 2019 року, тобто за два дні до дати прибуття Позивача в Україну. Дане запрошення було підготовлене на прохання Позивача спеціально для даного візиту (з 25.01.2019р. по 26.01.2019р., про що вказано навіть у самому запрошенні) та передане йому за день до дати приїзду Позивача в Україну. Для підготовки та нотаріального засвідчення запрошення були задіяні співробітники Представництва в Україні, Глава Представництва в Україні особисто в терміновому порядку прибув до нотаріуса з оригіналами реєстраційних документів і печаткою Представництва для підписання даного запрошення з метою його передачі Позивачу до його відбуття з РФ в Україну. У Позивача не було жодних підстав для непредʹявлення даного запрошення на лінії другого контролю, оскільки даний документ був ключовим для підтвердження мети його візиту в Україну, Позивач був належним чином поінформований наперед про особливості прикордонного контролю стосовно громадян РФ у даний період та необхідні документи для підтвердження мети запланованого візиту, і Позивач спеціально заздалегідь подбав про видачу йому даного запрошення в нотаріальній формі і передачу йому перед початком візиту саме для предʹявлення під час прикордонного контролю. З урахуванням того, що саме для визначення мети візиту Позивач і був запрошений на співбесіду на другу лінію контролю, і саме дане питання посадові особи прикордонного контролю, очевидно, Позивачу ставили одним із перших, - Позивач надав відповідні пояснення і документи;
- Навіть сам факт предʹявлення Позивачем посадовим особам органу прикордонного контролю паспорта громадянина РФ для виїзду за кордон, у якому в якості місця народження вказано м.Київ (а предʹявлення даного документа Відповідач 1 заперечити не може, оскільки саме в ньому Відповідач 1 проставив штамп про відмову у вʹїзді в Україну) сам по собі свідчить про наявність тісних звʹязків Позивача з Україною та м.Києвом і, відповідно, наявність як мінімум особистої мети для візиту в Україну. Позивач на питання посадових осіб Відповідача 1 про мету запланованого візиту не міг не зазначити про наявність у нього, окрім ділової мети, також і особистої мети візиту, оскільки обоє батьків Позивача були громадянами України, обоє померли та поховані в Україні, і Позивачеві немає жодного сенсу на питання про мету запланованого візиту приховувати його бажання відвідати місця поховання батьків;
- Позивач є власником одразу кількох обʹєктів нерухомості в Україні та в м.Києві, сплачує значні суми податків до Державного бюджету України та місцевих бюджетів (зокрема, земельний податок в особливо великих розмірах, що підтверджується виписками, копії яких містяться у матеріалах справи) і в розумінні податкового законодавства України є резидентом України, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи;
- Позивач є публічною особою, і навіть поверхневий огляд інформації, що міститься у відкритому доступі в мережі ІНТЕРНЕТ, підтверджує його тісні звʹязки з Україною (зокрема, Позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи в Україні, м.Київ (відкриті дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), має нерухоме майно та сплачує податки в Україні, є Генеральним директором ТОВ "_____________________" (РФ) із зареєстрованим Представництвом в Україні. Посадові особи прикордонного контролю без особливих зусиль мали можливість отримати підтвердження пояснень Позивача про мету його візиту в Україну навіть базуючись на численній загальнодоступній інформації про Позивача в мережі ІНТЕРНЕТ, в тому числі про його народження в м.Києві, попереднє громадянство України, проживання та навчання в двох університетах в м.Києві, заняття посад керівника в українських компаніях (загалом - безперервно протягом 43 років проживання та громадянства України з 1962 по 2005 роки) (наприклад, ______________________ - див. "Справка" внизу статті, та ін.);
- Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку, у пунктах пропуску, в яких відсутні технічні засоби підсистеми «Гарт-1/КДЛ», проведення контролю другої лінії фіксується на засоби відео- або аудіодокументування, складається довідка про результати процедури здійснення контролю другої лінії, наведена в додатку 1 до цього Порядку, і за результатами проведення контролю другої лінії робиться запис до книги обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії щодо іноземців та осіб без громадянства, наведеної в додатку 2 до цього Порядку. Довідка про результати процедури здійснення контролю другої лінії та книга обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії щодо іноземців та осіб без громадянства зберігаються в пункті пропуску протягом 5 років. В якості Додатку 1 до Порядку затверджена форма Довідки про результати процедури здійснення контролю другої лінії, одним із параметрів даної довідки є "Результати проведення контролю другої лінії (зміст співбесіди, питання, що ставилися, та пояснення іноземця, особи без громадянства)". Незважаючи на те, що Ухвалою суду від 01.07.2019р. Відповідача 1 було зобовʹязано надати до суду усі матеріали (належним чином засвідчені копії) документів, - Відповідач 1, заявивши про знищення ним відеозапису співбесіди через закінчення строку зберігання, будь-яких інших матеріалів (зокрема, копії Довідки про результати процедури здійснення контролю другої лінії, копії запису до книги обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії, які достовірно є у Відповідача 1, оскільки повинні зберігатись не менше 5 років), - до суду не надав.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інших доказів, окрім наданих Позивачем до суду, Позивач не має з обʹєктивних і незалежних від нього причин, на відміну від Відповідача 1, який ключовий і єдиний прямий доказ (відеозапис співбесіди під час проходження Позивачем другої лінії контролю) знищив. Це є підтвердженням факту того, що на даному відеозаписі було зафіксовано предʹявлення Позивачем документів, які підтверджують мету його візиту в Україну, а також дачу Позивачем вичерпних і достатніх пояснень про мету його перебування в Україні. Оскільки в протилежному випадку Відповідач 1 не знищив би, а надав би такий відеозапис до суду.
З огляду на предʹявлення позовних вимог до двох відповідачів, на підставі п. 4) ч. 5 ст. 160 КАС України Позивач вважає за необхідне зазначити позовні вимоги окремо до кожного з відповідачів:
1. Позовні вимоги до Відповідача 1 (Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України):
- Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації _______________ ((латинськими літерами _______________), _________ року народження, паспорт номер __________), прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем;
- Зобовʹязати Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер __________ громадянина Російської Федерації _______________________ (латинськими літерами ______________), ___________ року народження, запис (штамп) про анулювання запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р.
2. Позовні вимоги до Відповідача 2 (Начальник 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старший лейтенант Авраменко Костянтин Віталійович):
- Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р. до паспортного документа номер ___________ громадянина Російської Федерації _______________ (латинськими літерами _____________), __________ року народження.
У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 95 ЦК України, ст. 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 14, Закону України “Про прикордонний контроль”, ст.ст. 2, 5-9, 15, 19, 22, 25, 46, 60, 72-75, 77, 79, 94, 122, 132, 139, 160-161, 245 КАС України,

ПРОШУ:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ______________ ((латинськими літерами _____________), ______________ року народження, паспорт номер __________), прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем;
3. Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р. до паспортного документа номер __________ громадянина Російської Федерації __________________ (латинськими літерами ________________), ____________ року народження;
4. Зобовʹязати Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер ________ громадянина Російської Федерації _________________ (латинськими літерами _____________), _________ року народження, запис (штамп) про анулювання запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р.
5. Судові витрати покласти на відповідачів.

Додатки:
1. Завірені копії роздруківок відкритої інформації з мережі ІНТЕРНЕТ про Позивача (2 арк.);
2. Завірені копії роздруківок з інформаційних ресурсів у мережі ІНТЕРНЕТ (10 арк.);
3. Копії заяви про зміну предмета позову з додатками для відповідачів (2 екз. по 22 арк. кожен, разом - 44 арк).

Копії документів, що підтверджують повноваження Адвоката ________________ як представника Позивача, містяться в матеріалах справи.

Всього заява про уточнення позовних вимог разом з додатками на 66 (Шестидесяти шести) аркушах.

27 листопада 2019 року

Представник
_____________________________
Адвокат ________________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Рішення адміністративного суду в справі про заборону в”їзду в Україну громадянину РФ

July 23, 2020 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2020 року справа №320/2690/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України, начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (місце проживання в Україні (адреса для листування) Україна , АДРЕСА_2 ; місце проживання (реєстрації) в Російській Федерації: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 27.10.2015, орган видачі - ФМС 77532, реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні НОМЕР_3 ) з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України (08307, Київська область, м. Бориспіль-7, код в ЄДРПОУ 14321475) та начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича (08307, Київська область, м.Бориспіль-7) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт номер НОМЕР_2 , прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем;
визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р. до паспортного документа номер НОМЕР_2 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер НОМЕР_2 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис (штамп) про анулювання запису (штампу) «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.01.2019, при проходженні прикордонного контролю в Міжнародному аеропорті «Київ» (ОКПП «Київ»), йому безпідставно відмовлено в перетинанні державного кордону України з причин неможливості підтвердити ним мети запланованого перебування на території України.
Незважаючи на надані під час проведення контролю другої лінії пояснення, пред`явлення нотаріально засвідченого запрошення на відвідання України, проїзних та інших підтверджувальних документів, посадовою особою ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України прийнято Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25.01.2019 та у паспорті громадянина Російської Федерації позивача для виїзду за кордон вчинено запис «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р.
Оскільки, за твердженням позивача, посилання в оскаржуваному рішенні на неможливість підтвердження позивачем мети перебування на території України є лише суб`єктивними безпідставними переконаннями посадової особи прикордонної служби, що спростовується наданими позивачем доказами, а жодним нормативно - правовим актом не передбачено підстав та порядку внесення до паспортних документів іноземців запису (штампу) «Відмовлено у в`їзді в Україну», позивач вважає рішення про відмову йому в перетинанні державного кордону України та дії посадової особи прикордонної служби щодо вчинення запису протиправними і просить суд скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа запис (штамп) про анулювання запису (штампу) «Відмовлено у в`їзді в Україну».
ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи прикордонної служби при проведенні прикордонного контролю позивача під час в`їзду до України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Зазначає, що ненадання позивачем під час проведення контролю другої лінії документів, які б підтверджували мету його запланованого перебування в Україні, стало результатом неможливості встановлення посадовими особами мети перебування позивача на території України.
Тому, стверджує про обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить суд у задоволенні позову про визнання його протиправним та скасування відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 суд залишив позовну заяву без руху та, у подальшому, ухвалою від 18.06.2019 продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 прийнято рішення про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 задоволено клопотання ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України та розгляд справи відкладено на 14.11.2019.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.12.2019.
3 грудня 2019 року позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
В судове засідання, призначене на 03.12.2019, начальник 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старший лейтенант Авраменко Костянтин Віталійович та представник ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України не з`явились. Водночас, 03.12.2019 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України подано заяву про перенесення розгляду справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено те, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, повторну неявку у судове засідання представників відповідачів суд вважає за необхідне здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом номер НОМЕР_2 , виданим 27.10.2015 ФМС 77532 (т.1 а.с.16-18).
Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Дарницьким бюро ЗАГС м. Києва 25.05.1962, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ї українців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у місті Києві, про що в книзі записів актів громадського стану про народження зроблено запис № _____ від ______ (т.1 а.с.81, 204).
Мати позивача, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Києві, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 05.01.2010 Виконавчим комітетом Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області (т.1 а.с.83).
Позивач є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на території України.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с.85-86, 210-211) та витягу про державну реєстрацію прав від 01.04.2011 (т.1 а.с.87, 212), ОСОБА_1 володіє квартирою АДРЕСА_4 .
Позивачеві на праві власності належить також Ѕ частина земельної ділянки площею _____ га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с.90-91, 208-209) та майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею ______ м2, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2011 (т.1 а.с.96-98, 215-217) та витягом про державну реєстрацію прав від 25.11.2011 (т.1 а.с.101, 220).
Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу від 20.09.2002, ОСОБА_1 є власником житлового будинку під номером АДРЕСА_7 та земельної ділянки , розташованих на території АДРЕСА_10 (т.1 а.с.92-95).
Позивач з 07.04.1998 зареєстрований у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків із присвоєнням йому номеру НОМЕР_3 (т.1 а.с.82, 205).
В матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про реєстрацію представництва із місцезнаходженням у м. Києві під назвою «Представництво «ТОВ «________________», Російська Федерація, видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України _______, реєстраційний № _______ (т.1 а.с.30, 153).
Згідно довідки форми № 43 -ОПП, виданої ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.12.2018 за № 258/26-56-08-01-25, контролюючим органом з _________ за № ______ узято на податковий облік Представництво «ТОВ «__________________».
Як вбачається із Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб №______________________, сформованої 30.04.2019 інспекцією Федеральної податкової служби № ___ по м. Москва, «Общество с ограниченой ответсвенностью «____________________» зареєстроване в Російській Федерації у місті Москві по вулиці _____________________ та має представництво, розташоване у місті Києві (т.1 а.с.19-26). Генеральним директором товариства з правом вчиняти дії від його імені без довіреності є ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач є керівником підприємства «ООО «__________________» - резидента Російської Федерації, що має своє представництво на території України.
В матеріалах справи наявний наказ «ООО «______________» від 23.01.2019 № 33 «О направлении работника в командировку» зі змісту якого вбачається, що позивач був відправлений у відрядження на два дні з 25.01.2019 до 26.01.2019 до Представництва «ООО «___________________» в Україні для проведення наради за результатами роботи за 2018 рік і планування на 2019 рік (т.1 а.с.75, 198) та затверджена 23.01.2019 програма перебування директора «ООО «___________________» у м. Києві 25-26 січня, 2019 р. (т.1 а.с.76, 199).
Згідно із наявною в матеріалах справи заявою від 23.01.2019 за підписом Голови представництва «ТОВ «__________________», засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ________ (зареєстровано в реєстрі за № ___), представництво підтверджує своє запрошення на тимчасову робочу поїздку в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 у період з 25.01.2019 по 26.01.2019 включно (т.1 а.с.77, 200). Як приймаюча сторона, представництво гарантує забезпечення місця проживання, сплати всіх витрат та своєчасний виїзд ОСОБА_1 з країни із повною своєю відповідальністю за можливі негативні наслідки його перебування на території України. Заява також містить персональні дані позивача.
Згідно із копією квитанції електронного квітка (номер бронювання ______), позивачем придбані електронні авіаційні квітки на перевезення 25.01.2019 за маршрутом від м. Москва (Російська Федерація) до м. Київ (Україна) через м. Мінськ (Республіка Білорусь), та у зворотному напрямку на 26.01.2019 за тим самим маршрутом (т.1 а.с.78, 201).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2019 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 прибув до України через пункт пропуску через державний кордон для міжнародного повітряного сполучення «Київ» («Жуляни»).
Під час здійснення прикордонного контролю за процедурою першої лінії, в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання позивачем умов в`їзду в Україну.
За твердженням позивача, у ході проведення процедури контролю другої лінії 25.12.2019, під час співбесіди, він зазначав, що прибув до України в ділових цілях, як керівник підприємства, що має зареєстроване представництво на території України, та особистих справах, як особа, що народилася, тривалий час проживала, сплачує податки та має власне нерухоме майно на території України. Повідомив, що обоє його батьків були громадянами України, а покійна мати, ОСОБА_4 , все життя проживала в Україні.
Наполягає, що 25.12.2019 позивач надав посадовим особам ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України оригінал нотаріально засвідченої заяви від 23.01.2019 із запрошенням за підписом Голови представництва «ТОВ «___________» разом з іншими документами, що посвідчували мету і строки його перебування в Україні, зокрема, наказ (розпорядження) про відрядження до структурного підрозділу із зазначенням дати і мети відрядження, програму перебування з погодинним графіком перебування і метою, документів про право власності на нерухоме майно в Україні та про сплату ним податків, а також підтвердження наперед заброньованих квитків на літак, в тому числі, для зворотнього вильоту з України 26.01.2019.
Однак, 25.01.2019 начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем, згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», прийнято рішення про відмову у перетинанні Державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ, що посвідчує особу серія № НОМЕР_2 , оформлене Рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25.01.2019.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що єдиною підставою для його прийняття стало те, що всупереч вимогам частини першої пункту 4 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль», ____________________ не може підтвердити мету запланованого перебування на території України. Рішення про скасування візи України не приймалось.
Після прийняття Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25.01.2019, начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем вчинено запис (проставлено штамп) у паспорті позивача, датованою 25.01.2019, зі змістом «Відмовлено у в`їзді в Україну» (т.1 а.с.17, 140).
На обґрунтування правомірності прийнятого рішення, представником ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України зазначено про відсутність в матеріалах справи підтвердження факту саме подання (пред`явлення) позивачем документів, що посвідчували мету і строки його перебування в Україні посадовим особам прикордонного контролю при проходженні співбесіди з ним на другій лінії контролю. Оскільки такі документи позивачем не надавались, а відіозапис співбесіди з позивачем знищений у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідно до внутрішніх інструкцій, наполягає, що позивачеві відмовлено у в`їзді в Україну з підстав та у порядку, передбачених законодавством України.
Вважаючи, що Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25.01.2019 не відповідає вимогам чинного законодавства за змістом, оскільки не містить відповідного необхідного обґрунтування, а висновки про не підтвердження мети запланованого перебування на території України є безпідставними, враховуючи, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено підстав та порядку внесення до паспортних документів іноземців запису (штампу) «Відмовлено у в`їзді в Україну», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України «Про прикордонний контроль».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Згідно із положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль», перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно із положеннями частини другої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль», початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина третя статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль»).
Відповідно до положень частини п`ятої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно положень частин першої - третьої статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль», паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:
1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;
2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
Згідно із положеннями частини третьої статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль», процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає:
1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди;
2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Таким чином, проведення посадовими особами ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України прикордонного контролю позивача за процедурою здійснення контролю другої лінії, здійснено в межах повноважень, установлених законом.
Процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон.
Іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону (частини четверта - п`ята статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль»).
При цьому, умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в`їзду в Україну визначені у статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль».
Так, статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» установлено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно з вимогами частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення.
Таким чином, законом установлені вимоги, з якими пов`язується право службової особи підрозділу охорони державного кордону прийняти рішення про відмову у перетинанні державного кордону, а саме наявність причин, передбачених статтею 8 Закону України «Про прикордонний контроль» та даних, на підставі яких, службова особа встановила наявність таких причин.
Рішення про відмову у перетинанні державного кордону з посилання лише на невідповідність одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну, передбачених законом, без наявності підтверджених даних на підставі яких така невідповідність встановлена, не може вважатись обґрунтованим.
Всупереч наведеному, оскаржуване рішення містить лише причину для відмови позивачеві у перетинанні державного кордону, яка полягає у висновку про неможливість підтвердити мету запланованого перебування на території України, однак без зазначення обставин або наведення даних, на яких такий висновок ґрунтується.
Тому, суд констатує те, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтованості Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25.01.2019.
Статтею 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що документами для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 407 від 05.06.2012 затверджена Інструкція з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон (далі - Інструкція № 407).
Відповідно до положень пункту 2.5 Інструкції № 407, під час проведення стандартної перевірки документів прикордонний наряд «Перевірка документів» повинен:
2.5.1. Оглянути паспортний документ, що пред`являється, визначити його вид і відповідність установленому зразку.
2.5.2. Звірити фотокартку в паспортному документі з особою пред`явника.
2.5.3. Перевірити візуально, а за потреби з використанням технічних засобів, чи немає у паспортному документі підробок або їх ознак.
2.5.4. Перевірити правильність заповнення паспортного документа.
2.5.5. Перевірити, чи всі особи, вписані в паспортний документ, прямують через державний кордон.
2.5.6. Здійснити пошук необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.
2.5.7. Ввести інформацію про особу до бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України».
2.5.8. У випадках, передбачених законодавством, проставити в документі відмітку про перетинання державного кордону.
2.5.9. Повернути документ пред`явникові.
Механізм проведення процедури контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці) в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон (далі - пункти пропуску) уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України (далі - службові особи) визначений Порядком проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2018 № 392 (далі - Порядок контролю).
Пунктом 8 Порядку контролю визначено, що контроль другої лінії щодо іноземців проводиться шляхом: перевірки наявності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну; перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України; перевірки наявності інших підстав для заборони в`їзду іноземців в Україну; встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України; проведення з іноземцями співбесіди; перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України; перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні.
Згідно з пунктом 10 Порядку контролю, підтвердженням мети запланованого перебування в Україні можуть бути такі документи: 1) для ділових поїздок: запрошення з боку підприємства або органу державної влади для участі в засіданнях, конференціях чи заходах комерційного, промислового або професійного характеру; інші документи, які свідчать про наявність комерційних або професійних відносин; запрошення на ярмарки і для участі у конгресах; 2) для поїздок з метою отримання освіти або інших видів навчання: довідка про зарахування до закладів освіти для участі у навчальних курсах у рамках основної освіти або підвищення кваліфікації; студентські квитки або довідки щодо відвідуваних курсів; 3) для поїздок туристичного або приватного характеру: запрошення з боку особи, яка приймає, в разі розміщення у приватної особи; документ установи, що надає житлове приміщення, або будь-який інший документ, який вказує на планований характер розміщення; підтвердження бронювання місця як учасника групової туристичної поїздки або будь-який інший документ про програму запланованої поїздки; зворотний квиток;4) для поїздок з метою участі в заходах політичного, наукового, культурного, спортивного чи релігійного характеру або з інших причин: запрошення, записи про реєстрацію як учасника або програма запланованої поїздки із зазначенням найменування організації, що приймає, і терміну перебування чи інший документ щодо мети відвідування.
Відповідно до пункту 11 Порядку контролю, співбесіда з іноземцями проводиться з метою: уточнення правдивості відомостей, які подавалися іноземцем для отримання в`їзної візи України; отримання інформації про спроби незаконного переміщення через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів.
Співбесіда має на меті отримання відповідей на поставлені іноземцю запитання, вивчення підтвердних документів. Під час співбесіди перевіряються або уточнюються усі пояснення особи щодо правових підстав перетинання державного кордону.
Проведення співбесіди фіксуються на засоби відео- або аудіодокументування (за згодою).
Таким чином, Порядком контролю установлений, але обмежений перелік документів, якими можуть підтверджуватися мета запланованого перебування іноземця в Україні.
Як встановлено судом, позивач є керівником юридичної особи, створеною та існуючою за законодавством Російської Федерації, у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке має зареєстроване у встановленому порядку представництво на території України.
Даний факт у сукупності із наявними в матеріалах справи наказом «ООО «___________________» від 23.01.2019 № ___ про направлення позивача у відрядження до України з метою проведення внутрішнього аудиту та вирішення організаційних питань діяльності свого представництва та заявою від 23.01.2019 про підтвердження запрошення на тимчасову робочу поїздку в Україну позивача у період з 25.01.2019 по 26.01.2019 за підписом голови представництва «ТОВ «____________________», засвідченої нотаріально, свідчать про наявність обґрунтованості мети запланованого перебування позивача в Україні.
Наявність у позивача власного нерухомого майна на території України та необхідність сплати, у зв`язку із цим, відповідних податків, його місце народження, місце проживання, смерті найближчих родичів, за переконанням суду, само по собі є достатнім обґрунтуванням стійких зв`язків позивача з Україною та є підтвердженням мети перебування на її території.
Крім того, в матеріалах справи наявні проїзні документи позивача на літак у зворотньому напрямку, що підтверджують його наміри покинути територію України у задекларовані строки.
Відтак, наявні в матеріалах справи докази підтверджують мету запланованого перебування позивача на території України.
Водночас, суд критично ставиться до твердження ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України про те, що позивач саме під час проходження контролю другої лінії не надавав пояснень та підтверджувальних документів про мету свого приїзду до України, оскільки, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів на підтвердження вказаних ним обставин.
Отже, відповідачами не спростовані твердження позивача про те, що під час співбесіди на контролі другої лінії він надав цілком обґрунтовані та логічно-послідовні пояснення стосовно мети прибуття в Україну разом із підтверджувальними документами, зокрема, які додані в якості доказів до матеріалів даної справи.
Інших причин для відмови позивачеві в перетинанні державного кордону України, оскаржуване рішення не містить.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт номер НОМЕР_2 , прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем, підлягають задоволенню.
Що стосується оцінки дій начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення до паспорта позивача запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р., суд зазначає наступне.
В силу положень частини першої розділу ІІ Порядку контролю, процедура контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо у службової особи виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, в разі, зокрема, наявності в паспортному документі іноземця скасованих українських віз, відміток «Заборонено в`їзд в Україну терміном на …» або «Відмовлено у в`їзді в Україну».
Тобто, наявність в паспортному документі іноземця відмітки «Відмовлено у в`їзді в Україну» само по собі безальтернативно передбачає щодо такої особи при перетинанні державного кордону проведення процедури контролю другої лінії.
Тому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що наявність відмітки «Відмовлено у в`їзді в Україну» в паспортному документі позивача негативно впливає на його права по відношенню до прав інших осіб, які перетинають державний кордон України та не містять такої відмітки в своєму паспортному документі.
На неодноразову вимогу суду відповідачами не надано посилань на норми права, які визначають порядок, підстави та способи проставлення уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України у паспортних документах іноземців відмітки про відмову їм у в`їзді в Україну, зокрема, зі змістом «Відмовлено у в`їзді в Україну». Відповідно, ними не наведено й посилань на існуюче правове забезпечення процедури скасування (анулювання) такої відмітки.
Згідно положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цьому правилу, відповідачами не доведено правомірності дій уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України щодо внесення до паспорта позивача запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р.
Тому, з урахуванням здійснених судом висновків про протиправність та скасування рішення службової особи Державної прикордонної служби України від 25.01.2019 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р. до паспортного документа позивача, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер НОМЕР_2 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис (штамп) про анулювання запису (штампу) «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р. суд зазначає, що запис, вчинений суб`єктом владних повноважень поза своїми повноваженнями, не у порядок та спосіб, передбачений законом, сам по собі є нікчемним, а відтак не вимагає та не потребує додаткового запису про його анулювання.
Водночас, нікчемний запис у паспортному документі не може бути й скасований за рішенням суду.
Тому, за наведених обставин, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав позивача, у даному випадку, буде зобов`язання ОКПП «Київ» в/ч 1492 Державної прикордонної служби України внести до паспортного документу позивача відмітку про визнання протиправним та скасування Рішення від 25.01.2019 про відмову в перетинанні державного кордону України, згідно судового рішення.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Під час розгляду справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн, що підтверджується квитанцією № 3 від 30.05.2019 (т.1 а.с.4) та у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією № 1 від 10.06.2019 (т.1 а.с.126), загалом 2305,20 грн. Докази понесення інших судових витрат, матеріали справи не містять. Таким чином, вказані судові витрати у розмірі 2305,20 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 25.01.2019 р. до паспортного документа номер НОМЕР_2 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича від 25.01.2019 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ номер НОМЕР_2 та зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України внести відповідну відмітку про це в паспортний документ номер НОМЕР_2 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (латинськими літерами ОСОБА_1 ).
Стягнути з Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України (08307, Київська область, м.Бориспіль-7, код в ЄДРПОУ 14321475) на користь громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 ; місце проживання (реєстрації) в Російській Федерації: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий ____, орган видачі - ФМС ___, реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» військової частини 1492 Державної прикордонної служби України (08307, Київська область, м.Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 14321475).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текс рішення виготовлено 18.05.2020
Суддя Панченко Н.Д.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Reference on the legal regulation of the handling of radionuclides in Ukraine

October 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Legal regulation of radionuclide handling in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation" of January 14, 1998 No 15/98-BP;
- Law of Ukraine "On the use of nuclear energy and the radiation safety" of February 8, 1995 No 39/95-BP;
- Law of Ukraine "On permitting activities in the field of nuclear energy use" of January 11, 2000 No 1370-XIV;
- Law of Ukraine "On status and social protection of citizens affected by the Chornobyl catastrophe" of February 28, 1991 No 796-XII;
- Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII;
- Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII;
- Law of Ukraine "On radioactive waste handling" of June 30, 1995 No 255/95-BP;
- Law of Ukraine "On the legal regime of the territory that has undergone radioactive contamination as a result of the Chornobyl catastrophe " of February 27, 1991 No 791a-XII;
- The procedure for issuing a permit for the international transportation of radioactive materials, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 03, 2007 No 1196;
- The order of release of radioactive materials from regulatory control in the framework of practical activity, approved by the Order of the State Committee for Nuclear Regulation of Ukraine of July 01, 2010 No 84;
- The procedure for exercising state control over international transfers of dual-use items, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of January 28, 2004 No 86;
- Nuclear and radiation safety rules for the transportation of radioactive materials (ПБПРМ-2006), approved by the Order of the State Committee for Nuclear Regulation of Ukraine of August 30, 2006 No 132;
- State hygiene standards "Norms of radiation safety of Ukraine (НРБУ-97)", approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of December 01, 1997 No 62;
- Norms of radiation safety of Ukraine. Addendum: Radiation protection from sources of potential irradiation (НРБУ-97/D-2000), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of July 12, 2000 No 116;
- Order of the Ministry of Health of Ukraine "On approval of the Allowable levels of Cs-137 and Sr-90 radionuclides in food and drinking water (ДР-97)" of August 19, 1997 No 255;
- Basic sanitary rules for ensuring radiation safety of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2005 No 54;
- Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water "(ДР-97), approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 19, 1997 No 255;
- State hygiene standards "Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 03, 2006 No 256;
- Hygienic standard for the specific activity of 137Cs and 90Sr radionuclides in herbal medicinal products (substances) used for the manufacture of medicinal products, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 8, 2008 No 240;
- Methodological guidelines "Sampling, primary treatment and determination of 90Sr and 137Cs content in food products", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 11, 2008 No 446;
- The list of sources of ionizing radiation, the activity of which use is exempt from licensing, approved by the Order of the State Inspectorate of Nuclear Regulation of Ukraine of December 03, 2013 No 138;
- The order of state registration of sources of ionizing radiation, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 16, 2000 No 1718;
- Rules for the production (manufacture) and quality control of medicines in pharmacies, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 17, 2012 No 812;
- Regulation on radiation control of cardboard and paper products, approved by the Order of the State Joint Stock Company "Ukrresursy" of October 04, 1995 No 81;
- Veterinary and sanitary rules for slaughterhouses and farm slaughterhouses approved by the Order of the State Department of Veterinary Medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of January 14, 2004 No 4;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Order of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No 147;
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-1:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 1. General guidelines and definitions (ISO 18589-1:2005, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-2:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 2. Guidelines for choosing a sampling strategy, sampling and pre-treatment (ISO 18589-2:2007, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-4:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 4. Measurement of plutonium isotopes (plutonium 238 and plutonium 239 + 240) by alpha spectrometry (ISO 18589-4:2009, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-5:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 5. Measurement of strontium 90 (ISO 18589-5:2009, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-6:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 6. Measurement of the total activity of alpha radiation and the total activity of beta radiation (ISO 18589-6:2009, IDT).

1.2. Separate provisions for determining the content of radionuclides and their hazards
Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation" of January 14, 1998 No 15/98-BP defines the effective dose of radiation as a calculated dose of human exposure, which takes into account the contribution of the effects of exposure of various organs and tissues on the health of the person as a whole. Irradiation is the effect on a person of ionizing radiation, which may be external radiation as a result of practical activity from sources of ionizing radiation outside the body or internal radiation from sources of ionizing radiation that are inside the body. Population irradiation is the radiation experienced by a person from nuclear facilities and sources of ionizing radiation, with the exception of occupational and medical radiation and radiation caused by local natural background radiation. The main radiation dose limit is the maximum permissible level of an individual effective dose of human exposure established by this Law, the excess of which requires the application of human protection measures. Practical activity - the activity of a person in the course of which additional sources of radiation are introduced, or additional ways of irradiation, or the number of people exposed to radiation, which increases the magnitude of radiation, its probability or the number of people exposed, increases. Everyone residing or temporarily residing in Ukraine has the right to be protected from the effects of ionizing radiation. This right is ensured by the implementation of a set of measures to prevent the impact of ionizing radiation on the human body above the established dose limits of radiation, compensation for exceeding the established dose limits of radiation and compensation for damage caused by the effect of ionizing radiation. The basic dose limit for an individual exposure to the population shall not exceed 1 millisievert effective dose of radiation per year, with the average annual effective dose of human exposure attributed to the critical group not to exceed the basic dose limits of this irrespective of the form and conditions. Legal and natural persons carrying out practical activities are obliged to: carry out systematic control over the radiation status of workplaces, premises, territories, in sanitary protection and observation zones, as well as the emissions and discharges of radioactive substances; to develop a justification of compliance with radiation safety standards for new (upgraded) products, materials and substances, technological processes and industries; to plan and implement measures to ensure the protection of human from the effects of ionizing radiation; to control and record individual doses of personnel exposure; organize periodic medical examinations of staff; to regularly inform the staff about the levels of ionizing radiation in the workplace and the value of the radiation doses they receive; timely inform the executive and local self-government bodies, bodies of state regulation of nuclear and radiation safety in case of emergencies, violations of technological regulations that pose a threat to human security; ensure the realization of the rights of citizens and their associations to provide information on the state of protection of human beings against the effects of ionizing radiation. Paragraph 15 of this Law regulates the protection of human from the influence of radionuclides contained in building materials. Pursuant to Paragraph 16 of this Law, the content of radionuclides in food, raw material and drinking water may not exceed the norms approved in the established order. Compensation for exceeding the annual basic dose limit of radiation is provided to persons who reside or temporarily reside in the territory of Ukraine in the cases of: irradiation caused by the influence of practical activity; mistaken or inappropriate exposure of patients to medical intervention; forced consumption of food and drinking water contaminated with radionuclides; radiation hazardous living, working and study conditions. Compensation for exceeding the annual basic dose limit of exposure is set at 1.2 non-taxable minimum incomes of citizens for each millisievert of exceeding of the limit of exposure established by this Law. The reason for payment of compensation to persons for exceeding the annual basic dose limit of irradiation is the fact that the region (city) radiation dose register is exceeded by the fact of exceeding the annual basic dose limit of irradiation not due to the person's own fault. The Cabinet of Ministers of Ukraine shall establish the procedure for providing compensation for exceeding the annual basic dose exposure limit. The damage caused by the impact of ionizing radiation on the life and health of individuals and property of individuals (Paragraph 20 of the Law) shall be compensated. Compensation for the excess of the annual basic dose limit and compensation for damage caused by ionizing radiation shall be provided at the expense of legal entities and individuals as a result of the practice of which exceeded.
Law of Ukraine "On the use of nuclear energy and the radiation safety" of February 8, 1995 No 39/95-BP contains definitions, in particular, of concepts: ionizing radiation source, radiation safety, radiation protection, radioactive materials. Ionizing radiation source is a physical object, other than a nuclear installation containing a radioactive substance, or a technical device that generates or, under certain conditions, can generate ionizing radiation. Radiation safety is the observance of the permissible limits of radiation exposure to personnel, the population and the environment, as established by safety norms, rules and standards. Radiation protection - a set of radiation-hygienic, design, technical and organizational measures aimed at ensuring radiation safety. Radioactive materials are sources of ionizing radiation, nuclear materials and radioactive waste. Compliance with the rules, regulations and standards for nuclear and radiation safety is a must when carrying out any activity in the field of nuclear energy use.
Law of Ukraine "On permitting activities in the field of nuclear energy use" of January 11, 2000 No 1370-XIV refers to radioactive materials any materials containing radionuclides in which the specific activity, as well as the total activity in the case of their transportation, exceeds the limits established by the norms, rules and standards for nuclear and radiation safety. The law provides for the licensing of certain activities, as well as the issuance of certificates of approval in the case of transportation of radioactive materials, state registration of sources of ionizing radiation, the issuance of permits for the transportation of radioactive materials.
Law of Ukraine "On status and social protection of citizens affected by the Chornobyl catastrophe" of February 28, 1991 No 796-XII provides that food and agricultural products are considered suitable for sale and consumption in which the radionuclide content does not exceed the approved permissible levels. Permissible levels of radionuclide content in food and agricultural products are approved by the central executive body, which ensures the formulation of state health policy. Products produced in radioactive contamination zones must have a certificate of conformity to the approved permissible levels of radionuclide, which shall include information on the place of production, the contents of the radionuclides, the responsible manufacturer of those products, and the controller who has verified them for the radionuclide content. The production and sale of products whose radioactive contamination exceeds the permissible levels of radionuclide content, with the exception of products of a scientific-production and research character, shall be prohibited. If the use and processing of products contaminated with radionuclides exceeds the approved permissible levels, it shall be subject to removal and destruction in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine, with reimbursement of the associated costs by producers of contaminated products. The Cabinet of Ministers of Ukraine provides citizens of Ukraine with full, timely and reliable information on the levels of contamination of radioactive substances in the areas in which they live or work, the degree of contamination of radionuclides in food and property, and on all requirements and conditions for compliance with the radiation safety regime. Public oversight bodies may verify the accuracy of the information provided.
Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII contains a norm according to which enterprises, institutions and organizations engaged in economic or other activities related to the use of radioactive substances in various forms and for any purpose, are obliged to ensure environmental safety of these activities, which would exclude the possibility of radioactive pollution of the environment and negative impact on human health in the process of extraction, enrichment, transportation, processing, use and disposal of radioactive substances.
Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII stipulates that enterprises, institutions, organizations that produce, store, transport, use radioactive substances and sources of ionizing radiation, carry out their disposal, destruction or disposal, are obliged to observe radiation safety standards, relevant sanitary rules, as well as norms established by other legislation containing the requirements of radiation safety. Work with radioactive substances and other sources of ionizing radiation is carried out with the permission of the State Sanitary and Epidemiological Service and other specially authorized bodies. Cases of violations of the norms of radiation safety, sanitary rules of work with radioactive substances, other sources of ionizing radiation, as well as radiation accidents shall be subject to obligatory investigation with the participation of officials carrying out state sanitary and epidemiological supervision.
State hygiene standards "Norms of radiation safety of Ukraine (НРБУ-97)", approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of December 01, 1997 No 62, is the main state document establishing a system of radiation and hygiene regulations to ensure acceptable levels of human exposure. It establishes the principles of justification, non-exceedance and optimization in practical activities, which are accompanied by human exposure. The radiation and hygiene regulations of the first group (concerning the exposure of the population at acceptable levels for the individual and society) set the numerical values of the limits of radiation doses at levels that exclude the possibility of deterministic effects of irradiation and, at the same time, guarantee such low effects, acceptable to both individuals and society at large. Annual effective dose limits and annual equivalent external exposure limits for individual organs and tissues have been established. The limitation of exposure of the population is carried out by regulation and control, in particular, of the content of radionuclides in certain objects of the environment (water, food, air, etc.). Mandatory action levels have been established depending on: the effective specific activity of natural radionuclides in building materials and mineral building materials; activity of natural radionuclides in water sources of economic and drinking water supply; effective specific activity of natural radionuclides in mineral fertilizers; effective specific activity of natural radionuclides in porcelain, earthenware, glass and clay products; Effective specific activity of natural radionuclides in mineral dyes and glaze. Practical activities and/or sources of ionizing radiation in the context of practical activities may be totally or partially exempted from regulatory control. Exemption shall be exercised by the regulatory authorities if the exemption criteria set out in these Hygiene Standards are fulfilled, or if the sources comply with the exemption levels determined by the regulatory authorities on the basis of the exemption criteria mentioned. The values of allowable levels of radionuclides and explanation of the method of their calculation (magnitudes of allowable receipts through respiratory organs, digestive organs, allowable concentrations in drinking water, inflow of radionuclides with drinking water and food) are established.
Order of the Ministry of Health of Ukraine "On approval of the Allowable levels of Cs-137 and Sr-90 radionuclides in food and drinking water (ДР-97)" of August 19, 1997 No 255 contains the formula of calculation and specific values of the permissible levels of 137Cs and 90Sr in food and drinking water.
Basic sanitary rules for ensuring radiation safety of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2005 No 54, applies to all types of manufacturing activities, as well as to all situations of interference in which human radiation is produced or may occur at the production and / or in the home by any source of natural and / or artificial origin (except those excluded under article 1.11) from the scope of the Rules). The rules contain many definitions of concepts (including the concept of radionuclide), formulas for calculating individual indicators, the procedure for considering applications of legal and natural persons about the intention to practice with sources of ionizing radiation, the procedure for issuing a sanitary passport, the procedure for sanitary control and sanitary monitoring. Any natural or legal person who has received a Sanitary passport shall be responsible, in accordance with applicable law, for the preparation and implementation of the technical and organizational measures necessary to ensure the requirements and regulations of radiation safety, in connection with the operation of that source, for the operation of that source Sanitary passport has been received. Any natural or legal person who has received a Sanitary passport is obliged to inform the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine of its intention to amend any practical activity, including change of the types of sources specified in the Sanitary Passport, in all cases, even when it is assumed that these changes do not change the level of radiation protection and safety. Such changes may be made only after the relevant written permission of the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine. The basis for monitoring the state of radiation safety in terms of practical activity is dosimetric control at the enterprise. At objects that do not have sufficient experience of control and monitoring and / or do not have the necessary equipment and their own qualified specialists to perform these functions, it is allowed to perform these works by the involved qualified specialists and / or organizations that have sufficient instrumental and methodological base for their performance and are entitled to carry out this activity.
State hygiene standards "Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 03, 2006 No 256, establish hygienic standards for 137Cs and 90Sr content in food and drinking water, as well as compliance with the specified admissible levels during food production, import, export and circulation. The standards are mandatory for individuals and legal entities whose activities are related to the production, import, export and circulation of food products, provision of services in the field of retail trade in food, in the sphere of wholesale trade and restaurant, catering. Compliance with the Standards is vested in the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine. The standards contain definitions, reference values, permissible levels of radionuclide content in food and drinking water (including beverages) - broken down separately by product. To determine the compliance of food products with the criteria of radiation safety, a compliance indicator is used, the value of which is calculated from the results of measurements of specific activities of 137Cs and 90Sr according to formulas and rules established by these standards. If a food product contains different components that can be attributed to different classification groups (for example, stuffed flour, canned meat, etc.), the radiation control is carried out according to the components determined by the control body. The permissible levels of radionuclide content in the concentrate, in the dilute state, must be equal to the permissible levels of the corresponding natural products.
Hygienic standard for the specific activity of 137Cs and 90Sr radionuclides in herbal medicinal products (substances) used for the manufacture of medicinal products, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 8, 2008 No 240, applies to dried medicinal herbal raw material (substance) for the production of medicinal products registered in the prescribed manner. The standard regulates the specific activity of 137Cs and 90Sr in a herbal medicinal product (substance) that is harvested, processed, sold on the territory of Ukraine or imported into Ukraine for the production of medicinal products registered in the prescribed manner. Contains a table with the names of medicinal herbs (substances) and indicators of the maximum content of radionuclides 137Cs and 90Sr.
Methodological guidelines "Sampling, primary treatment and determination of 90Sr and 137Cs content in food products", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 11, 2008 No 446, contain determinations of radionuclide activity, concentration ratio, annual (or equivalent) dose limit, and the like. According to the requirements of the Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation", the content of radionuclides in food, raw materials and drinking water should not exceed the approved levels in the established order. Radiation control of food products is carried out in accordance with the requirements of the Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation", as well as the Procedure of carrying out the state sanitary and epidemiological examination, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 09, 2000 No 247. These Methodological instructions sampling of different types of food products and order of measurement of radionuclide activity. Appendix 4 to these Methodological guidelines regulates the procedure for determining the radiation safety of food products (the compliance index and its error are calculated from the results of measurements of the specific activity of radionuclides 137Cs and 90Sr in a food products by a certain formula).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19
E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Reference on the legal regulation of the handling of pesticides and agrochemicals in Ukraine

October 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Legislative regulation of the use of pesticides and agrochemicals in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On Pesticides and Agrochemicals" of March 02, 1995 No 86/95-BP and Annex thereto (List of agrochemicals allowed for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration);
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP;
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for organic production, circulation and labeling of organic products" of July 10, 2018 No 2496-VIII;
- Law of Ukraine "On state control of compliance with food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII;
- Law of Ukraine "On fauna" of December 13, 2001 No 2894-III;
- Law of Ukraine "On state control of land use and protection" of June 19, 2003 No 963-IV;
- Law of Ukraine "On plant protection" of October 14, 1998 No 180-XIV;
- Law of Ukraine "On accession of Ukraine to the Scheme of variety certification of cereal seeds, the Scheme of variety certification of corn and sorghum seeds of the Organization for Economic Cooperation and Development" of February 15, 2011 No 3019-VI;
- Law of Ukraine "On ratification of the Stockholm convention on persistent organic pollutants" of April 18, 2007 No 949-V;
- Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the lists of input products that can be stored in the production unit" of December 09, 2015 No 1023;
- Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On state supervision and state control of compliance with pesticide and agrochemicals legislation" of February 19, 1996 No 226;
- The procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby foods and dietary foods, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 03, 2007 No 1195;
- The order of keeping the agrochemical passport of the land plot, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of October 11, 2011 No 536;
- The list of pesticides banned for use in agriculture, which cannot be registered or re-registered in Ukraine, approved by the Chairman of the UkrChCHC on August 05, 1997, in agreement with the Deputy Minister of Security environment and nuclear safety;
- List of technical means of application of pesticides and agrochemicals of foreign production, approved by the Order of the Ukrainian Research Institute for the prediction and testing of machinery and technologies for agricultural production named after Lenin Pogorely at the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of January 26, 2007 No 21;
- List of codes (indications of preparative forms) for technical products and pesticides of the international coding system, approved by the Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of June 02, 2011 No 187;
- Hygiene standards and regulations for the safe use of pesticides and agrochemicals, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2016 No 55;
- "State Sanitary Rules and Hygiene Standards. 8. Hygiene and Toxicology of Pesticides, Polymeric and Synthetic Materials. 8.1. Pesticides and Agrochemicals. Hygienic Classification of Pesticides by Hazard, approved by the Resolution of the First Deputy Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 28, 1998 No 2;
- State sanitary rules "Transportation, storage and use of pesticides in the national economy" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 3, 1998 No 1;
- The order of carrying out state tests, state registration and re-registration, the issue of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295;
- The order of carrying out state tests and state registration of technical means of application of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 29, 1996 No 479;
- The order of state accounting of the presence and use of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 02, 1995 No 881;
- Safety rules for the performance of aeronautical-chemical works, approved by the Order of the State Committee of Ukraine for Industrial Safety, Labor Protection and Mining Supervision of June 06, 2008 No 129;
- The order of removal, utilization, destruction and disposal of unsuitable or prohibited pesticides and agrochemicals and containers from them, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 27, 1996 No 354;
- The order of carrying out ecological-expert evaluation of the materials submitted for registration of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 18, 2018 No 312;
- The order of providing the bodies exercising state control over the use of pesticides and agrochemicals, standard samples of pesticides and agrochemicals, methods of determining their residual quantities, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of February 19, 1996 No 228;
- The procedure for obtaining a permit (certificate) for the right to work related to the transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of September 18, 1995 No 746;
- Sampling methods for determination of maximum permissible levels of pesticide residues in products of plant and animal origin for the purposes of state control, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of June 28, 2018 No 289;
- Compulsory minimum list of studies of raw materials, products of animal and vegetable origin, compound feeds, compound feeds, vitamins, etc., which should be carried out in state laboratories of veterinary medicine and according to the results of which is issued a veterinary certificate (f-2), approved by the Order of the State of veterinary medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of November 16, 1998 No 16;
- The procedure for granting permission for the import into the customs territory of Ukraine of unregistered pesticides and agrochemicals used for state testing and scientific research, as well as processed seed (planting) material, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 96 No 288;
- Restrictions on the application of pesticides and the term of entry of people to pesticide-treated areas for manual and mechanized plant care work, approved by the Order of the Ministry of Environment of Ukraine of Marh 30, 2005 No 118 in the form of Supplement to Annex 1 of the List of pesticides and agrochemicals allowed for use in Ukraine;
- The procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby and dietary foods, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 26, 1996 No 679;
- Detailed rules for the production of organic products (raw materials) of plant origin, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 31, 2016 No 587;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Order of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No 147;
- State standard of Ukraine ДСТУ 7782:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 1. Determination of tribenuron-methyl content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7783:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 2. Determination of phosphonomethylglycine content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7784:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 3. Determination of acetochlor content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7785:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 4. Determination of 2,4-dichlorophenoxyacetic acid by high performance liquid chromatography".

1.2. Main provisions of legal regulation of pesticides and agrochemicals
Law of Ukraine "On Pesticides and Agrochemicals" of March 02, 1995 No 86/95-BP is the main document that regulates the legal status and order of handling of pesticides and agrochemicals. Pesticides are toxic substances, their compounds or mixtures of substances of chemical or biological origin, intended to destroy, regulate and stop the development of harmful organisms, which cause the activity of plants, animals, humans and damage to property, as well as rodents, weeds, woody, shrubs, clogging fish species. Agrochemicals are organic, mineral and bacterial fertilizers, chemical ameliorants, plant growth regulators and other substances used to increase soil fertility, crop yields and improve crop production. Technical means of application of pesticides and agrochemicals - special machines, mechanisms and devices for treatment of objects with pesticides and application of organic and mineral fertilizers. Residues - content of the active substance of pesticides and agrochemicals, their derivatives and products of transformation in living systems (metabolites) and in the environment. Pesticides and agrochemicals of domestic as well as foreign production imported for use on the territory of Ukraine must meet the following requirements: high biological efficiency for the intended purpose; safety for human health and the environment, subject to the regulations of their application; compliance with state standards, sanitary standards and other normative documents. Imports into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising of pesticides and agrochemicals prior to their state registration are prohibited, except in cases established by this Law. The requirements for state registration of pesticides and agrochemicals do not apply to research lots used for government testing and scientific research; production for export and production of research batches used for state testing, scientific and technological research and testing, as well as for agrochemicals in accordance with the annex to this Law. A mandatory condition for the import and use of unregistered pesticides in Ukraine for these purposes is the documentary confirmation of their state registration in the country where they are produced. Importation into the customs territory of Ukraine of unregistered pesticides and agrochemicals used for state testing and scientific research, in scientifically substantiated volumes, is carried out in accordance with the plans of state tests and scientific researches, as well as processed by the seed (planting) material, by permit executive power implementing state policy in the field of environmental protection, in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. The central executive body implementing state policy in the field of environmental protection shall submit to the unified state information web portal "Single Window for International Trade" in the form of an electronic document certified by electronic digital signature, permits or information on state registration of pesticides and agrochemicals on the day such permits are issued or registered are pesticides and agrochemicals. The bodies of revenue and duties shall carry out the appropriate customs formalities necessary for the release into the customs territory of Ukraine of pesticides and agrochemicals, on the basis of the List of agrochemicals authorized for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration in accordance with their state registration. to this Law, as well as relevant permits or information on state registration of pesticides and agrochemicals obtained from a central executive body implementing public policy in the field of environmental protection, using the "single window" mechanism in accordance with the Customs Code of Ukraine. The use of pesticide residues and agrochemicals that have expired is carried out within two years. State testing of pesticides and agrochemicals is conducted in two stages: field and industrial. The purpose of field testing is to establish or confirm the biological efficacy of new pesticides and agrochemicals compared to those used, to develop provisional regulations for their use and an in-depth study of formulations. Agricultural products obtained as a result of field trials of pesticides and agrochemicals with the new active substance shall be disposed of in accordance with the requirements of the health and safety rules for human health and the environment. Production tests are carried out to confirm the biological effectiveness of pesticides and agrochemicals in different zones of Ukraine, to clarify and justify regulations and methods of their application, sanitary and environmental standards, to develop and modify methods for determining residual quantities of these pesticides and agrochemicals. Preparative forms of pesticides and agrochemicals are subject to state registration. A mandatory condition for state registration of pesticides and agrochemicals is the availability of appropriate documentation for their safe use, including a positive conclusion of the state sanitary-epidemiological expertise and a positive ecological and expert evaluation of the materials submitted for registration of pesticides and agrochemicals products, feed, food, soil, water, air. In the case of state registration of pesticides or agrochemicals in Ukraine, it is forbidden to use within ten years from the date of such registration the information contained in the documentation (dossier) on the safe use of these pesticides, agrochemicals, without the permission of the economic entity upon whose request the registration was made. Pesticides and agrochemicals are registered for up to ten years. The central executive body implementing state policy in the field of environmental protection may impose a complete or temporary ban on the use of pesticides and agrochemicals in case of new, previously unknown, data on their danger. In some cases, in connection with the sanitary-epidemic and environmental situation in the country (region), the central executive body implementing state policy in the field of sanitary and epidemiological well-being of the population, and the central executive authority implementing state policy environmental protection, may limit all activities with pesticides and agrochemicals until terminated. The list of pesticides and agrochemicals authorized for use, the regulations for their application and annual amendments thereto are maintained by the central executive body implementing state policy in the field of environmental protection, in the manner stipulated by the Cabinet of Ministers of Ukraine. State registration of pesticides and agrochemicals is the basis for exercising state control by introducing sanitary measures (examination, inspection and approval procedures) for the presence in food products authorized by the central executive body, which ensures the formation of state policy in the field of health care, the amount of pesticide residues agrochemicals in food products marketed in Ukraine. The batch production, purchase and operation of technical means of pesticide and agrochemical application is allowed only after their state registration. Technical pesticides and agrochemicals that have received a positive evaluation of the results of state tests are entered in the state register of pesticide and agrochemicals technical means. In case of change of design of technical means of application of pesticides and agrochemicals, it is subject to mandatory re-registration. Importation of registered pesticides and agrochemicals into the customs territory of Ukraine is permitted to the extent necessary for their own use. Environmental risk of activities related to the import into the territory of Ukraine of pesticides and agrochemicals, their transportation and use, is subject to compulsory insurance in the manner specified by the acts of the legislation of Ukraine. Each unit of pesticides and agrochemicals must be accompanied by a recommendation for its use, indicating the crops and objects for which the pesticides and agrochemicals, methods, standards and frequency of use, waiting times (for pesticides), prohibitions and restrictions on use, methods and pesticide and agrochemical disposal facilities, as well as safety measures during operation, transport and storage, emergency response and their consequences, first aid measures in case of poisoning. Packing of pesticides and agrochemicals can be carried out only with the permission of its manufacturer or the owner of the mark for goods and services. Pesticides and agrochemicals and packaging of foreign production imported into the territory of Ukraine should be accompanied by data on the technology of their disposal and disposal. Persons whose activities are related to the transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals should have a permit (certificate) for the right to work with these pesticides and agrochemicals. The procedure for obtaining such a permit shall be determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Sales of pesticides and agrochemicals to the population are carried out in small packaged form and with mandatory instructions for their safe use. Economic activity in the field of storage and use of pesticides and agrochemicals is subject to compulsory insurance, the terms and procedure of which are determined by law. When applying pesticides and agrochemicals, a set of measures is carried out in accordance with the regulations established for a certain soil and climatic zone, taking into account the preliminary agrochemical examination of soils, the data of the agrochemical passport of the land plot (field) and the status of crops, diagnostics of mineral nutrition of plants and disease prognosis. Lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, including for retail trade and for aviation application, are approved by the central executive body implementing state policy in the field of environmental protection, in agreement with the central executive authority, public policy in the field of sanitary and epidemic well-being of the population. On the territory that has been exposed to radioactive contamination, as well as in the zones of environmental ecological situations, the use of pesticides and agrochemicals is restricted in the manner determined by the central executive body, which ensures the formation of the state agricultural policy. In the special raw material areas intended for growing baby and diet foods, pesticides and agrochemicals are applied by special technologies that ensure the production of products that meet the hygiene requirements for baby and diet. Businesses, institutions and organizations are obliged to keep records on the availability and use of pesticides and agrochemicals and to provide information to public records authorities. The procedure for state registration of the availability and use of pesticides and agrochemicals, the amount of information and the bodies to which such information is submitted shall be determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Unsuitable or banned pesticides and agrochemicals, their packaging shall be subject to seizure, disposal, disposal and disposal in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Officials of the executive power, exercising state supervision and state control in the sphere of activity with pesticides and agrochemicals, within the competence stipulated by the law, have the right: to visit unimpeded enterprises, establishments and organizations irrespective of the forms of ownership, activity of which is connected with production. , transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals, other controlled objects to verify compliance with pesticide and agrochemicals legislation and selection from azkiv necessary materials for agro-chemical and other analysis and research; to cease operations with the use of pesticides and agrochemicals in the manner prescribed by law; prohibit the importation and trade in pesticides and agrochemicals that do not meet the requirements of standards and other standardization documents, and the use of water in the event of contamination with pesticide residues and agrochemicals in excess of established standards; to require the removal of pesticides and agrochemicals from persons who do not have the appropriate certification; to receive from the central executive authorities, enterprises, institutions, organizations statistics and other information necessary for exercising state control in this field; to impose administrative penalties on persons guilty of violating pesticide and agrochemicals legislation, in the manner prescribed by law. Agricultural raw materials must meet the sanitary requirements for maximum residue limits (maximum residue levels) of pesticides and agrochemicals. Non-consumable agricultural raw materials are subject to seizure, disposal and disposal in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Responsible are those responsible for: concealing or misrepresenting information that could or could endanger human life and health, as well as property and the environment; non-compliance with the requirements of standards, sanitary rules and regulations and other normative documents during the production, transportation, storage of pesticides, agrochemicals and technical means of their application (except for the technical means of application of pesticides and agrochemicals, which are subject to the requirements and procedures of the technical regulation on machinery safety); contamination with pesticides and agrochemicals over acceptable levels of agricultural raw materials, feed, food, soil, water, air; violation of regulations and sanitary rules and regulations for transportation, storage, trade and application of pesticides and agrochemicals; application of pesticides, agrochemicals, equipment, which have not passed state tests, registration, re-registration; violation of the rules of disposal, destruction of agricultural raw materials and food products that do not meet the established requirements for the content of pesticides and agrochemicals; failure to comply with the legitimate requirements of state control and oversight officials; the use of deliberately adulterated pesticides and agrochemicals. The Annex to this Law establishes a List of agrochemicals authorized for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration (with the indication of UKT FEA codes).
Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP establishes a ban on use in the organic production process: any unnatural or uncontrolled impact on the genome of crops and animals (including birds and insects), industrial microorganisms by use for the production of genetically modified organisms and products containing, assembling or producing from genetically modified organisms, except for the use of veterinary medicinal products included in the List of substances (ingredients, components) that are allowed to be used in the process of organic production and are allowed to be used in maximum quantities, in the cases established by this Law; synthetic substances, including agrochemicals, pesticides, antibiotics for preventive purposes, hormonal preparations, growth promoters and animal feed (including birds and insects); methods of electrical or other stimulation for causing animal pain, the use of tranquilizers; ionizing radiation; hydroponic methods; the use of artificially derived polyploid animals and plants; substances and technological production methods, the results of which may mislead the consumer as to the nature (origin) of the product; growth promoters, hormones or similar substances, except for the use of substances listed in the List of Substances (Ingredients, Components) that may be used in the organic production process and which are permitted to be used in maximum quantities, in cases established by this Law.
Law of Ukraine "On state control of compliance with food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII provides that state monitoring is carried out to: identify priority areas of public policy in the areas of food and feed, animal health and welfare; developing measures to prevent the circulation of dangerous food and feed; determination of the general level of contamination of food and feed by pesticide residues and veterinary preparations, other contaminants. State monitoring involves the collection, systematic analysis and evaluation of information on food and feed safety, animal health and welfare, including the identification of residues of veterinary drugs, pesticides and contaminants in food and feed, and the establishment of appropriate databases. Inspection may include inspection of facilities, surrounding area, premises, equipment and supplies, vehicles, as well as food and feed; raw materials, ingredients, processing aids used for the preparation and production of food and feed, semi-finished products; articles and materials in contact with food; cleaning and care facilities and processes, as well as pesticides; marking, appearance and advertising. In order to ensure the effectiveness of State control measures in the exporting country, the competent authority of Ukraine has the right to request from the exporting country, prior to the implementation of such measures, information, in particular, on the control, production and quarantine treatment procedures, the permissible pesticide level and the registration procedure for food / feed additives.
Law of Ukraine "On fauna" of December 13, 2001 No 2894-III stipulates that the application of pesticides and agrochemicals must take into account the requirements of this Law, plant protection legislation, other regulations on the protection of wildlife and the habitat of animals. Businesses, institutions, organizations and citizens are required to take measures to prevent disease and death of animals during storage, transportation and use of pesticides and agrochemicals. In order to prevent the death of animals and deteriorate their habitat, the regional state administrations, Kyiv and Sevastopol city state administrations in agreement with the central executive body implementing state agricultural policy and the central executive body implementing state environmental policy in the sphere of environmental protection on the territory of the Autonomous Republic of Crimea - the executive body of the Autonomous Republic of Crimea on environmental protection in agreement with the central rhanom executive that implements the state agricultural policy may specify particular areas where restricted or prohibited the use of pesticides and agrochemicals.
Law of Ukraine "On state control of land use and protection" of June 19, 2003 No 963-IV defines soil pollution as accumulation in soil and groundwater due to anthropogenic effects of pesticides and agrochemicals, heavy metals, radionuclides and other substances whose contents exceed the natural background, which leads to their quantitative or qualitative changes. The powers of the central body of executive power implementing the state policy in the field of land relations in monitoring the fertility of soils on agricultural lands include, in particular, ensuring the balance of needs and the receipt of pesticides and agrochemicals in Ukraine, and the coordination of technical issues.
The list of pesticides banned for use in agriculture, which cannot be registered or re-registered in Ukraine, approved by the Chairman of the UkrChCHC on August 05, 1997, in agreement with the Deputy Minister of Security environment and nuclear safety, contains a list of such prohibited pesticides, indicating the name of the preparation, the name of the active substance or the chemical name, the reasons for the decision.
Hygiene standards and regulations for the safe use of pesticides and agrochemicals, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2016 No 55, establish maximum permissible levels of preparations (with indication of active substance) in food products, permissible daily dose, maximum permissible concentration in air, water, regulations of safe use.
"State Sanitary Rules and Hygiene Standards. 8. Hygiene and Toxicology of Pesticides, Polymeric and Synthetic Materials. 8.1. Pesticides and Agrochemicals. Hygienic Classification of Pesticides by Hazard, approved by the Resolution of the First Deputy Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 28, 1998 No 2, introduce classification of pesticides into four hazard classes: I - extremely dangerous, II - dangerous, III - moderately dangerous, IV - unsafe. The hazard class is established depending on the indicators in the table: average lethal dose when introduced into the stomach (separately for solid and liquid forms of drugs), average lethal dose when applied to the skin, the coefficient of possible inhalation poisoning, irritant effects, allergenicity, mutagenicity, mutagenicity , water stability, soil stability, migration rates, and other criteria listed in the table. These State Sanitary Rules and Hygiene Standards also provide guidance on the use of pesticide products of different hazard classes, the definition of key terms, and the interpretation of each hazard criterion separately.
State sanitary rules "Transportation, storage and use of pesticides in the national economy" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 3, 1998 No 1, apply to enterprises, institutions and organizations, private farms and persons whose activities are related to pesticides. The territory of Ukraine is allowed to transport, store and use only registered pesticide preparations registered by the UkrChemCommission, except for the cases specified in the Procedure for granting the import of unregistered pesticides and agrochemicals used for state tests and scientific tests on the customs territory of Ukraine, as well as processed seed (planting) material (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 4, 1996 No 288). State tests of pesticides not registered in the country shall be conducted in accordance with the Procedure of conducting of state tests, state registration and re-registration, publication of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295). Each year, prior to pesticide work, plans for their use by various enterprises, institutions and organizations, drawn up taking into account the species composition and prevalence of harmful insects, diseases of agricultural plants, animals and birds, weeds, must be approved by the sanitary and epidemiological service. The use of pesticides in certain sectors of the economy, in collective and individual gardens and backyards, in health care and everyday life, and their sale to the population should be made only in accordance with the List of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, and additions thereto. These documents defining scientifically sound regulations of application (cost standards, frequency of treatments, restrictions on the method, the period of treatment, the terms of last treatment before harvesting) must be agreed by the Ministry of Health and are compulsory to comply with the territory of the country. Pesticides of high risk are applied only with the special permission of the Ministry of Health and the Ministry of Ecology and Natural Resources, their list is determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Agricultural raw materials for the production of baby and diet foods are produced in special raw material areas. Their legal regime and procedure for granting status is determined by the Procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby and diet foods (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 26, 1996 No 679). The use of pesticides in special raw material areas is prohibited.
The order of carrying out state tests, state registration and re-registration, the issue of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295, establishes that state tests of the preparations are conducted in research institutions and organizations accredited by the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine, with toxicological-hygienic (medical-biological) research - according to approved methods in establishments determined by the Ministry of Health of Ukraine. State trials of preparations with the new active substance are conducted for two complete growing seasons. Investigations of new preparations that have not been included in the state test plan but have been conducted by the research institutions, enterprises and organizations referred to in article 2 shall be the beginning of the state trials (subject to the positive findings of those research institutions, enterprises and organizations). If a preparation submitted for state testing contains an active substance that is part of an already registered preparation for the same purpose and for the same crop group, the state testing period may be reduced to one full growing season. For nitrogen fertilizers containing the active substance that is part of an already registered preparation for the same purpose and for the same crop group, state tests may be replaced by review reports from institutions included in the state preparation test network and documentation provided by the applicant for the preparation and the active substance. State trials of preparations for closed soil, fumigation of storage facilities and grain reserves, control of murine rodents and domestic insects are conducted for up to one year. Institutions that are part of the state preparations testing network develop maximum allowable levels (MDRs) in feeds, maximum permissible levels (MPCs) or indicative permissible levels (ODRs) in fisheries water bodies, and MPCs in bee feeds, as appropriate. In order to include the preparation in the state testing plan, the entity submits a package of documents to the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine in accordance with article 9 of this Procedure. Applications for the inclusion of drugs in the state testing plan for the current year are accepted by the Ministry of Environment until March 25 this year. Requests for the inclusion of nitrogen fertilizers in the state testing plan for the current year are accepted by the Ministry of Environment during the year. According to the state test plan, research plans and contracts concluded by the applicant and the contractor, the Ministry of Nature grants authorizations for the import of experimental batches of preparations, which specify their scientifically substantiated volumes. The Ministry of Nature grants permits for import of experimental batches of preparations within ten days after the submission of the said documents by the applicant. The state registration is subject to preparative forms of pesticides and agrochemicals of domestic and foreign production, for which the regulations of application, including hygienic standards and methods of control over their observance, have been developed. State registration of preparations made in the territory of Ukraine is carried out after the registration of the active substance in the Committee for Hygiene Regulation of the Ministry of Health of Ukraine. The list of documents and materials for state registration of the preparation is established by paragraph 20 of this Order. After state registration, the preparation is entered into the State Register of Pesticides and Agrochemicals with the issuance of the registration certificate to the applicant. If the proprietor of a permanent registration wants to register the product under other trade names, he must provide a guarantee letter regarding the identity of the composition and quality of the active substance and the corresponding registration application. This preparation does not require state testing and additional expertise. The applicant of the preparation is obliged to inform the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of any changes in the composition of the preparation and the appearance of new data on its danger.
Sampling methods for determination of maximum permissible levels of pesticide residues in products of plant and animal origin for the purposes of state control, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of June 28, 2018 No 289, establish procedures by which samples of animal and vegetable products are selected for laboratory tests (tests) on pesticide content. Products that meet the maximum levels of pesticides are toxicologically safe. During sampling, measures should be taken to avoid any influence on: the content of the maximum permissible levels of pesticide residues in food products of plant and animal origin and the results of laboratory tests (tests); the representativeness of the aggregate sample; food safety of the parties from which the samples are taken.
Compulsory minimum list of studies of raw materials, products of animal and vegetable origin, compound feeds, compound feeds, vitamins, etc., which should be carried out in state laboratories of veterinary medicine and according to the results of which is issued a veterinary certificate (f-2), approved by the Order of the State of veterinary medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of November 16, 1998 No 16, contains permissible levels of toxic elements, pesticides, radionuclides in different product groups.
Detailed rules for the production of organic products (raw materials) of plant origin, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 31, 2016 No 587, establish that the basis of production of organic products is the exclusion from the technological process of its production the use of chemical fertilizers, pesticides, genetically modified organisms and their derivatives and products made from genetically modified organisms, preservatives.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Reference on the legal regulation of the handling of toxic elements in Ukraine

October 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Legal regulation of the use of toxic elements in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP;
- Law of Ukraine "On consumer rights protection" of May 12, 1991 No. 1023-XII;
- Law of Ukraine "On information for consumers on food" of December 06, 2018 No 2639-VIII;
- Law of Ukraine "On baby food" of September 14, 2006 No 142-V;
- Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII;
- Law of Ukraine "On withdrawal from circulation, processing, disposal, destruction or further use of low quality and dangerous products " of January 14, 2000 No 1393-XIV;
- Law of Ukraine "On state control of compliance with the law on food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII;
- Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII;
- Law of Ukraine "On environmental impact assessment" of May 23, 2017 No 2059-VIII;
- Law of Ukraine "On advertising" of July 03, 1996 No 270/96-BP;
- Law of Ukraine "On veterinary medicine" of June 25, 1992 No 2498-XII;
- Law of Ukraine "On drinking water, drinking water supply and drainage" of January 10, 2002 No 2918-III;
- Law of Ukraine "On milk and dairy products" of June 24, 2004 No 1870-IV;
- Law of Ukraine "On protection of the population against infectious diseases" of April 06, 2000 No 1645-III;
- Law of Ukraine "On the National program of toxic waste handling" of September 14, 2000 No 1947-III;
- Law of Ukraine "On the Fundamental principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030" of February 28, 2019 No 2697-VIII;
- Law of Ukraine "On accession of Ukraine to the Regional convention on pan-euro-mediterranean preferential rules of origin" of November 08, 2017 No 2187-VIII;
- Standards of threshold masses of dangerous substances for identification of high danger objects, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 11, 2002 No 956;
- The Procedure for identification and accounting of high risk objects, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 11, 2002 No 956;
- Criteria for the prohibition or severe restriction of the use of certain hazardous chemicals, including pesticides, on the indicators of their danger to human health and the environment, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 11, 2010 No 391;
- The Procedure for classification of food products into the category of food products of special dietary consumption, functional food products and dietary supplements, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 26, 2006 No 1023;
- The Procedure for carrying out the state sanitary-epidemiological examination, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 09, 2000 No 247;
- State sanitary standards and rules "Hygienic requirements for drinking water intended for human consumption" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 12, 2010 No 400;
- State standard of Ukraine ДСТУ 4173-2003. Water quality. Determination of acute lethal toxicity to Daphnia magna Straus and Ceriodaphnia affinis Lilljeborg (Cladocera, Crustacea) (ISO 6341: 1996, MOD);
- Hygienic requirements for dietary supplements, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of December 19, 2013 No 1114;
- List of values of hygienic standards and regulations for the safe use of chemicals, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of April 17, 2013 No 10;
- List of values of hygienic standards and regulations for the safe use of chemicals, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of April 17, 2013 No 12;
- List of particularly hazardous chemicals, the production of which is subject to licensing, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 17, 1998 No 1287;
- List of activities related to nature protection measures, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of 17.09.1996 No 1147;
- Norms of time for employees of state veterinary medicine establishments to carry out laboratory and diagnostic examinations, approved by the Order of the State Committee of Veterinary Medicine of Ukraine from November 26, 2010 No 52;
- Medico-biological requirements and sanitary standards of quality of food raw materials and food products, approved by the Ministry of Health of the USSR of August 01, 1989 No 5061-89;
- Supplement to the Medico-biological requirements and sanitary standards of quality of food raw materials and food products of August 01, 1989 No 5061-89? approved by the Ministry of Health of the USSR of November 19, 1991 No 122-12/805;
- The list of reference methods of sampling and their research (tests) to be used in arbitration studies of objects of sanitary measures, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine from October 19, 2015. No 397;
- Regulation on state sanitary and epidemiological supervision, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 22, 1999 No 1109;
- Regulation on the state environmental monitoring system, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 30, 1998, No 391;
- The order of issue of the operating permit for the capacities (objects) for production, processing or sale of food products, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of May 12, 2007 No 712;
- Procedure for removal, utilization and disposal of unusable agricultural raw materials and food products, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 28, 1995 No 1065;
- Regulation on data sets to be disclosed in the form of open data, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 21, 2015 No 835;
- Regulation on public environmental inspectors, approved by the Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of February 27, 2002 No 88;
- Regulation on the State department of veterinary medicine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 17, 1997 No 1277;
- The procedure of examination of registration materials for medicinal products submitted for state registration (re-registration), as well as examination of materials on amendments to registration materials during the validity of the registration certificate, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 26, 2005 No. 426;
- Interstate Standard ГОСТ 30178-96 "Raw materials and food products. Atomic absorption method for determination of toxic elements";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7670: 2014 "Raw materials and food products. Sample preparation. Mineralization to determine the content of toxic elements";
- Interstate Standard ГОСТ 12.1.007-76 "Occupational Safety Standards System. Hazardous substances. Classification and general safety requirements";
- Interstate Standard ГОСТ 12.1.005-88 "Occupational Safety Standards System. General hygiene requirements for working area air";
- Order of the State Enterprise "Ukrainian Research and Training Center for Problems of Standardization, Certification and Quality" "On adoption of normative documents of Ukraine, harmonized with international and European normative documents, national standards of Ukraine, repeal of normative documents of Ukraine and interstate standards in Ukraine" of June 22, 2015 No 61;
- State sanitary rules and regulations for the enterprises producing malt, beer and non-alcoholic beverages, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of December 11, 2007 No 811;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.017-2001 "Canned meat. Stewed beef, pork stewed for export. Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of February 05, 2002 No 33;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.019-2002 "The frozen meat and offal blocks. General Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of June 20, 2002 No 166;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.020-2002 "Semi-finished meats. Forcemeat. Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of October 9, 2002 No 327;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.048-2003 "Semi-finished protein. General Specifications ", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of August 29, 2003 No 299;
- Instruction on the procedure of sanitary and technical control of canned food at production enterprises, wholesale bases, retail trade and catering establishments, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of November 07, 2001 No 140;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Resolution of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No. 147;
- Other national and industry standards of Ukraine, which contain detailed technical requirements for the quality of a particular product, requirements for its safety, transportation, storage, control methods, etc. (it is necessary to specify a specific product to find the appropriate standard).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правове регулювання поводження з радіонуклідами в Україні

October 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Правове регулювання поводження з радіонуклідами в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998р. N 15/98-ВР;
- Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р. N 39/95-ВР;
- Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000р. N 1370-XIV;
- Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. N 796-XII;
- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII;
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII;
- Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995р. N 255/95-ВР;
- Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991р. N 791а-XII;
- Порядок видачі дозволу на здійснення міжнародних перевезень радіоактивних матеріалів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1196;
- Порядок звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю у рамках практичної діяльності, затверджений наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 01.07.2010 N 84;
- Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. N 86;
- Правила ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006), затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30 серпня 2006 р. N 132;
- Державні гігієнічні нормативи "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року N 62;
- Норми радіаційної безпеки України. Доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 р. N 116;
- Наказ Міністерства охорони здоровʹя України "Про затвердження Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)" від 19.08.1997р. N 255 ;
- Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 р. N 54;
- Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді" (ДР-97), затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 серпня 1997 р. N 255;
- Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 травня 2006 р. N 256;
- Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що використовується для виготовлення лікарських засобів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 травня 2008 р. N 240;
- Методичні вказівки "Відбір проб, первинна обробка та визначення вмісту 90Sr та 137Cs в харчових продуктах", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.2008 р. N 446;
- Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність по використанню яких звільняється від ліцензування, затверджений наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 03.12.2013 N 138;
- Порядок державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. N 1718;
- Правила виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках, затверджені накаомз Міністерства охорони здоров'я України від 17.10.2012 N 812;
- Положення з радіаційного контролю картонно-паперової продукції, затверджене наказом Державної акціонерної компанії "Укрресурси" від 04.10.1995 р. N 81;
- Ветеринарно-санітарні правила для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин, затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14 січня 2004 р. N 4;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- ДСТУ ISO 18589-1:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 1. Загальні настанови та визначення (ISO 18589-1:2005, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-2:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 2. Настанови щодо вибору стратегії відбирання проб, відбирання та попереднього обробляння проб (ISO 18589-2:2007, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-4:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 4. Вимірювання ізотопів плутонію (плутонію 238 та плутонію 239+240) методом альфа-спектрометрії (ISO 18589-4:2009, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-5:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 5. Вимірювання стронцію 90 (ISO 18589-5:2009, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-6:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 6. Вимірювання сумарної активності альфа-випромінювання та сумарної активності бета-випромінювання (ISO 18589-6:2009, IDT).

1.2. Окремі положення про визначення вмісту радіонуклідів та їх небезпечності
Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998р. N 15/98-ВР визначає ефективну дозу опромінення як розрахункову дозу опромінення людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і тканин людини на стан її здоров'я у цілому. Опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання, яке може бути зовнішнім опроміненням внаслідок практичної діяльності від джерел іонізуючого випромінювання поза тілом людини або внутрішнім опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання, які знаходяться всередині тіла людини. Опромінення населення - опромінення, якого зазнає (зазнала) людина від ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, за винятком професійного і медичного опромінення та опромінення, зумовленого місцевим природним радіаційним фоном. Основна дозова межа опромінення - максимально допустимий рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини, встановлений цим Законом, перевищення якого вимагає застосування заходів захисту людини. Практична діяльність - діяльність людини, під час здійснення якої запроваджуються додаткові джерела випромінювання, або додаткові шляхи опромінення, чи збільшується кількість людей, які підпадають під вплив опромінення, внаслідок якої збільшуються величини опромінення, його ймовірність або кількість опромінених людей. Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання. Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта* ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, зобов'язані: здійснювати систематичний контроль за радіаційним станом робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захисних зонах та зонах спостережень, а також за викидами і скидами радіоактивних речовин; розробляти обгрунтування додержання норм радіаційної безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і речовин, технологічних процесів і виробництв; планувати і проводити заходи щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромінення персоналу; організовувати проведення періодичних медичних оглядів персоналу; регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого випромінювання на робочих місцях та значення отриманих ним доз опромінення; своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створюють загрозу для безпеки людини; забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. Стаття 15 даного Закону регулює забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах. Відповідно до статті 16 цього Закону, Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в установленому порядку норм. Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення надається особам, які проживають або тимчасово перебувають на території України, у випадках: опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності; помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при медичному втручанні ; вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів харчування та питної води; радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання. Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення встановленої цим Законом допустимої межі опромінення. Підставою для виплати компенсації особам за перевищення річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним (міським) дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи. Порядок надання компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб (стаття 20 Закону). Виплати компенсації за перевищення річної основної дозової межі та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, забезпечуються за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, в результаті практичної діяльності яких сталося перевищення.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р. N 39/95-ВР містить визначення, зокрема, понять: джерело іонізуючого випромінювання, радіаційна безпека, радіаційний захист, радіоактивні матеріали. Джерело іонізуючого випромінювання - фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Радіаційна безпека - це дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки. Радіаційний захист - сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки. Радіоактивні матеріали - джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи. Дотримання норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки є обов'язковим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії.
Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000р. N 1370-XIV відносить до радіоактивних матеріалів будь-які матеріали, що містять радіонукліди, в яких питома активність, а також сумарна активність у разі їх перевезення перевищують межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. Законом передбачено ліцензування окремих видів діяльності, а також видача сертифікатів про затвердження у разі перевезення радіоактивних матеріалів, державна реєстрація джерел іонізуючого випромінювання, видача дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. N 796-XII передбачає, що придатними для реалізації та споживання вважаються продукти харчування та сільськогосподарська продукція, в яких вміст радіонуклідів не перевищує затверджених допустимих рівнів. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та сільськогосподарській продукції затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Продукція, вироблена в зонах радіоактивного забруднення, повинна мати сертифікат відповідності затвердженим допустимим рівням вмісту радіонуклідів, в якому зазначаються відомості про місце виробництва продукції, вміст радіонуклідів, відповідального виробника цієї продукції і контролера, який перевірив її на вміст радіонуклідів. Виробництво та реалізація продукції, радіоактивна забрудненість якої перевищує допустимі рівні вмісту радіонуклідів, за винятком продукції науково-виробничого та дослідного характеру, забороняються. У разі неможливості використання та переробки продукції, забрудненої радіонуклідами понад затверджені допустимі рівні, вона підлягає вилученню та знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відшкодуванням пов'язаних із цим витрат виробниками забрудненої продукції. Кабінет Міністрів України забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки. Органи громадського контролю можуть перевіряти достовірність зазначеної інформації.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII містить норму, згідно з якою підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII передбачає, що підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки. Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів. Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов'язковому розслідуванню за участю посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
Державні гігієнічні нормативи "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року N 62, є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятних рівнів опромінення людини. Встановлює принципи виправданості, неперевищення та оптимізації в практичній діяльності, що супроводжується опроміненням людей.Встановлює 4 групи регламентів, 3 категорії населення, які зазнають опромінення. Радіаційно-гігієнічні регламенти першої групи (стосуються опромінення населення на прийнятному для індивідууму та суспільства рівні) встановлюють числові значення лімітів доз опромінення на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гаратнують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому. Встановлені ліміти річної ефективної дози та ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин. Обмежння опромінення населення здійснюється шляхом регламентації та контролю, зокрема, вмісту радіонуклідів в окремих обʹєктах навколишнього середовища (воді, продуктах харчування, повітрі та ін.). Встановлено рівні обовʹязкових дій залежно від: ефективної питомої активності природних радіонуклідів у будівельних матеріалах та мінеральній будівельній сировині; активності природних радіонуклідів у воді джерел господарського та питного водопостачання; ефективної питомої активності природних радіонуклідів у мінеральних добривах; ефективної питомої активності природних радіонуклідів у виробах з порцеляни, фаянсу, скла та глини; Ефективна питома активність природних радіонуклідів у мінеральних барвниках та глазурі. Практична діяльність та(або) джерела іонізуючого випромінювання в рамках практичної діяльності можуть бути повністю або частково звільнені від регулюючого контролю. Звільнення здійснюється регулюючими органами, якщо виконуються критерії звільнення, наведені в даних Гігієнічних нормативах, або якщо джерела відповідають тим рівням звільнення, які визначені регулюючими органами на основі згаданих критеріїв звільнення. Встановлено значення допустимих рівнів радіонуклідів та пояснення методики їх розрахунку (величини допустимих надходжень через органи дихання, органи травлення, допустимих концентрацій у питній воді, надходження радіонуклідів з питною водою та продуктами харчування).
Наказ Міністерства охорони здоровʹя України "Про затвердження Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)" від 19.08.1997р. N 255 містить формулу розрахунку та конкретні значення допустимих рівнів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді.
Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 р. N 54, поширюється на всі види виробничої діяльності, а також на всі ситуації втручання, в умовах яких відбувається чи може відбуватися опромінення людини на виробництві та/або в побуті будь-якими джерелами природного та/або штучного походження (крім тих, що згідно з пунктом 1.11 виключено зі сфери дії Правил). Правила містять багато визначень понять (в тому числі поняття радіонукліду), формул розрахунку окремих показників, порядок розгляду заяв юридичних та фізичних осіб про намір здійснювати практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання, порядок видачі санітарного паспорта, порядок здійснення санітарного нагляду, радіаційного контролю та радіаційного моніторингу. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, несе відповідальність згідно із чинним законодавством за підготовку та здійснення технічних і організаційних заходів, необхідних для забезпечення встановлених санітарним законодавством вимог і регламентів радіаційної безпеки, у зв'язку з функціонуванням того джерела, для якого отриманий Санітарний паспорт. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, зобов'язана повідомляти заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України про свій намір унести зміни до будь-якої практичної діяльності, включаючи зміну типів джерел, зазначених в Санітарному паспорті, у всіх випадках, навіть коли передбачається, що ці зміни не змінюють рівень радіаційного захисту і безпеки. Внесення подібних змін дозволяється тільки після відповідного письмового дозволу установ державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Основою контролю стану радіаційної безпеки в умовах практичної діяльності є дозиметричний контроль на підприємстві. На об'єктах, що не мають достатнього досвіду здійснення контролю та моніторингу та/або не мають необхідного обладнання та власних кваліфікованих спеціалістів для здійснення цих функцій, дозволяється виконання цих робіт силами залучених кваліфікованих спеціалістів та/або організацій, що мають достатню приладово-методичну базу для їх виконання та мають право на проведення цього виду діяльності.
Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 травня 2006 р. N 256, встановлюють гігієнічні нормативи вмісту 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді, а також вимоги з дотримання вказаних допустимих рівнів під час виготовлення, імпорту, експорту та обігу харчових продуктів. Нормативи обов'язкові для фізичних та юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з виготовленням, імпортом, експортом та обігом харчових продуктів, наданням послуг у сфері роздрібної торгівлі харчовими продуктами, у сфері гуртової торгівлі та ресторанного господарства, громадського харчування. Контроль за дотриманням Нормативів покладається на заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Нормативи містять визначення понять, референтні значення, допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді (включаючи напої) - в розрізі окремо по продуктах. Для визначення відповідності харчових продуктів критеріям радіаційної безпеки використовується показник відповідності, значення якого розраховується за результатами вимірювань питомих активностей 137Cs та 90Sr за встановленими даними нормативами формулами та правилами. Якщо харчовий продукт містить у собі різні компоненти, які можна віднести до різних класифікаційних груп (наприклад, борошняні вироби з начинкою, консерви м'ясо-рослинні і та ін.), РК проводиться за компонентами, які визначає орган, що здійснює контроль. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у концентраті, у розбавленому стані, повинні прирівнюватись до допустимих рівнів відповідних натуральних продуктів.
Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що використовується для виготовлення лікарських засобів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 травня 2008 р. N 240, поширюється на сушену лікарську рослинну сировину (субстанцію) для виробництва лікарських засобів, зареєстрованих у встановленому порядку. Норматив нормує питому активність 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що заготовляється, переробляється, реалізується на території України або ввозиться в Україну для виробництва лікарських засобів, зареєстрованих у встановленому порядку. Містить таблицю з назвами лікарської рослинної сировини (субстанції) та показниками гранично допустимого вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr.
Методичні вказівки "Відбір проб, первинна обробка та визначення вмісту 90Sr та 137Cs в харчових продуктах", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.2008 р. N 446, містять визначення активності радіонукліда, коефіцієнту концентрування, ліміту річної (чи еквівалентної) дози та ін. Відповідно до вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не повинен перевищувати затверджених в установленому порядку допустимих рівнів. Радіаційний контроль харчових продуктів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання", а також Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 N 247. Дані Методичні вказівки встановлюють порядок відбору проб різних видів продуктів харчування та порядок вимірювання активності радіонуклідів. Додаток 4 до даних Методичних вказівок регулює порядок визначення радіаційної безпеки харчових продуктів (показник відповідності та його похибка розраховуються за результатами вимірів питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у харчовому продукті за певною формулою).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правове регулювання поводження з токсичними елементами в Україні

October 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Правове регулювання використання токсичних елементів в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 року N 771/97-ВР;
- Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. N 1023-XII;
- Закон України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 06.12.2018р. N 2639-VIII;
- Закон України "Про дитяче харчування" від 14.09.2006р. N 142-V;
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII;
- Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 року N 1393-XIV;
- Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII;
- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII;
- Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017р. N 2059-VIII;
- Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996р. N 270/96-ВР;
- Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992р. N 2498-XII;
- Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10.01.2002р. N 2918-III;
- Закон України "Про молоко та молочні продукти" від 24.06.2004р. N 1870-IV;
- Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000р. N 1645-III;
- Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 року N 1947-III;
- Закон України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" від 28.02.2019р. N 2697-VIII;
- Закон України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017р. N 2187-VIII;
- Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 956;
- Порядок ідентифікації та обліку обʹєктів підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07. 2002 р. N 956;
- Критерії заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їх небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2010 N 391;
- Порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.072006р. N 1023;
- Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 р. N 247;
- Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 N 400;
- ДСТУ 4173-2003. Якість води. Визначання гострої летальної токсичності на Daphnia magna Straus та Ceriodaphnia affinis Lilljeborg (Cladocera, Crustacea) (ISO 6341:1996, MOD);
- Гігієнічні вимоги до дієтичних добавок, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.2013 N 1114;
- Перелік значень гігієнічних нормативів і регламентів безпечного використання хімічних речовин, затверджений Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 17.04.2013 N 10;
- Перелік значень гігієнічних нормативів і регламентів безпечного використання хімічних речовин, затверджений Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 17.04.2013 N 12;
- Перелік особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво яких підлягає ліцензуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. N 1287;
- Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. N 1147;
- Норми часу для працівників державних установ ветеринарної медицини на проведення лабораторно-діагностичних досліджень, затверджені наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 26.11. 2010 N 52;
- Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені Міністерством охорони здоровʹя СРСР 01.08.1989р. N 5061-89;
- Додаток до Медико-біологічних вимог і санітарних норм якості продовольчої сировини та харчових продуктів від 01.08.1989р. N 5061-89, затверджений Міністерством охорони здоровʹя СРСР 19 листопада 1991 г. N 122-12/805;
- Перелік референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях об'єктів санітарних заходів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.10.2015р. N 397;
- Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. N 1109;
- Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. N 391;
- Порядок видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. N 712;
- Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1995 р. N 1065;
- Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. N 835;
- Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2002 р. N 88;
- Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. N 1277;
- Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засобі, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 року N 426;
- Міждержавний стандарт ГОСТ 30178-96 "Сировина і продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначення токсичних елементів";
- Державний стандарт України ДСТУ 7670:2014 "Сировина і продукти харчові. Готування проб. Мінералізація для визначання вмісту токсичних елементів";
- Міждержавний стандарт ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартів безпеки праці (ССБП). Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки";
- Міждержавний стандарт ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони";
- Наказ Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості "Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні" від 22.06.2015 року N 61;
- Державні санітарні норми і правила для підприємств, що виробляють солод, пиво та безалкогольні напої, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 грудня 2007 р. N 811;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.017-2001 "Консерви м'ясні. Яловичина тушкована, свинина тушкована, що постачаються на експорт. Технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 05 лютого 2002 р. N 33;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.019-2002 "Блоки із м'яса та субпродуктів заморожені. Загальні технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2002 р. N 166;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.020-2002 "Напівфабрикати м'ясні. Фарш. Технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 09 жовтня 2002 р. N 327;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.048-2003 "Напівфабрикат протеїновий. Загальні технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 29 серпня 2003 р. N 299;
- Інструкція про порядок санітарно-технічного контролю консервів на виробничих підприємствах, оптових базах, в роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування, затверджена постановою Головного державного санітарного лікаря України від 07 листопада 2001 р. N 140;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- Інші державні та галузеві стандарти України, які містять детальні технічні вимоги до якості конкретного продукту, вимоги до його безпеки, транспортування, зберігання, методи контролю тощо (необхідно вказати конкретний продукт для пошуку відповідного стандарту).

1.2. Основні законодавчі положення щодо токсичних елементів в Україні
Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР дає визначення, зокрема, понять безпечного харчового продукту, виробництва, гігієнічних вимог, забруднення та ін. Пункт 24) частини 1 статті 1 даного Закону встановлює, забруднюючою речовиною є будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до харчового продукту і становить загрозу безпечності харчового продукту. Максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) - максимально допустимий вміст у харчових продуктах певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і їх залишки, включаючи похідні такої речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми. Максимально допустимий рівень - максимальний допустимий вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті, який є допустимим для такого продукту. Небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини. Під час встановлення небезпечності харчового продукту враховуються: звичайні умови використання харчового продукту споживачем, кожна стадія його виробництва, переробки та обігу; інформація про харчовий продукт, надана споживачеві, зокрема шляхом зазначення у маркуванні, та інша загальнодоступна споживачеві інформація про уникнення негативних для здоров'я наслідків, пов'язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів. Під час встановлення шкідливості харчового продукту для здоров'я враховуються: можливий короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров'я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління; можливий накопичувальний ефект токсичності; особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів. Оператори ринку, зокрема, зобовʹязані: забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу; розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, під час виробництва та обігу харчових продуктів; забезпечувати простежуваність; вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив для здоров'я людини.
Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. N 1023-XII містить визначення безпеки продукції - це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Терміни "харчовий продукт", "непридатний харчовий продукт" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції. Продукція, щодо якої нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, встановлені вимоги стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, повинна вводитися в обіг та реалізовуватися з додержанням зазначених вимог. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; правила та умови ефективного і безпечного використання продукції ; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; Виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цього Закону застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесною підприємницькою практикою, зокрема, вважається будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, в тому числі: стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 06.12.2018р. N 2639-VIII передбачає, що інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема, щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення). Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов'язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону. Оператори ринку харчових продуктів, які не є відповідальними за інформацію про харчовий продукт, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов'язані забезпечити, щоб інформація про нефасовані харчові продукти, призначені для кінцевого споживача або для постачання закладам громадського харчування, була передана операторам ринку харчових продуктів, які їх отримують, щоб забезпечити надання кінцевому споживачеві обов'язкової інформації про харчові продукти. Для фасованих харчових продуктів обов'язковою для надання є, зокрема, така інформація: будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку N 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку N 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом. Додаток 1 до Закону містить перелік речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО". Додатково до інформації, зазначеної у частині першій статті 6 цього Закону, надається інформація про окремі типи або категорії харчових продуктів, наведена у додатку N 2 до цього Закону. Додаток 2 містить перелік харчових продуктів, інформація про які повинна містити додаткові дані (зокрема: харчові продукти, запаковані в середовищі певних газів; харчові продукти, що містять підсолоджувачі; харчові продукти, що містять гліциризинову кислоту або амонієву сіль гліциризинової кислоти; Напої з високим вмістом кофеїну або харчові продукти із додаванням кофеїну; харчові продукти з добавками фітостеролів, ефірів фітостеролів, фітостанолів та ефірів фітостанолів; Заморожене м'ясо, заморожені м'ясні напівфабрикати та заморожені неперероблені рибопродукти). Перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту. Перелік інгредієнтів наводиться під заголовком, що складається з або включає в себе слово "склад" або "інгредієнти".
Закон України "Про дитяче харчування" від 14.09.2006р. N 142-V забороняє використання у виробництві дитячого харчування забороняється сировини, що містить гормональні препарати, антибіотики, залишки важких металів, пестицидів, радіонуклідів та інших небезпечних речовин, наявність яких не допускається державними санітарними нормами або вміст яких перевищує максимально допустимі рівні залишків у дитячому харчуванні. У виробництві дитячого харчування застосовується сировина, яка виробляється переважно у спеціальних сировинних зонах. Застосування пестицидів та агрохімікатів у спеціальній сировинній зоні провадиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає обов'язковим параметрам безпечності, затвердженим відповідно до закону.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII визначає санітарний захід безпечності харчових продуктів як застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема: обов'язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів. Підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема: за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції; на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства. Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини. Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я за узгодженням з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації. Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів. Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію. Державній санітарно- епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема: продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо. Продукція, на яку в державних стандартах та в інших нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя населення, підлягає обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення. Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України. У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров'я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні. Продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм. Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов'язані дотримувати санітарних норм. Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту; тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей; обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності певних сіб; вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством; заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ. За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби передбачена адміністративна та фінансова відповідальність (стаття 46 даного Закону). Діяння проти здоров'я населення, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом (стаття 49 Закону).
Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 року N 1393-XIV встановлює, що до неякісної та небезпечної продукції відноситься: продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей; продукція, яка не відповідає обов'язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля; продукція, якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається; продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися; продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився; продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції. Власник продукції зобов'язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом. Закон встановлює також повноваження різних органів державної влади України у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII встановлює обовʹязок підприємств, установ, організацій та громадян додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні доповнення до нього визначаються в установленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Створення нових штаммів мікроорганізмів та біологічно активних речовин здійснюється за наявності оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. При створенні зазначених організмів і речовин повинні розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки.
Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017р. N 2059-VIII відносить виробництво та утилізацію токсичних хімічних речовин до другої категорії видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають обовʹязковій оцінці впливу на довкілля.
Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996р. N 270/96-ВР забороняє рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії.
Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 956, встановлюють значення показників (порогові маси) тих чи інших категорій речовин (зокрема, високотоксичних та токсичних речовин) для віднесення їх до обʹєктів підвищеної небезпеки. До високотоксичних відносяться речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1 класу небезпеки, а до токсичних - речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 2 класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007-76 і 12.1.005-88 та переліками граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, затвердженими Міністерством охорони здоровʹя України. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок ідентифікації та обліку обʹєктів підвищеної небезпеки.
Критерії заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їх небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2010 N 391, розроблені відповідно до вимог Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (додатки I, II, IV), а також Регламенту ЄС від 18.12.2006 N 1907/2006 "Про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH)", з метою охорони здоров'я людини та навколишнього природного середовища, створення переліку окремих хімічних речовин, які підпадають під процедуру одержання попередньої обґрунтованої згоди при експорті, імпорті та транзиті їх через територію України. Заборонена хімічна речовина - це хімічна речовина, всі види застосування якої в межах однієї або декількох категорій були заборонені регламентаційною постановою з метою охорони здоров'я людини або навколишнього середовища. Особливо небезпечна пестицидна сполука - це хімічна речовина, отримана для використання в якості пестициду, яка викликає серйозні наслідки для здоров'я людини або навколишнього середовища, що стають очевидними протягом короткого періоду часу після її одноразового або багаторазового використання. Суворо обмежена хімічна речовина - хімічна речовина, фактично будь-яке використання якої в межах однієї або декількох категорій було заборонене регламентаційною постановою з метою охорони здоров'я людини або навколишнього середовища, але по відношенню до якої окремі конкретні види застосування дозволені. Під дію Критеріїв підпадають окремі небезпечні хімічні речовини або складові суміші чи препарату, що імпортуються, експортуються та виробляються промисловістю, у тому числі пестициди. При прийнятті рішення щодо заборони чи суворого обмеження виробництва, експорту, імпорту та використання окремих хімічних речовин застосовується система показників та критеріїв: фізико-хімічних, гігієнічних, екологічних, еколого-гігієнічних, клініко-гігієнічних, токсикологічних, хіміко-технологічних (виробничих) та соціально-економічних. Підставами для включення до переліку заборонених або суворо обмежених для використання небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, які підпадають під дію процедури попередньої обґрунтованої згоди, передбаченої Роттердамською конвенцією, є: визначення речовини як такої, що підпадає під дію будь-якого показника чи критерію (пункти 2.1 - 2.8 Критеріїв); формування пріоритетного переліку речовин, що відповідають не менше ніж двом групам показників та критеріїв (пункти 2.1 - 2.8 Критеріїв); віднесення речовин до переліку особливо небезпечних сполук (речовин).
Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 N 400, встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення. Не поширюються на води мінеральні лікувальні, лікувально-столові, природні столові та води, призначені для спеціального дієтичного споживання, спеціально перероблені або розроблені для забезпечення задоволення дієтичних потреб дітей грудного та раннього віку. Містять терміни та визначення (в т.ч. поняття класу небезпечності речовини (І, ІІ, ІІІ, ІV), радіаційних показників), гігієнічні нормативи у вигляді таблиці, формули для визначення індексу токсичності питної води. Індекс токсичності питної води, яка не містить неідентифікованих компонентів, не повинен перевищувати 50 % незалежно від використовуваних тест-об'єктів. В таблиці санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води містяться також і нормативи вмісту пестицидів у питній воді. Виробництво питної води здійснюється за нормативно-технічним документом та відповідно до технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води, що пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та отримали позитивний висновок. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти, флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері. Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.
Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992р. N 2498-XII містить в статті 1 визначення забруднюючої речовини - це будь-яка біологічна речовина, зокрема мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина (пестициди, токсини), залишки ветеринарних препаратів, у тому числі гормонів, заспокійливих і тиреостатичних речовин, антибіотиків, солі неорганічних речовин, радіоактивні речовини і продукти їх розпаду або інші речовини, що перевищують максимальну межу залишків, встановлену міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями, і можуть бути небезпечними для здоров'я тварин та людей.
Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені Міністерством охорони здоровʹя СРСР 01.08.1989р. N 5061-89, містять максимально допустимі рівні показників токсичних елементів у різних групах продуктів харчування, а також мікробіологічні показники та їх допустимі рівні.
Перелік референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях об'єктів санітарних заходів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.10.2015р. N 397, містить різні методи визначення токсичних елементів у продуктах харчування.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Довідка стосовно правового регулювання поводження з пестицидами та агрохімікатами в Україні

October 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

1. Законодавче регулювання використання пестицидів та агрохімікатів в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995р. N 86/95-ВР та Додаток до нього (Перелік агрохімікатів, дозволених для ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації);
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 року N 771/97-ВР;
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" від 10.07.2018 року N 2496-VIII;
- Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII;
- Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001р. N 2894-III;
- Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. N 963-IV;
- Закон України "Про захист рослин" від 14.10.1998р. N 180-XIV;
- Закон України "Про приєднання України до Схеми сортової сертифікації насіння зернових культур, Схеми сортової сертифікації насіння кукурудзи та сорго Організації економічного співробітництва та розвитку" від 15.02.2011р.;
- Закон України "Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі" від 18.04.2007р. N 949-V;
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків вхідних продуктів, які дозволяється зберігати у виробничому підрозділі" від 09.12.2015р. N 1023;
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати" від 19.02.1996р. N 226;
- Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1195;
- Порядок ведення агрохімічного паспорта земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 N 536;
- Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджені Голова Укрдержхімкомісії 05.081997р. за погодженням з Заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки;
- Перелік технічних засобів застосування пестицидів та агрохімікатів зарубіжного виробництва, затверджений наказом Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леніда Погорілого при Міністерстві аграрної політики України від 26.01.2007р. N 21;
- Перелік кодів (позначень препаративних форм) для технічних продуктів і пестицидних препаратів міжнародної системи кодування, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.06.2011 N 187;
- Гігієнічні нормативи і регламенти безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2016 року N 55;
- "Державні санітарні правила і гігієнічні норми. 8. Гігієна і токсикологія пестицидів, полімерних та синтетичних матеріалів. 8.1. Пестициди і агрохімікати. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності. ДСП 8.8.1.2.002-98", затверджені постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 28 серпня 1998 р. N 2;
- Державні санітарні правила "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03 серпня 1998 р. N 1;
- Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96;
- Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1996 р. N 479;
- Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995р. N 881;
- Правила безпеки праці під час виконання авіаційно-хімічних робіт, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06.06.2008 р. N 129;
- Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р. N 354;
- Порядок проведення еколого-експертної оцінки матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. N 312;
- Порядок забезпечення органів, що здійснюють державний контроль за застосуванням пестицидів і агрохімікатів, стандартними зразками пестицидів і агрохімікатів, методиками визначення їх залишкових кількостей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. N 228;
- Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. N 746;
- Методи відбору зразків для визначення максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у продуктах рослинного та тваринного походження для цілей державного контролю, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.06.2018 року N 289;
- Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2), затверджений наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03.11.1998 р. N 16;
- Порядок надання дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 288 від 04.03.96;
- Обмеження по застосуванню пестицидів та строки виходу людей на оброблені пестицидами площі для проведення ручних та механізованих робіт по догляду за рослинами, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.032005 р. N 118 у вигляді Доповнення до Додатка 1 Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
- Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 679 від 26.06.96;
- Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. N 587;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- ДСТУ 7782:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 1. Визначення вмісту трибенурон-метилу методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7783:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 2. Визначення вмісту фосфонометилгліцину методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7784:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 3. Визначення вмісту ацетохлору методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7785:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 4. Визначення вмісту 2,4-дихлорфеноксіоцтової кислоти методом високоефективної рідинної хроматографії.

1.2. Основні положення правового регулювання пестицидів та агрохімікатів
Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995р. N 86/95-ВР є основним документом, який регулює правовий статус та порядок поводження з пестицидами та агрохімікатами. Пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів - спеціальні машини, механізми та пристрої для обробки об'єктів пестицидами та внесення органічних і мінеральних добрив. Залишкові кількості - вміст діючої речовини пестицидів і агрохімікатів, їх похідні і продукти перетворення в живих системах (метаболіти) і у навколишньому природному середовищі. Пестициди і агрохімікати вітчизняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам: висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування; відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам. Забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов'язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються. Ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень, у науково обґрунтованих обсягах здійснюється відповідно до планів державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу - за дозволом, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вносить до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, видані дозволи або інформацію про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів в день видачі таких дозволів або реєстрації пестицидів і агрохімікатів. Органи доходів і зборів здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у вільний обіг на митній території України пестицидів і агрохімікатів, на підставі Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації згідно з додатком до цього Закону, а також відповідних дозволів або інформації про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України. Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років. Державні випробування пестицидів і агрохімікатів проводяться у два етапи: польові і виробничі. Метою польових випробувань є встановлення або підтвердження біологічної ефективності нових пестицидів і агрохімікатів порівняно з тими, що застосовуються, розроблення тимчасових регламентів їх застосування та поглиблене вивчення препаративних форм. Сільськогосподарська продукція, отримана в результаті проведення польових випробувань пестицидів і агрохімікатів з новою діючою речовиною, підлягає знищенню з додержанням вимог санітарних правил щодо безпеки для здоров'я людини та охорони навколишнього природного середовища. Виробничі випробування проводяться з метою підтвердження біологічної ефективності пестицидів і агрохімікатів у різних зонах України, уточнення та обґрунтування регламентів і способів їх застосування, санітарно-гігієнічних і екологічних нормативів, розроблення та модифікації методик визначення залишкових кількостей цих пестицидів і агрохімікатів та їх небезпечних метаболітів. Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів. Обов'язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та позитивну еколого-експертну оцінку матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів та агрохімікатів, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі. У разі державної реєстрації пестицидів чи агрохімікатів в Україні забороняється протягом десяти років з дати такої реєстрації використовувати інформацію, що міститься в документації (досьє) щодо безпечного застосування цих пестицидів, агрохімікатів, без дозволу суб'єкта господарювання, за зверненням якого здійснено реєстрацію. Пестициди і агрохімікати реєструються терміном до десяти років. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може встановити повну або тимчасову заборону на застосування пестицидів і агрохімікатів в разі надходження нових, раніше невідомих, даних про їх небезпеку. В окремих випадках, у зв'язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види діяльності з пестицидами і агрохімікатами. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання, регламенти їх застосування та щорічні доповнення до нього ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів є підставою для здійснення державного контролю шляхом запровадження санітарних заходів (процедур експертизи, інспектування та ухвалення) щодо наявності в харчових продуктах дозволеної центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, кількості залишків пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах, що реалізуються на ринку України. Серійне виробництво, закупівля та експлуатація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів дозволяється лише після їх державної реєстрації. Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів, що отримали позитивну оцінку за наслідками державних випробувань, заносяться до державного реєстру технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів. У разі зміни конструкції технічного засобу застосування пестицидів і агрохімікатів він підлягає обов'язковій перереєстрації. Ввезення громадянами на митну територію України зареєстрованих пестицидів і агрохімікатів дозволяється в обсягах, необхідних для власного використання. Екологічний ризик діяльності, пов'язаної з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному актами законодавства України. Кожна товарна одиниця пестицидів і агрохімікатів повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння. Розфасування пестицидів і агрохімікатів може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг. Пестициди і агрохімікати і пакування іноземного виробництва, що ввозяться на територію України, повинні супроводжуватися даними про технологію їх знешкодження та утилізацію. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України. Продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасованому вигляді та з обов'язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування. Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством. При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. На території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агрохімікатів обмежується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. У спеціальних сировинних зонах, призначених для вирощування продукції для дитячого і дієтичного харчування, пестициди і агрохімікати застосовуються за спеціальними технологіями, які забезпечують одержання продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування. Підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України. Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, пакування від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд та державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, в межах компетенції, передбаченої законами, мають право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, діяльність яких пов'язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, інші підконтрольні об'єкти з метою перевірки додержання законодавства про пестициди і агрохімікати і відбору зразків необхідних матеріалів для агрохімічних та інших аналізів і досліджень; припиняти роботи із застосуванням пестицидів і агрохімікатів в порядку, передбаченому законодавством; забороняти ввезення і торгівлю пестицидами і агрохімікатами, що не відповідають вимогам стандартів та інших документів з стандартизації, і використання води у разі забруднення їх залишками пестицидів і агрохімікатів у кількості, що перевищує встановлені нормативи; вимагати усунення від роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення; отримувати від центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій статистичні дані та іншу інформацію, необхідну для здійснення державного контролю у цій сфері; накладати адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про пестициди і агрохімікати, в порядку, передбаченому законодавством. Сільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів і агрохімікатів. Сільськогосподарська сировина, яка не може бути використана, підлягає вилученню, утилізації і знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідальність несуть особи, винні у: приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров'ю людини, а так само майну і навколишньому природному середовищу; недотриманні вимог стандартів, санітарних норм і правил та інших нормативних документів під час виробництва, транспортування, зберігання пестицидів, агрохімікатів і технічних засобів їх застосування (крім технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, на які поширюються вимоги та процедури технічного регламенту щодо безпеки машин); забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, кормів, харчових продуктів, грунту, води, повітря; порушенні регламентів та санітарних норм і правил транспортування, зберігання, торгівлі та застосування пестицидів і агрохімікатів; застосуванні пестицидів, агрохімікатів, технічних засобів, які не пройшли державних випробувань, реєстрації, перереєстрації; порушенні правил утилізації, знищення сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо вмісту пестицидів і агрохімікатів; невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і контроль; використанні завідомо фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів. Додатком до даного Закону встановлений Перелік агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації (із зазначенням кодів УКТ ЗЕД).
Закон України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" від 10.07.2018 року N 2496-VIII закріплює норму про заборону використання в процесі органічного виробництва: будь-якого неприродного або неконтрольованого впливу на геном сільськогосподарських рослин і тварин (у тому числі птиці та комах), промислових мікроорганізмів шляхом застосування для виробництва генетично модифікованих організмів та продуктів, що містять, складаються або вироблені із генетично модифікованих організмів, крім застосування ветеринарних лікарських засобів, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом; синтетичних речовин, у тому числі агрохімікатів, пестицидів, антибіотиків для превентивних цілей, гормональних препаратів, стимуляторів росту та підкорму тварин (у тому числі птиці та комах); методів електричної або іншої стимуляції для примушування, що завдає тваринам болю, застосування транквілізаторів; іонізуючого випромінювання; гідропонних методів; використання штучно виведених поліплоїдних тварин та рослин; речовин і технологічних методів виробництва, результати застосування яких можуть ввести споживача в оману щодо природи (походження) продукту; стимуляторів росту, гормонів або аналогічних речовин, крім застосування речовин, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом.
Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII передбачає, що державний моніторинг проводиться з метою: визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин; розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів; визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами. Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних. Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган України має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання інформації, зокрема, про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок.
Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001р. N 2894-III передбачає, що під час застосування пестицидів і агрохімікатів повинні враховуватися вимоги цього Закону, законодавства про захист рослин, інших нормативно-правових актів щодо охорони тваринного світу і середовища існування тварин. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення запобігання захворюванню і загибелі тварин під час зберігання, транспортування та застосування пестицидів і агрохімікатів. З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню середовища їх існування обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, можуть визначати окремі території, на яких обмежується або забороняється застосування пестицидів і агрохімікатів.
Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. N 963-IV визначає забруднення земель як накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при проведенні моніторингу родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення належить, зокрема, забезпечення ведення балансу потреби і надходження пестицидів та агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення.
Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджені Голова Укрдержхімкомісії 05.081997р. за погодженням з Заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, містяь перелік таких заборонених пестицидів із зазначенням найменування препарату, назви діючої речовини або хімічної назви, причини прийнятого рішення.
Гігієнічні нормативи і регламенти безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2016 року N 55, встановлюють максимально допустимі рівні препаратів (із зазначенням діючої речовини) в продуктах харчування, допустиму добову дозу, гранично допустиму концентрацію у повітрі, воді, регламенти безпечного застосування.
"Державні санітарні правила і гігієнічні норми. 8. Гігієна і токсикологія пестицидів, полімерних та синтетичних матеріалів. 8.1. Пестициди і агрохімікати. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності. ДСП 8.8.1.2.002-98", затверджені постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 28 серпня 1998 р. N 2, запроваджують класифікацію пестицидів на чотири класи небезпечності: I - надзвичайно небезпечні, II - небезпечні, ІІІ - помірно небезпечні, ІV - малонебезпечні. Клас небезпечності встановлюється залежно від показників у таблиці: середньої смертельної дози при введенні в шлунок (окремо для твердих і рідких форм препаратів), середньої смертельної дози при нанесенні на шкіру, коефіцієнту можливого інгаляційного отруєння, подразнюючої дії, алергенності, мутагенності, канцерогенності, репродуктивної токсичності, стабільності у воді, стабільності у грунті, коефіцієнтів міграції та інших критеріїв, вказаних у таблиці. Дані Правила містять також рекомендації щодо застосування пестицидних препаратів різних класів небезпечності, визначення основних термінів, а також тлумачення окремо по кожному критерію небезпечності.
Державні санітарні правила "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03 серпня 1998 р. N 1, поширюються на підприємства, установи і організації, приватні господарства та осіб, сфера діяльності яких пов'язана з пестицидами. На території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидних препаратів за винятком випадків, зазначених у Порядку надання дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 288 від 04.03.96). Державні випробування незареєстрованих у країні пестицидних препаратів проводяться відповідно до Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96). Щорічно до початку робіт із пестицидами плани їх використання різними підприємствами, установами та організаціями, складені з урахуванням прогнозу видового складу і поширеністю шкідливих комах, хвороб сільськогосподарських рослин, тварин і птиць, бур'янів, повинні бути погоджені санітарно-епідеміологічною службою. Використання пестицидів в окремих галузях народного господарства, у колективних та індивідуальних садах і городах, в охороні здоров'я та побуті, а також продаж їх населенню повинно здійснюватись тільки у відповідності з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, і доповненнями до нього. Вказані документи з визначенням науково обґрунтованих регламентів застосування (норм витрат, кратностей обробок, обмежень щодо способу, періоду обробок, строків останньої обробки до збирання урожаю) повинні бути погоджені Міністерством охорони здоров'я і є обов'язковими до дотримання на території країни. Пестициди підвищеної небезпеки застосовуються тільки за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я і Мінекобезпеки, їх перелік визначається Кабінетом Міністрів України. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування виробляється в спеціальних сировинних зонах. Їх правовий режим і порядок надання статусу визначається Порядком надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 679 від 26.06.96). Застосування пестицидів у спеціальних сировинних зонах забороняється.
Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96, встановлює, що державні випробування препаратів проводяться в науково-дослідних установах та організаціях, акредитованих Міністерства екології та природних ресурсів України, при цьому токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження - за затвердженими методиками в установах, визначених Міністерством охорони здоровʹя України. Державні випробування препаратів з новою діючою речовиною проводяться протягом двох повних вегетаційних періодів. Дослідження нових препаратів, які не включалися до плану державних випробувань, але були проведені науково-дослідними установами, підприємствами і організаціями, зазначеними у пункті 2, є початком державних випробувань (за умови позитивних висновків зазначених науково-дослідних установ, підприємств і організацій). Якщо поданий на державні випробування препарат містить діючу речовину, яка входить до складу вже зареєстрованого препарату того ж призначення і для тієї ж групи культур, термін державних випробувань може бути скорочений до одного повного вегетаційного періоду. Для азотних добрив, які містять діючу речовину, яка входить до складу вже зареєстрованого препарату того ж призначення і для тієї ж групи культур, державні випробування можуть бути замінені на рецензійні звіти від установ, що входять до мережі державних випробувань препаратів, та документацію, надану заявником на препарат та діючу речовину. Державні випробування препаратів для закритого грунту, фумігації складських приміщень і запасів зерна, боротьби з мишовидними гризунами і побутовими комахами проводяться терміном до одного року. Установи, що входять до мережі державних випробувань препаратів, у разі потреби розробляють максимально допустимі рівні (МДР) у кормах, гранично допустимі рівні (ГДК) або орієнтовно допустимі рівні (ОДР) у воді водоймищ рибогосподарського призначення, ГДК у кормах для бджіл. Для включення препарату до плану державних випробувань субʹєкт господарювання подає до Міністерства екології та природних ресурсів України пакет документів згідно пункту 9 даного Порядку. Клопотання про включення препаратів до плану державних випробувань на поточний рік приймаються Мінприроди до 25 березня поточного року. Клопотання про включення азотних добрив до плану державних випробувань на поточний рік приймаються Мінприроди протягом року. Згідно з планом державних випробувань, планами наукових досліджень та договорами, укладеними заявником і виконавцем, Мінприроди надає дозволи на ввезення дослідних партій препаратів, де зазначаються їх науково обґрунтовані обсяги. Мінприроди надає дозволи на ввезення дослідних партій препаратів у десятиденний термін після подання заявником зазначених документів. Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, для яких розроблені регламенти застосування, включаючи гігієнічні нормативи і методи контролю за їх дотриманням. Державна реєстрація препаратів, що виготовляються на території України, проводиться після реєстрації діючої речовини у Комітеті з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоровʹя України. Перелік документів та матеріалів для державної реєстрації препарату встановлений пунктом 20 даного Порядку. Після державної реєстрації препарат вноситься до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів з видачею заявнику реєстраційного посвідчення. Якщо власник препарату, що має постійну реєстрацію, бажає зареєструвати препарат додатково під іншими торговими назвами, він має надати гарантійного листа щодо ідентичності складу та якості діючої речовини та відповідну заявку на реєстрацію. Такий препарат не потребує проведення державних випробувань та додаткових експертиз. Заявник препарату зобов'язаний інформувати Міністерство екології та природних ресурсів України про всі зміни в складі препарату та появу нових даних про його небезпечність.
Методи відбору зразків для визначення максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у продуктах рослинного та тваринного походження для цілей державного контролю, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.06.2018 року N 289, встановлюють процедури, за якими відбираються зразки продуктів тваринного та рослинного походження для лабораторних досліджень (випробувань) на вміст пестицидів. Продукти, які відповідають максимально допустимим рівням пестицидів, є токсикологічно безпечними. Під час відбору зразків необхідно вживати заходів з метою уникнення будь-якого впливу на: вміст максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у харчових продуктах рослинного і тваринного походження та результати лабораторних досліджень (випробувань); репрезентативність об'єднаного зразка; безпечність харчових продуктів партій, від яких відбирають зразки.
Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2), затверджений наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03.11.1998 р. N 16, містить допустимі рівні токсичних елементів, пестицидів, радіонуклідів у різних групах продуктів.
Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. N 587, встановлюють, що основою виробництва органічної продукції є виключення з технологічного процесу її виробництва застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів і їх похідних та продуктів, вироблених з генетично модифікованих організмів, консервантів.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України

May 28, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

Вих.№_______
від __________

Позивач:

Відповідач :

Київський окружний адміністративний суд
01133, Київ, бульвар Лесі Українки, 26

_____________________________
місце проживання в Російській Федерації: Російська Федерація, _______, місто Москва, ______________, будинок ____, квартира ___;
місце проживання в Україні: ________, м.Київ, ___________, буд. ___, кв. ___;
паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер ____________, виданий ___________, орган видачі - ФМС _________;
реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні: ____________
Тел.: +38 (___) __________
Адреса електронної пошти: ______________

Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України
08300, Київська область, м. Бориспіль-7
Код ЄДРПОУ 37975298
Тел. +38 (044) 462-54-49
Адреса електронної пошти не відома

Позовна заява
про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України

"__" _____________ 20__ року я, громадянин Російської Федерації ____________________, прибув до України в ділових та особистих справах. Однак при проходженні мною прикордонного контролю в Міжнародному аеропорті "Київ" (ОКПП "КИЇВ") мені було відмовлено в перетинанні державного кордону України, про що начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом _______________________ було винесено відповідне рішення від "__" ____________ 20__ року (копія додається) та внесено запис (проставлено штамп) у моєму паспорті громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер ______________, виданий __.__.20___р., орган видачі - ФМС _________ (копія паспорта додається).
Вищевказані дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" та прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України вважаю протиправними у звʹязку з наступним.
Я, _____________________, займаю посаду Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "____________________________" (місцезнаходження: ______, м.Москва, вул. ______________, буд. _____), що підтверджується Випискою з державного реєстру юридичних осіб та протколом засідання Ради директорів про обрання на посаду (копії додаються).
З "__" _____________ 20__ року в Україні діє офіційне Представництво "ТОВ "________________________", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію представництва (копія додається) та Довідкою про взяття на облік Представництва як платника податків (копія додається).
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (далі - ЦК України), представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Оскільки Представництво "ТОВ "_____________________" в Україні не є самостійною юридичною особою, а є лише відокремленим структурним підрозділом ТОВ "___________________" (РФ), я, як Генеральний директор головної компанії - ТОВ "_____________________" (РФ) та особа, відповідальна за діяльність як Товариства в цілому, так і кожного з його відокремлених підрозділів, брав активну безпосередню участь у створенні Представництва, в наділенні його майном та коштами, затвердженні програм діяльності, організації форм і методів роботи, здійсненні контролю за діяльністю Представництва та використанням наданих головною компанією майна та коштів. В 20__ та 20__ роках мною як Генеральним директором ТОВ "______________________" (РФ) було затверджено Положення про Представництво (копії додаються). Крім того, кожного року мною як Генеральним директором ТОВ "_______________________" (РФ) видавались довіреності на виконання функцій керівника Представництва "ТОВ "____________________" в Україні (копії додаються).
Починаючи з моменту створення Представництва і до прийняття оскаржуваного рішення я неодноразово кожного року (по кілька разів на рік) особисто відвідував Представництво для окреслення планів діяльності, визначення форм і методів роботи, здійснення контролю за діяльністю Представництва як структурного підрозділу ТОВ "________________".
"__" _____________ 20__ року мною як Генеральним директором ТОВ "________________________" (РФ) було видано черговий Наказ (розпорядження) №___ про направлення працівника у відрядження, згідно з яким _______________________________ був направлений у відрядження до Представництва "ТОВ "____________________" в Україні (м.Київ) строком на 2 (два) дні з "__" ___________ 20__ року по "__" _____________ 20__ року з метою "Проведення наради за результатами роботи за 20__р., і плани на 20__р.)" (копія наказу додається).
"__" ______________ 20__ року мною як Генеральним директором ТОВ "_______________________" (РФ) було також затверджено Програму перебування у відрядженні в м.Києві на період з __.__.20__р. по __.__.20__р. (копія додається), в якій було детально погодинно розписано графік та мета мого перебування в м.Києві починаючи з моменту приземлення літака і до моменту запланованого зворотнього вильоту з м.Києва __.__.20__р. Зокрема, в якості мети мого перебування в м.Києві в офісі Представництва "ТОВ "_____________________" було вказано: ознайомлення з результатами роботи Представництва за 20__ рік та постановка планів на 20__ рік, контроль впровадження та аудит виконання локальних актів та наказів ТОВ "____________________", аналіз фінансової дисципліни та виконання фінансових планів на 20__ рік, проведення інформаційно-розʹяснювальних заходів з персоналом Представництва у форматі Питання-Відповідь, аудит виконання вимог складського зберігання та виконання корпоративних вимог безпеки та охорони праці.
Крім того, "__" ____________ 20__ року від імені Представництва "ТОВ "_____________________" було видано та нотаріально засвідчено заяву, адресовану органам прикордонного контролю, іншим компетентним органам та всім зацікавленим особам про те, що Представництво "ТОВ "________________" "підтверджує своє запрошення на тимчасову робочу поїздку в Україну, з метою проведення внутрішнього аудиту та вирішення організаційних питань діяльності Представництва, як структурного підрозділу ТОВ «_________________» (м.Москва, Російська Федерація), громадянина Російської Федерації ________________________ у період з "__" ____________ 20__ року по "__" _____________ 20__ року включно" і при цьому "Представництво, як приймаюча сторона, гарантує забезпечення місця проживання запрошеної особи на території України та взяття на себе зобов’язань зі сплати всіх витрат, пов’язаних з її перебуванням на території України, в рамках вищевказаної робочої поїздки, та виїздом з України". "Представництво також бере на себе повну відповідальністю за можливі негативні наслідки перебування запрошеної особи в Україні. Також цією заявою Представництво підтверджує, що всі правила та вимоги по перебуванню іноземних громадян на території України будуть нею виконані, а також гарантує її своєчасний виїзд у вказані строки". Також у даній заяві було детально вказано персональні дані запрошеної особи (копія заяви додається).
Оригінал вищевказаної заяви я мав при собі при проходженні прикордонного контролю та предʹявив його посадовим особам ОКПП "КИЇВ" разом з іншими документами, що підтверджували мету і строки мого перебування в Україні. Крім того, при собі я мав наперед заброньовані квитки на літак (в тому числі для зворотнього вильоту __.__.20__ року о __.__ год рейсом ________ Київ - Мінськ) та достатню кількість коштів для перебування в Україні (незважаючи на те, що повне фінансове забезпечення мого перебування в Україні взяло на себе Представництво "ТОВ "_________________"). Вищевказані аргументи були мною заявлені, а документи предʹявлені безпосередньо посадовим особам ОКПП "КИЇВ", однак мої пояснення та аргументи до уваги взяті не були, натомість посадовими особами було винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України із зазначенням в якості єдиної причини того, що ______________________ нібито "не може підтвердити мету запланованого перебування на території України".
В моєму випадку вищевказана аргументація є особливо безпідставною та цинічною з огляду на те, що я народився і тривалий час проживав на території України, що підтверджується, зокрема, національним паспортом громадянина РФ із зазначенням місця народження (м. Київ, УРСР), а також свідоцтвом про народження (копії додаються). Обоє моїх батьків були громадянами України та постійно проживали на території України.
Моя покійна мати, ______________________, все життя проживала в Україні та померла в 20__ році (копія Свідоцтва про смерть та ідентифікаційного коду додаються). Я, __________________, успадкував від моєї матері нерухоме майно, зокрема, квартиру №__ у будинку №__ по вул. _____________________ у м.Києві та земельну ділянку площею _____ га у м.Києві, вул. ___________, _____, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (копії додаються).
Крім того, я також є власником іншого нерухомого майна, розташованого в Україні, яке я придбав за договорами купівлі-продажу, зокрема: житлового будинку під номером ___ в _________________________________ Київської області по вул. ______________ та земельної ділянки; майнового комплексу за адресою м.Київ, _________________, буд. ___ (копії договорів купівлі-продажу додаються).
Для вирішення питань, повʹязаних з утриманням та обслуговуванням усієї вищевказаної нерухомості, сплатою податків та комунальних платежів, вирішення інших питань я регулярно відвідував Україну по кілька разів на рік не лише в ділових, але й в особистих цілях, про що також наголошував посадовим особам ОКПП "КИЇВ" як на ще одну підставу мого перебування в Україні, однак і ці аргументи до уваги взяті не були.
Звертаю увагу на те, що я, перебуваючи на обліку в податкових органах України (копія ідентифікаційного коду додається), регулярно отримуючи від них податкові повідомлення-рішення про сплату податків із зазначенням сум та граничних строків їх сплати, сплачуючи земельний податок, податок на нерухоме майно та інші податки і збори в значних розмірах (копії податкових повідомлень-рішень та квитанцій про сплату податків додаються), - фактично є податковим резидентом України і, на моє переконання, маю всі підстави для вʹїзду на територію України не лише з діловим візитом як керівник головної компанії офісу її відокремленого підрозділу у м.Києві, але й для вирішення особистих питань та нагальних питань, повʹязаних з виконанням мною обовʹязків податкового резидента України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” від 03.04.2003 №661-IV, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011р. № 3773-VI. Так, згідно вимог частини 1 зазначеної статті, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в’їзд через контрольні пункти в’їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в’їзду - виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 № 1710-VI визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.
У відповідності з частиною 4 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
За приписами частини 1 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною другою статті 6 Закону визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 5 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Стаття 8 Закону України “Про прикордонний контроль” визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, за приписами частини 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно вимог частини 2 статті 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, навів лише єдину причину для відмови в перетинанні державного кордону України, а саме - неможливість підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, на моє переконання, мною було надано посадовим особам відповідача в пункті пропуску через державний кордон України більш ніж достатньо документів та пояснень для підтвердження мети мого перебування в Україні, зокрема: наказ (розпорядження) про відрядження до структурного підрозділу (представництва) головної компанії у м.Києві із зазначенням дат і мети відрядження; програму перебування Генерального директора ТОВ "_____________________" у Представництві "ТОВ "__________________________" в м.Києві із зазначенням погодинного графіку заходів та мети відрядження; офіційну нотаріально засвідчену заяву Представництва "ТОВ "_______________________" до органів прикордонного контролю із зазначенням дат мого візиту, мети перебування в Україні, гарантій забезпечення місця проживання та взяття на себе фінансових витрат запрошеної особи.
У звʹязку з вищевикладеним, вважаю прийняте рішення від "__" ___________ 20__ року про відмову мені в перетинанні державного кордону України необгрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Крім того, вважаю також протиправними дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" щодо внесення до мого паспортного документа для виїзду за кордон штампа про відмову в перетинанні державного кордону України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 95 ЦК України, ст. 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 14, Закону України “Про прикордонний контроль”, ст.ст. 2, 5-9, 15, 19, 22, 25, 46, 72-75, 77, 79, 94, 122, 132, 139, 160-161, 245 КАС України,

ПРОШУ:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від "__" _______________ 20__ року начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта ____________________ про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації _________________________ (латинськими літерами _____________________), __.__._____ року народження, паспорт номер ________________;
3. Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта _____________________________ щодо внесення запису "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від __.__.20__р. до паспортного документа номер ___________________ громадянина Російської Федерації ________________________ (латинськими літерами _________________), __.__._____ року народження;
4. Зобовʹязати Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер ___________________ громадянина Російської Федерації ___________________________ (латинськими літерами ____________________), __.__._____________ року народження, запис про скасування запису "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від __.__.20__р.
5. Судові витрати покласти на відповідача.

Додатки:
1. Завірена копія рішення від __.__.20__р. про відмову в перетинанні державного кордону України (2 арк.);
2. Завірена копія паспорта громадянина РФ _________________ для виїзду за кордон (4 арк.);
3. Завірена копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо ТОВ "____________________" (10 арк.);
4. Завірена копія протоколу засідання Ради директорів ТОВ "________________" про обрання на на посаду керівника (1 арк.);
5. Завірена копія Свідоцтва про реєстрацію Представництва "ТОВ "_______________" (1 арк.);
6. Завірена копія Довідки про взяття на облік платника податків Представництва "ТОВ "_______________" (1 арк.);
7. Завірена копія Положення про Представництво "ТОВ "___________________" ред. 20__ року (14 арк.);
8. Завірена копія Положення про Представництво "ТОВ "__________________" ред. 20__ року (12 арк.);
9. Завірені копії довіреностей на керівників Представництва "ТОВ "___________________" ред. 20__ року (17 арк.);
10. Завірена копія наказу (розпорядження) Генерального директора ТОВ "____________________" від __.__.20__р. №______ про направлення працівника у відрядження (1 арк.);
11. Завірена копія програми перебування Генерального директора ТОВ "_______________" в м.Києві з __.__.20__р. по __.__.20__р. (1 арк.);
12. Завірена копія заяви Представництва "ТОВ "________________" про підтвердження запрошення _____________ на тимчасову робочу поїздку в Україну (1 арк.);
13. Завірена копія роздруківки квитанції електронних квитків на літаки (1 арк.);
14. Завірена копія національного паспорта громадянина РФ __________ (2 арк.);
15. Завірена копія свідоцтва про народження ________ (1 арк.);
16. Завірена копія ідентифікаційного номера ________ (1 арк.);
17. Завірена копія Свідоцтва про смерть __________ (1 арк.);
18. Завірена копія ідентифікаційного номера ___________ (1 арк.);
19. Завірені копії Свідоцтв про право на спадщину за заповітом та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі (7 арк.);
20. Завірені копії Договорів купівлі-продажу нерухомого майна та витягу про реєстрацію прав (10 арк.);
21. Завірені копії податкових повідомлень-рішень та квитанцій про сплату земельного податку і податку на нерухоме майно (16 арк.);
22. Завірена копія довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (1 арк.);
23. Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору (1 арк.);
24. Копія позовної заяви з додатками для відповідача (114 арк.).

На підставі п. 11) ч. 5 ст. 160 КАС України підтверджую, що мною не було подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всього позовна заява разом з додатками на 229 (Двохста двадцяти девʹяти) аркушах.

"__" ___________ 20___ року

_________________________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Висновок стосовно визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості

January 11, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

Висновок
стосовно визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості

ЗМІСТ
1. Визначення поняття безнадійної дебіторської заборгованості........................................1
2. Списання дебіторської заборгованості згідно ПК України та наслідки її несписання при наявності підстав.........................................................................................................................2
3. Закінчення строку позовної давності як підстава для визнання дебіторської заборгованості безнадійною..............................................................................................................3
4. Строк виконання зобовʹязання та його вплив на початок перебігу строку позовної давності................................................................................................................................................4
5. Переривання перебігу позовної давності як самостійна підстава для відстрочення визнання дебіторської заборгованості безнадійною.......................................................................4
6. Строк виконання зобовʹязання з оплати за зовнішньоекономічним контрактом та валютний контроль.............................................................................................................................5
7. Вплив міжнародно-правових актів на визнання дебіторської заборгованості безнадійною........................................................................................................................................5
8. Рекомендації сторонам зовнішньоекономічного контракту для убезпечення від визнання дебіторської заборгованості безнадійною.......................................................................6

1. Визначення поняття безнадійної дебіторської заборгованості
Відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI (далі - ПК України), безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) виключено;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
В той же час, пункт 4 Положення (Стандарту ) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі - П(С)БО 10), затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 8 жовтня 1999 р. №237, наводить наступні визначення:
безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником (до нашого випадку не застосовується, оскільки боржник визнає борг і періодично здійснює оплати) або за якою минув строк позовної давності;
дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;
дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;
довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;
поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Виходячи з вищевикладеного, дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною (і, відповідно, розпочинати проведення заходів щодо її списання, в тому числі шляхом видання відповідного наказу по підприємству, проведенню інвентаризації, складенню акта про результати інвентаризації та ін.) лише за наявності хоча б однієї з підстав:
- впевненість в неповерненні дебіторської заборгованості боржником;
або
- закінчення строку позовної давності стосовно дебіторської заборогованості.

2. Списання дебіторської заборгованості згідно ПК України та наслідки її несписання при наявності підстав
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 ПК України.
Згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Кодексу).

Щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.04.2018р. №400 затверджено узагальнюючу консультацію. Зазначеною узагальнюючою консультацією визначено, що підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України не встановлено будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма ПК України не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з підпунктом "а"" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Списання такої заборгованості за рахунок створених резервів сумнівної заборгованості регулюється положеннями пункту 139.2 статті 139 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою з усіма наслідками, що виникають згідно податкового законодавства України при наданні (отриманні) безповоротної фінансової допомоги.

3. Закінчення строку позовної давності як підстава для визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Виходячи з вищенаведених визначень безнадійної дебіторської заборгованості згідно ПК України та П(С)БО 10, єдиною актуальною підставою для визнання дебіторської заборгованості безнадійною в нашому випадку може стати лише закінчення строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В той же час, позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (частина 2 статті 259 ЦК України).
Таким чином, ЦК України прямо дозволено сторонам на власний розсуд збільшувати строк позовної давності шляхом укладення договору про це в письмовій формі. Максимальне обмеження строку позовної давності, який може бути при цьому встановлений сторонами, не передбачене.
Збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін, відповідно, призведе до відстрочення моменту настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

4. Строк виконання зобовʹязання та його вплив на початок перебігу строку позовної давності
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина 5 статті 261 ЦК України).
Виходячи з вищевикладеного, збільшення сторонами в контракті строку виконання зобовʹязання (строку оплати за поставлений товар) призведе до відстрочення моменту початку перебігу строку позовної давності і, як наслідок, моменту настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

5. Переривання перебігу позовної давності як самостійна підстава для відстрочення визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 статті 264 ЦК України).
Діями, що свідчать про визнання особою її боргу, можуть бути, зокрема: надання кредиторові листів; підписання актів звірки із зазначенням суми боргу; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора про гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником (або за його згодою іншою особою) основного боргу та/або сум штрафних санкцій тощо. З дати вчинення боржником такої дії перебіг строку позовної давності почнеться заново, і, відповідно, відстрочиться момент настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

6. Строк виконання зобовʹязання з оплати за зовнішньоекономічним контрактом та валютний контроль
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Згідно зі статтею 2 вищевказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Виходячи з вищевикладеного, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення оплати за поставлений товар, не підпадають від заходи валютного контролю, зазначені у Законі.

7. Вплив міжнародно-правових актів на визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Питання міжнародної купівлі-продажу товарів регулюються, зокрема, Конвенцією Організації Обʹєднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року та Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (обидві Конвенції ратифіковані Україною).
Згідно зі статтею 63 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, продавець може встановлювати додатковий строк розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов'язань. Крім випадків, коли продавець одержав повідомлення від покупця про те, що він не здійснить виконання зобов'язань протягом встановленого таким чином строку, продавець не може протягом цього строку вдаватися до будь-яких заходів правового захисту від порушень договору.
Стаття 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів встановлює позовну давність тривалістю у 4 роки. Сторони вправі збільшити даний строк позовної давності, але в межах передбаченого статтею 23 цієї Конвенції загального обмеження строку позовної давності в 10 років. Тобто Конвенція встановлює обмеження, відповідно до якого сторони не вправі навіть за взаємною згодою встановлювати строк позовної давності більш тривалим ніж 10 років. Дане обмеження в нашому випадку не в інтересах сторін контракту, у звʹязку з чим доцільним є вжиття додаткових заходів для виключення дії даної Конвенції на взаємовідносини сторін за контрактом.
Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (частина 3 статті 3 Конвенції).
Виходячи з цього, з метою виключення дії передбачених Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів обмежень у тривалості строків позовної давності (4 роки та загальний 10 років) та з метою застосування до взаємовідносин сторін положень законодавства України про збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін, - в контракті (чи додатковій угоді до нього) доцільно прописати, що на взаємовідносини сторін за даним контрактом не поширюється дія Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, а сторони за взаємною згодою визначили, що застосовним правом є право України.

8. Рекомендації сторонам зовнішньоекономічного контракту для убезпечення від визнання дебіторської заборгованості безнадійною
З урахуванням вищевикладеного, уникненню ситуації застосування до дебіторської заборгованості ознаки безнадійності за критерієм закінчення строку позовної давності сприяло б вжиття сторонами зовнішньоекономічного контракту наступних превентивних заходів:
1.Наявність укладеної додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту, датованої незадовго після укладення контракту, про збільшення строку виконання зобовʹязання з оплати за поставлений товар виходячи з фактичних потреб та можливостей сторін (встановлення максимально тривалого строку оплати);
2. Передбачення у вищевказаній додатковій угоді застереження про непоширення дії Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів на взаємовідносини сторін за контрактом;
3. Передбачення у вищевказаній додатковій угоді положення про визначення сторонами в якості застосовного до взаємовідносин сторін за контрактом права - права України, та арбітражного застереження про передачу спору (в разі його виникнення) на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України згідно з Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;
4. Укладення окремого письмового договору до зовнішньоекономічного контракту про істотне збільшення сторонами строку позовної давності за вимогами, що випливають з контракту (в тому числі за вимогами щодо оплати за поставлений товар), шляхом зазначення, наприклад, 20-річного строку позовної давності;
5. Періодичне підписання сторонами актів звіряння взаємних розрахунків за контрактом із зазначенням суми боргу та включенням до таких актів фрази про визнання покупцем даного боргу в повному розмірі;
6. Періодичне направлення покупцем на імʹя продавця листів про визнання боргу із зазначенням суми та зобовʹязання здійснити оплату.

Даний висновок має характер приватної субʹєктивної думки щодо аналізу, трактування та застосування норм законодавства, носить рекомендаційний характер та не є спонуканням до дій або бездіяльності. Отримувач висновку чи будь-яка третя особа самостійно на власний ризик приймає рішення щодо використання чи не використання висновку в своїй діяльності. Отримувач висновку чи будь-яка третя особа самостійно несе повну відповідальність за наслідки використання чи невикористання в своїй діяльності даного висновку. Автор висновку не несе жодної відповідальності за використання чи невикористання отримувачем висновку чи будь-якою третьою особою даного висновку, та за наслідки такого використання чи невикористання.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Зовнішньоекономічний договір фінансової позики

December 17, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Договірна робота

ДОГОВІР ПОЗИКИ № _____

м. ______ «__» _________ 20__р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «____________________», юридична особа, яка зареєстрована та діє відповідно до законодавства ___________, іменоване надалі «Позикодавець», в особі ____________________________________, що діє на підставі ___________, з однієї сторони, і
Товариство з обмеженою відповідальністю «_____________________», юридична особа, яка зареєстрована та діє відповідно до законодавства ___________, іменоване надалі «Позичальник», в особі ____________________________, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, іменовані надалі “Сторони”, уклали даний договір (далі - Договір) про нижченаведене:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. За даним Договором Позикодавець передає Позичальникові у власність в якості позики грошові кошти в сумі ___________ (__________________) доларів США 00 центів (далі по тексту – «Позика»), а Позичальник зобов'язується повернути Позичальникові Позику в обумовлений даним Договором строк та сплатити вказані в даному Договорі відсотки за користування Позикою. Позика може бути надана Позикодавцем частинами.
1.2. Позика надається з метою поповнення обігових коштів Позичальника для ведення його господарської діяльності.

2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
2.1. Позикодавець надає Позичальникові Позику протягом 5 (П'яти) банківських днів з дати набрання чинності даним Договором, шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами Позичальника відповідно до розділу 9 даного Договору або за письмовою вказівкою Позичальника за іншими банківськими реквізитами..
Підтвердженням надання Позики (або її частини) є платіжне доручення з відміткою про виконання обслуговуючого банку Позикодавця.
2.2. Позичальник зобов'язується повернути суму Позики та відсотки не пізніше "__" ______________ 20__ року.
Позичальник має право повернути суму Позики частинами.
Зобов'язання Позичальника з повернення Позики вважається виконаним з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця, вказаний у статті 9 Договору.
2.3. Протягом трьох банківських днів після зарахування коштів на банківський рахунок Позичальник зобов'язаний надати Позикодавцеві виписку зі свого банківського рахунку із вказанням суми Позики та дати її зарахування.

3. ВІДСОТКИ ЗА ПОЗИКОЮ
3.1. Виплата відсотків за Позикою в розмірі ___ (_____) відсотків річних здійснюється Позичальником одночасно з поверненням Позики. У випадку сплати позики частинами, виплата відсотків за Позикою здійснюється одночасно з останнім платежем.
3.2. Нарахування відсотків здійснюється з наступного дня за днем списання суми Позики (чи її частини) з розрахункового рахунку Позикодавця. При нарахуванні відсотків до розрахунку приймається фактична кількість днів користування Позикою, включаючи день повернення Позики. Кількість днів у місяці приймається за календарну, а в році - за 365 днів.
3.3. Із суми нарахованих відсотків при перерахуванні на розрахунковий рахунок Позикодавця утримується податок з доходів, джерелом походження яких є Україна, в порядку і за ставками, визначеним у відповідності до законодавства України.
3.4. Розмір виплат за користування позикою (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі плаваючої процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору в Національному банку України.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
4.1. У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, Позичальник зобов'язаний відшкодувати Позикодавцеві заподіяні таким невиконанням збитки.
4.2. При невиконанні Позичальником обов'язку щодо повернення позики у встановлений строк на неповернену суму підлягають нарахуванню відсотки, згідно ст. ___ Цивільного кодексу ___, крім санкцій, передбачених даним Договором.

4.3. Якщо сума здійсненого Позичальником платежу буде недостатня для погашення грошових зобов'язань перед Позикодавцем повністю, то Позикодавець вправі, незалежно від призначення платежу, вказаного Позичальником, розглядати отримані кошти в першу чергу як погашення витрат Позикодавця по одержанню виконання, потім - неустойки, зазначеної в п. 4.1 Договору, відсотків зазначених у п. 4.2 Договору, а в частині, що залишилася, - суму основного боргу.
4.4. Вказані в п.п. 4.1- 4.3 Договору санкції вважаються нарахованими з моменту повного або часткового письмового визнання Стороною відповідної вимоги (претензії), пред'явленої контрагентом.
У випадку невизнання Стороною претензії в добровільному порядку та стягнення контрагентом санкцій у судовому порядку такі санкції вважаються нарахованими з моменту набрання чинності рішенням суду.
5. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
5.1. Сторони не передбачають обмін конфіденційною інформацією в рамках даного Договору. Якщо буде потреба передачі в рамках даного договору конфіденційної інформації, Сторони зобов'язуються укласти угоду про конфіденційність.

6. ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК
6.1. Всі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають із даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Третейському суді "______" відповідно до його Регламенту. Рішення Третейського суду є остаточним.

7. ТЕРМІН ДІЇ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

7.1. Даний Договір набуває чинності з дати реєстрації даного договору в Національному банку України.
7.2. Договір діє до повного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань.
7.3. Даний Договір припиняється:
- за угодою Сторін;
- поверненням, у тому числі достроковим, Позичальником всієї суми Позики та відсотків, якщо це не суперечить чинному законодавству України;
- з інших підстав, передбачених даним Договором та чинним законодавством.

8. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
8.1. Будь-які зміни й доповнення до даного Договору дійсні за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані Сторонами.

8.2. З моменту підписання даного Договору вся попередня переписка та всі попередні переговори Сторін втрачають юридичну силу.
8.3. Всі зміни, доповнення й додатки до даного Договору повинні бути складені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками Сторін. Всі зміни, додатки й доповнення, складені в належній формі й відповідно до умов даного Договору, є його складовою і невід'ємною частиною.

8.4. Будь-які повідомлення, які передаються Сторонами одна одній, здійснюються в письмовому вигляді (у тому числі рекомендованим листом, телеграмою).
8.5. Даний Договір складений та підписаний у трьох оригінальних екземплярах, що мають рівну юридичну силу, по одному екземплярові для кожної йз Сторін, та третій екземпляр – для Національного банку України.
У випадку невідповідності текстів ____________ і української мовою переважну силу має текст ____________ мовою.
8.6. Сторони не мають права передавати свої зобов’язання за даним Договором третім особам без письмової згоди другої Сторони.

9. АДРЕСИ ТА ПЛАТІЖНІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Скарга на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

December 17, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Виконавче провадження

Вих.№_____
від ________

Заявник:

Особа, рішення, дії та бездіяльність якої оскаржуються:

Солом’янський районний суд м. Києва
03113, м.Київ, вул.П.Шутова, 1

Товариство з обмеженою відповідальністю
«___________________»
Місцезнаходження: _____, м.Київ, ____________
Код ЄДРПОУ ___________
Телефон: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) _________________

Старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві
____________________________
____, м. Київ, _________________

Скарга
на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

"__" ________________ 20___ року Апеляційним судом міста Києва прийнято рішення у справі №______________, яким зобовʼязано Товариство з обмеженою відповідальністю «_____________» (далі – заявник або ТОВ «____________») поновити __________ на посаді ___________________ з "__" ____________ 20__р., внести запис до трудової книжки, стягнути з ТОВ «___________________» на користь ___________ середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі ___________ грн. та моральну шкоду в сумі ____________ грн. (копія рішення суду додається).
При цьому в резолютивній частині рішення суду зазначено: «Визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обовʼязкових платежів.» (див. останній абз. на стор. 3 рішення суду, копія додається).
"__" ______________ 20__ року Соломʼянським районним судом міста Києва на виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду міста Києва видано виконавчий лист №________.
"__" _______________ 20__ року Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________________ на підставі вищевказаного виконавчого листа винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень (копії додаються):
- №__________ про зобовʼязання ТОВ «__________________» внести до трудової книжки ____________ запис;
- №_____________ про поновлення _____________ на посаді __________;
- №____________ про стягнення з ТОВ «___________» на користь __________ моральної шкоди в сумі _________ грн.;
- №_________ про стягнення на користь _____________ середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі ____________ грн.

Після отримання вищевказаних постанов ТОВ «___________» було вжито негайних заходів для самостійного добровільного виконання виконавчого документа, а саме:
- Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» було прийнято Наказ №___ від "__" _____________ 20__р. про поновлення ____________ на роботі на посаді ________________ з "__" __________ 20__р. (копія додається);
- "__" ___________ 20__р. на адресу _____________ було відправлено лист вих. №____ від "__" ____________ 20__р. з проханням зʼявитись до ТОВ «__________» з трудовою книжкою для внесення відповідного запису, текст якого визначено рішенням суду (копія листа та поштових документів про його відправлення додаються);
- "__" ___________ 20___р. на адресу __________ було відправлено лист вих. №____ від "__" _____________ 20__р. про прийняття Генеральним директором ТОВ «_____________» наказу про поновлення _____________ на роботі та з проханням приступити до виконання трудових обовʼязків (копія листа та поштових документів про його відправлення додаються);
- "__" ___________ 20__р. ТОВ «________» було самостійно у добровільному порядку виконано виконавчий документ, сплачено на користь стягувача - _____________________________ грошові кошти в сумі ___________,___ гривень (копія платіжного доручення додається) згідно реквізитів, вказаних у поданій ним до ТОВ «_________________» заяви (копія додається). При цьому ТОВ «_____________», попередньо вирахувало із суми середнього заробітку ___________________,__ гривень. та сплатило до Державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб у сумі ______,____ гривень. Обовʼязок такого вирахування покладений на ТОВ «___________» безпосередньо рішенням Апеляційного суду міста Києва від "__" ____________ 20__ року (див. останній абз. на стор. 3 рішення суду, що додається). Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження №____________ від "__" __________ 20__р., виданої на виконання виконавчого листа за вищевказаним рішенням суду, постановлено «стягнути з ТОВ «______________» на користь _________________ середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі _______________ грн.». Нарахування та виплата середнього заробітку в будь-якому випадку, незалежно від підстави виплати, передбачає попереднє нарахування та утримання сум податку з доходів фізичних осіб та інших обовʼязкових платежів, які нараховуються та утримуються при виплаті заробітної плати згідно чинного законодавства України.
Разом з цим, звертаємо увагу суду на те, що єдиний соціальний внесок на середній заробіток за час вимушеного прогулу _________________ в сумі __________,__ грн. був нарахований та сплачений заявником за власний рахунок та не вирахуваний із суми середнього заробітку (копія платіжного доручення додається).
Заявником було належним чином повідомлено (з наданням копій підтверджуючих документів) Відділ державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у місті Києві про повне виконання ТОВ «______________» всіх вимог резолютивної частини рішення суду, а також постанов про відкриття виконавчого провадження. При цьому заявник неодноразово просив закінчити виконавчі провадження у звʼязку з їх повним виконанням (копії листів з вхідними відмітками та документами, що підтверджують поштове відправлення, додаються).
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення (частина 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ________________________, в порушення вимог чинного законодавства України (в тому числі вищевказханих положень Закону України «Про виконавче провадження»), без належного аналізу резолютивної частини рішення суду, що підлягало виконанню, та без врахування особливостей стягнення заробітної плати й прирівняних до неї виплат, було встановлено, що вирахувана та сплачена до Державного бюджету України сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі _________,___ грн. підлягала сплати не до Державного бюджету України, а стягувачеві – _______ Внаслідок чого, на переконання державного виконавця, залишок боргу становить ________,___ грн., і, крім того, з ТОВ «___________» підлягає стягненню також виконавчий збір у розмірі _______,___ грн. (див. частину «ВСТАНОВЛЕНО:» постанови про арешт коштів боржника від "__" ___________ 20__р., копія додається).
Внаслідок вищевказаного, "__" __________ 20__р. державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №_________) (копія разом із супровідним листом додається).
В порушення вимог частини 1 статті 31 та частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», ТОВ «______________» не було відправлено копії постанови про арешт коштів. Згідно з частиною 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику.
Копія постанови про арешт коштів була отримана заявником лише "__" __________ 20__р. під час особистого прийому у державного виконавця та після факту накладення арешту одночасно трьома банками на загальну суму, що втричі перевищує розмір боргу, вказаний у постанові про арешт (кожен з банків наклав арешт на суму в розмірі _______,__грн., загалом – __________,__ грн.). Це, в свою чергу, є грубим порушенням частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом) та частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (постановою про арешт може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів).
ТОВ «___________» вважає вищевказані рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ____________________ неправомірними.
Згідно з частиною 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ (частина 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись: ст.ст. 27, 49, 57, 76, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383 – 385 Цивільного процесуального кодексу України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»,

ПРОШУ:

1. Прийняти дану скаргу до розгляду;
2. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ___________________ щодо визначення суми залишку боргу, що підлягає сплаті на користь стягувача _________________, в сумі ___________,____ грн.;
3. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві _____________________ щодо покладення на ТОВ «________» обовʼязку по сплаті виконавчого збору в сумі ________,__ грн;
4. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________________________ щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від "__" _______________ 20__р. (виконавче провадження №__________);
5. Визнати неправомірною бездіяльність Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________ щодо незакінчення виконавчих проваджень №________, №________, №__________ та №__________ у звʼязку з фактичним виконанням ТОВ «____________» в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»);
6. Зобовʼязати Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ________________скасувати постанову про арешт коштів боржника від "__" _________ 20__р. (виконавче провадження №_____________);
7. Зобовʼязати Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві _____________________ закінчити виконавчі провадження №__________, №_________, №___________ та №________ у звʼязку з фактичним виконанням ТОВ «______________» в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»);
8. На час розгляду судом даної скарги зупинити виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Додатки:
1. Завірена копія рішення Апеляційного суду міста Києва від "__" __________ 20__ року у справі №_____________ (__ арк.);
2. Завірені копії постанов про відкриття виконавчих проваджень від "__" __________ 20__р. (4 арк.);
3. Завірена копія Наказу №___ від "__" ___________ 20__р. про поновлення ______________ на роботі на посаді _______________ з "__" ________ 20__р. (1 арк.);
4. Завірена копія листа вих. №_______ від "__" ___________ 20__р. (1 арк.);
5. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправлення листа вих. №___ від "__" ___________ 20__р. на адресу ___________ (1 арк.);
6. Завірена копія листа вих. №___ від "__" ________ 20__р. (1 арк.);
7. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправлення листа вих. №______ від "__" _____________ 20__р. на адресу ________ (1 арк.);
8. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. (1 арк.);
9. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. податку з доходів фізичних осіб (1 арк.);
10. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. єдиного соціального внеску (за рахунок ТОВ «_______________» (1 арк.);
11. Завірена копія Постанови про арешт коштів боржника від "__" _________ 20__р. (виконавче провадження №___________) та супровідного листа (2 арк.);
12. Копія скарги з додатками для особи, рішення, дії та бездіяльність якої оскаржуються (__ арк.).

Всього скарга разом з додатками на ___ (_______________________) аркушах.

Генеральний директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«_____________»
_____________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Постанова Верховного Суду України у справі про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

December 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

Верховний Суд України
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2018 року
Київ
справа №826/2621/15
адміністративне провадження №К/9901/8274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І, Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Лисенко О.М.
за участю представника відповідача-2 Шкорбот К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А. Ю., Хрімлі О.Г.) у справі №826/2621/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; стягнути із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; зобов'язати відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 в частині відмови у задоволенні позову та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2018 матеріали адміністративної справи №826/2621/15 прийнято до провадження судді та визнано за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/2621/15 з призначенням попереднього розгляду справи на 13.11.2018.
Під час попереднього розгляду справи колегія суддів дійшли висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2018 призначено справу №826/2621/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 27.11.2018 о 12.00 год.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 7, 13, 47, 50, 69, 99, пункту 5 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною для неправомірної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено безпідставну та безпрецедентну підміну процесуального строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (закінчення 1095-денного строку давності для повернення грошових коштів) строком, передбаченим матеріальним правом - статтею 43 Податкового кодексу України (строком для подання платником податків заяви про повернення грошових коштів ). Позивач також стверджує, що ототожнення адміністративних спорів у справах №826/410/15 та №826/2621/15 за предметом та складом сторін є помилковим, а тому підстави для висновку, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення є передчасним. Також позивач стверджує, що суд помилково визнав неправильним та таким, що не підлягає застосуванню у даному спорі, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача, як стягнення грошових коштів з Державного бюджету України та зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти, оскільки Податковий кодекс України містить чітке формулювання саме про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з Державного бюджету України. А тому, на думку позивача, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.
Натомість Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на недотримання позивачем строків позовної давності встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні з вказаним позовом до суду. А тому, зважаючи на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідач-2 просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Подільському районі міста Києва було перераховано податок на прибуток підприємства за IV квартал 2011 року та 2012 рік у розмірі 566598,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 06.02.2012 №58.
Згідно акту звірки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2014 №8717-20 встановлено здійснення позивачем переплати вказаного податку на суму 382614,00грн.
У зв'язку з виявленою переплатою, позивачем до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано до заяву від 23.10.2014 №23-1/10 про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання, з вимогою повернути позивачу надміру сплачене грошове зобов'язання у розмірі 382614,00грн. в безготівковій формі на його поточний рахунок.
Листом від 20.11.2014 №681/26-56-20-02-04 Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» про вчинення певних дій з підготовки проекту документів для погодження повернення коштів у розмірі 382614,00грн. на розрахунковий рахунок позивача.
При цьому, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не було вжито передбачених законодавством заходів для повернення позивачу переплати, а саме не підготовлено та не подано до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» грошових коштів у відповідному розмірі.
Згідно копії листа-відповіді Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.03.2015 №4724/10/26-15-14-18 на скаргу позивача від 24.02.2015 №24-6/02 вбачається, що за результатами розгляду фактів Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не дотримано окремих вимог нормативно-правових актів у ході організації та проведення заходів щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання.
При цьому, судами з'ясовано, що Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнають факт наявності переплати у розмірі 382614,00грн., що обліковується за позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та не подання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн. та зобов'язання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності податкового органу, допущеної після отримання заяви позивача про повернення надміру сплаченого податку на прибуток та ненадання податковим органом висновку відповідному органу казначейства про повернення надміру сплаченої позивачем суми податку на прибуток та наявності факту переплати позивачем цього податку до бюджету.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки повернення коштів з Державного бюджету України, здійснюється лише на підставі висновку про таке повернення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк (1095 днів), протягом якого може бути повернуто надмірно сплачений податок на прибуток. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення, а спори у справах №826/410/15 та №826/2621/15 є тотожними за складом сторін та предметом адміністративного спору, а тому на думку суду,підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Проте, Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає його помилковим з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного контролюючого органу, на який, згідно із Податковим кодексом України , покладені повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати до бюджету податків, та відповідного територіального органу Державної казначейської служби України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування бюджету.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923.
Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
За змістом пункту п'ятого вказаного Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми
Пунктом шостим Порядку передбачено, що обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Відповідно до пункту сьомого Порядку орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що необхідною умовою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку за умови документального підтвердження такої переплати.
Судом першої інстанції встановлено, а під час касаційного розгляду справи підтверджено відсутність податкового боргу у позивача, що, відповідно до Податкового кодексу України, могло бути перешкодою для повернення коштів.
Отже, судом першої інстанції встановлено факт наявності переплати на рахунку позивача податку на прибуток, дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» встановленого порядку подання заяви про повернення надміру сплачених сум до контролюючого органу з дотриманням 1095 денного строку, не вжиття податковим органом, за результатами отриманої заяви товариства, заходів та не вчинення ним дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, що обумовлює визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його здійснити передбачені законодавством заходи ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права.
Також, Верховний Суд погоджується із обраним судом першої інстанції способом судового захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідачів підготувати та подати до відповідного органу казначейства висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 382614,00грн. на підставі поданої ним заяви від 23.10.2014
Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., Верховний Суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Пунктом третім Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, який відповідає приписам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на поточний рахунок такого платника податків в банку, готівкою або з метою використання у подальших розрахунках як авансових платежів (передоплати) / грошової застави проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Із системного тлумачення норм вказаного Порядку право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи відсутність вказаних обставин і не проведення податковим органом належної перевірки даних, викладених у заяві платника, а також невстановлення наявності чи відсутності податкового боргу у платника податків, що впливає на можливість складання податковим органом відповідного висновку про повернення коштів на рахунки в банках, така вимога є передчасною.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення із Державного бюджету України на користь позивача через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва суму надміру сплаченого грошового зобов'язання у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача вказану суму грошових коштів є передчасними, адже така вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» не є належним способом захисту прав платника податків.
У даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 24.11.2015 у справі №21-3669а15 та від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, що узгоджується з положеннями статті 43 Податкового кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки, виходячи із встановлених обставин справи, це є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
Аналізуючи спірні правовідносини, Верховний Суд звертається до положень статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Довготривалий не розгляд компетентними органами Держави заяви Підприємства про повернення помилково сплачених коштів до Державного бюджету, часткове повернення коштів, яке може розцінюватись як визнання податковим органом помилковості їх сплати, стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, а також невизначеність правонаступника органу, відповідального за розгляд поданої заяви, розцінюється судом як порушення права позивача на мирне володіння своїм майном.
Судове рішення суду першої інстанції у даній справі спрямовано на усунення безпідставного обмеження права на мирне володіння майном, внаслідок невиправданої бездіяльності податкового органу, допущеної при розгляді заяви позивача від 23.10.2014 про повернення надмірно сплачених коштів на особистий рахунок у банку.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, Верховний Суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини четвертої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 та залишення в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду

Контакти ЮК "Професійна Юридична Група":

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

December 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ
16 червня 2015 року 15 год. 30 хв. № 826/2621/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, а також з інших питань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (далі - позивач) до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач-1) та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- стягнення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки діяння відповідача-2 суперечать нормам законодавства та порушують права і інтереси позивача як платника податків.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача-2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник відповідача-1 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 30 березня 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Пізніше, до суду через канцелярію від відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Крім того, до суду через канцелярію від представника позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду, а також письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- стягнення із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн.
Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
У подальшому, до суду через канцелярію від відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
Як з’ясовано судом у ході розгляду справи, позивачем на рахунок відповідача-1 перераховано податок на прибуток підприємства за IV квартал 2011 року та 2012 рік у розмірі 566598,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 01 лютого 2012 року №58, внаслідок чого у позивача виникла переплата з вказаного податку у розмірі 382614,00 грн., що підтверджується копією акту звірки від 20 жовтня 2014 року №8717-20, яка також міститься у матеріалах справи.
У зв’язку з викладеним, позивачем до відповідача-2 подано заяву від 23 жовтня 2014 року №23-1/10 про повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання, в якій містилось прохання повернути надміру сплачене грошове зобов’язання у розмірі 382614,00 грн. в безготівковій формі на поточний рахунок позивача.
Листом відповідача-2 від 20 листопада 2014 року №681/26-56-20-02-04 позивача повідомлено про вчинення певних дій з підготовки проекту документів для погодження повернення коштів у розмірі 382614,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Разом з тим, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, відповідачем-2 не вжито передбачених законодавством заходів для повернення переплати позивачу, а саме не підготовлено та не подано до відповідного органу ДКС України висновку про повернення позивачу грошових коштів у відповідну розмірі.
У матеріалах справи міститься копія листа-відповіді Головного управління ДФС у місті Києві від 23 березня 2015 року №4724/10/26-15-14-18, з якої вбачається, що за результатами розгляду фактів, викладених у скарзі позивача від 24 лютого 2015 року №24-6/02, вбачається, що відповідачем-2 не дотримано окремих вимог нормативно-правових актів у ході організації та проведення заходів щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання.
В контексті викладеного суд зазначає наступне.
У розумінні норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями вважаються суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного контролюючого органу, на який, згідно із ПК України, покладені повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати до бюджету податків, та відповідного територіального органу ДКС України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України (далі - БК України) казначейську форму обслуговування бюджету.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 45 БК України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно зі ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Відповідно до п.п. 5-7, 10 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
У ході розгляду справи судом не встановлено наявності у позивача податкового боргу, що, відповідно до ПК України, могло бути перешкодою для повернення коштів.
Проаналізувавши викладені норми та обставини суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на повернення сум надміру сплаченого податку, оскільки наявність переплати підтверджується документально.
Крім того, позивачем до контролюючого органу подано заяву із дотриманням вимог ПК України. Податковий борг, як зазначено вище, у позивача відсутній.
Отже, заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн., підлягає задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача-2 підготувати та подати до відповідача-1 висновок про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.
При цьому, заявлені позивачем вимоги про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн., а також зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн., суд вважає такими, що заявлені передчасно, оскільки повернення коштів з бюджету, як уже зазначено вище, здійснюється на підставі висновку про таке повернення. За викладених обставин зазначені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, заявлене представником відповідача-2 протягом судового розгляду справи усне клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю обґрунтованих підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, а також з інших питань підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо не підготовки та не подання до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. (Триста вісімдесят дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
3. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. (Триста вісімдесят дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) здійснений ним судовий збір у розмірі 162,40 грн. (Сто шістдесят дві гривні сорок копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Контакти ЮК "Професійна Юридична Група":

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Уточнена позовна заява про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

December 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

Вих.№______
від _________

Позивач:
(особа, що подає уточнену позовну заяву)

Відповідач 1:

Відповідач 2:

Ціна позову:

Справа №

Суддя:

Окружний адміністративний суд міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1

Товариство з обмеженою відповідальністю
«__________________»
Юридична та поштова адреса: ____, м. Київ, вул. ________________
Код ЄДРПОУ ______________
Тел.: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) _____________
Адреса електронної пошти:
_________________________

Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва
04071, м.Київ, вул. Межигірська, будинок 25
Код ЄДРПОУ 37975298
Тел. +38 (044) 462-54-49
Адреса електронної пошти не відома

Державна податкова інспекція
у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві
04080, м. Київ, вул. Турівська, 12
Код ЄДРПОУ 39467012
Тел./факс: +38 (044) 425-53-30
Адреса електронної пошти: Podol31@ukr.net

_________ гривень

__________

____________

Уточнена позовна заява
про повернення надміру сплаченого грошового зобовʼязання

12 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «________________» (далі – Позивач) отримано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач подає уточнену позовну заяву.
Разом з тим, з урахуванням встановленого в ухвалі короткого строку для виконання позивачем її вимог (3 дні) та припадання двох з них на неробочі дні (14.03.2015р. та 15.03.2015р.), - позивач просить суд продовжити строк для виконання вимог ухвали та прийняти дану уточнену позовну заяву до розгляду.

06 лютого 2012 року позивачем платіжним дорученням №58 від 06.02.2012р. на рахунок УДКСУ у Подільському районі м.Києва було сплачено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року та 2012 рік в сумі ___________ грн. (________________) (копія платіжного доручення додається), внаслідок чого у Позивача виникла переплата по податку на прибуток підприємств у сумі ________________ грн. (__________________), що підтверджується також Актом №8717-20 від 20.10.2014р. звірки розрахунків платника з бюджетом (копія акта звірки додається).
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з пп. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас, відповідно до ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Згідно з цією ж статтею, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналогічний обовʼязок для податкового органу встановлений також пунктом 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013р. (далі – Порядок).
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом пʼяти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовʼязань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ст. 43 ПК України).
Відповідним органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням позивача та за місцем сплати позивачем податку на прибуток (зокрема, який був сплачений платіжним дорученням №58 від 06.02.2012р.), є Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва (далі – Відповідач 1).
На підставі вищевказаних положень ПК України та Порядку, Позивач 24.10.2014р. звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві (далі – Відповідач 2) з Заявою вих. №23-1/10 від 23.10.2014р. про повернення надміру сплаченого грошового зобов¬ʼязання (копія додається), в якій просив Відповідача 2 повернути надміру сплачене грошове зобов΄язання – податок на прибуток підприємств, сплачений за 4 квартал 2011 року та 2012 рік, в розмірі __________ грн. (_____________) в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача за реквізитами: «Отримувач: ТОВ «_______________, Ідентифікаційний код – ________, Поточний рахунок ____________ в АТ «___________» в м. Києві, МФО ___________».
04.12.2014р. Позивач отримав від Відповідача 2 відповідь вих. №681/26-56-20-02-04 від 20.11.2014р. про вчинення Відповідачем 2 певних дій по підготовці проекту документів для погодження повернення переплати (завірена копія листа та конверта додаються). Однак, в порушення ст. 43 ПК України, Відповідач 2 не вжив передбачених законом заходів для поверення переплати Позивачу, а саме: не підготував та не подав відповідному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету в строк, передбачений п. 43.5. ст. 43 ПК України. Даний обов¬ʼязок не виконаний Відповідачем 2 і на дату підготовки та подання цієї позовної заяви. Позивач вважає такі дії Відповідача 2 протиправними.

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись пп. 14.1.115 п. 14.1. ст. 14, пп. 17.1.10. п.17.1. ст. 17, ст. 43 ПК України, ст. 45 БК України, п.п. 5-7, Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013р., ст.ст. 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:
1. Продовжити строк для виконання позивачем вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року про залишення позовної заяви без руху;
2. Прийняти дану уточнену позовну заяву до розгляду;
3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо непідготовки та неподання до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_____________» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у сумі _____________ гривень (______________________);
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_________________» (Україна, ______, м. Київ, _____________, п/р _______________в АТ «______________» в м. Києві, МФО ________, код ЄДРПОУ __________) надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти в сумі ___________ гривень (________________);
5. Зобов¬ʼязати Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» (Україна, _____, м. Київ, _________________, п/р __________ в АТ «_____________» в м.Києві, МФО _______, код ЄДРПОУ ___________) надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти в сумі ____________ гривень (_________________________);
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» витрати по сплаті судового збору в розмірі ______ гривень.

Всього уточнена позовна заява на 3 (трьох) аркушах.

Директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«_________________»
____________________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заперечення на акт податкової перевірки

December 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Перевірки контролюючих органів

Вих.№_________
від ______________

Особа, що подає заперечення:

Державна податкова інспекція
у Солом’янському районі
Головного управління ДФС у м.Києві
03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6
Код ЄДРПОУ ________

Товариство з обмеженою відповідальністю
«_____________»
________, м.Київ, _________, _______
Код ЄДРПОУ _____________
Телефон: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) ___________

Заперечення
на Акт №__________________ від _______________ про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «_____________» (код за ЄДРПОУ ___________) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з _____________ по ___________, валютного та іншого законодавства за період з __________ по ___________

В період з ___________ по _____________ проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «_________» (далі – ТОВ «__________» або «Товариство») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з _____________ по _____________, валютного та іншого законодавства за період з ____________ по _________. За результатами даної перевірки складено Акт №_______________ від _______________ (далі – Акт перевірки).
Перевірка здійснювалась: головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ________________, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту __________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб __________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту _________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій ГУ ДФС у м.Києві _________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій ГУ ДФС у м.Києві _________________.
На думку перевіряючих (підпункт 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16), підпункт 3.1.4. пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17), підпункт 3.6.6. пункту 3.6. розділу 3 (сторінка 31), підпункт 3.6.7. пункту 3.6. розділу 3 (сторінка 32), розділ 4 Акта перевірки, Додаток №6 до Акта перевірки), ТОВ «___________» порушило, зокрема:
1. п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, ст.ст. 2 – 4, 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 139.1.9., пп.пп. 138.8.1., 138.8.5. п. 138.8., п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПК України), в результаті чого, на думку перевіряючих, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму ____________ грн., у тому числі:
- за _______________ в сумі ________ грн.;
- за _______________ в сумі __________ грн.;
2. п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. №1020 щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ___________ – _____________;
3. п. 237.1. ст. 237 ПК України щодо несвоєчасної сплати збору перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів (________) у _________;
4. п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93.

Підставами для висновків про порушення стало, на думку перевіряючих, зокрема:
- завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» (сторінки 5 – 10 Акта перевірки);
- завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (сторінки 10 – 16 Акта перевірки);
- заниження податку на прибуток в результаті допущених порушень, вказаних в підпункті 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 Акта перевірки (сторінка 17 Акта перевірки);
- наявність у Товариства кредиторської та дебіторської заборгованості по Контрактах з контрагентом – ТОВ «______________» (Росія) станом на ____________ (сторінка 31 Акта перевірки);
- неподання Товариством Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, стосовно дебіторської заборгованості ТОВ «________________» перед Товариством (сторінка 32 Акта перевірки).
На помилкові висновки перевіряючих вплинуло також зазначення перевіряючими в Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з _________ по ___________) невірних даних – які не відповідають даним бухгалтерського обліку Товариства.
ТОВ «____________» не погоджується з вказаними в Акті перевірки висновками перевіряючих, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного та неповного (вибіркового) аналізу перевіряючими документів та особливостей діяльності ТОВ «_____________», невірного тлумачення документів та чинного законодавства України, у зв’язку з наступним:

1. Стосовно завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» (сторінки 5 – 10 Акта перевірки)

Висновок щодо завищення задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на суму ___________ грн. в акті зроблено на основі порівняння даних податкових декларацій за ______________, _______ рік та даних бухгалтерського обліку.

Так в акті стверджується, що за даними податкового обліку (декларації) за 2 півріччя _______ року адміністративні витрати були відображені в сумі __________ грн. в той час як за даними бухгалтерського обліку сума адміністративних витрат за друге півріччя склала _________ грн., а сума загальновиробничих витрат, які були обґрунтовано віднесені до адміністративних витрат в податковому обліку (що не заперечується в акті), склала _________ грн., всього співставна сума в бухгалтерському обліку – __________ грн.

На сторінці 9 акту перевіряючі дійшли висновку, що витрати в помилково розрахованій сумі __________ грн. «не підтверджені первинними документами, що свідчить про відсутність витрат в матеріальній та нематеріальній формах».

В акті не уточнено, на якій саме підставі визнано завищення показника адміністративних витрат: на підставі порівняння даних бухгалтерського та податкового обліку, чи на підставі відсутності первинних документів, які підтверджують вказані витрати.

З цього приводу зауважимо наступне:

1.1. 3гідно даних бухгалтерського обліку адміністративні витрати за 2 півріччя _____ року становили не _________ грн., а _________ грн. Оборотно-сальдова відомість, первинні документи та розшифровки витрат за рахунком бухгалтерського обліку 92 «Адміністративні витрати» булі надані під час перевірки, що підтверджується в абзаці 6 сторінки 5 акту. Тому висновок щодо завищення адміністративних витрат в сумі 1 848 647 грн. є помилковим.

1.2. У відповідності до пп. 75.1.2 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» (Додаток 3 до Акту перевірки). Цим документом підтверджується надання посадовим особами контролюючого органу усіх документів, які були необхідні для підтвердження податкової звітності.

У відповідності до п. 85.4 ПКУ «При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).» У відповідності до п. 85.6 ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

В акті не зазначено, які саме витрати не були підтверджені первинними документами та які саме первинні документи відсутні. При цьому, факту відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, не зафіксовано.

В той же час в абзаці 4 сторінки 5 Акту та в Додатку 3 до Акту підтверджується факт отримання первинних документів то розшифровок витрат за рахунками 91, 92. Тому висновок перевіряючих щодо відсутності підтвердження витрат первинними документами є внутрішньо-суперечливим, необґрунтованим та хибним.

1.3. У відповідності до п. 86.10 ПКУ в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Згідно пункту 5 Розділу І Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, «за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби». Пунктом 6 Розділу І вказаного Наказу встановлено, що «факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.»

Вважаємо, що під час перевірки було порушено як п. 86.10 ПКУ (не враховано заниження витрат за іншими статтями, що призвело до завищення податкових зобов’язань), так і пункти 5 та 6 Розділу І Порядку (не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, порушено принципи об’єктивності то повноти).

Завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток може бути наслідком заниження витрат, в тому числі за окремими статтями. Одночасне заниження та завищення витрат за різними статтями, але на однакову суму, не призводить до заниження грошового зобов'язання. Визнання завищення витрат за окремою статтею з одночасним ігноруванням їх заниження за іншою статтею є порушенням припису п. 86.10 ПКУ.

Посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення, що завищення витрат за окремо взятою статтею призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток, але всупереч п. 86.10 ПКУ проігнорували той факт, що така сума витрат не була відображено в інших статтях декларації.

Так перевіряючими не було враховано одночасне заниження витрат в рядку 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації. В бухгалтерському обліку, відповідно даних оборотно-сальдової відомості, розшифровок, первинних документів та калькуляцій, які були надані під час перевірки, сума витрат за рахунком 901 становила за 2 півріччя ________ року ____________ грн., в той час як в податковому обліку за 2 півріччя ______ року (декларації) відображена сума __________. Таким чином сума по рядку 05.1 декларації була занижена на ___________ грн. Зауважимо, що в Додатку 6 до Акту перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку за статтею «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відображено суму _________ грн. Таке твердження не відповідає дійсності і ґрунтується на некоректному припущені посадових осіб контролюючого органу, яке полягає в тому, що дані бухгалтерського обліку мають дорівнювати різниці показників декларацій з податку на прибуток за _____ рік та 1 півріччя _____ року. При цьому, цей метод розрахунку дотримується вибірково: показники, які «завищено», беруться з даних бухгалтерського обліку, а показники, які фактично занижено, беруться як різниця між даними декларацій за 1 за _____ рік та 1 півріччя _____ року (таким чином, заниження не відображається).

Окрім того, перевіряючими не було враховано заниження витрат в рядку 06.2 «витрати на збут» декларації. В бухгалтерському обліку, відповідно даних оборотно-сальдової відомості, розшифровок, первинних документів та калькуляцій, які були надані під час перевірки, сума витрат за рахунком 93 становила _________ грн., в той час як в податковому обліку за 2 півріччя ______ року (декларації) відображена сума _________ грн. Таким чином сума по рядку 06.2 декларації була занижена на _________ грн. Зауважимо, що в Додатку 6 до Акту перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку за статтею «витрати на збут» відображено суму ___________ грн. Таке твердження не відповідає дійсності і ґрунтується на некоректному припущені посадових осіб контролюючого органу, яке полягає в тому, що дані бухгалтерського обліку мають дорівнювати різниці показників декларацій з податку на прибуток за ____ рік за 1 півріччя _____ року.

Виходячи з наведеного вище, припущення щодо заниження зобов’язання з податку на прибуток за результатами діяльності другого півріччя ____ року на суму __________ грн. є хибним.

2. Стосовно завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (сторінки 10 – 16 Акта перевірки)

На сторінці 10 акту міститься твердження щодо завищення витрат в рядку 06.4.43 «Інші витрат господарської діяльності» в декларації з податку на прибуток за _____ на суму _________ грн. Зазначені витрати, згідно даних акту включають в себе __________ грн. заробітної плати та __________ єдиного соціального внеску.
На цій підставі посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення про заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за _____ в сумі _________ грн. (стор. 33 акту). З таким висновком не можна погодитись виходячи з наступного:

2.1. У відповідності до п. 86.10 ПКУ в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Згідно пункту 5 Розділу І Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, «за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби». Пунктом 6 Розділу І вказаного Наказу встановлено, що «факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.»

Вважаємо, що під час перевірки було порушено як п. 86.10 ПКУ (не враховано заниження витрат за іншими статтями, що призвело до завищення податкових зобов’язань), так і пункти 5 та 6 Розділу І Порядку (не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, порушено принципи об’єктивності то повноти).

Завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток може бути наслідком заниження витрат, в тому числі за окремими статтями. Одночасне заниження та завищення витрат за різними статтями, але на однакову суму, не призводить до заниження грошового зобов'язання. Визнання завищення витрат за окремою статтею з одночасним ігноруванням їх заниження за іншою статтею є порушенням припису п. 86.10 ПКУ.

Посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення, що завищення витрат за окремо взятою статтею призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток, але всупереч п. 86.10 ПКУ проігнорували той факт, що така ж сума витрат не була відображено в інших статтях декларації.

В Акті перевірки зазначається, що вказана сума заробітної плати та ЄСВ (_________ грн.) мала бути відображена у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» (в рядку 05.1 декларації). На сторінці 16 акту навіть згадується запит про те «чому зазначені витрати не були віднесені до складу собівартості виробленої продукції».

Дані витрати, правильність віднесення яких на рахунок 91 не заперечується в акті перевірки, підтверджуються первинними документами та штатним розкладом, які були надані посадовим особам контролюючого органу під час перевірки. Зв’язок цих витрат з господарською діяльністю платника податків в Акті перевірки також не заперечується. Незважаючи на це, та всупереч припису п. 86.19 ПКУ перевіряючи просто виключили ці витрати з декларації, замість врахування цих витрат у складі собівартості реалізованої продукції в рядку 05.1 декларації.

Виходячи з наведеного вище, припущення щодо заниження зобов’язання з податку на прибуток за ______ рік є хибним, адже методологічна помилка не вплинула на розрахунок об’єкта оподаткування: методологічно неправильне відображення частини загальновиробничих витрат в рядку 06.4.43 декларації «Інші витрат господарської діяльності» мало бути враховано при визначенні податкового зобов’язання одночасно із заниженням собівартості реалізованої продукції в рядку 05.1 декларації.

У зв’язку з цим ТОВ «____________» не погоджується з висновками перевіряючих, вказаними в Акті перевірки в частинах:

1. Підпункту 3.1.2. «Витрати» пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16, 33 Акта перевірки) – стосовно завищення витрат на загальну суму __________ грн. за період з ______________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ________ року в сумі __________ грн.
-за ________ рік в сумі ________ грн.
2. Підпункту 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з __________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ______ року в сумі __________ грн.
-за _____ рік в сумі _________ грн.
3. Пункту 1 розділу 4 (сторінка 33 Акта перевірки) - – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з _______ року по ______ року, в тому числі:
-за IV квартал _____ року в сумі __________ грн.
-за _______ рік в сумі ________ грн.
4. Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з ________ по _______).

У зв’язку з вищевикладеним, керуючись п. 86.7 ПКУ,

ПРОШУ:

1. Прийняти дані заперечення до розгляду та врахувати аргументацію, наведену ТОВ «________» у даних запереченнях;
2. Скасувати Акт №__________ від _________ про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «________» в частинах:
2.1. Підпункту 3.1.2. «Витрати» пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16, 33 Акта перевірки) – стосовно завищення витрат на загальну суму _________ грн. за період з ________ року по _________ року, в тому числі:
-за IV квартал ____ року в сумі ________ грн.
-за ______ рік в сумі ________ грн.
2.2. Підпункту 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі _________ грн. за період з __________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ______року в сумі _________ грн.
-за ______ рік в сумі ____________ грн.
2.3. Пункту 1 розділу 4 (сторінка 33 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з _______ року по _________ року, в тому числі:
-за IV квартал ___ року в сумі ________ грн.
-за _____ рік в сумі __________ грн.
2.4. Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з _______ по _______).

ТОВ «________» бажає взяти участь у розгляді даних заперечень через своїх представників. Про час і місце розгляду даних заперечень просимо повідомити ТОВ «________» у встановленому чинним законодавством України порядку та строки.

Додатки:
1. Завірена копія Акта перевірки №_________ від _________ (34 арк.).

Всього Заперечення з додатками на ___ (________________) аркушах.

Генеральний директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«___________»
________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заперечення проти позову про поновлення на роботі

December 02, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судова та юридична практика

Вих. №________
від ____________

Позивач:

Відповідач:
(особа, що подає заперечення
проти позову)

Справа №:

Суддя: ______________ районний суд м. Києва
_____________________

__________________
Місце реєстрації: ________________
Адреса дла кореспонденції: _______________
Ідентифікаційний номер: ______________
Тел.: (044) ____________________

Товариство з обмеженою відповідальністю «_________________»
Код ЄДРПОУ _________________
Юридична адреса: ___________________
Поштова адреса: ___________________
Тел. +38 (044) _______________
Адреса електронної поштової скриньки:
____________________

_________________

______________

Заперечення проти позову
________________________ до Товариства з обмеженою відповідальністю «__________________» про поновлення на роботі

На розгляді __________________ районного суду м. Києва перебуває справа №_______________ за позовом __________________ (далі – «Позивач») до Товариства з обмеженою відповідальністю «________________» (далі – «Відповідач» або «Товариство») про поновлення на роботі.
Вимоги Позивача, викладені в позовній заяві, Відповідач вважає безпідставними та необгрунтованими у зв’язку з наступним.
На підставі заяви Позивача від _______________про прийняття на роботу (копія додається) наказом №___ від _____________ (копія додається) Позивач був прийнятий на посаду інженера-програміста відділу мікропроцесорних розробок з ________________ з терміном випробування 3 місяці. Між Позивачем та Товариством було укладено Трудовий договір (контракт) №_______ від __________________ (копія додається).
По закінченню терміну випробування наказом №___ від ______________ копія додається) Позивач був переведений на посаду провідного інженера-програміста відділу мікропроцесорних розробок.
Окремо звертаємо увагу на те, що посада, яку займав Позивач, була створена та введена до штатного розкладу Товариства у зв’язку з відкриттям нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому – Конструкторське бюро приладів), а саме – напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______, що підтверджується, зокрема, службовою запискою Головного конструктора ТОВ «_____________» від ________________ про необхідність створення нового напрямку в складі відділу мікропроцесорних розробок та створення нової штатної одиниці (з візою генерального директора про погодження), а також розпорядженням Генерального директора №__________ від _____________ про створення такого напрямку в складі відділу мікропроцесорних розробок (копії даних документів додаються). З цією метою в Товаристві було прийнято рішення про розширення групи інженерів-програмістів на одну штатну одиницю «інженер-програміст» (в подальшому перейменована на «провідний інженер-програміст») з метою виконання функціональних обов’язків, пов’язаних саме з діяльністю даного напрямку роботи відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому – Конструкторського бюро приладів).
З _______________ наказом №___________ від __________ на базі відділу мікропроцесорних розробок було створено Конструсторське бюро приладів (копія наказу додається). Посада Позивача та його функціональні обов’язки при цьому не змінилася.
До посадових обов’язків Позивача входило, зокрема: розробка програм на основі алгоритмів рішень економічних та інших завдань; визначення обсягу і змісту даних контрольних прикладів, що забезпечують найбільш повну перевірку відповідності програм їх функціональному призначенню, здійснення запуску програм та введення вихідних даних, що визначаються умовами поставлених завдань; визначення можливості використання готових програмних продуктів; здійснення супроводу впровадження програм та програмних засобів; розробка та впровадження систем автоматичної перевірки правильності програм, типових і стандартних програмних засобів та ін., що підтверджується Посадовою інструкцією провідному інженеру-програмісту (копія додається). Виконувані Позивачем функціональні обов’язки, пов’язані з напрямком розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______, підтверджуються також і робочою документацією за участю самого Позивача (електронна поштова переписка з безпосереднім керівником, завдання безпосереднього керівника, копії роздруківок яких додаються і при необхідності можуть бути підтверджені показаннями свідків) та самим Позивачем у позовній заяві.
В грудні 20__ року відповідальними посадовими особами Товариства було проведено аналіз стану та перспектив розвитку напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок, пов’язаного з розробкою програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу __________, і його впливу на діяльність Товариства, за результатами якого Головним конструктором Конструкторського бюро приладів було внесено подання про недоцільність та безперспективність подальшого розвитку даного напрямку (копія подання додається).
У зв’язку з відсутністю позитивного комерційного ефекту від діяльності раніше створеного напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому перейменованого на Конструкторське бюро приладів), діяльність по розвитку якого входила до функціональних обов’язків провідного інженера-програміста як штатної одиниці, створеної та введеної до штатного розкладу Товариства саме з метою забезпечення діяльності вищевказаного напрямку, про що Головним конструктором було внесено відповідну службову записку від ___________ Генеральному директору Товариства (копія додається), а також враховуючи об’єктивні обставини, пов’язані з браком фінансових резервів для підтримання нових напрямків та розробок, що підтверджується, зокрема, службовою запискою Фінансового директора від _________. (копія додається) та враховуючи вкрай несприятливу кон’юнктуру ринку і стан продажів продукції Відповідача в цілому наприкінці 201__ року, що підтверджується доповідною запискою Комерційного директора від _________ (копія додається), - Генеральним директором Товариства було погоджено закриття напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу _______ (підтверджується розпорядженням Генерального директора №_______ від ___________ про закриття напрямку діяльності Кострукторського бюро приладів (копії додаються)) та прийнято рішення про скорочення чисельності і штату працівників, які мали відношення до напрямку розвитку Товариства, що закривався, а також до супроводу (підтримки) виробництва взагалі.
З урахуванням вищевказаної інформації, враховуючи інтереси господарської діяльності Товариства, наказом Генерального директора Товариства №____ від _________ (копія додається) було прийнято рішення про скорочення, зокрема, посади провідного інженера-програміста, яку займав Позивач. Звертаємо увагу на те, що окрім посади провідного інженера-програміста, скороченню, згідно з наказом, підлягала також і посада Керівника групи супроводу виробництва, до функціональних обов’язків якого, зокрема, входив нагляд за розвитком нових напрямків, у тому числі напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок, задля якого у Товаристві було створено штатну одиницю «інженера-програміста» (в подальшому перейменована на «провідний інженер-програміст») та яку займав Позивач.
Позивача, а також _____________, який займав посаду Керівника групи супроводу виробництва, в один і той самий день – _______________року було попереджено під розпис про скорочення ________ року посад, які вони займають (копії попереджень з підписами про ознайомлення додаються) у зв’язку з виробничою необхідністю, скороченням чисельності та штату працівників.
Наказом №___ від _________ (копія додається), після закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, Позивач був звільнений з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).
Звертаємо увагу й на те, що у зв’язку зі складним економічним становищем та різким погіршенням умов ведення господарської діяльності та погіршенням показників реалізації продукції, Товариством вжито не лише заходів зі скорочення чисельності та штату працівників, але й інші заходи, направлені на економію коштів та запобігання масовому вивільненню працівників і банкрутству підприємства. Так, зокрема, наказами №_____ від ____________ та №___ від _____________ у Товаристві для всіх працівників встановлено неповний (4-денний) робочий тиждень на період з _________ по ___________ (копія наказу додається).

Звертаємо увагу на те, що стаття 492 КЗпП України, яке регулює порядок вивільнення працівників, встановлює обов’язок роботодавця персонально повідомити працівників про наступне вивільнення не менш ніж за два місяці. При цьому чинне законодавство України не містить обов’язку про надання вивільнюваним працівникам копій наказів чи ознайомлення їх з наказами про зміни в організації виробництва і праці, які стали причиною для вивільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.
Крім того, Позивач при попередженні його ________під розпис про майбутнє вивільнення не виявив незгоди з цим, не попросив будь-яких більш детальних пояснень з приводу причин скорочення штату працівників, копії наказу про скорочення і взагалі не подав вигляду про свою незгоду з вивільненням, аж доки не пропрацював наступні 2 місяці та не отримав безпосередньо вже наказ про звільнення, що підтверджується попередженням Позивача про майбутнє скорочення посади (копія додається) з відсутніми будь-якими відмітками, окрім підпису Позивача. Незважаючи на те, що чинне законодавство України про працю не передбачає обов’язку роботодавця детально ознайомлювати працівника з причинами скорочення штату працівників (це питання виключно внутрішньогосподарської діяльності роботодавця) та надавати йому копію наказу про скорочення штату, - Відповідач не проти був би надати Позивачеві такі більш детальні пояснення і навіть копію наказу про скорочення штату в разі, якби Позивач виявив таке бажання.

Відповідачем при звільненні Позивача було дотримано вказаний у частині 1 статті 492 КЗпП України порядок, а саме: Позивача було персонально попереджено про наступне вивільнення не менш ніж за два місяці (копія попередження з підписом Позивача про ознайомлення додається).
Відповідно до частини 3 статті 492 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідач при звільненні Позовача не мав змоги запропонувати йому іншу роботу в Товаристві, оскільки в Товаристві як на момент звільнення, так і до теперішнього часу відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності Позивача. Крім того, у Товаристві при звільненні Позивача взагалі були відсутні й будь-які інші вакантні посади, навіть ті, які не відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності Позивача.

Стосовно подання до Державної служби зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників повідомляємо наступне. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VI, роботодавці зобов’язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 48 вищевказаного Закону, масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: 1) одного місяця: - вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; - вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців – вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
Вивільнення, що мало місце у Товаристві, при якому було звільнено Позивача, не підпадає під вищевказані критерії масовості вивільнення працівників, у зв’язку з чим у Відповідача не виникло обов’язку з подання інформації про таке вивільнення до Державної служби зайнятості України.

При звільненні Позивача не поставало і питання про переважне право на залишення на роботі, на яке посилається Позивач у позові.
Відповідно до частини 2 статті 492 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці врегульоване статтею 42 КЗпП України. Однак диспозиція даної статті не могла бути застосована при звільненні Позивача, оскільки дане право має враховуватись при наявності двох чи більше однакових посад, одна з яких скорочується, а у Товаристві посада, яку займав Позивач, була єдиною як за назвою посади («провідний інженер-програміст»), так і за функціональними обов’язками, передбаченими для даної посади (виконання функцій в рамках напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ________), та вимогами до спеціальності і кваліфікації, на підтвердження чого Відповідач надає копії наказів про затвердження штатного розпису та про внесення змін до штатного розпису Товариства (копії додаються).
Посилання Позивача на його авторство як на підставу для переважного права на залишення на роботі відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 КЗпП України є абсолютно безпідставним. По-перше, Позивач не є автором жодних винаходів, корисних моделей, промислових зв’язків чи раціоналізаторських пропозицій у Товаристві, про що буде зазначено більш детально далі по тексту даних заперечень на позов. По-друге, пункт 6 частини 2 статті 42 КЗпП України вступає в дію лише за умови рівних продуктивності праці і кваліфікації двох чи більше працівників, що займають однакові посади у Товаристві. Звертаємо увагу на те, що посада «провідний інженер-програміст» була в Товаристві єдиною, причому впроваджувалась вона виключно в рамках реалізації специфічного напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок Товариства (відповідно, до працівника, що займав дану посаду, пред’являлись специфічні вимоги, а його кваліфікація та функціональні обов’язки відрізнялись від кваліфікації та функціональних обов’язків будь-якого з інших працівників Товариства).
Позивач на підтвердження своєї позиції посилається на пункт 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначаючи при цьому що Відповідач нібито порушив порядок звільнення працівника, передбачений даним пунктом. Однак Відповідач вважає таке посилання лише підтвердженням позиції Відповідача, оскільки кожна з умов правомірності звільнення за п. 1 ст. 40, передбачена пунктом 19 вищевказаної Постанови, була Відповідачем в повній мірі дотримана, а саме: 1) у Відповідача мали місце реальні та об’єктивні зміни в організації виробництва і праці – скорочення штату працівників, викликане об’єктивною економічною ситуацією, аргументацію та докази чого Відповідач наводить в інших розділах даних заперечень на позов; 2) Відповідачем було дотримання вимог законодавства України, що регулює вивільнення працівника, про що було зазначено вище; 3) Відповідач не мав змоги перевести Позивача на іншу роботу через її відсутність у Товаристві; 4) Позивач не мав переважного права на залишення на роботі, так як посада Позивача за назвою, кваліфікацією та функціональними обов’язками відрізнялась від будь-яких інших посад у Товаристві, а переважне право на залишення на роботі не застосовується між працівниками, що займають різні посади, мають різну кваліфікацію та функціональні обов’язки. При цьому Відповідач ще раз наголошує, у Товаристві на момент звільнення Позивача взагалі були відсутні будь-які вакантні посади. Звільняти ж інших працівників, які мали іншу кваліфікацію та виконували інші функціональні обов’язки, ніж Позивач, та працевлаштовувати на дану посаду Позивача Відповідач не зобов’язаний, оскільки Позивач не мав би відповідної належної кваліфікації для виконання даної роботи, а законні інтереси інших працівників при цьому були б порушені.
Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 19 вищевказаної Постанови, «судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування)».

Стосовно вимоги Позивача про виправлення в трудовій книжці запису назви посади повідомляємо наступне.
Як вже було зазначено вище, Позивач був прийнятий на посаду «інженер-програміст» у відділ мікропроцесорних розробок наказом №____ від _________ (копія додається). Однак наказом №______ від _____________ (копія додається) Позивач був переведений на посаду «провідний інженер-програміст» відділу мікропроцесорних розробок. З ____________ наказом №_________ від __________ на базі відділу мікропроцесорних розробок було створено Конструсторське бюро приладів. Нажаль, з технічних причин у Товаристві до трудової книжки Позивача не було внесено відповідні записи про зміну найменування посади працівника та про зміну назви відділу, в якому Позивач працював. Відповідач на добровільній основі готовий внести відповідні виправлення у трудову книжку Позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством України, однак вимогу Позивача в позовній заяві (з уточненими позовними вимогами) про виправлення запису назви посади, на яку Позивач приймався, вважає некоректною, оскільки з самого початку Позивач був прийнятий на посаду «інженер-програміст», а не «провідний інженер-програміст». Разом з тим, Відповідач переконаний, що необхідність виправлення запису в трудовій книжці не впливає на факт дотримання Відповідачем чинного законодавства України при звільненні Позивача.

Твердження Позивача про відсутність фактичного скорочення в Товаристві та про прийняття на роботу іншої особи на посаду, яку займав Позивач, не відповідає дійсності та базується виключно на непідтверджених безпідставних припущеннях Позивача виходячи з оголошень з сайтів про пошук роботи, на які він посилається.
Позивач в підтвердження своєї позиції посилається на сайти ___________ та _____________, зазначаючи при цьому, що Відповідачем постійно активується та є активною станом на теперішній час вакансія «інженер-програміст». Однак це не відповідає дійсності та є перекручуванням фактів з боку Позивача. Починаючи з грудня 201__ року і до теперішнього часу на сайтах з пошуку роботи Відповідачем розміщена та постійно активується вакансія «інженер-електронщик», а не «інженер-програміст». Вакансія ж «інженер-програміст» з "__" ___________ 20__ року, з часу прийняття на роботу Позивача на посаду інженера-програміста, не є активною та перебуває в архіві. На підтвердження вищевказаних фактів Відповідач надає роздруківки прінт-скрін сторінок сайтів з пошуку роботи як по вакансії «інженер-електронщик», так і по вакансії «інженер-програміст» (копії додаються), в яких видно дати активацій вакансій. Крім того, в разі необхідності, це може бути підтверджено компаніями, яким належать вищевказані сайти з пошуку роботи, в разі направлення їм відповідних запитів.
Звертаємо увагу на те, що вакансії та посади «інженер-електронщик» та «інженер-програміст» є абсолютно різними як за вимогами до кваліфікації, досвіду роботи, виконуваних функціональних обов’язків, так і за рівнем оплати. До обов’язків інженера-електронщика входить участь в розробці контрольних стендів модулів і приладів на базі мікропроцесорів, тестування, розведення плат, здійснення процесу програмування мікропроцесорних систем з використанням програм, написаних іншими спеціалістами, а не участь в написанні програм, як це передбачено серед функціональних обов’язків інженера-програміста. На підтвердження кардинальних відмінностей в даних посадах Відповідач надає роздруківки оголошень про вакансії інженера-електронщика та інженера-програміста (копії роздруківок додаються).
Разом з тим, незважаючи на вищевказані істотні відмінності в посадах, Відповідач вважає за необхідне зазначити, що в період після звільнення Позивача з роботи, в Товаристві не була створена не лише нова посада «інженера-програміста», але і нова посада «інженера-електронщика», та, відповідно, не було прийнято людину на посаду «інженера-електронщика», як про це стверджує Позивач. Вакансія «інженер-електронщик» розміщена Відповідачем на сайтах з пошуку роботи та постійно активується з метою аналізу ринку праці та моніторингу інформації про потенційних спеціалістів з відповідною кваліфікацією, оскільки господарська діяльність Відповідача з виробництва автоматичних реле є специфічною та вимагаю постійної інформації про стан ринку праці вузькоспеціалізованих фахівців (інженерів-електронщиків), які могли б, при необхідності, взати участь в конкурсі на заміщення відповідних посад у Товаристві в разі, якби такі посади виникли.
Натомість посада «інженер-програміст» не активується з часу прийняття на роботу Позивача, оскільки створення даної вакансії та прийняття на роботу Позивача було пов’язане з відкриттям у 20__ році нового напрямку роботи відділу мікропроцесорних розробок – напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______ (в подальшому закритий через безперспективність та скорочення фінансування). Даний напрямок не був пріоритетним та основним видом діяльності Товариства, як про це стверджує Позивач, і був покликаний в експериментальному порядку впровадити ще один, додатковий, напрямок реалізації продукції Відповідача через автоматизовані системи віддаленого доступу з метою підвищення обсягів продажу продукції, виробником якої є Відповідач. Основним же видом діяльності Товариства є виробництво та реалізація автоматичних реле, а основним шляхом реалізації даної продукції є прямі поставки товарів покупцям, а не через автоматизовані системи віддаленого доступу.

Твердження Позивача по всьому тексту позову про його авторство по відношенню до програм, з якими він працював у Товаристві, є намаганням безпідставно присвоїти багаторічні результати роботи всього колективу відділу мікропроцесорних розробок Товариства. Всі програмні продукти, які згадує Позивач в якості його власних об’єктів права інтелектуальної власності, були розроблені колективом співробітників Товариства ще до прийняття Позивача на роботу. Разом з тим, Позивачеві у період його роботи в Товаристві ставилися виключно технічні завдання, що не потребували творчого підходу та створення нового результату творчої діяльності (наприклад, завдання з поєднання вже готових та наданих керівником кодів, додавання чи видозміна «кнопок» у готовий інтерфейс програми і т.п.) і, до того ж, з чіткими вказівками/інструкціями безпосереднього керівника які саме дії повинен був здійснити Позивач. Зміст виконуваних Позивачем завдань та його взаємодія з безпосереднім керівником (постановка завдань для Позивача і їх характер) підтверджується робочою документацією та електронною поштовою перепискою (копії додаються), а також, при необхідності, може бути підтверджена показаннями і поясненнями свідків.
Крім того, навіть у разі, якби Позивач дійсно самостійно створював обʹєкти інтелектуальної власності при виконанні трудових обов’язків, - права інтелектуальної власності на дані об’єкти належали б Товариству, як це врегульовано пунктом 11.4. Трудового договору №_____ від "__" ______ 20___ року між Позивачем і Товариством (копія додається).
У Відповідача також є інформація з відкритих джерел про факти неодноразового намагання Позивача привласнити результати інтелектуальної діяльності та отримати компенсацію від роботодавців за нібито незаконне звільнення і на попередніх місцях його роботи, на підтвердження чого надаємо роздруківки відгуків про Позивача з сайту __________________ (копії роздруківок додаються).

Позивач у позовній заяві безпідставно звинувачує безпосередннього кервника та інших працівників Товариства у протиправних діях проти нього, що не відповідає дійсності. Як безпосередній керівник Позивача, так і інші співробітники завжди з належною увагою ставились до Позивача, без жодних проявів неприязні, в рамках терпимості та коректної поведінки, прийнятої у Товаристві, що може бути підтверджене як електронною поштовою перепискою (копії роздруківок додаються), так і, при необхідності, показаннями свідків – як співробітників Товариства, так і осіб, що були звільнені і на даний час у Товаристві не працюють.
Навпаки, на відміну від попередніх роботодавців Позивача, Відповідач не звертав уваги на своєрідність поведінки і вимог Позивача (зокрема, факти нестандартної поведінки за рамками вимог трудової дисципліни, своєрідність термінології при спілкуванні з безпосереднім керівником, навіть випадки сну на робочому місці, що підтверджуться службовими записками, відповідями на них, роздруківками електронної поштової переписки, відеозаписом на CD, що додаються, при необхідності також може бути підтверджено показаннями численних свідків). Порівняно майже з усіма попередніми місцями роботи (з 1993 року Позивач пропрацював у 20 компаніях, переважно по 3-6 місяців у кожній, що підтверджується трудовою книжкою Позивача, копія якої додається), Позивач найдовше пропрацював у Товаристві, доки у Відповідача не виникло труднощів у господарській діяльності та необхідності проведення скорочення чисельності і штату працівників. Відповідно, неправдивим є і неодноразове повторювання Позивачем в тексті позову про сумлінне виконання ним трудових обов’язків та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, про те, що він був у Товаристві найкращим та найдосвідченішим фахівцем. Так само неправдивою є й інформація про «символічну» заробітну плату Позивача. Заробітна плата Позивача на момент звільнення становила ______________,00 гривень, даний рівень є вищим середнього на ринку праці навіть у м.Києві.
На сторінці 6 позовної заяви Позивач на цілу сторінку описує його нібито здобутки в інших компаніях на підтвердження його виключності, високої кваліфікованості, продуктивності та незамінності.
Разом з тим, у Відповідача є інформація з вищевказаних незалежних відкритих джерел про розміщені на інтернет-ресурсах (сайт ________________, копії роздруківок додаються) відзиви попередніх роботодавців Позивача, які спростовують як його здобутки у сфері інтелектуальної власності, так і спростовують високу кваліфікацію, дисциплінованість чи коректність поведінки у відносинах з колегами. Більше того, таке безпідставне присвоєння Позивачем серйозних розробок та об’єктів інтелектуальної власності різних компаній, включаючи Відповідача, може бути підставою для звернення справжніх правоволодільців даних об’єктів до правоохоронних органів та суду за захистом їх прав та припиненням посагань на їх законні права та інтереси у сфері інтелектуальної власності, так само як і за захистом від прямих, неприхованих та наклепницьких звинувачень в адресу керівників Позивача у протиправних діях (сторінка 10 позову), що завдає шкоди їх честі і гідності.
Як під час роботи Позивача в Товаристві, так і при його звільненні Відповідачем всестороннє дотримувались права, інтереси та побажання Позивача, створювались якомога комфортніші умови для його роботи в Товаристві.
Так, зокрема, на підставі заяви Позивача від "__" ______________ 20__ року (копія додається) наказом по Товариству №_____ від "__" __________________ 20__ року для Позивача було встановлено індивідуальний графік роботи, що забезпечило Позивачу можливість самостійної організації його робочого часу з урахуванням його власних життєвих інтересів та їх найоптимальнішого поєднання з роботою в Товаристві. При звільненні у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці Позивача було попереджено заздалегідь (чим дотримано вимоги законодавства України про працю, а також забезпечено право Позивача на двомісячний строк попередження для можливості пошуку нової роботи), при звільненні Позивачеві було виплачено заробітну плату до дня звільнення включно, компенсацію днів невикористаної відпустки, а також вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі середньої місячної заробітної плати.

У зв’язку з тим, що Відповідач не визнає будь-які твердження Позивача про неправомірність його звільнення та необхідність поновлення його на роботі, - Відповідач повністю заперечує і проти вимог Позивача про виплату компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди. В частині моральної шкоди Відповідачу незрозуміло також, яким чином Позивач здійснив розрахунок суми, які критерії покладені в основу розрахунку суми, за якими нормативно затвердженими методиками здійснений розрахунок і які докази Позивач, у разі якби судом був визнаний неправомірним факт його звільнення з роботи, міг би надати для підтвердження заподіяння йому моральної шкоди і причинно-наслідкового зв’язку між діями Відповідача та заподіянням моральної шкоди Позивачу (та в якій частині з урахуванням інших факторів наколишнього середовища і соціуму, які щоденно впливають на Позивача). Позивач при намаганні аргументувати моральну шкоду суперечить сам собі, зазначаючи, з одного боку, про втрату ним соціальних зв’язків, а з іншого боку, про відсутність у нього стійких соціальних зв’язків, зокрема, дружини та дітей (які саме соціальні зв’язки Позивачем втрачено?). Позивач, зазначаючи про його високий рівень як фахівця та акцентуючи увагу на великому значенні для нього довготривалих трудових відносин водночас не розкриває факту роботи ним у 20 компаніях з 1993 року, переважно по 3-6 місяців у кожній, що підтверджується трудовою книжкою Позивача, копія якої додається). На переконання Відповідача, Позивач під час його роботи у Товаристві з "__" _______________ 20___ року по "__" _______________ 20__ року мав найбільш довготривалі трудові відносини за весь період його активної трудової діяльності та отримав при цьому лише моральне задоволення, а не моральну шкоду.

Вимога Позивача в уточненій позовній заяві про виплату йому _________________ гривень додаткової щорічної виплати також є безпідставною. Позивач, вимагаючи виплатити йому вказану суму, умисно упускає обставини, формулювання та мету процедури ознайомлення його про можливість такої виплати. Так, Товариством дійсно було повідомлено всіх працівників, включаючи Позивача, про можливість (право Товариства) здійснення додаткових виплат у вигляді преміальних платежів (а не посадового окладу, як про це стверджує Позивач), у разі виконання ключових показників результативності. Виплата таких преміальних є виключно правом Товариства, а не його обов’язком, в разі, якби працівник виконав ключові показники результативності. Товариство цілком правомірно не скористалося своїм правом на здійснення виплати додаткових преміальних платежів на користь Позивача, тим паче що ключових показників ефективності Позивачем досягнуто не було.

Твердження Позивача про відсутність відповіді з боку Товариства на запит, що був направлений адвокатом _____________________, не відповідає дійсності.
Після отримання запиту (копія додається) Відповідач листом вих. №___ від "__" ___________________ 20__ року надіслав на адресу адвоката ____________________ відповідь про те, що вказаний запит не відповідає вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, оскільки до запиту не було додано посвідченої копії ордера (копія листа-відповіді, поштової квитанції про його відправку та опису і цінний лист додаються).

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись ст.ст. 1, 10, 27, 31, 57-64, 128 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 44, 492 КЗпП України, ст.ст. 48, 50 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»,

ПРОШУ:
1. Прийняти дане Заперечення проти позову до розгляду;
2. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Додатки:
1. Завірена копія заяви позивача від "__" ____________ 20__ року про прийняття на роботу (1арк.);
2. Завірена копія наказу №___ від "__" ______________ 20__ року про прийняття позивача на роботу (1 арк.);
3. Завірена копія трудового договору (контракту) №___ від "__" ____________ 20__ року (4арк.);
4. Завірена копія наказу №__ від "__" ______________ 20__ року про переведення позивача на посаду провідного інженера-програміста (1 арк.);
5. Завірена копія службової записки Головного конструктора від "__" ______________ 20__ року про створення нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (1 арк.);
6. Завірена копія розпорядження Генерального директора №___ від "__" ______________ 20__ року про створення нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (2 арк.);
7. Завірена копія наказу №___ від "__" ______________ 20__ року про створення Конструкторського бюро приладів (2 арк.);
8. Завірена копія посадової інструкції провідному інженеру-програмісту (3 арк.);
9. Завірена копія службової записки Головного конструктора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
10. Завірена копія доповідної записки Комерційного директора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
11. Завірена копія службової записки Фінансового директора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
12. Завірена копія розпорядження Генерального директора №_____ від "__" ____________ 20__ року про закриття напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (1 арк.);
13. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про скорочення посад та штату працівників (1 арк.);
14. Завірена копія попередження про звільнення позивача (1 арк.);
15. Завірена копія попередження про звільнення _________ з посади Керівника групи супроводу виробництва (1 арк.);
16. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про звільнення позивача (1 арк.);
17. Завірені копії наказів №___ від "__" ____________ 20__ року та №__ від "__" ____________ 20__ року про встановлення неповного робочого тижня в Товаристві (3 арк.);
18. Завірені копії наказів про затвердження штатного розпису та наказів про внесення змін до штатного розпису (12 арк.);
19. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (в т.ч. про створення посади провідного інженера-програміста, яку займав позивач (2 арк.);
20. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (про виключення посади Керівника групи супроводу виробництва) (1 арк.);
21. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (про виключення посади провідного інженера-програміста, яку займав позивач) (1 арк.);
22. Завірені копії роздруківок інформації зі сторінок сайтів з пошуку роботи по вакансіях «інженер-електронщик» та «інженер-програміст» (7 арк.);
23. Завірені копії роздруківок відзивів користувачів з сайту ____________(5 арк.);
24. Компакт-диск з відеозаписом сну позивача на робочому місці (1 арк з 1 CD);
25. Завірені копії роздруківок електронної поштової переписки (19 арк.);
26. Завірені копії роздруківок завдань позивачу від безпосереднього керівництва (21 арк.);
27. Завірена копія трудової книжки позивача (9 арк.);
28. Завірена копія заяви Позивача від "__" ____________ 20__ року про встановлення індивідуального графіка роботи (1 арк.);
29. Завірена копія наказу №____ від "__" ____________ 20__ року про встановлення для позивача індивідуального графіка роботи (1 арк.);
30. Завірена копія запиту від адвоката ____________ (2 арк.);
31. Завірена копія листа-відповіді на запит вих. №___ від "__" ____________ 20__ року (1 арк.);
32. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправку листа-відповіді на запит вих. №___ від "__" ____________ 20__ року (1 арк.);
33. Завірена копія виписки з Єдиного державного реєстру стосовно відповідача (2 арк.);
34. Завірена копія довідки зі статуправління стосовно відповідача (2 арк.);
35. Завірена копія заперечень проти позову з додатками для позивача (125 арк.).

Всього заперечення проти позову з додатками та копією заперечень з додатками для відповідача на 250 (Двохстах п’ятидесяти) аркушах.

"__" _______________ 20__ року

Генеральний директор
ТОВ «________________»
_______________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19
E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Is Baobab a Novel Food according a legislation of Ukraine?

November 28, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

According to Commission Decision of 27 June 2008 No 2008/575/EC (http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32008D0575) - Baobab is a Novel Food in interpretation of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients (http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:31997R0258). Ukraine is not a EU member, and, accordingly, these Decision and Regulation do not directly apply to the territory of Ukraine. However, in accordance with the Comprehensive strategy of implementation of Chapter IV (Sanitary and phytosanitary measures) of Section IV "Trade and trade-related issues" of Association agreement between Ukraine on the one hand and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states on the other hand, approved by the disposition of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated February 24, 2016, No. 228-p, the task of the Cabinet of Ministers of Ukraine is, in particular, the implementation of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients in 2020 (planned implementation year). At the same time, the definition of the concept of the novel food product or ingredient is contained in paragraph 49 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine "On basic principles and requirements for the safety and quality of food products" of December 23, 1997, No. 771/97-ВР (hereinafter - the Law of Ukraine No. 771/97-BP): a novel food or ingredient is a food product or ingredient that is significantly different from the usual foods or ingredients present on the market that should be judged from the point of view of its effect on the health of the consumer. The criteria that distinguish the novel food product or ingredient from usual are the following (Part 3 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP): 1) a food product or ingredient does not have a history of safe consumption in Ukraine and has a significant change and/or effect as a result of: the application of the animal and/or plant cultivation process that was previously not used for these purposes; production by applying a production process that has not previously been used for this type of product or ingredient; 2) a food product or ingredient does not have a history of safe consumption in Ukraine but has a history of safe consumption in another country/countries and a significant change and/or impact. The term "history of safe consumption" refers to data on the consumption of a food or ingredient as an element of a normal diet of a population of a country or part of a country that does not include data on the negative effects of such a product or ingredient on human health. Such data may, in particular, include results of scientific research, statistical observations (Part 4 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP). The term "significant change and/or the effect of a food or ingredient" means the change and/or the effect of a food product or ingredient that, according to the market operator's experience and/or according to scientific data, exceeds more than 100 percent of the normal value (that is, encountered earlier) variations in the usual food products or ingredients or those variations that have occurred in the already registered novel food products or ingredients, such parameters: 1) composition, structure, nutritional value of a food product or ingredient, its physiological effect; 2) the way in which the food product or ingredient is metabolized in the human body; 3) the safety of food product or ingredient. New food products do not include unprocessed foods that do not have a history of safe consumption in Ukraine but have a history of safe consumption in other countries or parts thereof (Part 6 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP). Also, according to Paragraph 84 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP, the technical regulation is a normative legal act approved by a decision of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, joint or individual decisions of the European legislatures - the European Commission, the European Council, European Parliament, which defines the characteristics of products or related processes or production methods, as well as requirements for services, including relevant provisions, which are mandatory. The technical regulations may also include requirements for terminology, labels, packaging, marking or labeling applicable to a particular product, process or production method. In the absence of a technical regulation regarding a particular object of regulation approved by a decision of the Verkhovna Rada of Ukraine or the Cabinet of Ministers of Ukraine, the European Union technical regulation, if any, is applicable.

Proceeding from the foregoing, if baobab is a processed food product - it can be considered the novel food for the definition of this concept in the legislation of Ukraine, and also on the basis of application of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients applied on the basis of Paragraph 84 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВР. If baobab is an unprocessed food and at the same time has a history of safe consumption in other countries or parts thereof (for example, in the countries of the European Union) - it does not belong to the novel food on the basis of Part 6 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВP. According to Paragraph 1 of Part 2 of Article 29 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВР, the novel food products are subject to state registration as objects of sanitary measures.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заключение относительно изменений в налогообложении недвижимого имущества в Украине с 01.01.2015г.

January 11, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультації з окремих видів діяльності

Заключение
относительно изменений в налогообложении недвижимого имущества
в Украине с 01.01.2015г.

Основными нормативно-правовыми актами, регулирующими изменения в налогообложении недвижимого имущества в Украине с 01.01.2015г., являются:
• Закон Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины касательно налоговой реформы» от 28.12.2014г. №71-VIII;
• Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 год» от 28.12.2014г. №80-VIII;
• Закон Украины «О внесении изменений в Бюджетный кодекс Украины касательно реформы межбюджетных отношений» от 28.12.2014г. №79-VIII.

Нормы Налогового кодекса Украины (далее – НК Украины) приведены ниже с учетом положений вышеуказанных нормативно-правовых актов и являются действующими с 01.01.2015г.

В соответствии с пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 НК Украины, плательщиками налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, являются физические и юридические лица, в том числе нерезиденты, являющиеся собственниками обьектов жилой и/или нежилой недвижимости.
Базой налогообложения является общая площадь обьекта жилой и/или нежилой недвижимости (пп. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 НК Украины).

Пп. 266.4.1. п. 266.4. ст. 266 НК Украины предусматривает льготу по уплате налога в виде уменьшения базы налогообложения (для квартир – на 60 кв.м., для жилых домов – 120 кв.м.), однако такая льгота применима только для обьектов жилой недвижимости и не распространяется на обьекты нежилой недвижимости. Кроме того, этим же пунктом НК Украины органам местного самоуправления (сельским, поселковым, городским советам) предоставлено право увеличивать предельную площадь жилой недвижимости, на которую уменьшается база налогообложения.

Согласно пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 НК Украины, ставка налога для обьектов жилой и/или нежилой недвижимости устанавливается решением сельского, поселкового, городского совета зависимо от места расположения (зональности) и типов таких обьектов недвижимости в размере, не превышающем 2 процента размера минимальной заработной платы, установленной законом на 1 января отчетного (налогового) года, за 1 кв.м. базы налогообложения.

Ст. 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 год» от 28.12.2014г. №80-VIII установлен размер минимальной заработной платы с 01.01.2015г. – 1218,00 гривен.

Таким образом, точный размер ставки налога на недвижимость должен быть установлен решением соответствующего сельского, поселкового, городского совета, но при этом не может превышать 2% от 1218,00 гривен = 24,36 гривен за 1 кв.м. недвижимости в год (для 2015 года).

Авторские права на данную статью принадлежат ЮК «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Статут товариства з обмеженою відповідальністю

January 02, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Корпоративні правовідносини

"ЗАТВЕРДЖЕНО"
Рішенням Зборів Учасників
(Протокол №____ від «__» _________ 20__ року)

С Т А Т У Т

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

“_______________”

(нова редакція)

Ідентифікаційний код: ____________

м. Київ – 20__р.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “___________”, ідентифікаційний код __________, зареєстроване ______________ районною у місті Києві державною адміністрацією __.__._______р.
«__» _______________ ________ року _______________ районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “_____________”.
«__» ___________________ 20__ року Зборами Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “____________” у зв’язку із зміною складу Учасників прийнято рішення (Протокол №____ від «__» _________________ 20__ року) про затвердження нової редакції Статуту ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “______________”.
1.2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “______________” (далі – Товариство) засноване на основі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основi повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.
1.3. Товариство діє на підставі цього Статуту, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", “Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України.
1.4. Метою діяльності Товариства є здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основi повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.
1.5. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглі печатки, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському судi, третейському судi.
1.6. Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим Статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства.
1.7. Товариство може створювати та/або придбавати дочірні підприємства, з правом юридичної особи, відкривати філії та представництва з правом відкриття рахунків, затверджувати відповідні положення про них.
1.8. Учасниками Товариства є:
• Товариство з обмеженою відповідальністю «___________», юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__.______р. під номером __________, юридична адреса: Люксембург, _______, м.Люксембург, вулиця __________, __ (Luxembourg, _________, rue __________, __);
• Громадянин України _____________________, паспорт громадянина України серії __ №___________, виданий _______________________________________ «__» ______________ _____р., ідентифікаційний код _____________________, який проживає за адресою: _______________________.

2. НАЙМЕНУВАННЯ ТОВАРИСТВА

2.1. Повне найменування Товариства:
2.1.1. Українською мовою:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “_____________”.
2.1.2. Російською мовою:
ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ “______________”.
2.1.3. Англійською мовою:
LIMITED LIABILITY COMPANY “_______________”.
2.2. Скорочене найменування Товариства:
2.2.1. Українською мовою: ТОВ “_________________”.
2.2.2. Російською мовою: ООО “__________________”.
2.2.3. Англійською мовою: “________________”, LLC.
2.3. Місцезнаходження Товариства: ___, м.Київ, вул. ________________, буд. __, кв. __.

3. МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДIЯЛЬHОСТI ТОВАРИСТВА

3.1. Товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
3.2. Предметом діяльності Товариства є:
• оптова торгівля одягом і взуттям;
• виробництво робочого одягу;
• оптова торгівля текстильними товарами;
• оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;
• роздрібна торгвіля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям;
• неспеціалізована оптова торгівля;
• роздрібна торгвіля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям;
• роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;
• посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;
• оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.;
• інші види оптової торгівлі;
• надання інших комерційних послуг;
• діяльність автомобільного вантажного транспорту;
• перевезення різних вантажів, у тому числі автомобілів;
• будівництво будівель;
• будівництво інших споруд;
• монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря;
• здійснення будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних та підрядних робіт;
• технічне оснащення механізмів, обладнання, будівель та споруд;
• організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду;
• організація та фінансування будівництва об'єктів нерухомості;
• виготовлення нестандартного обладнання;
• виробництво та реалізація фото -, кіно -, аудіо - та відеопродукції;
• швейне виробництво;
• проведення науково-дослідних робіт;
• розробка різноманітної конструкторської та технологічної документації, програмного продукту, організація пускових та ремонтних робіт;
• торгівельна діяльність, в тому числі оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна, торгівельно-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;
• створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню, продаж різноманітних товарів через власну торгівельну мережу;
• організація і проведення експортних, імпортних та товарообмінних операцій, придбання та реалізація товарів медичної промисловості, предметів медичного призначення, медичних препаратів та обладнання;
• експорт-імпорт сировини, матеріалів, устаткування, та обладнання, комплектуючих та запасних частин, товарів народного споживання (в т.ч. одягу, взуття), продовольчих товарів, будівельних матеріалів тощо, у т.ч. деревини;
• торгівля по каталогах, посилочна торгівля, торгівля товарами в кредит;
• надання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру, здійснення угод по експорту-імпорту;
• виконання представницьких функцій і конкретних доручень підприємств, організацій, та приватних осіб, надання агентських послуг;
• торгівельно-посередницька, маклерська, брокерська діяльність;
• купівля та продаж власного нерухомого майна: купівля та перепродаж власного нерухомого майна; нежитлових та житлових будівель (багатоквартирних будинків, дач, окремих квартир тощо), земельних ділянок;
• здавання в оренду власного нерухомого майна: здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості; здавання в оренду земельних ділянок; діяльність ринків;
• управління нерухомим майном: управління від імені власника житловою нерухомістю: виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування житлового та нежитлового нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль систем опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщеннями тощо); послуги консьєржа; управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності; послуги зі збору орендної платні;
• комісійна торгівля;
• надання послуг з маркетингу і реклами;
• надання послуг в галузі маркетингу, інжинірингу, управління, реклами, підготовки кадрів (стажування);
• дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів; вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних та суспільних питань, а також статистичний аналіз результатів;
• дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів; вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних та суспільних питань, а також статистичний аналіз результатів;
• консультування з питань комерційної діяльності та управління: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності та державним службам у галузі зв'язків із громадськістю та обміну інформацією, розроблення систем бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат, процедур контролю за виконанням кошторису тощо; консультування та надання практичної допомоги комерційним підприємствам та державним службам в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління тощо; консультування фермерів з питань управління, а також спеціалістами у галузі сільського господарства (агрономами, економістами тощо); консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності в галузі підбору та управління персоналу;
• торгівля через всесвітню мережу Інтернет;
• рекламна діяльність, в тому числі виготовлення рекламної продукції;
• виробництво і розміщення візуальної реклами;
• видавництво друкованих засобів масової інформації (преси);
• випуск та реалізація друкованих засобів масової інформації;
• надання різних видів рекламних послуг, проведення рекламних компаній;
• видавнича діяльність;
• випуск та реалізація поліграфічної продукції;
• організація зйомки, постановки, виробництва, прокату та реалізації фото-, відео- та кінопродукції;
• надання поліграфічних послуг;
• видавництво рекламно-інформаційних бюлетенів;
• підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів за замовленням підприємств і організацій;
• інформаційні послуги,
• створення, підтримка та реклама інтернет-сайтів;
• створення і розміщення реклами у всесвітній мережі Інтернет;
• реалізація автотранспортних засобів підприємствам та громадянам, як за готівку так і за безготівковий рахунок;
• надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
• надання послуг, пов'язаних з прийманням та передачею вантажів транспортним організаціям для перевезення;

Надання інших, не віднесених до інших групувань, комерційних послуг.

3.3. Всі види діяльності, передбачені пунктом 3.2. даного Статуту, здіснюються Товариством лише для досягнення основної мети діяльності Товариства та в інтересах Товариства. У випадку, коли зайняття окремими видами діяльності може здійснюватися виключно після отримання Товариством спеціального дозволу (ліцензії), що видається уповноваженими державними органами, Товариство зобов’язане отримати даний спеціальний дозвіл (ліцензію) на підставах і в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Будь-яке рішення про створення нового виду діяльності в додаток до торгівлі засобами індивідуального захисту повинно бути затверджене не менш як 80% (вісімдесятьма відсотками) загальної кількості учасників Товариства, присутніх на Загальних Зборах Учасників Товариства.

4. СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ

4.1. Для забезпечення діяльності Товариства створено Статутний капітал.
4.2. Розмір Статутного капіталу Товариства становить _______________ гривень (_____________________ гривень 00 коп.).
4.3. Розподіл Статутного капіталу між Учасниками відбувається наступним чином:
4.3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «_________________» володіє часткою вартістю _________________ гривень (___________________ гривень __ коп.), що становить 75,00% (Сімдесят п’ять відсотків) Статутного капіталу Товариства;
4.3.2. _______________________________ володіє часткою вартістю _________________ гривень (___________________ гривень __ коп.), що становить 25,00% (Двадцять п’ять відсотків) Статутного капіталу Товариства;
На момент державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства Статутний капітал Товариства у розмірі ________________ гривень (_____________________ гривень __ коп.) сформовано в повному обсязі.
4.4. Частина Статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом одного року з дати державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства. В разі невиконання у визначений строк зобов’язань щодо внесення внесків до Статутного капіталу, Учасники не сплачують жодних фінансових санкцій.
4.5. Учасник Товариства може відступити свою частку (її частину) одному чи кільком Учасникам цього ж Товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, який її відступає, пропорційно їх часткам у Статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Максимальна кількість учасників Товариства може досягати 10 осіб.
4.6. Передача частки (її частини) третім особам можлива лише після повного внесення вкладу Учасником, який її відступає. Передача частки Учасника Товариства, яка не є повністю сплаченою, може бути здійснена лише в тій частині, в якій її вже оплачено.
4.7. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали Учаснику, який відступив її повністю або частково.
4.8. Частка Учасника Товариства після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим Товариством. У такому випадку Товариство зобов'язане реалізувати її іншим Учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у Загальних Зборах Учасників Товариства проводяться без урахування частки, придбаної Товариством
4.9. Кожному Учаснику, який повністю вніс свій вклад до Статутного капіталу, Загальні Збори Учасників Товариства на вимогу Учасника видають свідоцтво із зазначенням переліку внесеного, його вартості і дати внеску. Свідоцтво не належить до категорії цінних паперів.
4.10. Загальні Збори Учасників Товариства можуть прийняти рішення про збільшення або зменшення Статутного капіталу. Порядок і умови зміни розміру Статутного капіталу, включаючи перерозподіл внесків Учасників в ньому, визначаються Загальними Зборами Учасників для кожного окремого випадку. Зменшення статутного капіталу Товариства допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань Товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його Учасниками вкладів у повному обсязі.
4.11. Звернення стягнення на частину майна Твариства, пропорційну частці Уасника Товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності в Учасника іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого Учасника мають право вимагати від Товариства виплати вартості частини майна Товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі Товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку Учасника в статутному капіталі Товариства припиняє його участь у Товаристві
4.12. Майно Товариства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Товариства.
4.13. Майно Товариства належить йому на праві власності та підлягає обліку відповідно до чинного законодавства України.
4.14. Джерелами формування майна Товариства є:
- прибутки, отримані від реалізації продукції, товарів та послуг, а також інших видів господарської діяльності;
- майно, передане Учасниками у власність Товариства, інше майно отримане безкоштовно, набуте або одержане у інших підприємств, установ, організацій і громадян;
- оренда майна інших підприємств, установ, організацій і громадян;
- отримання в тимчасове користування або в позику майна інших підприємств, установ, організацій і громадян;
- отримання позики (поворотної фінансової допомоги), кредитів;
- безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій, громадян України та іноземних підприємств, організацій, громадян;
- інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

5. ФОНДИ ТОВАРИСТВА

5.1. У Товаристві створюється Резервний фонд у розмірі 25 % Статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до Резервного фонду не може бути меншим, ніж 5% суми чистого прибутку.
5.2. Резервний фонд призначається на покриття непередбачених збитків. Витрачання Резервного фонду здійснюється за рішенням Загальних Зборів Учасників.
5.3. Товариство, крім Резервного фонду, може створювати інші фонди, передбачені законодавством України

6. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКІВ ТА ЗБИТКІВ

6.1. Чистий прибуток, одержаний після сплати відсотків по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні Товариства.
6.2. Збитки, що виникли в процесі здійснення діяльності Товариством, покриваються в першу чергу за рахунок Резервного фонду.
6.3. В разі недостатності коштів Резервного фонду, Загальні Збори Учасників можуть прийняти рішення про направлення на покриття збитків коштів з інших фондів.

7. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ТОВАРИСТВА ТА ЙОГО УЧАСНИКІВ

7.1. Учасники Товариства мають право:
7.1.1. Брати участь в управлінні справами Товариства.
7.1.2. Отримувати частку прибутку від діяльності Товариства. Таке право мають особи, які є Учасниками Товариства на початок виплати відповідних платежів.
7.1.3. Брати участь в діяльності Товариства на підставі трудового договору (контракту) або за договором цивільно-правового характеру.
7.1.4. Висувати на розгляд органів управління Товариства пропозиції з питань діяльності Товариства.
7.1.5. Одержувати дані та відомості щодо діяльності Товариства, стану його майна, розмірів прибутків та збитків. На вимогу Учасника Товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів.
7.1.6. Обирати та бути обраними до органів управління Товариства.
7.1.7. Вийти з Товариства у встановленому порядку.
7.1.8. Набувати інших прав, передбачених чинним в Україні законодавством.
7.2. Учасники Товариства зобов'язані:
7.2.1. Додержуватися установчих документів Товариства, виконувати рішення Загальних Зборів Учасників і інших органів управління Товариства.
7.2.2. Виконувати свої зобов'язання перед Товариством.
7.2.3. Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства.
7.2.4. Сприяти Товариству в його діяльності.
7.2.5. Своєчасно вносити вклади у розмірі, порядку та у спосіб, передбачені цим Статутом.
7.2.6. Утримуватися від будь-якої діяльності, яка може заподіяти шкоду Товариству.
7.2.7. Нести інші обов'язки, що передбачені чинним законодавством України.
7.3. Для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право:
7.3.1. Від свого імені укладати угоди (договори, контракти), в тому числі угоди купівлі-продажу, міни (бартеру), підряду, оренди, схову, доручення, застави тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, виступати позивачем та відповідачем в суді, господарському суді й арбітражі, здійснювати інші дії, що не суперечать чинному в Україні законодавству.
7.3.2. Продавати, передавати, обмінювати, здавати в оренду, суборенду, надавати безкоштовно в тимчасове користування або в позику іншим підприємствам, організаціям або фізичним особам належні йому будинки, споруди, транспортні засоби, наукові розробки і методики, а також списувати їх з балансу. В разі, якщо вартість вказаних у даному пункті об’єктів для вчинення разової дії стосовно них становить бльш ніж 350000,00 гривень, – укладення такої угоди/вчинення такої дії стосовно даних об’єктів допускається за умови отримання попередньої письмової згоди Загальних Зборів Учасників Товариства простою більшістю від загальної кількості голосів Учасників Товариства.
7.3.3. Випускати, реалізувати, купувати цінні папери.
7.3.4. Страхувати власне майно.
7.3.5. Передавати юридичним та фізичним особами, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби. В разі, якщо вартість вказаних у даному пункті об’єктів для вчинення разової дії стосовно них становить бльш ніж 350000,00 гривень, – укладення такої угоди/вчинення такої дії стосовно даних об’єктів допускається за умови отримання попередньої письмової згоди Загальних Зборів Учасників Товариства простою більшістю від загальної кількості голосів Учасників Товариства.
7.3.6. Створювати на території України та за її межами філії і представництва, засновувати в установленому порядку свої підприємства та брати участь в заснуванні та діяльності спільних підприємств, господарських товариств і об'єднань, в тому числі спільно з іноземними особами.
7.3.7. Самостійно встановлювати ціни на товари, роботи та послуги, що реалізуються, виконуються та надаються Товариством;
7.3.8. Направляти, в тому числі і за кордон, у відрядження для стажування і на перепідготовку фахівців для навчання і ознайомлення з досвідом організації діяльності фірм, бірж, банків тощо, брати участь у переговорах, встановлювати ділові контакти.
7.3.9. Залучати для виконання робіт (надання послуг) фахівців, в тому числі і іноземних, на підставі договору підряду, доручення, трудових угод та інших договорів з оплатою праці за домовленістю сторін.
7.3.10. На підставі доручень здійснювати представництво інтересів юридичних та фізичних осіб як українських, так і іноземних.
7.3.11. Відраховувати кошти на будівництво житла, об'єктів соціально-культурного і побутового призначення для Учасників і працівників Товариства.
7.3.12. Користуватися на договірній основі банківським кредитом та надавати банку право використовувати свої вільні грошові кошти.
7.3.13. Приймати на роботу працівників на умовах договорів (контрактів), самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки та інші пільги, не заборонені чинним в Україні законодавством.
7.3.14. За встановленим порядком вступати до зовнішньоекономічних відносин, самостійно проводити експортно-імпортні операції.
7.3.15. Отримувати позику від Учасників та інших фізичних та юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку.
7.3.16. Надавати безпроцентні позики та позички працівникам та Учасникам в порядку, передбаченому законодавством.
7.3.17. Товариство може також здійснювати і інші права, що не заборонені чинним законодавством України.
7.4. Товариство зобов'язане:
7.4.1. Охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів.
7.4.2. Забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров'я працівників, населення і споживачів продукції.
7.4.3. Інші обов'язки, що передбачені чинним законодавством України.

8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА ТА УЧАСНИКІВ

8.1. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.
8.2. Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави, держава не відповідає за зобов'язаннями Товариства.
8.3. Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями Учасників.
8.4. Учасники несуть відповідальність по зобов'язаннях Товариства в межах їх вкладів. Учасники Товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

9. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ ТА ЇХ ПОСАДОВІ ОСОБИ

9.1. Управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариством є Загальні Збори Учасників і виконавчий орган. Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників.
9.2. Проведення Загальних Зборів Учасників.
9.2.1. Учасники повідомляються про проведення Загальних Зборів Учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання Загальних Зборів Учасників.
9.2.2. Будь-хто із Учасників Товариства вправі вимагати розгляду питання на Загальних Зборах Учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.
Не пізніш як за 7 днів до скликання Загальних Зборів Учасників Учасникам Товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов’язаними з розглядом питань, включених до порядку денного зборів.
9.2.3. Учасники Загальних Зборів Учасників, які беруть участь в зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний Учасник. Цей перелік підписується Директором Товариства та скріплюється печаткою Товариства.
9.3. До виключної компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства належать:
9.3.1. Визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
9.3.2. Внесення змін до Статуту Товариства, зміна розміру Статутного капіталу Товариства;
9.3.3. Встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових внесків;
9.3.4. Вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника;
9.3.5. Обрання та відкликання членів Ревізійної комісії;
9.3.6. Призначення та звільнення Директора Товариства:
9.3.7. Затвердження річних результатів діяльності Товариства (річних звітів та бухгалтерських балансів), включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
9.3.8. Створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
9.3.9. Прийняття рішення про створення та вступ Товариства до підприємств будь-якої організаційно-правової форми, акціонерних та інших товариств, асоціацій та інших форм об'єднань;
9.3.10. Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;
9.3.11. Визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
9.3.12. Виключення Учасника з Товариства;
9.3.13. Затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;
9.3.14. Прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
9.3.15. Прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п?ятдесят і більше відсотків майна Товариства.
9.3.16. Прийняття рішення про купівлю-продаж, або передачі в інший способ нерухомості за будь-якими угодами, передбаченими законодавством України.
9.3.17. Визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
Загальні Збори Учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані Загальними Зборами до компетенції виконавчого органу.

9.4. Прийняття рішення Загальними Зборами Учасників.
9.4.1. Загальні Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів.
Брати участь у Загальних Зборах Учасників з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є Учасниками Товариства.
9.4.2. Рішення з питань, передбачених пунктами 9.3.1., 9.3.2. пункту 9.3. даного Статуту, а також при вирішенні питання про виключення Учасника з Товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів Учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів від загальної кількості голосів Учасників Товариства.
9.4.3. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх Учасників, присутніх на зборах.
9.4.4. Кожен з Учасників Товариства на Зборах Учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у Статутному капіталі. Голосування на Зборах Учасників провадиться за принципом - на один відсоток Статутного капіталу припадає один голос.
9.4.5. Учасник може передати свої повноваження представнику.
9.4.6. Представники Учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника в Загальних Зборах Учасників, повідомивши про це інших Учасників.
Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому Учаснику або представникові іншого Учасника Товариства.
9.5. Скликання Загальних Зборів Учасників.
9.5.1. Чергові Загальні Збори Учасників Товариства скликаються Директором Товариства у разі виникнення потреби.
9.5.2. У випадку неплатоспроможності Товариства, а також виникнення загрози значного скорочення Статутного капіталу Директором Товариства скликаються позачергові Загальні Збори Учасників.
9.5.3. Учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових Загальних Зборів Учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Директор Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати Загальні Збори Учасників.
9.6. Одноособовим виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор.
9.6.1. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Загальних Зборів Учасників. Загальні Збори Учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції Директора (крім тих, що належать до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників). В разі тимчасової відсутності Директора, право підпису документів та виконання інших повноважень Директора належить особі, уповноваженій на це Директором.
9.6.2. Директор підзвітний Загальним Зборам Учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для Учасників Товариства.
9.6.3. Директор має право:
• без доручення діяти від імені Товариства, представляє Товариство перед іншими підприємствами, об'єднаннями, товариствами установами та іншими будь-якими третіми особами;
• у відповідності з чинним законодавством, з цим Статутом та в межах своїх повноважень, розпоряджатися майном Товариства;
• згідно з чинним законодавством, укладати трудові угоди та контракти, приймати на роботу та звільняти працівників Товариства, застосовувати до них дисциплінарні стягнення та заходи заохочення, укладати цивільно-правові договори між Товариством та фізичними особами;
• видавати Правила внутрішнього трудового розпорядку;
• вчиняти юридичні дії від імені Товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків;
• в межах своєї компетенції видавати накази, затверджувати положення та інструкції.
• вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому Загальними Зборами Учасників.
9.6.4. Директор зобов'язаний після закінчення календарного року представити Загальним Зборам Учасників річний баланс Товариства, розрахунок прибутків та збитків, та річний звіт про діяльність Товариства.
9.6.5. Директор вправі укладати будь-які угоди та вчиняти будь-які юридично значимі дії від імені Товариства, в тому числі укладати угоди, пов’язані з отриманням Товариством банківських кредитів, здачею в заставу нерухомого майна, транспортних засобів та/або обладнання Товариства, утворенням Товариством інших товариств, філій, представництв як на території України, так і за її кордонами; наданням Товариством позик фізичним чи юридичним особам як на території України, так і за її межами.
Угоди (дії), пов’язані з: отриманням Товариством банківських кредитів на загальну суму понад 500000,00 гривень (максимальна дозволена накоплена сума), здачею в заставу нерухомого майна, танспортних засобів та/або обладнання Товариства на суму, що превищує 350000,00 гривень на рік, - Директор вправі укладати (вчиняти) за умови отримання попередньої згоди Загальних Зборів Учасників Товариства.
9.7. Для контролю за фінансовою та господарською діяльністю Товариства Загальними Зборами Учасників може бути обрана Ревізійна комісія. До складу Ревізійної комісії, в разі її обрання, входять Голова та члени Ревізійної комісії, які обираються Загальними Зборами Учасників Товариства в кількості не менше трьох осіб (разом з Головою) строком на 2 роки. Директор не може бути Головою або членом Ревізійної комісії.
9.7.1. Перевірка діяльності Директора може бути проведена Ревізійною комісією за дорученням Загальних Зборів Учасників, з власної ініціативи або на вимогу Учасників Товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб Товариства подання усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів, особистих пояснень з приводу діяльності Товариства.
9.7.2. На вимогу будь-кого з Учасників Товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності Товариства із залученням професійного аудитора, не пов?язаного майновими інтересами з Товариством чи з його учасниками. Витрати, пов?язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо за результатами перевірки не підтвердиться доцільність та корисність такої перевірки.
9.7.3. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок Загальним Зборам Учасників.
9.7.4. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку Ревізійної комісії Загальні Збори Учасників Товариства не мають права затверджувати річний баланс Товариства.
9.7.5. Ревізійна комісія, в разі виявлення зловживання посадовими особами Товариства або якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства, може самостійно скликати позачергові Загальні Збори Учасників Товариства.

10. ОБЛIК ТА КОHТРОЛЬ

10.1. Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність у встановленому порядку, несе відповідальність за їх достовірність, та подає державним органам згідно з установленими формами та строками.
10.1. В разі необхідності, для перевірок фінансової та господарської діяльності Товариства можуть залучатися спеціалізовані служби, в тому числі й аудиторські.

11. ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА

11.1. Учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.
11.2. При виході Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці в Статутному капіталі Товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На прохання Учасника, що виходить, та за рішенням Загальних Зборів Учасників внесок Учасника може бути повернений повністю або частково як в натуральній, так і в грошовій формі, незалежно від того, в якій формі внесок було внесено до Статутного капіталу при вступі Учасника до Товариства. При цьому оцінка майна здійснюється за рішенням Загальних Зборів Учасників. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу.
Вклад до Статутного капіталу, здійснений шляхом передання права користування майном, повертається в натуральній формі Учасникові без винагороди.
11.3. При реорганізації юридичної особи – Учасника Товариства, або у зв'язку із смертю фізичної особи – Учасника Товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до Товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до Товариства йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації (смерті) Учасника. У цих випадках розмір Статутного капіталу підлягає зменшенню.

12. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

12.1. Товариство самостійно обирає шляхи вирішення поставлених завдань, планує і здійснює свою діяльність. Плани (виробничі програми) розробляються Директором за дорученням Загальних Зборів Учасників.
12.2. Товариство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію (роботи, послуги) та необхідні підвищення доходів.
12.3. Відносини Товариства з іншими юридичними і фізичними особами будуються на основі договорів. Товариство самостійно визначає предмет договору, обов”язки, інші умови господарських взаємовідносин згідно чинного законодавства України.
12.4. Для виконання окремих видів робіт Товариство може залучати підприємства, організації різноманітних форм власності, як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів, об?єднаних в тимчасові трудові колективи, а також окремих громадян на основі цивільно-правових та трудових договорів з оплатою праці за згодою сторін; самостійно створювати свої структурні підрозділи і представництва.
12.5. Прийом на роботу до Товариства здійснюється на основі контракту або іншим чином відповідно до законодавства України. Товариство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.
12.6. Трудові доходи кожного працівника Товариства визначаються його особистим трудовим вкладом з урахуванням кінцевого результату роботи Товариства і максимальними розмірами не обмежуються.
12.7. Товариство реалізує свою продукцію (роботи, послуги) за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, за державними цінами і тарифами.
12.8. Джерелами формування фінансових ресурсів Товариства є вклади Учасників, прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, отримані від реалізації цінних паперів, пайові чи інші внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження.
12.9. Товариство користується у встановленому порядку кредитами від вітчизняних та іноземних банків та організацій.
12.10. Товариство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит: з оплатою контрагентами процентів за користування матеріальними цінностями. Для оформлення таких угод Товариство може застосовувати в господарському обороті векселі.
12.11. Невикористані в поточному році кошти переносяться на наступний рік і вилученню не підлягають.
12.12. Вилучення державою у Товариства його матеріальних цінностей не допускається, за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України.
12.13. Товариство має право здійснювати різні форми інвестиційно-комерційної діяльності, включаючи створення акціонерних товариств, придбавати акції, облігації та інші цінні папери, які випускаються державними, спеціалізованими та іншими банками України або інших держав, іншими фінансово-кредитними організаціями.
12.14. Товариство має право відкривати поточний та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій за місцем реєстрації Товариства, у будь-якому банку України та інших держав за їх згодою.
12.15. Розрахунки Товариством проводяться у безготівковому та готівковому порядках.
12.16. Оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність Товариство веде в обсягах та порядку, встановлених чинним законодавством України.

13. ЗОВHIШHЬОЕКОHОМIЧHА ДIЯЛЬHIСТЬ

13.1. Товариство є самостійним учасником зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з діючим законодавством, здійснює ділові контакти з іноземними фірмами, організаціями, установами з питань, що входять до комерційних інтересів Товариства.
13.2. Товариство має право укладати будь-які, не заборонені чинним законодавством України, зовнішньоекономічні угоди (договори, контракти).
13.3. Товариство у встановленому порядку засновує свої філії, дочірні підприємства та представництва за кордоном.
13.4. Товариство відряджає за кордон та приймає в Українi національні та закордонні організації, а також спеціалістів для вирішення питань, пов'язаних з діяльністю Товариства.
13.5. Товариство здiйснює підготовку та стажування за кордоном спецiалiстiв як для власних потреб, так i для потреб Учасників.
13.6. Товариство має право отримувати кредити та безоплатну фінансово-матеріальну допомогу від своїх закордонних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс Товариства і використовується ним самостійно.

14. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

14.1. Припинення дiяльностi Товариства відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідації.
14.2. Реорганізація Товариства відбувається за рішенням Загальних Зборів Учасників. При реорганiзацiї Товариства відбувається перехід майна, всієї сукупності прав та обов'язків, належних Товариству, до його правонаступників.
14.3. Ліквідація Товариства проводиться в наступних випадках:
14.3.1. За рішенням Зборів Учасників.
14.3.2. На підставі рішення суду або господарського суду.
14.3.4. В інших випадках, передбачених чинним в Україні законодавством.
14.4. Ліквідація Товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності Товариства за рiшенням суду чи господарського суду - ліквідаційною комісією, призначеною цими органами в порядку, передбаченому законодавством України. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами Товариства.
14.5. Грошові кошти, що залишаються в Товаристві, виручка від продажу його майна при ліквідації включно, після розрахунків по оплаті праці працівників Товариства та виконання зобов'язань перед бюджетом, банком, власниками облігацій, випущених Товариством та іншими кредиторами, розподіляються ліквідаційною комісією між Учасниками Товариства пропорційно частці кожного в Статутному капіталі Товариства.
14.6. Майно, передане Товариству Учасниками у користування, повертається власникам в натуральній формі без винагороди.
14.7. Ліквідація вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до єдиного державного реєстру.

ПІДПИСИ УЧАСНИКІВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «___________», юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__.__________р. під номером ___________, юридична адреса: Люксембург, __________, м.Люксембург, вулиця _____________, __ (Luxembourg, ___________, rue __________, __), в особі представника за довіреністю _________________________, громадянина України (паспорт громадянина України серії ___ №_________________, виданий ______________________ «___»_______________ _________________, ідентифікаційний номер _____________, зареєстрований за адресою:_______________), який діє на підставі довіреності №___ від _____________________, посвідченої _________________________________

____________________________

Громадянин України ____________________, паспорт громадянина України серії __ №__________, виданий ___________________________________ «__» _______________ ___р., ідентифікаційний код _________________, який проживає за адресою: ____________________.

______________________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Протокол Загальних Зборів Учасників ТОВ про затвердження умов контракту з керівником

January 02, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Корпоративні правовідносини

Протокол №____
Загальних Зборів Учасників
Товариства з обмеженою відповідальністю «____________________»

м. Київ «__» ______________ _____ року

ПРИСУТНІ УЧАСНИКИ:
• Товариство з обмеженою відповідальністю «________», юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__._________р. під номером _____________, юридична адреса: Люксембург, __________, м.Люксембург, вулиця __________, __ (Luxembourg, _________, rue __________, __), що володіє часткою в розмірі 75% (Сімдесят п’ять відсотків) Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» в особі представника за довіреністю _________________________, громадянина України (паспорт громадянина України серії ___ №_________________, виданий ______________________ «___»_______________ _________________, ідентифікаційний номер _____________, зареєстрований за адресою:_______________), який діє на підставі довіреності №___ від _____________________, посвідченої _________________________________;
• Громадянин України __________________________, паспорт громадянина України серії ___ №__________, виданий ____________________________________ «__» __________ _____р., ідентифікаційний код _______________________________, який зареєстрований за адресою: __________________________, що володіє часткою в розмірі 25% (Двадцять п’ять відсотків) Статутного капіталу Товариства.
На Зборах присутні Учасники, що в сукупності володіють 100% голосів – Загальні Збори Учасників правомочні.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:
1. Про підтвердження повноважень ____________________________ на посаді керівника (Директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «_________________» (далі – Товариство);
2. Про встановлення кворуму для прийняття Загальними Зборами Учасників Товариства рішень про звільнення та/або призначення керівника (Директора) Товариства;
3. Про затвердження основних істотних умов трудового договору (контракту) з Бєлєньким Іллєю Олександровичем на посаді керівника (Директора) Товариства.

ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ:
__________________________________ запропонував підтвердити повноваження ___________________ на посаді керівника (Директора) Товариства.
ВИРІШИЛИ:
Підтвердити повноваження громадянина України __________________________ (паспорт громадянина України серії ___ №__________, виданий ____________________________________ «__» __________ _____р., ідентифікаційний код _______________________________, який зареєстрований за адресою: __________________________) на посаді керівника (Директора) Товариства без обмеження строком.
ГОЛОСУВАЛИ:
"ЗА" – одноголосно;
"ПРОТИ" – немає;
"УТРИМАЛИСЬ" – немає.

ПО ДРУГОМУ ПИТАННЮ:
__________________________________ запропонував встановити кворум у 80% (Вісімдесят відсотків) від загальної кількості голосів Учасників Товариства для прийняття Загальними Зборами Учасників Товариства рішень про звільнення та/або призначення керівника (Директора) Товариства.
ВИРІШИЛИ:
Встановити кворум у 80% (Вісімдесят відсотків) від загальної кількості голосів Учасників Товариства для прийняття Загальними Зборами Учасників Товариства рішень про звільнення та/або призначення керівника (Директора) Товариства.
ГОЛОСУВАЛИ:
"ЗА" – одноголосно;
"ПРОТИ" – немає;
"УТРИМАЛИСЬ" – немає.

ПО ТРЕТЬОМУ ПИТАННЮ:
___________________________________________________ запропонував затвердити основні істотні умови трудового договору (контракту) з ________________________________ на посаді керівника (Директора) Товариства.
ВИРІШИЛИ:
Затвердити наступні основні істотні умови трудового договору (контракту) з _______________________ на посаді керівника (Директора) Товариства:
1. Строк дії трудового договору (контракту): без обмеження строком (на невизначений строк);
2. Розмір щомісячного посадового окладу: _________(________________) гривень;
3. Періодичність та порядок індексації посадового окладу: щоквартально із застосуванням офіційного індексу інфляції, що встановлюється Державним комітетом статистики України або іншим органом, який виконує дану функцію на дату проведення індексації. У випадку, якщо індекс інфляції за відповідний період = або < 1, - індексація за даний період не здійснюється;
4. Розмір вихідної допомоги (додатково до посадового окладу) в разі звільнення незалежно від підстав звільнення: 5 (п'ять) місячних посадових окладів виходячи з останнього повного місяця роботи в Товаристві (включаючи індексацію на цю дату);
5. Розмір та порядок виплати премії: за результатами діяльності Товариства за кожен квартал Товариство додатково до щомісячного посадового окладу виплачує премію в розмірі ___% від отриманого Товариством чистого прибутку (валовий дохід, зменшений на суму податку на прибуток, що підлягає сплаті Товариством за відповідний квартал). Сума чистого прибутку розраховується на підставі бухгалтерських показників діяльності Товариства. Виплата премії за відповідний квартал здійснюється Товариством до 10 (десятого) числа місяця, наступного за кварталом, за який здійснюється виплата. У випадку нульового або негативного значення чистого прибутку в тому чи іншому кварталі, - виплата премії за відповідний квартал не здійснюється, що не впливає на зобов'язання Товариства з виплати щомісячного посадового окладу. У випадку звільнення до закінчення повного кварталу, - розрахунок і виплата премії здійснюються у вищевказаному розмірі виходячи з фактично отриманого Товариством чистого прибутку за відповідний період до дати звільнення включно. За особливі досягнення в роботі, і в інших випадках, передбачених локальними нормативними актами Товариства, можуть виплачуватися й інші премії. Розмір і порядок виплат таких премій встановлюються локальними нормативними актами Товариства.
6. Розмір щорічної основної оплачуваної відпустки: 28 (Двадцять вісім календарних днів);
7. Строк попереднього письмового повідомлення про звільнення (незалежно від причин): не менш ніж 3 (три) календарні місяці до дати звільнення;
8. Додаткові пільги, що надаються Товариством:
- забезпечення добровільним медичним страхуванням і страхуванням від нещасних випадків на виробництві;
- доплати до фактичного посадового окладу у випадку тимчасової втрати працездатності за період, що не перевищує 15 (п’ятнадцяти) календарних днів у році при амбулаторних захворюваннях і без обмеження в часі при перебуванні на стаціонарі;
- повна компенсація сум сплачених під час службових відряджень коштів за перевищення ваги вантажу понад встановлені граничні значення;
- всі додаткові виплати й пільги, регламентовані чинними локальними нормативними актами Товариства.
ГОЛОСУВАЛИ:
"ЗА" – одноголосно;
"ПРОТИ" – немає;
"УТРИМАЛИСЬ" – немає.

Представник за довіреністю
Товариства з обмеженою відповідальністю
«_________________»
________________________ ___________________________

_____________________________ ___________________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Трудовий договір (контракт) з керівником

January 02, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Корпоративні правовідносини

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР (КОНТРАКТ) №____
м. Київ «__» ______________ 201__р..
Товариство з обмеженою відповідальністю «_______________», надалі - «Товариство», в особі ______________________________, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і _________________________________________, надалі - «Працівник», з іншої сторони, далі разом іменовані «Сторони», уклали даний трудовий договір (контракт) (далі – «договір», або «трудовий договір») про нижченаведене:

СТАТТЯ 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Товариство приймає на роботу Працівника на посаду Директора в Товариство з обмеженою відповідальністю «____________________________________» (Україна) на повниний робочий день з «__» _________________ 201__ року.
1.2. Вид договору:
- на невизначений строк (безстроковий)

1.3. Працівник зобов'язується виконувати роботу на посаді Директора з підпорядкуванням Статуту, Правилам внутрішнього трудового розпорядку та іншим локальним актам Товариства, а Товариство зобов'язується надати Працівнику роботу за обумовленою даним договором трудовою функцією та виплачувати Працівникові заробітну плату, преміальні й інші додаткові платежі та гарантії, а також забезпечувати умови праці, передбачені трудовим законодавством України, даним договором і внутрішніми документами Товариства.
1.4. Місце роботи Працівника: м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю «____________________________».
1.5. Робота за даним договором є для Працівника основною.

СТАТТЯ 2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПРАЦІВНИКА
2.1. Працівник зобов'язаний:
2.1.1. Здійснювати оперативне управління Товариством, організовувати в рамках своєї компетенції виробничо-господарську, соціально-побутову, іншу діяльність Товариства;
2.1.2. Забезпечувати виконання завдань, передбачених Статутом Товариства;
2.1.3. Брати участь у підборі кваліфікованого персоналу, необхідного для досягнення цілей і завдань Товариства;
2.1.4. Забезпечувати виконання виробничих програм, договірних та інших зобов'язань Товариства;
2.1.5. Забезпечувати інформування персоналу, а також контролювати дотримання персоналом Товариства вимог нормативних актів у сфері охорони праці, техніки безпеки;
2.1.6. Забезпечувати відповідність приміщень Товариства правилам пожежної безпеки й санітарно-гігієнічних норм;
2.1.7. Сумлінно, якісно й у строк виконувати обов'язки відповідно до Статуту Товариства, затвердженого Загальними зборами Учасників Товариства; виконувати рішення Загальних зборів Учасників Товариства й інших органів управління та контролю Товариства в рамках їх компетенції, дотримуватись вимог законодавства України, інших внутрішніх нормативних документів Товариства; дотримувати Правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства; забезпечувати виконання планів і завдань, встановлених Працівникові на звітний період.
2.1.8. Проходити професійну підготовку, перепідготовку та підвищення своєї кваліфікації в порядку і строки, передбачені внутрішніми нормативними документами Товариства і чинним законодавством України.
2.1.9. У випадку виробничої необхідності виконувати свої функції за межами місця роботи (виїжджати у відрядження).
2.1.10. Укладати договори про колективну або індивідуальну матеріальну відповідальність, у випадках, передбачених нормативно-правовими актами України.
2.2. Працівник має право:
2.2.1. на надання йому роботи, обумовленої даним трудовим договором, трудовим законодавством України, Статутом і внутрішніми нормативними документами Товариства;
2.2.2. вимагати від Товариства створення йому умов праці, необхідних для здійснення ним своїх обов'язків і передбачених внутрішніми нормативними документами Товариства, виплати заробітної плати, преміальних та інших платежів і гарантій, передбачених даним трудовим договором, а також надання діючих у Товаристві програм соціального забезпечення, які відповідають займаній посаді;
2.2.3. на обов'язкове соціальне страхування у випадках, передбачених законодавством України.
2.2.4. діяти від імені Товариства, представляти його перед всіма підприємствами, установами, організаціями;
2.2.5. укладати від імені Товариства господарські та інші договори;
2.2.6. видавати довіреності від імені Товариства;
2.2.7. відкривати рахунки в банківських установах, користуватися правом розпорядження коштами Товариства;
2.2.8. застосовувати до співробітників Товариства заходи дисциплінарного впливу за порушення норм трудового законодавства, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Положення про дисципліну, інших внутрішніх документів Товариства;
2.2.9. у рамках своєї компетенції видавати накази, розпорядження, давати обов'язкові вказівки співробітникам Товариства;
2.2.10. здійснювати інші права, передбачені трудовим законодавством України, Статутом, даним трудовим договором і внутрішніми нормативними документами Товариства.

СТАТТЯ 3. ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ТОВАРИСТВА
3.1. Товариство має право:
3.1.1. вимагати від Працівника сумлінного виконання обов'язків за даним Договором.
3.1.2. вимагати від Працівника укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність у випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
3.1.3. притягувати Працівника до відповідальності на підставах і в порядку, передбачених законодавством України.
3.1.4. розірвати даний Договір на підставах, передбачених законодавством України, і за умови попереднього повідомлення Працівника не менш ніж за 3 (три) календарні місяці до дати розірвання Договору (дати звільнення Працівника).
3.1.5. направляти Працівника у відрядження з компенсацією Працівникові документально підтверджених витрат на відрядження.
3.1.6. Товариство має інші права, передбачені законодавством України та внутрішніми нормативними документами Товариства.
3.2. Товариство зобов'язується:
3.2.1. надати Працівнику роботу відповідно до умов даного Договору.
3.2.2. забезпечити Працівникові умови для безпечної й ефективної праці, необхідні для виконання обов'язків за даним Договором.
3.2.3. обладнати робоче місце Працівника відповідно до трудових функцій, правил охорони праці й техніки безпеки.
3.2.4. забезпечити Працівникові можливість підвищення виробничої кваліфікації, відповідно до внутрішніх нормативних документів Товариства.
3.2.5. дотримуватись чинного законодавства України про працю.
3.2.6. вчасно виплачувати обумовлену Договором заробітну плату, преміальні та інші виплати у встановлений строк, дотримуватися умов праці, норм робочого часу та часу відпочинку відповідно до даного договору й чинного законодавства України.
3.2.7. забезпечити обов'язкове соціальне страхування Працівника в порядку та на умовах, встановлених законодавством України.
3.2.8. забезпечити Працівника компенсаціями й соціальними програмами, передбаченими законодавством України, внутрішніми нормативними документами Товариства і даним Договором.
3.2.9. при звільненні Працівника здійснити виплату йому в день звільнення вихідної допомоги в розмірі 5 (п'ять) місячних посадових окладів Працівника.

СТАТТЯ 4. ОПЛАТА ПРАЦІ ТА ІНШІ ВИПЛАТИ
4.1. Працівникові встановлюється щомісячний посадовий оклад у відповідності зі штатним розкладом (до перерахування Товариством податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету і пенсійного фонду) в розмірі ____________ (___________________________) гривень 00 коп. в місяць за норму робочого часу у відповідному обліковому періоді, що на дату укладення даного трудового договору за офіційним курсом НБУ складає еквівалент ________________(________________) євро. В разі збільшення (накопичувальним підсумком починаючи з дати укладення договору, а в подальшому – з дати останнього збільшення посадового окладу)) офіційного курсу НБУ євро до гривні більше ніж на 5% (П’ять відсотків), - посадовий оклад Працівника в гривні підлягає збільшенню пропорційно до збільшення офіційного курсу НБУ євро до гривні. Розрахунковим періодом для нарахування заробітної плати є 1 календарний місяць. Заробітна плата виплачується працівникові два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів у строки, встановлені локальними нормативними актами Товариства.
4.2. Розмір оплати праці та інші умови оплати можуть бути змінені Товариством в сторону збільшення згідно з законодавством України.
4.3. Розмір оплати праці, встановлений пунктом 4.1. даного Договору, підлягає щоквартальній індексації Товариством із застосуванням офіційного індексу інфляції, що встановлюється Державним комітетом статистики України або іншим органом, який виконує дану функцію на дату проведення індексації. У випадку, якщо індекс інфляції за відповідний період = або < 1, - індексація за відповідний період не здійснюється.
4.4. При звільненні Працівника Товариство зобов'язується додатково до посадового окладу виплатити йому в день звільнення суму вихідної допомоги в розмірі 5 (п'яти) місячних посадових окладів Працівника виходячи з останнього повного місяця роботи Працівника в Товаристві (включаючи індексацію на цю дату).

СТАТТЯ 5. ПРЕМІЇ
5.1. Сторони погодили що за результатами діяльності Товариства за кожен квартал Товариство додатково до щомісячного посадового окладу, зазначеного в пункті 4.1. даного Договору, виплачує Працівникові премію в розмірі ___% від отриманого Товариством чистого прибутку (валовий дохід, зменшений на суму податку на прибуток, що підлягає сплаті Товариством за відповідний квартал). Сума чистого прибутку розраховується на підставі бухгалтерських показників діяльності Товариства. Виплата премії за відповідний квартал здійснюється Товариством до 10 (десятого) числа місяця, наступного за кварталом, за який здійснюється виплата. У випадку нульового або негативного значення чистого прибутку в тому чи іншому кварталі, - виплата премії за відповідний квартал не здійснюється, що не впливає на зобов'язання Товариства з виплати щомісячного посадового окладу, передбаченого пунктом 4.1. даного Договору.
5.2. У випадку звільнення Працівника до закінчення повного кварталу, - розрахунок і виплата премії здійснюються в розмірі, передбаченому пунктом 5.1. Договору, виходячи з фактично отриманого Товариством чистого прибутку за відповідний період до дати звільнення Працівника включно.
5.3. За особливі досягнення в роботі, і в інших випадках, передбачених локальними нормативними актами Товариства, Працівникові можуть виплачуватися й інші премії. Розмір і порядок виплат таких премій встановлюються локальними нормативними актами Товариства.

СТАТТЯ 6. ПІЛЬГИ Й ДОДАТКОВІ ВИПЛАТИ
6.1 Товариство забезпечує Працівника добровільним медичним страхуванням і страхуванням від нещасних випадків на виробництві.
6.2. Товариство здійснює доплати до фактичного посадового окладу Працівника у випадку:
- тимчасової втрати працездатності за період, що не перевищує 15 (п’ятнадцяти) календарних днів у році при амбулаторних захворюваннях і без обмеження в часі при перебуванні Працівника на стаціонарі.
6.3. Товариство на підставі підтверджуючих документів компенсує Працівникові суми сплачених під час службових відряджень Працівника коштів за перевищення ваги вантажу понад встановлені граничні значення.
6.4. Крім того, на Працівника поширюються всі додаткові виплати й пільги, регламентовані чинними локальними нормативними актами Товариства.
6.5. Вибір форм і порядку надання пільг понад норми, встановлені чинним законодавством, визначаються Товариством самостійно.
СТАТТЯ 7. РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ
7.1. Режим робочого часу встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку Товариства.
7.2.Працівникові встановлюється нормований робочий день, п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
7.3. Працівникові встановлюється щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 28 (двадцять вісім) календарних днів,
7.4. Відпустка надається після обґрунтованого взаємного погодження і з дотриманням умови взаємної зручності для Товариства та Працівника. За згодою Сторін щорічна відпустка може бути розділена на частини, одна з частин відпустки не може бути меншою ніж 2 (два) календарні тижні.

СТАТТЯ 8. ЗМІНА ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ
8.1. Зміна умов і розірвання даного Договору здійснюються відповідно до чинного законодавства України про працю, якщо інше не передбачено даним Договором.
8.2. Товариство вправі здійснити звільнення Працівника на підставах, передбачених чинним законодавством України, за умови попереднього письмового повідомлення Працівника про наступне звільнення не менш ніж за 3 (три) календарні місяці до дати звільнення.

СТАТТЯ 9. ОХОРОНА ПРАЦІ Й ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
9.1. Товариство приймає на себе зобов'язання по охороні здоров'я, забезпеченню безпеки й екологічного захисту Працівників. Товариство гарантує застосування й використання безпечної техніки та технологій при організації виробничого процесу, обладнання робочого місця безпечними машинами й механізмами, а також забезпечує навчання Працівників безпечним методам і прийомам праці, проводить періодичну перевірку знань Працівниками норм, правил і інструкцій з охорони праці.
9.2. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил техніки безпеки згідно норм законодавства України та стандартів Товариства з охорони праці, техніки безпеки та захисту навколишнього середовища.
9.3. Товариство надає Працівникові захисний одяг, взуття й інші індивідуальні засоби захисту згідно затверджених норм.
9.4. Працівник зобов'язаний негайно повідомити Товариство або безпосереднього керівника про виникнення ситуації, що становить або може становити загрозу для життя та здоров'я людей, схоронності майна Товариства.
СТАТТЯ 10. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
10.1. Спори та розбіжності між Сторонами у випадку неможливості їх врегулювання шляхом безпосередніх переговорів підлягають вирішенню відповідно до законодавства України в судах загальної юрисдикції на території України.
СТАТТЯ 11. ІНШІ УМОВИ
11.1. Конфіденційність.
11.1.1. Сторони не вправі розголошувати умови даного договору без взаємної згоди, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
11.1.2. Працівник зобов'язується не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства та інформацію, яка є комерційною таємницею Товариства. Даний обов'язок зберігає силу протягом усього терміну дії даного договору, а також протягом 5 років після його припинення з будь-якої причини.
11.1.3. Працівник несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, завдану умисним чи необережним розголошенням комерційної таємниці Товариства.
11.1.4. Працівник зобов'язаний не допускати необережного розкриття інформації в ході усних розмов, телефонних переговорів, за допомогою необережного поводження з обчислювальною чи копіювальною технікою, інформаційними технологіями (наприклад, по електронній пошті) і програмним забезпеченням та іншими подібними діями.
11.2. Про неконкуренцію.
11.2.1. Працівник зобов'язаний утримуватися від будь-якої роботи в конкуруючих підприємствах. Даний обов'язок зберігає силу протягом всього строку дії даного договору. Не допускаються з боку Працівника угоди або взаєморозуміння з конкурентами про встановлення чи контроль цін, про розподіл товарів, ринків або територій, про відмову чи обмеження виготовлення, продажу або виробництва будь-якого товару або про будь-який інший спосіб обмеження повної й добросовісної конкуренції.
У випадку порушення даного обов'язку протягом і після закінчення терміну дії даного договору Працівник несе відповідальність перед Товариством згідно чинного законодавства України.
11.3. Інтелектуальна власність.
11.3.1. Всі майнові права на будь-які об'єкти інтелектуальної власності, які є результатом трудової діяльності Працівника за даним Договором або у зв'язку з ним, а також всі результати інтелектуальної діяльності Працівника, отримані ним з використанням приміщень, інформації або іншого майна Товариства, у тому числі з використанням ноу-хау або іншої службової чи комерційної таємниці Товариства, належать Товариству з моменту створення таких об'єктів.
11.3.2. Працівник зобов'язується негайно повідомити Товариство в письмовій формі про всі охороноздатні об'єкти інтелектуальної власності, створені Працівником в ході трудової діяльності за даним Договором або у зв'язку з ним, а також передавати Товариству всі документи, копії й інші матеріали, пов'язані з такими об'єктами.
11.3.3. Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, зазначені в п. 11.3.1 даного Договору, належать Товариству у всіх країнах світу. Працівник зобов'язується здійснити всі юридичні дії та виконувати всі формальності, які можуть бути необхідні за законодавством будь-якої країни світу для закріплення (реєстрації) прав на такі об'єкти за Товариством.
11.3.4. Працівник даним договором уповноважує Товариство діяти від імені Працівника з усіх питань, пов'язаних із закріпленням або реєстрацією за Товариством прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені в п. 11.3.1 даного Договору.
11.3.5. Працівник і Товариство даним домовилися про те, що заробітна плата Працівника включає в себе повну й достатню винагороду за всі створені Працівником об'єкти інтелектуальної власності, зазначені в п. 11.3.1 даного Договору, за винятком винагороди, виплата якої встановлена імперативними нормами чинного законодавства України.
11.4.Конфлікти інтересів.
Працівник зобов'язаний уникати ситуацій, в яких присутні або можуть бути присутніми конфлікти між його особистими інтересами й інтересами Товариства або клієнтів Товариства. Всі активи Товариства такі як обладнання, фінансові активи й конфіденційна інформація повинні використовуватися в належних цілях Товариства згідно відповідних правил. У той час, як існує безліч прикладів подібних ситуацій, наступне є особливо важливим:
Працівник не повинен приймати гроші або подарунки такі як кредити, надмірні розваги або інші істотні послуги, від будь-кого, хто працює, займається або прагне займатися бізнесом або бути контрагентом Товариства. Не допускаються відносини між Товариством та іншими підприємствами, в яких безпосередньо бере участь Працівник або члени його сім’ї. Працівник не може бути директором, посадовою особою, працівником, агентом або консультантом підприємства чи здобувати частку участі в підприємстві, яке займається бізнесом або конкурує з Товариством (якщо тільки така частка участі не становить менше п'яти відсотків цінних паперів такої компанії, які перебувають у вільному обігу).
11.5. Інформаційні технології та приватне життя.
Засоби інформаційних технологій Товариства (комп'ютери, програмне забезпечення, SINet, і т.д.) надаються Працівникові виключно для службового використання. Електронні записи (повідомлення електронної пошти, комп'ютерні файли і т.д.), зроблені з використанням засобів інформаційних технологій Товариства, є власністю Товариства і можуть породжувати такі ж правові й комерційні наслідки, як і традиційні друковані документи. Будь-яка інформація, яку Працівник передає або одержує з використанням інформаційних засобів Товариства або зберігає на комп'ютерах Товариства, не є або не буде приватною. Товариство залишає за собою право переглядати такі записи.
11.6. Захист інформації.
Працівник приймає до уваги, що Товариство має у своєму розпорядженні персональні дані, які стосуються Працівника. Працівник дозволяє Товариству збирати, зберігати, використовувати ці персональні дані й передавати їх в електронній формі з метою адміністрування й ведення обліку, пов'язаних з його роботою в Товаристві, включаючи (але не обмежуючись) ведення його платіжної відомості.
11.7. Інше.
З усіх питань, не передбачених даним договором, Товариство і Працівник будуть керуватися чинним законодавством України про працю.
11.8. Даний Договір складений українською мовою в двох пронумерованих автентичних оригінальних приміриках рівної юридичної сили, по одному для кожної зі Сторін.

РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН:
ТОВАРИСТВО ПРАЦІВНИК
Товариство з обмеженою відповідальністю «_______________________________»
Юридична та поштова адреса: _____________
Код ЄДР ______________________________
п/р _____________________________ в ______________________ у м.Києві, МФО __________
Свід. платника ПДВ №_________________
ІПН _______________________
Тел.:+38 (044) _______________
Факс: +38 (044) _______________
__________________________
__________________________
_________________________
__________________________

___________________ ___________________
____________________________________
(П.І.Б, підпис, дата)

Погоджуюсь з усіма умовами прийому на роботу, викладеними в даному договорі. Із внутрішніми локальними нормативними документами Товариства ознайомлений, заперечень не маю: _____________________________________________
(П.І.Б., підпис, дата)

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю

January 02, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Корпоративні правовідносини

ДОГОВІР
купівлі-продажу частки в статутному капіталі
Товариства з обмеженою відповідальністю «_________________»

Місце укладення: Місто Київ, Україна
Дата укладення: _________________________________

Продавець: Громадянин України _____________________, паспорт громадянина України серії __ №_________, виданий __________________________________ «__» _____________ _____р., ідентифікаційний код _______________, який проживає за адресою: ________________________, з однієї сторони, та

Покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю «_________», юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__.____р. під номером ____________, юридична адреса: Люксембург, _____, м.Люксембург, вулиця _____________ (Luxembourg, ____, rue ____________, __), в особі представника за довіреністю ______________________________, «__» ___________________ ____ року народження, паспорт громадянина України серії __ №_________, виданий __________________________________ «__» _____________ _____р.,, який зареєстрований за адресою: _____________________________, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом у _____________ (Французька Республіка) __________________________________ «__» __________________ ____ року, з другої сторони,

які надалі разом іменуються – «Сторони», і кожен окремо – «Сторона», діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дії, уклали цей договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (надалі «Договір») про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупця частину належної йому частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «____________» (надалі «Товариство»), що становить 75% (Сімдесят п’ять відсотків) статутного капіталу Товариства (номінальною вартістю визначеною в Статуті у сумі __________ грн.) (надалі «Частка»), з усіма правами та обов'язками, що належать Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Продавцю за Частку грошову суму в розмірі ________ Євро (____________ Євро), що станом на дату укладення цього Договору за курсом Національного банку України складає еквівалент _________________ гривень (_________________________ гривні ___ коп.), у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
1.2. Відомості про Товариство:
1.2.1. Повна назва Товариства: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «_________________».
1.2.2. Організаційно-правова форма: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.
1.2.3. Товариство зареєстроване: ______________ районною у місті Києві державною адміністрацією __.__.________р. за №_____________________. Свідоцтво про державну реєстрацію серії ___ №_________.
1.2.4. Ідентифікаційний код ЄДРПОУ ________________.
1.2.5. Загальний розмір статутного капіталу становить __________ (______________) гривень 00 коп.
1.2.6. Місцезнаходження: ________, м.Київ, вул. _______________, буд. __, кв. ___.
1.3. Розмір Частки, яка продається, становить 75% (Сімдесят п’ять відсотків) від загального розміру статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю визначеною в Статуті у сумі _____________ грн. (__________________ гривень ___ коп.).
1.4. Домовлена Сторонами вартість Частки, за якою здійснюється її купівля-продаж, складає __________ Євро (______________ Євро), що станом на дату укладення цього Договору за курсом Національного банку України складає еквівалент ________________ гривень (_____________________________ гривні __ коп.).
1.5. Статутний капітал Товариства станом на дату укладення цього Договору сплачений повністю на 100%.
1.6. Продавець гарантує Покупцю, що Частка нікому іншому не відчужена, у спорі та під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою не перебуває, інші обмеження (обтяження) відносно Частки, а також прав третіх осіб на неї відсутні.

2. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ЧАСТКИ

2.1. Право власності на Частку, що є предметом цього Договору, переходить від Продавця до Покупця з дати здійснення оплати 100% вартості Частки за даним Договором.
2.2. З моменту переходу від Продавця до Покупця права власності на Частку за даним Договором, Продавець втрачає всі права та обов'язки щодо Частки, яка є предметом цього Договору.
2.3. Після укладення Договору Покупець буде зобов’язаний здійснити всі необхідні дії для реєстрації Статуту Товариства в новій редакції.

3. ЦІНА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

3.1. Сторони домовились, що купівля-продаж Частки буде здійснена за суму __________ Євро (_________________ Євро), що станом на дату укладення цього Договору за курсом Національного банку України складає еквівалент ____________ гривень (_____________________________________ гривні __ коп.).
3.2. Оплата вартості частки, яка є предметом цього Договору, здійснюється Покупцем протягом 2 (двох) календарних місяців з дати укладення даного Договору.
3.3. Покупець сплачує Продавцю вартість Частки в валюті Євро шляхом перерахування грошових коштів на зазначений в цьому Договорі банківський рахунок Продавця.
3.4. Оплата вважається здійсненою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Продавця. Факт надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця підтверджується випискою з банку Продавця.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

4.1. Сторони домовились, що цей Договір регулюється законодавством України.
4.2. У випадку виникнення спорів Сторони будуть намагатися вирішити їх шляхом переговорів.
4.3. В разі недосягнення згоди, - спір підлягає вирішенню в судах України відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності спору.

5. ІНШІ УМОВИ

5.1. Цей Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
5.2. Цей Договір складений у трьох автентичних оригінальних примірниках рівної юридичної сили, по одному для кожної зі Сторін та один залишається у справах приватного нотаріуса.
5.3. У випадках, що не передбачені цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.
5.4. Покупець заявляє та гарантує, що він є повністю правоздатним для укладення Договору та виконуватиме його умови відповідно до домовленостей Сторін.

6. РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН:

ПРОДАВЕЦЬ
ПОКУПЕЦЬ
Громадянин України
________________________________
паспорт громадянина України серії __ №_____________, виданий __________________________________ «__» _________________ _____р., ідентифікаційний код ___________________, який проживає за адресою: ______________________
Реквізити банківського рахунку в Євро:
Beneficiary: _____________
Account#: _________________
Beneficiary’s bank: _____________
SWIFT code: ___________________
Bank: _________________________
Account No. ___________________
SWIFT code: ___________________

ПІДПИС ПРОДАВЦЯ Товариство з обмеженою відповідальністю «____________»
юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__.________р. під номером _______________,
Юридична адреса: Люксембург, ____, м.Люксембург, вулиця _______________, ___ (Luxembourg, _________, rue ____________, __)
Реквізити банківського рахунку в Євро:
Назва рахунку: ______________
Номер рахунку: _____________
IBAN: ____________________
Код BIC: __________________
Банк: ____________________

ПІДПИС ПОКУПЦЯ
___________________________

______________________ Представник за довіреністю
_________________________

______________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (093) 086-18-19

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Довіреність від юридичної особи-нерезидента на підписання та реєстрацію змін до статуту українського ТОВ

November 23, 2014 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Створення субєктів господарювання

ДОВІРЕНІСТЬ
місто _____________, _______________________ дві тисячі _______________ року

______________________ «______________________», юридична особа, яка зареєстрована в Реєстрі комерсантів та товариств Люксембургу __.__._____р. під номером ___________, юридична адреса: Люксембург, L-____, м.Люксембург, вулиця ____________, __ (Luxembourg, L-____, rue __________, __), в особі представника за довіреністю _________________________, громадянина України (паспорт громадянина України серії ___ №_________________, виданий ______________________ «___»_______________ _________________, ідентифікаційний номер _____________, зареєстрований за адресою:_______________), який діє на підставі довіреності №___ від _____________________, посвідченої _________________________________,

даною довіреністю уповноважує:

громадянку України __________________________, «__» ______________ 19___ року народження, паспорт громадянина України серії __ №______________, виданий ______________________________________ «__» ________________ ____р., яка зареєстрована за адресою: _____, вул. __________________, ___, кв. ____ та/або ___________________________________, «__» __________________ 19___ року народження, паспорт громадянина України серії __ №______________, виданий ______________________________________ «__» ________________ ____р., який зареєстрована за адресою: _____, вул. __________________, ___, кв. ____,
з правом кожного з них діяти окремо та самостійно, представляти інтереси Компанії при проведенні Загальних Зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «__________________» (ідентифікаційний код _______________, зареєстроване в Україні) (далі – Товариство) з правом ухвального голосу, при підписанні та державній реєстрації змін до Статуту та/або нової редакції Статуту Товариства, а також представляти інтереси Компанії в банківських установах, в будь-яких інших підприємствах, установах, організаціях чи перед їх посадовими особами з усіх питань, що стосуються відкриття та розпорядження від імені Компанії інвестиційними рахунками з правом розпорядчого підпису, представляти інтереси Компанії при укладенні договорів купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства.
З цією метою ____________________________ та/або _______________________ (з правом кожного з них діяти самостійно) надаються права:
1. ініціювати проведення Загальних Зборів Учасників Товариства, брати участь на Загальних Зборах Учасників, вносити питання до порядку денного, брати участь в голосуванні, приймати участь у прийнятті рішень Загальними Зборами Учасників Товариства (в тому числі рішень про збільшення Статутного капіталу Товариства), підписувати протоколи чи інші документи за результатами проведення Загальних Зборах Учасників Товариства;
2. підписувати (в тому числі у нотаріуса) від імені Компанії договори купівлі-продажу частки чи її частини в Статутному капіталі Товариства, що передбачають придбання або відчудження частки чи будь-якої її частини в Статутному капіталі Товариства, заяви про вступ або вихід до/зі складу Учасників Товариства, підписувати будь-які інші документи, пов’язані зі вступом чи виходом Компанії до/зі складу Учасників Товариства та/або зі збільшенням Статутного капіталу Товариства;
3. затверджувати та підписувати від імені Компанії всі необхідні документи (в т.ч. у нотаріуса): протокол Загальних Зборів Учасників Товариства, нову редакцію Статуту Товариства та/або зміни до Статуту Товариства, підписувати інші документи, необхідні для державної реєстрації нової редакції Статуту та/або змін до Статуту Товариства (в тому числі у зв’язку зі зміною складу учасників Товариства, зміною розміру Статутного капіталу Товариства та ін.);
4. представля