Профессиональная Юридическая Группа

Истина для всех открыта
Subscribe

Archive for the ‘Консультации по отдельным видам деятельности’

Reference on the legal regulation of the handling of radionuclides in Ukraine

Октябрь 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Legal regulation of radionuclide handling in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation" of January 14, 1998 No 15/98-BP;
- Law of Ukraine "On the use of nuclear energy and the radiation safety" of February 8, 1995 No 39/95-BP;
- Law of Ukraine "On permitting activities in the field of nuclear energy use" of January 11, 2000 No 1370-XIV;
- Law of Ukraine "On status and social protection of citizens affected by the Chornobyl catastrophe" of February 28, 1991 No 796-XII;
- Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII;
- Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII;
- Law of Ukraine "On radioactive waste handling" of June 30, 1995 No 255/95-BP;
- Law of Ukraine "On the legal regime of the territory that has undergone radioactive contamination as a result of the Chornobyl catastrophe " of February 27, 1991 No 791a-XII;
- The procedure for issuing a permit for the international transportation of radioactive materials, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 03, 2007 No 1196;
- The order of release of radioactive materials from regulatory control in the framework of practical activity, approved by the Order of the State Committee for Nuclear Regulation of Ukraine of July 01, 2010 No 84;
- The procedure for exercising state control over international transfers of dual-use items, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of January 28, 2004 No 86;
- Nuclear and radiation safety rules for the transportation of radioactive materials (ПБПРМ-2006), approved by the Order of the State Committee for Nuclear Regulation of Ukraine of August 30, 2006 No 132;
- State hygiene standards "Norms of radiation safety of Ukraine (НРБУ-97)", approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of December 01, 1997 No 62;
- Norms of radiation safety of Ukraine. Addendum: Radiation protection from sources of potential irradiation (НРБУ-97/D-2000), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of July 12, 2000 No 116;
- Order of the Ministry of Health of Ukraine "On approval of the Allowable levels of Cs-137 and Sr-90 radionuclides in food and drinking water (ДР-97)" of August 19, 1997 No 255;
- Basic sanitary rules for ensuring radiation safety of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2005 No 54;
- Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water "(ДР-97), approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 19, 1997 No 255;
- State hygiene standards "Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 03, 2006 No 256;
- Hygienic standard for the specific activity of 137Cs and 90Sr radionuclides in herbal medicinal products (substances) used for the manufacture of medicinal products, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 8, 2008 No 240;
- Methodological guidelines "Sampling, primary treatment and determination of 90Sr and 137Cs content in food products", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 11, 2008 No 446;
- The list of sources of ionizing radiation, the activity of which use is exempt from licensing, approved by the Order of the State Inspectorate of Nuclear Regulation of Ukraine of December 03, 2013 No 138;
- The order of state registration of sources of ionizing radiation, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 16, 2000 No 1718;
- Rules for the production (manufacture) and quality control of medicines in pharmacies, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 17, 2012 No 812;
- Regulation on radiation control of cardboard and paper products, approved by the Order of the State Joint Stock Company "Ukrresursy" of October 04, 1995 No 81;
- Veterinary and sanitary rules for slaughterhouses and farm slaughterhouses approved by the Order of the State Department of Veterinary Medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of January 14, 2004 No 4;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Order of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No 147;
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-1:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 1. General guidelines and definitions (ISO 18589-1:2005, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-2:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 2. Guidelines for choosing a sampling strategy, sampling and pre-treatment (ISO 18589-2:2007, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-4:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 4. Measurement of plutonium isotopes (plutonium 238 and plutonium 239 + 240) by alpha spectrometry (ISO 18589-4:2009, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-5:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 5. Measurement of strontium 90 (ISO 18589-5:2009, IDT);
- State standard of Ukraine ДСТУ ISO 18589-6:2015 Measurement of radioactivity in the environment. Soil. Part 6. Measurement of the total activity of alpha radiation and the total activity of beta radiation (ISO 18589-6:2009, IDT).

1.2. Separate provisions for determining the content of radionuclides and their hazards
Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation" of January 14, 1998 No 15/98-BP defines the effective dose of radiation as a calculated dose of human exposure, which takes into account the contribution of the effects of exposure of various organs and tissues on the health of the person as a whole. Irradiation is the effect on a person of ionizing radiation, which may be external radiation as a result of practical activity from sources of ionizing radiation outside the body or internal radiation from sources of ionizing radiation that are inside the body. Population irradiation is the radiation experienced by a person from nuclear facilities and sources of ionizing radiation, with the exception of occupational and medical radiation and radiation caused by local natural background radiation. The main radiation dose limit is the maximum permissible level of an individual effective dose of human exposure established by this Law, the excess of which requires the application of human protection measures. Practical activity - the activity of a person in the course of which additional sources of radiation are introduced, or additional ways of irradiation, or the number of people exposed to radiation, which increases the magnitude of radiation, its probability or the number of people exposed, increases. Everyone residing or temporarily residing in Ukraine has the right to be protected from the effects of ionizing radiation. This right is ensured by the implementation of a set of measures to prevent the impact of ionizing radiation on the human body above the established dose limits of radiation, compensation for exceeding the established dose limits of radiation and compensation for damage caused by the effect of ionizing radiation. The basic dose limit for an individual exposure to the population shall not exceed 1 millisievert effective dose of radiation per year, with the average annual effective dose of human exposure attributed to the critical group not to exceed the basic dose limits of this irrespective of the form and conditions. Legal and natural persons carrying out practical activities are obliged to: carry out systematic control over the radiation status of workplaces, premises, territories, in sanitary protection and observation zones, as well as the emissions and discharges of radioactive substances; to develop a justification of compliance with radiation safety standards for new (upgraded) products, materials and substances, technological processes and industries; to plan and implement measures to ensure the protection of human from the effects of ionizing radiation; to control and record individual doses of personnel exposure; organize periodic medical examinations of staff; to regularly inform the staff about the levels of ionizing radiation in the workplace and the value of the radiation doses they receive; timely inform the executive and local self-government bodies, bodies of state regulation of nuclear and radiation safety in case of emergencies, violations of technological regulations that pose a threat to human security; ensure the realization of the rights of citizens and their associations to provide information on the state of protection of human beings against the effects of ionizing radiation. Paragraph 15 of this Law regulates the protection of human from the influence of radionuclides contained in building materials. Pursuant to Paragraph 16 of this Law, the content of radionuclides in food, raw material and drinking water may not exceed the norms approved in the established order. Compensation for exceeding the annual basic dose limit of radiation is provided to persons who reside or temporarily reside in the territory of Ukraine in the cases of: irradiation caused by the influence of practical activity; mistaken or inappropriate exposure of patients to medical intervention; forced consumption of food and drinking water contaminated with radionuclides; radiation hazardous living, working and study conditions. Compensation for exceeding the annual basic dose limit of exposure is set at 1.2 non-taxable minimum incomes of citizens for each millisievert of exceeding of the limit of exposure established by this Law. The reason for payment of compensation to persons for exceeding the annual basic dose limit of irradiation is the fact that the region (city) radiation dose register is exceeded by the fact of exceeding the annual basic dose limit of irradiation not due to the person's own fault. The Cabinet of Ministers of Ukraine shall establish the procedure for providing compensation for exceeding the annual basic dose exposure limit. The damage caused by the impact of ionizing radiation on the life and health of individuals and property of individuals (Paragraph 20 of the Law) shall be compensated. Compensation for the excess of the annual basic dose limit and compensation for damage caused by ionizing radiation shall be provided at the expense of legal entities and individuals as a result of the practice of which exceeded.
Law of Ukraine "On the use of nuclear energy and the radiation safety" of February 8, 1995 No 39/95-BP contains definitions, in particular, of concepts: ionizing radiation source, radiation safety, radiation protection, radioactive materials. Ionizing radiation source is a physical object, other than a nuclear installation containing a radioactive substance, or a technical device that generates or, under certain conditions, can generate ionizing radiation. Radiation safety is the observance of the permissible limits of radiation exposure to personnel, the population and the environment, as established by safety norms, rules and standards. Radiation protection - a set of radiation-hygienic, design, technical and organizational measures aimed at ensuring radiation safety. Radioactive materials are sources of ionizing radiation, nuclear materials and radioactive waste. Compliance with the rules, regulations and standards for nuclear and radiation safety is a must when carrying out any activity in the field of nuclear energy use.
Law of Ukraine "On permitting activities in the field of nuclear energy use" of January 11, 2000 No 1370-XIV refers to radioactive materials any materials containing radionuclides in which the specific activity, as well as the total activity in the case of their transportation, exceeds the limits established by the norms, rules and standards for nuclear and radiation safety. The law provides for the licensing of certain activities, as well as the issuance of certificates of approval in the case of transportation of radioactive materials, state registration of sources of ionizing radiation, the issuance of permits for the transportation of radioactive materials.
Law of Ukraine "On status and social protection of citizens affected by the Chornobyl catastrophe" of February 28, 1991 No 796-XII provides that food and agricultural products are considered suitable for sale and consumption in which the radionuclide content does not exceed the approved permissible levels. Permissible levels of radionuclide content in food and agricultural products are approved by the central executive body, which ensures the formulation of state health policy. Products produced in radioactive contamination zones must have a certificate of conformity to the approved permissible levels of radionuclide, which shall include information on the place of production, the contents of the radionuclides, the responsible manufacturer of those products, and the controller who has verified them for the radionuclide content. The production and sale of products whose radioactive contamination exceeds the permissible levels of radionuclide content, with the exception of products of a scientific-production and research character, shall be prohibited. If the use and processing of products contaminated with radionuclides exceeds the approved permissible levels, it shall be subject to removal and destruction in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine, with reimbursement of the associated costs by producers of contaminated products. The Cabinet of Ministers of Ukraine provides citizens of Ukraine with full, timely and reliable information on the levels of contamination of radioactive substances in the areas in which they live or work, the degree of contamination of radionuclides in food and property, and on all requirements and conditions for compliance with the radiation safety regime. Public oversight bodies may verify the accuracy of the information provided.
Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII contains a norm according to which enterprises, institutions and organizations engaged in economic or other activities related to the use of radioactive substances in various forms and for any purpose, are obliged to ensure environmental safety of these activities, which would exclude the possibility of radioactive pollution of the environment and negative impact on human health in the process of extraction, enrichment, transportation, processing, use and disposal of radioactive substances.
Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII stipulates that enterprises, institutions, organizations that produce, store, transport, use radioactive substances and sources of ionizing radiation, carry out their disposal, destruction or disposal, are obliged to observe radiation safety standards, relevant sanitary rules, as well as norms established by other legislation containing the requirements of radiation safety. Work with radioactive substances and other sources of ionizing radiation is carried out with the permission of the State Sanitary and Epidemiological Service and other specially authorized bodies. Cases of violations of the norms of radiation safety, sanitary rules of work with radioactive substances, other sources of ionizing radiation, as well as radiation accidents shall be subject to obligatory investigation with the participation of officials carrying out state sanitary and epidemiological supervision.
State hygiene standards "Norms of radiation safety of Ukraine (НРБУ-97)", approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of December 01, 1997 No 62, is the main state document establishing a system of radiation and hygiene regulations to ensure acceptable levels of human exposure. It establishes the principles of justification, non-exceedance and optimization in practical activities, which are accompanied by human exposure. The radiation and hygiene regulations of the first group (concerning the exposure of the population at acceptable levels for the individual and society) set the numerical values of the limits of radiation doses at levels that exclude the possibility of deterministic effects of irradiation and, at the same time, guarantee such low effects, acceptable to both individuals and society at large. Annual effective dose limits and annual equivalent external exposure limits for individual organs and tissues have been established. The limitation of exposure of the population is carried out by regulation and control, in particular, of the content of radionuclides in certain objects of the environment (water, food, air, etc.). Mandatory action levels have been established depending on: the effective specific activity of natural radionuclides in building materials and mineral building materials; activity of natural radionuclides in water sources of economic and drinking water supply; effective specific activity of natural radionuclides in mineral fertilizers; effective specific activity of natural radionuclides in porcelain, earthenware, glass and clay products; Effective specific activity of natural radionuclides in mineral dyes and glaze. Practical activities and/or sources of ionizing radiation in the context of practical activities may be totally or partially exempted from regulatory control. Exemption shall be exercised by the regulatory authorities if the exemption criteria set out in these Hygiene Standards are fulfilled, or if the sources comply with the exemption levels determined by the regulatory authorities on the basis of the exemption criteria mentioned. The values of allowable levels of radionuclides and explanation of the method of their calculation (magnitudes of allowable receipts through respiratory organs, digestive organs, allowable concentrations in drinking water, inflow of radionuclides with drinking water and food) are established.
Order of the Ministry of Health of Ukraine "On approval of the Allowable levels of Cs-137 and Sr-90 radionuclides in food and drinking water (ДР-97)" of August 19, 1997 No 255 contains the formula of calculation and specific values of the permissible levels of 137Cs and 90Sr in food and drinking water.
Basic sanitary rules for ensuring radiation safety of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2005 No 54, applies to all types of manufacturing activities, as well as to all situations of interference in which human radiation is produced or may occur at the production and / or in the home by any source of natural and / or artificial origin (except those excluded under article 1.11) from the scope of the Rules). The rules contain many definitions of concepts (including the concept of radionuclide), formulas for calculating individual indicators, the procedure for considering applications of legal and natural persons about the intention to practice with sources of ionizing radiation, the procedure for issuing a sanitary passport, the procedure for sanitary control and sanitary monitoring. Any natural or legal person who has received a Sanitary passport shall be responsible, in accordance with applicable law, for the preparation and implementation of the technical and organizational measures necessary to ensure the requirements and regulations of radiation safety, in connection with the operation of that source, for the operation of that source Sanitary passport has been received. Any natural or legal person who has received a Sanitary passport is obliged to inform the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine of its intention to amend any practical activity, including change of the types of sources specified in the Sanitary Passport, in all cases, even when it is assumed that these changes do not change the level of radiation protection and safety. Such changes may be made only after the relevant written permission of the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine. The basis for monitoring the state of radiation safety in terms of practical activity is dosimetric control at the enterprise. At objects that do not have sufficient experience of control and monitoring and / or do not have the necessary equipment and their own qualified specialists to perform these functions, it is allowed to perform these works by the involved qualified specialists and / or organizations that have sufficient instrumental and methodological base for their performance and are entitled to carry out this activity.
State hygiene standards "Permissible levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in food and drinking water", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 03, 2006 No 256, establish hygienic standards for 137Cs and 90Sr content in food and drinking water, as well as compliance with the specified admissible levels during food production, import, export and circulation. The standards are mandatory for individuals and legal entities whose activities are related to the production, import, export and circulation of food products, provision of services in the field of retail trade in food, in the sphere of wholesale trade and restaurant, catering. Compliance with the Standards is vested in the institutions of the State Sanitary and Epidemiological Service of the Ministry of Health of Ukraine. The standards contain definitions, reference values, permissible levels of radionuclide content in food and drinking water (including beverages) - broken down separately by product. To determine the compliance of food products with the criteria of radiation safety, a compliance indicator is used, the value of which is calculated from the results of measurements of specific activities of 137Cs and 90Sr according to formulas and rules established by these standards. If a food product contains different components that can be attributed to different classification groups (for example, stuffed flour, canned meat, etc.), the radiation control is carried out according to the components determined by the control body. The permissible levels of radionuclide content in the concentrate, in the dilute state, must be equal to the permissible levels of the corresponding natural products.
Hygienic standard for the specific activity of 137Cs and 90Sr radionuclides in herbal medicinal products (substances) used for the manufacture of medicinal products, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 8, 2008 No 240, applies to dried medicinal herbal raw material (substance) for the production of medicinal products registered in the prescribed manner. The standard regulates the specific activity of 137Cs and 90Sr in a herbal medicinal product (substance) that is harvested, processed, sold on the territory of Ukraine or imported into Ukraine for the production of medicinal products registered in the prescribed manner. Contains a table with the names of medicinal herbs (substances) and indicators of the maximum content of radionuclides 137Cs and 90Sr.
Methodological guidelines "Sampling, primary treatment and determination of 90Sr and 137Cs content in food products", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 11, 2008 No 446, contain determinations of radionuclide activity, concentration ratio, annual (or equivalent) dose limit, and the like. According to the requirements of the Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation", the content of radionuclides in food, raw materials and drinking water should not exceed the approved levels in the established order. Radiation control of food products is carried out in accordance with the requirements of the Law of Ukraine "On protection of human from the impact of ionizing radiation", as well as the Procedure of carrying out the state sanitary and epidemiological examination, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 09, 2000 No 247. These Methodological instructions sampling of different types of food products and order of measurement of radionuclide activity. Appendix 4 to these Methodological guidelines regulates the procedure for determining the radiation safety of food products (the compliance index and its error are calculated from the results of measurements of the specific activity of radionuclides 137Cs and 90Sr in a food products by a certain formula).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Reference on the legal regulation of the handling of pesticides and agrochemicals in Ukraine

Октябрь 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Legislative regulation of the use of pesticides and agrochemicals in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On Pesticides and Agrochemicals" of March 02, 1995 No 86/95-BP and Annex thereto (List of agrochemicals allowed for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration);
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP;
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for organic production, circulation and labeling of organic products" of July 10, 2018 No 2496-VIII;
- Law of Ukraine "On state control of compliance with food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII;
- Law of Ukraine "On fauna" of December 13, 2001 No 2894-III;
- Law of Ukraine "On state control of land use and protection" of June 19, 2003 No 963-IV;
- Law of Ukraine "On plant protection" of October 14, 1998 No 180-XIV;
- Law of Ukraine "On accession of Ukraine to the Scheme of variety certification of cereal seeds, the Scheme of variety certification of corn and sorghum seeds of the Organization for Economic Cooperation and Development" of February 15, 2011 No 3019-VI;
- Law of Ukraine "On ratification of the Stockholm convention on persistent organic pollutants" of April 18, 2007 No 949-V;
- Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the lists of input products that can be stored in the production unit" of December 09, 2015 No 1023;
- Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On state supervision and state control of compliance with pesticide and agrochemicals legislation" of February 19, 1996 No 226;
- The procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby foods and dietary foods, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 03, 2007 No 1195;
- The order of keeping the agrochemical passport of the land plot, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of October 11, 2011 No 536;
- The list of pesticides banned for use in agriculture, which cannot be registered or re-registered in Ukraine, approved by the Chairman of the UkrChCHC on August 05, 1997, in agreement with the Deputy Minister of Security environment and nuclear safety;
- List of technical means of application of pesticides and agrochemicals of foreign production, approved by the Order of the Ukrainian Research Institute for the prediction and testing of machinery and technologies for agricultural production named after Lenin Pogorely at the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of January 26, 2007 No 21;
- List of codes (indications of preparative forms) for technical products and pesticides of the international coding system, approved by the Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of June 02, 2011 No 187;
- Hygiene standards and regulations for the safe use of pesticides and agrochemicals, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2016 No 55;
- "State Sanitary Rules and Hygiene Standards. 8. Hygiene and Toxicology of Pesticides, Polymeric and Synthetic Materials. 8.1. Pesticides and Agrochemicals. Hygienic Classification of Pesticides by Hazard, approved by the Resolution of the First Deputy Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 28, 1998 No 2;
- State sanitary rules "Transportation, storage and use of pesticides in the national economy" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 3, 1998 No 1;
- The order of carrying out state tests, state registration and re-registration, the issue of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295;
- The order of carrying out state tests and state registration of technical means of application of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 29, 1996 No 479;
- The order of state accounting of the presence and use of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 02, 1995 No 881;
- Safety rules for the performance of aeronautical-chemical works, approved by the Order of the State Committee of Ukraine for Industrial Safety, Labor Protection and Mining Supervision of June 06, 2008 No 129;
- The order of removal, utilization, destruction and disposal of unsuitable or prohibited pesticides and agrochemicals and containers from them, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 27, 1996 No 354;
- The order of carrying out ecological-expert evaluation of the materials submitted for registration of pesticides and agrochemicals, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 18, 2018 No 312;
- The order of providing the bodies exercising state control over the use of pesticides and agrochemicals, standard samples of pesticides and agrochemicals, methods of determining their residual quantities, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of February 19, 1996 No 228;
- The procedure for obtaining a permit (certificate) for the right to work related to the transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of September 18, 1995 No 746;
- Sampling methods for determination of maximum permissible levels of pesticide residues in products of plant and animal origin for the purposes of state control, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of June 28, 2018 No 289;
- Compulsory minimum list of studies of raw materials, products of animal and vegetable origin, compound feeds, compound feeds, vitamins, etc., which should be carried out in state laboratories of veterinary medicine and according to the results of which is issued a veterinary certificate (f-2), approved by the Order of the State of veterinary medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of November 16, 1998 No 16;
- The procedure for granting permission for the import into the customs territory of Ukraine of unregistered pesticides and agrochemicals used for state testing and scientific research, as well as processed seed (planting) material, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 96 No 288;
- Restrictions on the application of pesticides and the term of entry of people to pesticide-treated areas for manual and mechanized plant care work, approved by the Order of the Ministry of Environment of Ukraine of Marh 30, 2005 No 118 in the form of Supplement to Annex 1 of the List of pesticides and agrochemicals allowed for use in Ukraine;
- The procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby and dietary foods, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 26, 1996 No 679;
- Detailed rules for the production of organic products (raw materials) of plant origin, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 31, 2016 No 587;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Order of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No 147;
- State standard of Ukraine ДСТУ 7782:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 1. Determination of tribenuron-methyl content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7783:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 2. Determination of phosphonomethylglycine content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7784:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 3. Determination of acetochlor content by quantitative thin layer chromatography";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7785:2015 "Herbicides. Determination of active substance. Part 4. Determination of 2,4-dichlorophenoxyacetic acid by high performance liquid chromatography".

1.2. Main provisions of legal regulation of pesticides and agrochemicals
Law of Ukraine "On Pesticides and Agrochemicals" of March 02, 1995 No 86/95-BP is the main document that regulates the legal status and order of handling of pesticides and agrochemicals. Pesticides are toxic substances, their compounds or mixtures of substances of chemical or biological origin, intended to destroy, regulate and stop the development of harmful organisms, which cause the activity of plants, animals, humans and damage to property, as well as rodents, weeds, woody, shrubs, clogging fish species. Agrochemicals are organic, mineral and bacterial fertilizers, chemical ameliorants, plant growth regulators and other substances used to increase soil fertility, crop yields and improve crop production. Technical means of application of pesticides and agrochemicals - special machines, mechanisms and devices for treatment of objects with pesticides and application of organic and mineral fertilizers. Residues - content of the active substance of pesticides and agrochemicals, their derivatives and products of transformation in living systems (metabolites) and in the environment. Pesticides and agrochemicals of domestic as well as foreign production imported for use on the territory of Ukraine must meet the following requirements: high biological efficiency for the intended purpose; safety for human health and the environment, subject to the regulations of their application; compliance with state standards, sanitary standards and other normative documents. Imports into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising of pesticides and agrochemicals prior to their state registration are prohibited, except in cases established by this Law. The requirements for state registration of pesticides and agrochemicals do not apply to research lots used for government testing and scientific research; production for export and production of research batches used for state testing, scientific and technological research and testing, as well as for agrochemicals in accordance with the annex to this Law. A mandatory condition for the import and use of unregistered pesticides in Ukraine for these purposes is the documentary confirmation of their state registration in the country where they are produced. Importation into the customs territory of Ukraine of unregistered pesticides and agrochemicals used for state testing and scientific research, in scientifically substantiated volumes, is carried out in accordance with the plans of state tests and scientific researches, as well as processed by the seed (planting) material, by permit executive power implementing state policy in the field of environmental protection, in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. The central executive body implementing state policy in the field of environmental protection shall submit to the unified state information web portal "Single Window for International Trade" in the form of an electronic document certified by electronic digital signature, permits or information on state registration of pesticides and agrochemicals on the day such permits are issued or registered are pesticides and agrochemicals. The bodies of revenue and duties shall carry out the appropriate customs formalities necessary for the release into the customs territory of Ukraine of pesticides and agrochemicals, on the basis of the List of agrochemicals authorized for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration in accordance with their state registration. to this Law, as well as relevant permits or information on state registration of pesticides and agrochemicals obtained from a central executive body implementing public policy in the field of environmental protection, using the "single window" mechanism in accordance with the Customs Code of Ukraine. The use of pesticide residues and agrochemicals that have expired is carried out within two years. State testing of pesticides and agrochemicals is conducted in two stages: field and industrial. The purpose of field testing is to establish or confirm the biological efficacy of new pesticides and agrochemicals compared to those used, to develop provisional regulations for their use and an in-depth study of formulations. Agricultural products obtained as a result of field trials of pesticides and agrochemicals with the new active substance shall be disposed of in accordance with the requirements of the health and safety rules for human health and the environment. Production tests are carried out to confirm the biological effectiveness of pesticides and agrochemicals in different zones of Ukraine, to clarify and justify regulations and methods of their application, sanitary and environmental standards, to develop and modify methods for determining residual quantities of these pesticides and agrochemicals. Preparative forms of pesticides and agrochemicals are subject to state registration. A mandatory condition for state registration of pesticides and agrochemicals is the availability of appropriate documentation for their safe use, including a positive conclusion of the state sanitary-epidemiological expertise and a positive ecological and expert evaluation of the materials submitted for registration of pesticides and agrochemicals products, feed, food, soil, water, air. In the case of state registration of pesticides or agrochemicals in Ukraine, it is forbidden to use within ten years from the date of such registration the information contained in the documentation (dossier) on the safe use of these pesticides, agrochemicals, without the permission of the economic entity upon whose request the registration was made. Pesticides and agrochemicals are registered for up to ten years. The central executive body implementing state policy in the field of environmental protection may impose a complete or temporary ban on the use of pesticides and agrochemicals in case of new, previously unknown, data on their danger. In some cases, in connection with the sanitary-epidemic and environmental situation in the country (region), the central executive body implementing state policy in the field of sanitary and epidemiological well-being of the population, and the central executive authority implementing state policy environmental protection, may limit all activities with pesticides and agrochemicals until terminated. The list of pesticides and agrochemicals authorized for use, the regulations for their application and annual amendments thereto are maintained by the central executive body implementing state policy in the field of environmental protection, in the manner stipulated by the Cabinet of Ministers of Ukraine. State registration of pesticides and agrochemicals is the basis for exercising state control by introducing sanitary measures (examination, inspection and approval procedures) for the presence in food products authorized by the central executive body, which ensures the formation of state policy in the field of health care, the amount of pesticide residues agrochemicals in food products marketed in Ukraine. The batch production, purchase and operation of technical means of pesticide and agrochemical application is allowed only after their state registration. Technical pesticides and agrochemicals that have received a positive evaluation of the results of state tests are entered in the state register of pesticide and agrochemicals technical means. In case of change of design of technical means of application of pesticides and agrochemicals, it is subject to mandatory re-registration. Importation of registered pesticides and agrochemicals into the customs territory of Ukraine is permitted to the extent necessary for their own use. Environmental risk of activities related to the import into the territory of Ukraine of pesticides and agrochemicals, their transportation and use, is subject to compulsory insurance in the manner specified by the acts of the legislation of Ukraine. Each unit of pesticides and agrochemicals must be accompanied by a recommendation for its use, indicating the crops and objects for which the pesticides and agrochemicals, methods, standards and frequency of use, waiting times (for pesticides), prohibitions and restrictions on use, methods and pesticide and agrochemical disposal facilities, as well as safety measures during operation, transport and storage, emergency response and their consequences, first aid measures in case of poisoning. Packing of pesticides and agrochemicals can be carried out only with the permission of its manufacturer or the owner of the mark for goods and services. Pesticides and agrochemicals and packaging of foreign production imported into the territory of Ukraine should be accompanied by data on the technology of their disposal and disposal. Persons whose activities are related to the transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals should have a permit (certificate) for the right to work with these pesticides and agrochemicals. The procedure for obtaining such a permit shall be determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Sales of pesticides and agrochemicals to the population are carried out in small packaged form and with mandatory instructions for their safe use. Economic activity in the field of storage and use of pesticides and agrochemicals is subject to compulsory insurance, the terms and procedure of which are determined by law. When applying pesticides and agrochemicals, a set of measures is carried out in accordance with the regulations established for a certain soil and climatic zone, taking into account the preliminary agrochemical examination of soils, the data of the agrochemical passport of the land plot (field) and the status of crops, diagnostics of mineral nutrition of plants and disease prognosis. Lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, including for retail trade and for aviation application, are approved by the central executive body implementing state policy in the field of environmental protection, in agreement with the central executive authority, public policy in the field of sanitary and epidemic well-being of the population. On the territory that has been exposed to radioactive contamination, as well as in the zones of environmental ecological situations, the use of pesticides and agrochemicals is restricted in the manner determined by the central executive body, which ensures the formation of the state agricultural policy. In the special raw material areas intended for growing baby and diet foods, pesticides and agrochemicals are applied by special technologies that ensure the production of products that meet the hygiene requirements for baby and diet. Businesses, institutions and organizations are obliged to keep records on the availability and use of pesticides and agrochemicals and to provide information to public records authorities. The procedure for state registration of the availability and use of pesticides and agrochemicals, the amount of information and the bodies to which such information is submitted shall be determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Unsuitable or banned pesticides and agrochemicals, their packaging shall be subject to seizure, disposal, disposal and disposal in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Officials of the executive power, exercising state supervision and state control in the sphere of activity with pesticides and agrochemicals, within the competence stipulated by the law, have the right: to visit unimpeded enterprises, establishments and organizations irrespective of the forms of ownership, activity of which is connected with production. , transportation, storage, use and trade of pesticides and agrochemicals, other controlled objects to verify compliance with pesticide and agrochemicals legislation and selection from azkiv necessary materials for agro-chemical and other analysis and research; to cease operations with the use of pesticides and agrochemicals in the manner prescribed by law; prohibit the importation and trade in pesticides and agrochemicals that do not meet the requirements of standards and other standardization documents, and the use of water in the event of contamination with pesticide residues and agrochemicals in excess of established standards; to require the removal of pesticides and agrochemicals from persons who do not have the appropriate certification; to receive from the central executive authorities, enterprises, institutions, organizations statistics and other information necessary for exercising state control in this field; to impose administrative penalties on persons guilty of violating pesticide and agrochemicals legislation, in the manner prescribed by law. Agricultural raw materials must meet the sanitary requirements for maximum residue limits (maximum residue levels) of pesticides and agrochemicals. Non-consumable agricultural raw materials are subject to seizure, disposal and disposal in accordance with the procedure established by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Responsible are those responsible for: concealing or misrepresenting information that could or could endanger human life and health, as well as property and the environment; non-compliance with the requirements of standards, sanitary rules and regulations and other normative documents during the production, transportation, storage of pesticides, agrochemicals and technical means of their application (except for the technical means of application of pesticides and agrochemicals, which are subject to the requirements and procedures of the technical regulation on machinery safety); contamination with pesticides and agrochemicals over acceptable levels of agricultural raw materials, feed, food, soil, water, air; violation of regulations and sanitary rules and regulations for transportation, storage, trade and application of pesticides and agrochemicals; application of pesticides, agrochemicals, equipment, which have not passed state tests, registration, re-registration; violation of the rules of disposal, destruction of agricultural raw materials and food products that do not meet the established requirements for the content of pesticides and agrochemicals; failure to comply with the legitimate requirements of state control and oversight officials; the use of deliberately adulterated pesticides and agrochemicals. The Annex to this Law establishes a List of agrochemicals authorized for import into the customs territory of Ukraine, production, trade, use and advertising without their state registration (with the indication of UKT FEA codes).
Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP establishes a ban on use in the organic production process: any unnatural or uncontrolled impact on the genome of crops and animals (including birds and insects), industrial microorganisms by use for the production of genetically modified organisms and products containing, assembling or producing from genetically modified organisms, except for the use of veterinary medicinal products included in the List of substances (ingredients, components) that are allowed to be used in the process of organic production and are allowed to be used in maximum quantities, in the cases established by this Law; synthetic substances, including agrochemicals, pesticides, antibiotics for preventive purposes, hormonal preparations, growth promoters and animal feed (including birds and insects); methods of electrical or other stimulation for causing animal pain, the use of tranquilizers; ionizing radiation; hydroponic methods; the use of artificially derived polyploid animals and plants; substances and technological production methods, the results of which may mislead the consumer as to the nature (origin) of the product; growth promoters, hormones or similar substances, except for the use of substances listed in the List of Substances (Ingredients, Components) that may be used in the organic production process and which are permitted to be used in maximum quantities, in cases established by this Law.
Law of Ukraine "On state control of compliance with food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII provides that state monitoring is carried out to: identify priority areas of public policy in the areas of food and feed, animal health and welfare; developing measures to prevent the circulation of dangerous food and feed; determination of the general level of contamination of food and feed by pesticide residues and veterinary preparations, other contaminants. State monitoring involves the collection, systematic analysis and evaluation of information on food and feed safety, animal health and welfare, including the identification of residues of veterinary drugs, pesticides and contaminants in food and feed, and the establishment of appropriate databases. Inspection may include inspection of facilities, surrounding area, premises, equipment and supplies, vehicles, as well as food and feed; raw materials, ingredients, processing aids used for the preparation and production of food and feed, semi-finished products; articles and materials in contact with food; cleaning and care facilities and processes, as well as pesticides; marking, appearance and advertising. In order to ensure the effectiveness of State control measures in the exporting country, the competent authority of Ukraine has the right to request from the exporting country, prior to the implementation of such measures, information, in particular, on the control, production and quarantine treatment procedures, the permissible pesticide level and the registration procedure for food / feed additives.
Law of Ukraine "On fauna" of December 13, 2001 No 2894-III stipulates that the application of pesticides and agrochemicals must take into account the requirements of this Law, plant protection legislation, other regulations on the protection of wildlife and the habitat of animals. Businesses, institutions, organizations and citizens are required to take measures to prevent disease and death of animals during storage, transportation and use of pesticides and agrochemicals. In order to prevent the death of animals and deteriorate their habitat, the regional state administrations, Kyiv and Sevastopol city state administrations in agreement with the central executive body implementing state agricultural policy and the central executive body implementing state environmental policy in the sphere of environmental protection on the territory of the Autonomous Republic of Crimea - the executive body of the Autonomous Republic of Crimea on environmental protection in agreement with the central rhanom executive that implements the state agricultural policy may specify particular areas where restricted or prohibited the use of pesticides and agrochemicals.
Law of Ukraine "On state control of land use and protection" of June 19, 2003 No 963-IV defines soil pollution as accumulation in soil and groundwater due to anthropogenic effects of pesticides and agrochemicals, heavy metals, radionuclides and other substances whose contents exceed the natural background, which leads to their quantitative or qualitative changes. The powers of the central body of executive power implementing the state policy in the field of land relations in monitoring the fertility of soils on agricultural lands include, in particular, ensuring the balance of needs and the receipt of pesticides and agrochemicals in Ukraine, and the coordination of technical issues.
The list of pesticides banned for use in agriculture, which cannot be registered or re-registered in Ukraine, approved by the Chairman of the UkrChCHC on August 05, 1997, in agreement with the Deputy Minister of Security environment and nuclear safety, contains a list of such prohibited pesticides, indicating the name of the preparation, the name of the active substance or the chemical name, the reasons for the decision.
Hygiene standards and regulations for the safe use of pesticides and agrochemicals, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of February 02, 2016 No 55, establish maximum permissible levels of preparations (with indication of active substance) in food products, permissible daily dose, maximum permissible concentration in air, water, regulations of safe use.
"State Sanitary Rules and Hygiene Standards. 8. Hygiene and Toxicology of Pesticides, Polymeric and Synthetic Materials. 8.1. Pesticides and Agrochemicals. Hygienic Classification of Pesticides by Hazard, approved by the Resolution of the First Deputy Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 28, 1998 No 2, introduce classification of pesticides into four hazard classes: I - extremely dangerous, II - dangerous, III - moderately dangerous, IV - unsafe. The hazard class is established depending on the indicators in the table: average lethal dose when introduced into the stomach (separately for solid and liquid forms of drugs), average lethal dose when applied to the skin, the coefficient of possible inhalation poisoning, irritant effects, allergenicity, mutagenicity, mutagenicity , water stability, soil stability, migration rates, and other criteria listed in the table. These State Sanitary Rules and Hygiene Standards also provide guidance on the use of pesticide products of different hazard classes, the definition of key terms, and the interpretation of each hazard criterion separately.
State sanitary rules "Transportation, storage and use of pesticides in the national economy" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of August 3, 1998 No 1, apply to enterprises, institutions and organizations, private farms and persons whose activities are related to pesticides. The territory of Ukraine is allowed to transport, store and use only registered pesticide preparations registered by the UkrChemCommission, except for the cases specified in the Procedure for granting the import of unregistered pesticides and agrochemicals used for state tests and scientific tests on the customs territory of Ukraine, as well as processed seed (planting) material (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 4, 1996 No 288). State tests of pesticides not registered in the country shall be conducted in accordance with the Procedure of conducting of state tests, state registration and re-registration, publication of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295). Each year, prior to pesticide work, plans for their use by various enterprises, institutions and organizations, drawn up taking into account the species composition and prevalence of harmful insects, diseases of agricultural plants, animals and birds, weeds, must be approved by the sanitary and epidemiological service. The use of pesticides in certain sectors of the economy, in collective and individual gardens and backyards, in health care and everyday life, and their sale to the population should be made only in accordance with the List of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, and additions thereto. These documents defining scientifically sound regulations of application (cost standards, frequency of treatments, restrictions on the method, the period of treatment, the terms of last treatment before harvesting) must be agreed by the Ministry of Health and are compulsory to comply with the territory of the country. Pesticides of high risk are applied only with the special permission of the Ministry of Health and the Ministry of Ecology and Natural Resources, their list is determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine. Agricultural raw materials for the production of baby and diet foods are produced in special raw material areas. Their legal regime and procedure for granting status is determined by the Procedure for granting the status of a special zone for the production of raw materials used for the manufacture of baby and diet foods (approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 26, 1996 No 679). The use of pesticides in special raw material areas is prohibited.
The order of carrying out state tests, state registration and re-registration, the issue of lists of pesticides and agrochemicals authorized for use in Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 04, 1996 No 295, establishes that state tests of the preparations are conducted in research institutions and organizations accredited by the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine, with toxicological-hygienic (medical-biological) research - according to approved methods in establishments determined by the Ministry of Health of Ukraine. State trials of preparations with the new active substance are conducted for two complete growing seasons. Investigations of new preparations that have not been included in the state test plan but have been conducted by the research institutions, enterprises and organizations referred to in article 2 shall be the beginning of the state trials (subject to the positive findings of those research institutions, enterprises and organizations). If a preparation submitted for state testing contains an active substance that is part of an already registered preparation for the same purpose and for the same crop group, the state testing period may be reduced to one full growing season. For nitrogen fertilizers containing the active substance that is part of an already registered preparation for the same purpose and for the same crop group, state tests may be replaced by review reports from institutions included in the state preparation test network and documentation provided by the applicant for the preparation and the active substance. State trials of preparations for closed soil, fumigation of storage facilities and grain reserves, control of murine rodents and domestic insects are conducted for up to one year. Institutions that are part of the state preparations testing network develop maximum allowable levels (MDRs) in feeds, maximum permissible levels (MPCs) or indicative permissible levels (ODRs) in fisheries water bodies, and MPCs in bee feeds, as appropriate. In order to include the preparation in the state testing plan, the entity submits a package of documents to the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine in accordance with article 9 of this Procedure. Applications for the inclusion of drugs in the state testing plan for the current year are accepted by the Ministry of Environment until March 25 this year. Requests for the inclusion of nitrogen fertilizers in the state testing plan for the current year are accepted by the Ministry of Environment during the year. According to the state test plan, research plans and contracts concluded by the applicant and the contractor, the Ministry of Nature grants authorizations for the import of experimental batches of preparations, which specify their scientifically substantiated volumes. The Ministry of Nature grants permits for import of experimental batches of preparations within ten days after the submission of the said documents by the applicant. The state registration is subject to preparative forms of pesticides and agrochemicals of domestic and foreign production, for which the regulations of application, including hygienic standards and methods of control over their observance, have been developed. State registration of preparations made in the territory of Ukraine is carried out after the registration of the active substance in the Committee for Hygiene Regulation of the Ministry of Health of Ukraine. The list of documents and materials for state registration of the preparation is established by paragraph 20 of this Order. After state registration, the preparation is entered into the State Register of Pesticides and Agrochemicals with the issuance of the registration certificate to the applicant. If the proprietor of a permanent registration wants to register the product under other trade names, he must provide a guarantee letter regarding the identity of the composition and quality of the active substance and the corresponding registration application. This preparation does not require state testing and additional expertise. The applicant of the preparation is obliged to inform the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of any changes in the composition of the preparation and the appearance of new data on its danger.
Sampling methods for determination of maximum permissible levels of pesticide residues in products of plant and animal origin for the purposes of state control, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine of June 28, 2018 No 289, establish procedures by which samples of animal and vegetable products are selected for laboratory tests (tests) on pesticide content. Products that meet the maximum levels of pesticides are toxicologically safe. During sampling, measures should be taken to avoid any influence on: the content of the maximum permissible levels of pesticide residues in food products of plant and animal origin and the results of laboratory tests (tests); the representativeness of the aggregate sample; food safety of the parties from which the samples are taken.
Compulsory minimum list of studies of raw materials, products of animal and vegetable origin, compound feeds, compound feeds, vitamins, etc., which should be carried out in state laboratories of veterinary medicine and according to the results of which is issued a veterinary certificate (f-2), approved by the Order of the State of veterinary medicine of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of November 16, 1998 No 16, contains permissible levels of toxic elements, pesticides, radionuclides in different product groups.
Detailed rules for the production of organic products (raw materials) of plant origin, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 31, 2016 No 587, establish that the basis of production of organic products is the exclusion from the technological process of its production the use of chemical fertilizers, pesticides, genetically modified organisms and their derivatives and products made from genetically modified organisms, preservatives.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Reference on the legal regulation of the handling of toxic elements in Ukraine

Октябрь 27, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Legal regulation of the use of toxic elements in Ukraine
1.1. List of regulatory acts
- Law of Ukraine "On basic principles and requirements for food safety and quality" of December 23, 1997 No 771/97-BP;
- Law of Ukraine "On consumer rights protection" of May 12, 1991 No. 1023-XII;
- Law of Ukraine "On information for consumers on food" of December 06, 2018 No 2639-VIII;
- Law of Ukraine "On baby food" of September 14, 2006 No 142-V;
- Law of Ukraine "On ensuring sanitary and epidemic well-being of the population" of February 24, 1994 No 4004-XII;
- Law of Ukraine "On withdrawal from circulation, processing, disposal, destruction or further use of low quality and dangerous products " of January 14, 2000 No 1393-XIV;
- Law of Ukraine "On state control of compliance with the law on food, feed, animal by-products, animal health and welfare" of May 18, 2017 No 2042-VIII;
- Law of Ukraine "On protection of environment" of June 25, 1991 No 1264-XII;
- Law of Ukraine "On environmental impact assessment" of May 23, 2017 No 2059-VIII;
- Law of Ukraine "On advertising" of July 03, 1996 No 270/96-BP;
- Law of Ukraine "On veterinary medicine" of June 25, 1992 No 2498-XII;
- Law of Ukraine "On drinking water, drinking water supply and drainage" of January 10, 2002 No 2918-III;
- Law of Ukraine "On milk and dairy products" of June 24, 2004 No 1870-IV;
- Law of Ukraine "On protection of the population against infectious diseases" of April 06, 2000 No 1645-III;
- Law of Ukraine "On the National program of toxic waste handling" of September 14, 2000 No 1947-III;
- Law of Ukraine "On the Fundamental principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030" of February 28, 2019 No 2697-VIII;
- Law of Ukraine "On accession of Ukraine to the Regional convention on pan-euro-mediterranean preferential rules of origin" of November 08, 2017 No 2187-VIII;
- Standards of threshold masses of dangerous substances for identification of high danger objects, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 11, 2002 No 956;
- The Procedure for identification and accounting of high risk objects, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 11, 2002 No 956;
- Criteria for the prohibition or severe restriction of the use of certain hazardous chemicals, including pesticides, on the indicators of their danger to human health and the environment, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 11, 2010 No 391;
- The Procedure for classification of food products into the category of food products of special dietary consumption, functional food products and dietary supplements, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 26, 2006 No 1023;
- The Procedure for carrying out the state sanitary-epidemiological examination, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of October 09, 2000 No 247;
- State sanitary standards and rules "Hygienic requirements for drinking water intended for human consumption" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of May 12, 2010 No 400;
- State standard of Ukraine ДСТУ 4173-2003. Water quality. Determination of acute lethal toxicity to Daphnia magna Straus and Ceriodaphnia affinis Lilljeborg (Cladocera, Crustacea) (ISO 6341: 1996, MOD);
- Hygienic requirements for dietary supplements, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of December 19, 2013 No 1114;
- List of values of hygienic standards and regulations for the safe use of chemicals, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of April 17, 2013 No 10;
- List of values of hygienic standards and regulations for the safe use of chemicals, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of April 17, 2013 No 12;
- List of particularly hazardous chemicals, the production of which is subject to licensing, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 17, 1998 No 1287;
- List of activities related to nature protection measures, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of 17.09.1996 No 1147;
- Norms of time for employees of state veterinary medicine establishments to carry out laboratory and diagnostic examinations, approved by the Order of the State Committee of Veterinary Medicine of Ukraine from November 26, 2010 No 52;
- Medico-biological requirements and sanitary standards of quality of food raw materials and food products, approved by the Ministry of Health of the USSR of August 01, 1989 No 5061-89;
- Supplement to the Medico-biological requirements and sanitary standards of quality of food raw materials and food products of August 01, 1989 No 5061-89? approved by the Ministry of Health of the USSR of November 19, 1991 No 122-12/805;
- The list of reference methods of sampling and their research (tests) to be used in arbitration studies of objects of sanitary measures, approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine from October 19, 2015. No 397;
- Regulation on state sanitary and epidemiological supervision, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 22, 1999 No 1109;
- Regulation on the state environmental monitoring system, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 30, 1998, No 391;
- The order of issue of the operating permit for the capacities (objects) for production, processing or sale of food products, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of May 12, 2007 No 712;
- Procedure for removal, utilization and disposal of unusable agricultural raw materials and food products, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 28, 1995 No 1065;
- Regulation on data sets to be disclosed in the form of open data, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 21, 2015 No 835;
- Regulation on public environmental inspectors, approved by the Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine of February 27, 2002 No 88;
- Regulation on the State department of veterinary medicine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 17, 1997 No 1277;
- The procedure of examination of registration materials for medicinal products submitted for state registration (re-registration), as well as examination of materials on amendments to registration materials during the validity of the registration certificate, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of August 26, 2005 No. 426;
- Interstate Standard ГОСТ 30178-96 "Raw materials and food products. Atomic absorption method for determination of toxic elements";
- State standard of Ukraine ДСТУ 7670: 2014 "Raw materials and food products. Sample preparation. Mineralization to determine the content of toxic elements";
- Interstate Standard ГОСТ 12.1.007-76 "Occupational Safety Standards System. Hazardous substances. Classification and general safety requirements";
- Interstate Standard ГОСТ 12.1.005-88 "Occupational Safety Standards System. General hygiene requirements for working area air";
- Order of the State Enterprise "Ukrainian Research and Training Center for Problems of Standardization, Certification and Quality" "On adoption of normative documents of Ukraine, harmonized with international and European normative documents, national standards of Ukraine, repeal of normative documents of Ukraine and interstate standards in Ukraine" of June 22, 2015 No 61;
- State sanitary rules and regulations for the enterprises producing malt, beer and non-alcoholic beverages, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of December 11, 2007 No 811;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.017-2001 "Canned meat. Stewed beef, pork stewed for export. Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of February 05, 2002 No 33;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.019-2002 "The frozen meat and offal blocks. General Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of June 20, 2002 No 166;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.020-2002 "Semi-finished meats. Forcemeat. Specifications", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of October 9, 2002 No 327;
- Industry standard of Ukraine ГСТУ 46.048-2003 "Semi-finished protein. General Specifications ", approved by the Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine of August 29, 2003 No 299;
- Instruction on the procedure of sanitary and technical control of canned food at production enterprises, wholesale bases, retail trade and catering establishments, approved by the Resolution of the Chief State Sanitary Doctor of Ukraine of November 07, 2001 No 140;
- Methodological recommendations on the Program of production control over compliance with the requirements of production, storage and transportation of raw milk, approved by the Resolution of the Chief State Inspector of Veterinary Medicine of Ukraine of September 27, 2012 No. 147;
- Other national and industry standards of Ukraine, which contain detailed technical requirements for the quality of a particular product, requirements for its safety, transportation, storage, control methods, etc. (it is necessary to specify a specific product to find the appropriate standard).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правове регулювання поводження з радіонуклідами в Україні

Октябрь 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Правове регулювання поводження з радіонуклідами в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998р. N 15/98-ВР;
- Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р. N 39/95-ВР;
- Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000р. N 1370-XIV;
- Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. N 796-XII;
- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII;
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII;
- Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995р. N 255/95-ВР;
- Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991р. N 791а-XII;
- Порядок видачі дозволу на здійснення міжнародних перевезень радіоактивних матеріалів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1196;
- Порядок звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю у рамках практичної діяльності, затверджений наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 01.07.2010 N 84;
- Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. N 86;
- Правила ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006), затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30 серпня 2006 р. N 132;
- Державні гігієнічні нормативи "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року N 62;
- Норми радіаційної безпеки України. Доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 р. N 116;
- Наказ Міністерства охорони здоровʹя України "Про затвердження Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)" від 19.08.1997р. N 255 ;
- Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 р. N 54;
- Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді" (ДР-97), затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 серпня 1997 р. N 255;
- Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 травня 2006 р. N 256;
- Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що використовується для виготовлення лікарських засобів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 травня 2008 р. N 240;
- Методичні вказівки "Відбір проб, первинна обробка та визначення вмісту 90Sr та 137Cs в харчових продуктах", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.2008 р. N 446;
- Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність по використанню яких звільняється від ліцензування, затверджений наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 03.12.2013 N 138;
- Порядок державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. N 1718;
- Правила виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках, затверджені накаомз Міністерства охорони здоров'я України від 17.10.2012 N 812;
- Положення з радіаційного контролю картонно-паперової продукції, затверджене наказом Державної акціонерної компанії "Укрресурси" від 04.10.1995 р. N 81;
- Ветеринарно-санітарні правила для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин, затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14 січня 2004 р. N 4;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- ДСТУ ISO 18589-1:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 1. Загальні настанови та визначення (ISO 18589-1:2005, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-2:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 2. Настанови щодо вибору стратегії відбирання проб, відбирання та попереднього обробляння проб (ISO 18589-2:2007, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-4:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 4. Вимірювання ізотопів плутонію (плутонію 238 та плутонію 239+240) методом альфа-спектрометрії (ISO 18589-4:2009, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-5:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 5. Вимірювання стронцію 90 (ISO 18589-5:2009, IDT);
- ДСТУ ISO 18589-6:2015 Вимірювання радіоактивності у довкіллі. Ґрунт. Частина 6. Вимірювання сумарної активності альфа-випромінювання та сумарної активності бета-випромінювання (ISO 18589-6:2009, IDT).

1.2. Окремі положення про визначення вмісту радіонуклідів та їх небезпечності
Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998р. N 15/98-ВР визначає ефективну дозу опромінення як розрахункову дозу опромінення людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і тканин людини на стан її здоров'я у цілому. Опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання, яке може бути зовнішнім опроміненням внаслідок практичної діяльності від джерел іонізуючого випромінювання поза тілом людини або внутрішнім опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання, які знаходяться всередині тіла людини. Опромінення населення - опромінення, якого зазнає (зазнала) людина від ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, за винятком професійного і медичного опромінення та опромінення, зумовленого місцевим природним радіаційним фоном. Основна дозова межа опромінення - максимально допустимий рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини, встановлений цим Законом, перевищення якого вимагає застосування заходів захисту людини. Практична діяльність - діяльність людини, під час здійснення якої запроваджуються додаткові джерела випромінювання, або додаткові шляхи опромінення, чи збільшується кількість людей, які підпадають під вплив опромінення, внаслідок якої збільшуються величини опромінення, його ймовірність або кількість опромінених людей. Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання. Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта* ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, зобов'язані: здійснювати систематичний контроль за радіаційним станом робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захисних зонах та зонах спостережень, а також за викидами і скидами радіоактивних речовин; розробляти обгрунтування додержання норм радіаційної безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і речовин, технологічних процесів і виробництв; планувати і проводити заходи щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромінення персоналу; організовувати проведення періодичних медичних оглядів персоналу; регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого випромінювання на робочих місцях та значення отриманих ним доз опромінення; своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створюють загрозу для безпеки людини; забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. Стаття 15 даного Закону регулює забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах. Відповідно до статті 16 цього Закону, Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в установленому порядку норм. Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення надається особам, які проживають або тимчасово перебувають на території України, у випадках: опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності; помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при медичному втручанні ; вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів харчування та питної води; радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання. Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення встановленої цим Законом допустимої межі опромінення. Підставою для виплати компенсації особам за перевищення річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним (міським) дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи. Порядок надання компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб (стаття 20 Закону). Виплати компенсації за перевищення річної основної дозової межі та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, забезпечуються за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, в результаті практичної діяльності яких сталося перевищення.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р. N 39/95-ВР містить визначення, зокрема, понять: джерело іонізуючого випромінювання, радіаційна безпека, радіаційний захист, радіоактивні матеріали. Джерело іонізуючого випромінювання - фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Радіаційна безпека - це дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки. Радіаційний захист - сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки. Радіоактивні матеріали - джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи. Дотримання норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки є обов'язковим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії.
Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000р. N 1370-XIV відносить до радіоактивних матеріалів будь-які матеріали, що містять радіонукліди, в яких питома активність, а також сумарна активність у разі їх перевезення перевищують межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. Законом передбачено ліцензування окремих видів діяльності, а також видача сертифікатів про затвердження у разі перевезення радіоактивних матеріалів, державна реєстрація джерел іонізуючого випромінювання, видача дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. N 796-XII передбачає, що придатними для реалізації та споживання вважаються продукти харчування та сільськогосподарська продукція, в яких вміст радіонуклідів не перевищує затверджених допустимих рівнів. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та сільськогосподарській продукції затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Продукція, вироблена в зонах радіоактивного забруднення, повинна мати сертифікат відповідності затвердженим допустимим рівням вмісту радіонуклідів, в якому зазначаються відомості про місце виробництва продукції, вміст радіонуклідів, відповідального виробника цієї продукції і контролера, який перевірив її на вміст радіонуклідів. Виробництво та реалізація продукції, радіоактивна забрудненість якої перевищує допустимі рівні вмісту радіонуклідів, за винятком продукції науково-виробничого та дослідного характеру, забороняються. У разі неможливості використання та переробки продукції, забрудненої радіонуклідами понад затверджені допустимі рівні, вона підлягає вилученню та знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відшкодуванням пов'язаних із цим витрат виробниками забрудненої продукції. Кабінет Міністрів України забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки. Органи громадського контролю можуть перевіряти достовірність зазначеної інформації.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII містить норму, згідно з якою підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII передбачає, що підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки. Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів. Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов'язковому розслідуванню за участю посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
Державні гігієнічні нормативи "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року N 62, є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятних рівнів опромінення людини. Встановлює принципи виправданості, неперевищення та оптимізації в практичній діяльності, що супроводжується опроміненням людей.Встановлює 4 групи регламентів, 3 категорії населення, які зазнають опромінення. Радіаційно-гігієнічні регламенти першої групи (стосуються опромінення населення на прийнятному для індивідууму та суспільства рівні) встановлюють числові значення лімітів доз опромінення на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гаратнують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому. Встановлені ліміти річної ефективної дози та ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин. Обмежння опромінення населення здійснюється шляхом регламентації та контролю, зокрема, вмісту радіонуклідів в окремих обʹєктах навколишнього середовища (воді, продуктах харчування, повітрі та ін.). Встановлено рівні обовʹязкових дій залежно від: ефективної питомої активності природних радіонуклідів у будівельних матеріалах та мінеральній будівельній сировині; активності природних радіонуклідів у воді джерел господарського та питного водопостачання; ефективної питомої активності природних радіонуклідів у мінеральних добривах; ефективної питомої активності природних радіонуклідів у виробах з порцеляни, фаянсу, скла та глини; Ефективна питома активність природних радіонуклідів у мінеральних барвниках та глазурі. Практична діяльність та(або) джерела іонізуючого випромінювання в рамках практичної діяльності можуть бути повністю або частково звільнені від регулюючого контролю. Звільнення здійснюється регулюючими органами, якщо виконуються критерії звільнення, наведені в даних Гігієнічних нормативах, або якщо джерела відповідають тим рівням звільнення, які визначені регулюючими органами на основі згаданих критеріїв звільнення. Встановлено значення допустимих рівнів радіонуклідів та пояснення методики їх розрахунку (величини допустимих надходжень через органи дихання, органи травлення, допустимих концентрацій у питній воді, надходження радіонуклідів з питною водою та продуктами харчування).
Наказ Міністерства охорони здоровʹя України "Про затвердження Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Cs-137 і Sr-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)" від 19.08.1997р. N 255 містить формулу розрахунку та конкретні значення допустимих рівнів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді.
Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 р. N 54, поширюється на всі види виробничої діяльності, а також на всі ситуації втручання, в умовах яких відбувається чи може відбуватися опромінення людини на виробництві та/або в побуті будь-якими джерелами природного та/або штучного походження (крім тих, що згідно з пунктом 1.11 виключено зі сфери дії Правил). Правила містять багато визначень понять (в тому числі поняття радіонукліду), формул розрахунку окремих показників, порядок розгляду заяв юридичних та фізичних осіб про намір здійснювати практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання, порядок видачі санітарного паспорта, порядок здійснення санітарного нагляду, радіаційного контролю та радіаційного моніторингу. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, несе відповідальність згідно із чинним законодавством за підготовку та здійснення технічних і організаційних заходів, необхідних для забезпечення встановлених санітарним законодавством вимог і регламентів радіаційної безпеки, у зв'язку з функціонуванням того джерела, для якого отриманий Санітарний паспорт. Будь-яка фізична чи юридична особа, що отримала Санітарний паспорт, зобов'язана повідомляти заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України про свій намір унести зміни до будь-якої практичної діяльності, включаючи зміну типів джерел, зазначених в Санітарному паспорті, у всіх випадках, навіть коли передбачається, що ці зміни не змінюють рівень радіаційного захисту і безпеки. Внесення подібних змін дозволяється тільки після відповідного письмового дозволу установ державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Основою контролю стану радіаційної безпеки в умовах практичної діяльності є дозиметричний контроль на підприємстві. На об'єктах, що не мають достатнього досвіду здійснення контролю та моніторингу та/або не мають необхідного обладнання та власних кваліфікованих спеціалістів для здійснення цих функцій, дозволяється виконання цих робіт силами залучених кваліфікованих спеціалістів та/або організацій, що мають достатню приладово-методичну базу для їх виконання та мають право на проведення цього виду діяльності.
Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 травня 2006 р. N 256, встановлюють гігієнічні нормативи вмісту 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді, а також вимоги з дотримання вказаних допустимих рівнів під час виготовлення, імпорту, експорту та обігу харчових продуктів. Нормативи обов'язкові для фізичних та юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з виготовленням, імпортом, експортом та обігом харчових продуктів, наданням послуг у сфері роздрібної торгівлі харчовими продуктами, у сфері гуртової торгівлі та ресторанного господарства, громадського харчування. Контроль за дотриманням Нормативів покладається на заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Нормативи містять визначення понять, референтні значення, допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді (включаючи напої) - в розрізі окремо по продуктах. Для визначення відповідності харчових продуктів критеріям радіаційної безпеки використовується показник відповідності, значення якого розраховується за результатами вимірювань питомих активностей 137Cs та 90Sr за встановленими даними нормативами формулами та правилами. Якщо харчовий продукт містить у собі різні компоненти, які можна віднести до різних класифікаційних груп (наприклад, борошняні вироби з начинкою, консерви м'ясо-рослинні і та ін.), РК проводиться за компонентами, які визначає орган, що здійснює контроль. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у концентраті, у розбавленому стані, повинні прирівнюватись до допустимих рівнів відповідних натуральних продуктів.
Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що використовується для виготовлення лікарських засобів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 травня 2008 р. N 240, поширюється на сушену лікарську рослинну сировину (субстанцію) для виробництва лікарських засобів, зареєстрованих у встановленому порядку. Норматив нормує питому активність 137Cs та 90Sr у рослинній лікарській сировині (субстанції), що заготовляється, переробляється, реалізується на території України або ввозиться в Україну для виробництва лікарських засобів, зареєстрованих у встановленому порядку. Містить таблицю з назвами лікарської рослинної сировини (субстанції) та показниками гранично допустимого вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr.
Методичні вказівки "Відбір проб, первинна обробка та визначення вмісту 90Sr та 137Cs в харчових продуктах", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.2008 р. N 446, містять визначення активності радіонукліда, коефіцієнту концентрування, ліміту річної (чи еквівалентної) дози та ін. Відповідно до вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не повинен перевищувати затверджених в установленому порядку допустимих рівнів. Радіаційний контроль харчових продуктів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання", а також Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 N 247. Дані Методичні вказівки встановлюють порядок відбору проб різних видів продуктів харчування та порядок вимірювання активності радіонуклідів. Додаток 4 до даних Методичних вказівок регулює порядок визначення радіаційної безпеки харчових продуктів (показник відповідності та його похибка розраховуються за результатами вимірів питомої активності радіонуклідів 137Cs та 90Sr у харчовому продукті за певною формулою).

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правове регулювання поводження з токсичними елементами в Україні

Октябрь 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Правове регулювання використання токсичних елементів в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 року N 771/97-ВР;
- Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. N 1023-XII;
- Закон України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 06.12.2018р. N 2639-VIII;
- Закон України "Про дитяче харчування" від 14.09.2006р. N 142-V;
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII;
- Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 року N 1393-XIV;
- Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII;
- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII;
- Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017р. N 2059-VIII;
- Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996р. N 270/96-ВР;
- Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992р. N 2498-XII;
- Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10.01.2002р. N 2918-III;
- Закон України "Про молоко та молочні продукти" від 24.06.2004р. N 1870-IV;
- Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000р. N 1645-III;
- Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 року N 1947-III;
- Закон України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" від 28.02.2019р. N 2697-VIII;
- Закон України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017р. N 2187-VIII;
- Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 956;
- Порядок ідентифікації та обліку обʹєктів підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07. 2002 р. N 956;
- Критерії заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їх небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2010 N 391;
- Порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.072006р. N 1023;
- Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 р. N 247;
- Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 N 400;
- ДСТУ 4173-2003. Якість води. Визначання гострої летальної токсичності на Daphnia magna Straus та Ceriodaphnia affinis Lilljeborg (Cladocera, Crustacea) (ISO 6341:1996, MOD);
- Гігієнічні вимоги до дієтичних добавок, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.2013 N 1114;
- Перелік значень гігієнічних нормативів і регламентів безпечного використання хімічних речовин, затверджений Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 17.04.2013 N 10;
- Перелік значень гігієнічних нормативів і регламентів безпечного використання хімічних речовин, затверджений Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 17.04.2013 N 12;
- Перелік особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво яких підлягає ліцензуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. N 1287;
- Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. N 1147;
- Норми часу для працівників державних установ ветеринарної медицини на проведення лабораторно-діагностичних досліджень, затверджені наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 26.11. 2010 N 52;
- Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені Міністерством охорони здоровʹя СРСР 01.08.1989р. N 5061-89;
- Додаток до Медико-біологічних вимог і санітарних норм якості продовольчої сировини та харчових продуктів від 01.08.1989р. N 5061-89, затверджений Міністерством охорони здоровʹя СРСР 19 листопада 1991 г. N 122-12/805;
- Перелік референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях об'єктів санітарних заходів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.10.2015р. N 397;
- Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. N 1109;
- Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. N 391;
- Порядок видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. N 712;
- Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1995 р. N 1065;
- Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. N 835;
- Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2002 р. N 88;
- Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. N 1277;
- Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засобі, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 року N 426;
- Міждержавний стандарт ГОСТ 30178-96 "Сировина і продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначення токсичних елементів";
- Державний стандарт України ДСТУ 7670:2014 "Сировина і продукти харчові. Готування проб. Мінералізація для визначання вмісту токсичних елементів";
- Міждержавний стандарт ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартів безпеки праці (ССБП). Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки";
- Міждержавний стандарт ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони";
- Наказ Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості "Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні" від 22.06.2015 року N 61;
- Державні санітарні норми і правила для підприємств, що виробляють солод, пиво та безалкогольні напої, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 грудня 2007 р. N 811;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.017-2001 "Консерви м'ясні. Яловичина тушкована, свинина тушкована, що постачаються на експорт. Технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 05 лютого 2002 р. N 33;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.019-2002 "Блоки із м'яса та субпродуктів заморожені. Загальні технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2002 р. N 166;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.020-2002 "Напівфабрикати м'ясні. Фарш. Технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 09 жовтня 2002 р. N 327;
- Галузевий стандарт України ГСТУ 46.048-2003 "Напівфабрикат протеїновий. Загальні технічні умови", затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 29 серпня 2003 р. N 299;
- Інструкція про порядок санітарно-технічного контролю консервів на виробничих підприємствах, оптових базах, в роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування, затверджена постановою Головного державного санітарного лікаря України від 07 листопада 2001 р. N 140;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- Інші державні та галузеві стандарти України, які містять детальні технічні вимоги до якості конкретного продукту, вимоги до його безпеки, транспортування, зберігання, методи контролю тощо (необхідно вказати конкретний продукт для пошуку відповідного стандарту).

1.2. Основні законодавчі положення щодо токсичних елементів в Україні
Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР дає визначення, зокрема, понять безпечного харчового продукту, виробництва, гігієнічних вимог, забруднення та ін. Пункт 24) частини 1 статті 1 даного Закону встановлює, забруднюючою речовиною є будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до харчового продукту і становить загрозу безпечності харчового продукту. Максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) - максимально допустимий вміст у харчових продуктах певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і їх залишки, включаючи похідні такої речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми. Максимально допустимий рівень - максимальний допустимий вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті, який є допустимим для такого продукту. Небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини. Під час встановлення небезпечності харчового продукту враховуються: звичайні умови використання харчового продукту споживачем, кожна стадія його виробництва, переробки та обігу; інформація про харчовий продукт, надана споживачеві, зокрема шляхом зазначення у маркуванні, та інша загальнодоступна споживачеві інформація про уникнення негативних для здоров'я наслідків, пов'язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів. Під час встановлення шкідливості харчового продукту для здоров'я враховуються: можливий короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров'я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління; можливий накопичувальний ефект токсичності; особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів. Оператори ринку, зокрема, зобовʹязані: забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу; розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, під час виробництва та обігу харчових продуктів; забезпечувати простежуваність; вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив для здоров'я людини.
Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. N 1023-XII містить визначення безпеки продукції - це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Терміни "харчовий продукт", "непридатний харчовий продукт" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції. Продукція, щодо якої нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, встановлені вимоги стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, повинна вводитися в обіг та реалізовуватися з додержанням зазначених вимог. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; правила та умови ефективного і безпечного використання продукції ; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; Виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цього Закону застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесною підприємницькою практикою, зокрема, вважається будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, в тому числі: стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 06.12.2018р. N 2639-VIII передбачає, що інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема, щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення). Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов'язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону. Оператори ринку харчових продуктів, які не є відповідальними за інформацію про харчовий продукт, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов'язані забезпечити, щоб інформація про нефасовані харчові продукти, призначені для кінцевого споживача або для постачання закладам громадського харчування, була передана операторам ринку харчових продуктів, які їх отримують, щоб забезпечити надання кінцевому споживачеві обов'язкової інформації про харчові продукти. Для фасованих харчових продуктів обов'язковою для надання є, зокрема, така інформація: будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку N 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку N 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом. Додаток 1 до Закону містить перелік речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО". Додатково до інформації, зазначеної у частині першій статті 6 цього Закону, надається інформація про окремі типи або категорії харчових продуктів, наведена у додатку N 2 до цього Закону. Додаток 2 містить перелік харчових продуктів, інформація про які повинна містити додаткові дані (зокрема: харчові продукти, запаковані в середовищі певних газів; харчові продукти, що містять підсолоджувачі; харчові продукти, що містять гліциризинову кислоту або амонієву сіль гліциризинової кислоти; Напої з високим вмістом кофеїну або харчові продукти із додаванням кофеїну; харчові продукти з добавками фітостеролів, ефірів фітостеролів, фітостанолів та ефірів фітостанолів; Заморожене м'ясо, заморожені м'ясні напівфабрикати та заморожені неперероблені рибопродукти). Перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту. Перелік інгредієнтів наводиться під заголовком, що складається з або включає в себе слово "склад" або "інгредієнти".
Закон України "Про дитяче харчування" від 14.09.2006р. N 142-V забороняє використання у виробництві дитячого харчування забороняється сировини, що містить гормональні препарати, антибіотики, залишки важких металів, пестицидів, радіонуклідів та інших небезпечних речовин, наявність яких не допускається державними санітарними нормами або вміст яких перевищує максимально допустимі рівні залишків у дитячому харчуванні. У виробництві дитячого харчування застосовується сировина, яка виробляється переважно у спеціальних сировинних зонах. Застосування пестицидів та агрохімікатів у спеціальній сировинній зоні провадиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає обов'язковим параметрам безпечності, затвердженим відповідно до закону.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. N 4004-XII визначає санітарний захід безпечності харчових продуктів як застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема: обов'язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів. Підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема: за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції; на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства. Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини. Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я за узгодженням з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації. Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів. Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію. Державній санітарно- епідеміологічній експертизі підлягають, зокрема: продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо. Продукція, на яку в державних стандартах та в інших нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя населення, підлягає обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення. Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України. У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров'я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні. Продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм. Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов'язані дотримувати санітарних норм. Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту; тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей; обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності певних сіб; вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством; заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ. За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби передбачена адміністративна та фінансова відповідальність (стаття 46 даного Закону). Діяння проти здоров'я населення, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом (стаття 49 Закону).
Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 року N 1393-XIV встановлює, що до неякісної та небезпечної продукції відноситься: продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей; продукція, яка не відповідає обов'язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля; продукція, якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається; продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися; продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився; продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції. Власник продукції зобов'язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом. Закон встановлює також повноваження різних органів державної влади України у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. N 1264-XII встановлює обовʹязок підприємств, установ, організацій та громадян додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні доповнення до нього визначаються в установленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Створення нових штаммів мікроорганізмів та біологічно активних речовин здійснюється за наявності оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. При створенні зазначених організмів і речовин повинні розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки.
Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017р. N 2059-VIII відносить виробництво та утилізацію токсичних хімічних речовин до другої категорії видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають обовʹязковій оцінці впливу на довкілля.
Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996р. N 270/96-ВР забороняє рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії.
Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 956, встановлюють значення показників (порогові маси) тих чи інших категорій речовин (зокрема, високотоксичних та токсичних речовин) для віднесення їх до обʹєктів підвищеної небезпеки. До високотоксичних відносяться речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1 класу небезпеки, а до токсичних - речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 2 класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007-76 і 12.1.005-88 та переліками граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, затвердженими Міністерством охорони здоровʹя України. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок ідентифікації та обліку обʹєктів підвищеної небезпеки.
Критерії заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їх небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2010 N 391, розроблені відповідно до вимог Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (додатки I, II, IV), а також Регламенту ЄС від 18.12.2006 N 1907/2006 "Про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH)", з метою охорони здоров'я людини та навколишнього природного середовища, створення переліку окремих хімічних речовин, які підпадають під процедуру одержання попередньої обґрунтованої згоди при експорті, імпорті та транзиті їх через територію України. Заборонена хімічна речовина - це хімічна речовина, всі види застосування якої в межах однієї або декількох категорій були заборонені регламентаційною постановою з метою охорони здоров'я людини або навколишнього середовища. Особливо небезпечна пестицидна сполука - це хімічна речовина, отримана для використання в якості пестициду, яка викликає серйозні наслідки для здоров'я людини або навколишнього середовища, що стають очевидними протягом короткого періоду часу після її одноразового або багаторазового використання. Суворо обмежена хімічна речовина - хімічна речовина, фактично будь-яке використання якої в межах однієї або декількох категорій було заборонене регламентаційною постановою з метою охорони здоров'я людини або навколишнього середовища, але по відношенню до якої окремі конкретні види застосування дозволені. Під дію Критеріїв підпадають окремі небезпечні хімічні речовини або складові суміші чи препарату, що імпортуються, експортуються та виробляються промисловістю, у тому числі пестициди. При прийнятті рішення щодо заборони чи суворого обмеження виробництва, експорту, імпорту та використання окремих хімічних речовин застосовується система показників та критеріїв: фізико-хімічних, гігієнічних, екологічних, еколого-гігієнічних, клініко-гігієнічних, токсикологічних, хіміко-технологічних (виробничих) та соціально-економічних. Підставами для включення до переліку заборонених або суворо обмежених для використання небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, які підпадають під дію процедури попередньої обґрунтованої згоди, передбаченої Роттердамською конвенцією, є: визначення речовини як такої, що підпадає під дію будь-якого показника чи критерію (пункти 2.1 - 2.8 Критеріїв); формування пріоритетного переліку речовин, що відповідають не менше ніж двом групам показників та критеріїв (пункти 2.1 - 2.8 Критеріїв); віднесення речовин до переліку особливо небезпечних сполук (речовин).
Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 N 400, встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення. Не поширюються на води мінеральні лікувальні, лікувально-столові, природні столові та води, призначені для спеціального дієтичного споживання, спеціально перероблені або розроблені для забезпечення задоволення дієтичних потреб дітей грудного та раннього віку. Містять терміни та визначення (в т.ч. поняття класу небезпечності речовини (І, ІІ, ІІІ, ІV), радіаційних показників), гігієнічні нормативи у вигляді таблиці, формули для визначення індексу токсичності питної води. Індекс токсичності питної води, яка не містить неідентифікованих компонентів, не повинен перевищувати 50 % незалежно від використовуваних тест-об'єктів. В таблиці санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води містяться також і нормативи вмісту пестицидів у питній воді. Виробництво питної води здійснюється за нормативно-технічним документом та відповідно до технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води, що пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та отримали позитивний висновок. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти, флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері. Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.
Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992р. N 2498-XII містить в статті 1 визначення забруднюючої речовини - це будь-яка біологічна речовина, зокрема мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина (пестициди, токсини), залишки ветеринарних препаратів, у тому числі гормонів, заспокійливих і тиреостатичних речовин, антибіотиків, солі неорганічних речовин, радіоактивні речовини і продукти їх розпаду або інші речовини, що перевищують максимальну межу залишків, встановлену міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями, і можуть бути небезпечними для здоров'я тварин та людей.
Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені Міністерством охорони здоровʹя СРСР 01.08.1989р. N 5061-89, містять максимально допустимі рівні показників токсичних елементів у різних групах продуктів харчування, а також мікробіологічні показники та їх допустимі рівні.
Перелік референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях об'єктів санітарних заходів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.10.2015р. N 397, містить різні методи визначення токсичних елементів у продуктах харчування.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Довідка стосовно правового регулювання поводження з пестицидами та агрохімікатами в Україні

Октябрь 25, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Законодавче регулювання використання пестицидів та агрохімікатів в Україні
1.1. Перелік нормативно-правових актів
- Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995р. N 86/95-ВР та Додаток до нього (Перелік агрохімікатів, дозволених для ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації);
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 року N 771/97-ВР;
- Закон України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" від 10.07.2018 року N 2496-VIII;
- Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII;
- Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001р. N 2894-III;
- Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. N 963-IV;
- Закон України "Про захист рослин" від 14.10.1998р. N 180-XIV;
- Закон України "Про приєднання України до Схеми сортової сертифікації насіння зернових культур, Схеми сортової сертифікації насіння кукурудзи та сорго Організації економічного співробітництва та розвитку" від 15.02.2011р.;
- Закон України "Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі" від 18.04.2007р. N 949-V;
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків вхідних продуктів, які дозволяється зберігати у виробничому підрозділі" від 09.12.2015р. N 1023;
- Постанова Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати" від 19.02.1996р. N 226;
- Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1195;
- Порядок ведення агрохімічного паспорта земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 N 536;
- Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджені Голова Укрдержхімкомісії 05.081997р. за погодженням з Заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки;
- Перелік технічних засобів застосування пестицидів та агрохімікатів зарубіжного виробництва, затверджений наказом Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леніда Погорілого при Міністерстві аграрної політики України від 26.01.2007р. N 21;
- Перелік кодів (позначень препаративних форм) для технічних продуктів і пестицидних препаратів міжнародної системи кодування, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.06.2011 N 187;
- Гігієнічні нормативи і регламенти безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2016 року N 55;
- "Державні санітарні правила і гігієнічні норми. 8. Гігієна і токсикологія пестицидів, полімерних та синтетичних матеріалів. 8.1. Пестициди і агрохімікати. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності. ДСП 8.8.1.2.002-98", затверджені постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 28 серпня 1998 р. N 2;
- Державні санітарні правила "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03 серпня 1998 р. N 1;
- Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96;
- Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1996 р. N 479;
- Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995р. N 881;
- Правила безпеки праці під час виконання авіаційно-хімічних робіт, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06.06.2008 р. N 129;
- Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р. N 354;
- Порядок проведення еколого-експертної оцінки матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. N 312;
- Порядок забезпечення органів, що здійснюють державний контроль за застосуванням пестицидів і агрохімікатів, стандартними зразками пестицидів і агрохімікатів, методиками визначення їх залишкових кількостей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. N 228;
- Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. N 746;
- Методи відбору зразків для визначення максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у продуктах рослинного та тваринного походження для цілей державного контролю, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.06.2018 року N 289;
- Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2), затверджений наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03.11.1998 р. N 16;
- Порядок надання дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 288 від 04.03.96;
- Обмеження по застосуванню пестицидів та строки виходу людей на оброблені пестицидами площі для проведення ручних та механізованих робіт по догляду за рослинами, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.032005 р. N 118 у вигляді Доповнення до Додатка 1 Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
- Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 679 від 26.06.96;
- Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. N 587;
- Методичні рекомендації щодо Програми виробничого контролю за дотриманням вимог виробництва, зберігання та транспортування сирого товарного молока, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.09.2012 N 147;
- ДСТУ 7782:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 1. Визначення вмісту трибенурон-метилу методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7783:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 2. Визначення вмісту фосфонометилгліцину методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7784:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 3. Визначення вмісту ацетохлору методом кількісної тонкошарової хроматографії;
- ДСТУ 7785:2015 Гербіциди. Визначення діючої речовини. Частина 4. Визначення вмісту 2,4-дихлорфеноксіоцтової кислоти методом високоефективної рідинної хроматографії.

1.2. Основні положення правового регулювання пестицидів та агрохімікатів
Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995р. N 86/95-ВР є основним документом, який регулює правовий статус та порядок поводження з пестицидами та агрохімікатами. Пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів - спеціальні машини, механізми та пристрої для обробки об'єктів пестицидами та внесення органічних і мінеральних добрив. Залишкові кількості - вміст діючої речовини пестицидів і агрохімікатів, їх похідні і продукти перетворення в живих системах (метаболіти) і у навколишньому природному середовищі. Пестициди і агрохімікати вітчизняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам: висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування; відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам. Забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов'язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються. Ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень, у науково обґрунтованих обсягах здійснюється відповідно до планів державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу - за дозволом, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вносить до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, видані дозволи або інформацію про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів в день видачі таких дозволів або реєстрації пестицидів і агрохімікатів. Органи доходів і зборів здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у вільний обіг на митній території України пестицидів і агрохімікатів, на підставі Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації згідно з додатком до цього Закону, а також відповідних дозволів або інформації про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України. Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років. Державні випробування пестицидів і агрохімікатів проводяться у два етапи: польові і виробничі. Метою польових випробувань є встановлення або підтвердження біологічної ефективності нових пестицидів і агрохімікатів порівняно з тими, що застосовуються, розроблення тимчасових регламентів їх застосування та поглиблене вивчення препаративних форм. Сільськогосподарська продукція, отримана в результаті проведення польових випробувань пестицидів і агрохімікатів з новою діючою речовиною, підлягає знищенню з додержанням вимог санітарних правил щодо безпеки для здоров'я людини та охорони навколишнього природного середовища. Виробничі випробування проводяться з метою підтвердження біологічної ефективності пестицидів і агрохімікатів у різних зонах України, уточнення та обґрунтування регламентів і способів їх застосування, санітарно-гігієнічних і екологічних нормативів, розроблення та модифікації методик визначення залишкових кількостей цих пестицидів і агрохімікатів та їх небезпечних метаболітів. Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів. Обов'язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та позитивну еколого-експертну оцінку матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів та агрохімікатів, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі. У разі державної реєстрації пестицидів чи агрохімікатів в Україні забороняється протягом десяти років з дати такої реєстрації використовувати інформацію, що міститься в документації (досьє) щодо безпечного застосування цих пестицидів, агрохімікатів, без дозволу суб'єкта господарювання, за зверненням якого здійснено реєстрацію. Пестициди і агрохімікати реєструються терміном до десяти років. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може встановити повну або тимчасову заборону на застосування пестицидів і агрохімікатів в разі надходження нових, раніше невідомих, даних про їх небезпеку. В окремих випадках, у зв'язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види діяльності з пестицидами і агрохімікатами. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання, регламенти їх застосування та щорічні доповнення до нього ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів є підставою для здійснення державного контролю шляхом запровадження санітарних заходів (процедур експертизи, інспектування та ухвалення) щодо наявності в харчових продуктах дозволеної центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, кількості залишків пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах, що реалізуються на ринку України. Серійне виробництво, закупівля та експлуатація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів дозволяється лише після їх державної реєстрації. Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів, що отримали позитивну оцінку за наслідками державних випробувань, заносяться до державного реєстру технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів. У разі зміни конструкції технічного засобу застосування пестицидів і агрохімікатів він підлягає обов'язковій перереєстрації. Ввезення громадянами на митну територію України зареєстрованих пестицидів і агрохімікатів дозволяється в обсягах, необхідних для власного використання. Екологічний ризик діяльності, пов'язаної з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному актами законодавства України. Кожна товарна одиниця пестицидів і агрохімікатів повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння. Розфасування пестицидів і агрохімікатів може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг. Пестициди і агрохімікати і пакування іноземного виробництва, що ввозяться на територію України, повинні супроводжуватися даними про технологію їх знешкодження та утилізацію. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України. Продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасованому вигляді та з обов'язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування. Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством. При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. На території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агрохімікатів обмежується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. У спеціальних сировинних зонах, призначених для вирощування продукції для дитячого і дієтичного харчування, пестициди і агрохімікати застосовуються за спеціальними технологіями, які забезпечують одержання продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування. Підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України. Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, пакування від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд та державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, в межах компетенції, передбаченої законами, мають право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, діяльність яких пов'язана з виробництвом, транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів і торгівлею ними, інші підконтрольні об'єкти з метою перевірки додержання законодавства про пестициди і агрохімікати і відбору зразків необхідних матеріалів для агрохімічних та інших аналізів і досліджень; припиняти роботи із застосуванням пестицидів і агрохімікатів в порядку, передбаченому законодавством; забороняти ввезення і торгівлю пестицидами і агрохімікатами, що не відповідають вимогам стандартів та інших документів з стандартизації, і використання води у разі забруднення їх залишками пестицидів і агрохімікатів у кількості, що перевищує встановлені нормативи; вимагати усунення від роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення; отримувати від центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій статистичні дані та іншу інформацію, необхідну для здійснення державного контролю у цій сфері; накладати адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про пестициди і агрохімікати, в порядку, передбаченому законодавством. Сільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів і агрохімікатів. Сільськогосподарська сировина, яка не може бути використана, підлягає вилученню, утилізації і знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідальність несуть особи, винні у: приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров'ю людини, а так само майну і навколишньому природному середовищу; недотриманні вимог стандартів, санітарних норм і правил та інших нормативних документів під час виробництва, транспортування, зберігання пестицидів, агрохімікатів і технічних засобів їх застосування (крім технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, на які поширюються вимоги та процедури технічного регламенту щодо безпеки машин); забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, кормів, харчових продуктів, грунту, води, повітря; порушенні регламентів та санітарних норм і правил транспортування, зберігання, торгівлі та застосування пестицидів і агрохімікатів; застосуванні пестицидів, агрохімікатів, технічних засобів, які не пройшли державних випробувань, реєстрації, перереєстрації; порушенні правил утилізації, знищення сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо вмісту пестицидів і агрохімікатів; невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і контроль; використанні завідомо фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів. Додатком до даного Закону встановлений Перелік агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації (із зазначенням кодів УКТ ЗЕД).
Закон України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" від 10.07.2018 року N 2496-VIII закріплює норму про заборону використання в процесі органічного виробництва: будь-якого неприродного або неконтрольованого впливу на геном сільськогосподарських рослин і тварин (у тому числі птиці та комах), промислових мікроорганізмів шляхом застосування для виробництва генетично модифікованих організмів та продуктів, що містять, складаються або вироблені із генетично модифікованих організмів, крім застосування ветеринарних лікарських засобів, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом; синтетичних речовин, у тому числі агрохімікатів, пестицидів, антибіотиків для превентивних цілей, гормональних препаратів, стимуляторів росту та підкорму тварин (у тому числі птиці та комах); методів електричної або іншої стимуляції для примушування, що завдає тваринам болю, застосування транквілізаторів; іонізуючого випромінювання; гідропонних методів; використання штучно виведених поліплоїдних тварин та рослин; речовин і технологічних методів виробництва, результати застосування яких можуть ввести споживача в оману щодо природи (походження) продукту; стимуляторів росту, гормонів або аналогічних речовин, крім застосування речовин, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом.
Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 18 травня 2017 року N 2042-VIII передбачає, що державний моніторинг проводиться з метою: визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин; розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів; визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами. Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних. Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган України має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання інформації, зокрема, про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок.
Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001р. N 2894-III передбачає, що під час застосування пестицидів і агрохімікатів повинні враховуватися вимоги цього Закону, законодавства про захист рослин, інших нормативно-правових актів щодо охорони тваринного світу і середовища існування тварин. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення запобігання захворюванню і загибелі тварин під час зберігання, транспортування та застосування пестицидів і агрохімікатів. З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню середовища їх існування обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, можуть визначати окремі території, на яких обмежується або забороняється застосування пестицидів і агрохімікатів.
Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. N 963-IV визначає забруднення земель як накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при проведенні моніторингу родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення належить, зокрема, забезпечення ведення балансу потреби і надходження пестицидів та агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення.
Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджені Голова Укрдержхімкомісії 05.081997р. за погодженням з Заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, містяь перелік таких заборонених пестицидів із зазначенням найменування препарату, назви діючої речовини або хімічної назви, причини прийнятого рішення.
Гігієнічні нормативи і регламенти безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2016 року N 55, встановлюють максимально допустимі рівні препаратів (із зазначенням діючої речовини) в продуктах харчування, допустиму добову дозу, гранично допустиму концентрацію у повітрі, воді, регламенти безпечного застосування.
"Державні санітарні правила і гігієнічні норми. 8. Гігієна і токсикологія пестицидів, полімерних та синтетичних матеріалів. 8.1. Пестициди і агрохімікати. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності. ДСП 8.8.1.2.002-98", затверджені постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 28 серпня 1998 р. N 2, запроваджують класифікацію пестицидів на чотири класи небезпечності: I - надзвичайно небезпечні, II - небезпечні, ІІІ - помірно небезпечні, ІV - малонебезпечні. Клас небезпечності встановлюється залежно від показників у таблиці: середньої смертельної дози при введенні в шлунок (окремо для твердих і рідких форм препаратів), середньої смертельної дози при нанесенні на шкіру, коефіцієнту можливого інгаляційного отруєння, подразнюючої дії, алергенності, мутагенності, канцерогенності, репродуктивної токсичності, стабільності у воді, стабільності у грунті, коефіцієнтів міграції та інших критеріїв, вказаних у таблиці. Дані Правила містять також рекомендації щодо застосування пестицидних препаратів різних класів небезпечності, визначення основних термінів, а також тлумачення окремо по кожному критерію небезпечності.
Державні санітарні правила "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" (ДCанПіН 8.8.1.2.001-98), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03 серпня 1998 р. N 1, поширюються на підприємства, установи і організації, приватні господарства та осіб, сфера діяльності яких пов'язана з пестицидами. На території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидних препаратів за винятком випадків, зазначених у Порядку надання дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 288 від 04.03.96). Державні випробування незареєстрованих у країні пестицидних препаратів проводяться відповідно до Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96). Щорічно до початку робіт із пестицидами плани їх використання різними підприємствами, установами та організаціями, складені з урахуванням прогнозу видового складу і поширеністю шкідливих комах, хвороб сільськогосподарських рослин, тварин і птиць, бур'янів, повинні бути погоджені санітарно-епідеміологічною службою. Використання пестицидів в окремих галузях народного господарства, у колективних та індивідуальних садах і городах, в охороні здоров'я та побуті, а також продаж їх населенню повинно здійснюватись тільки у відповідності з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, і доповненнями до нього. Вказані документи з визначенням науково обґрунтованих регламентів застосування (норм витрат, кратностей обробок, обмежень щодо способу, періоду обробок, строків останньої обробки до збирання урожаю) повинні бути погоджені Міністерством охорони здоров'я і є обов'язковими до дотримання на території країни. Пестициди підвищеної небезпеки застосовуються тільки за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я і Мінекобезпеки, їх перелік визначається Кабінетом Міністрів України. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування виробляється в спеціальних сировинних зонах. Їх правовий режим і порядок надання статусу визначається Порядком надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 679 від 26.06.96). Застосування пестицидів у спеціальних сировинних зонах забороняється.
Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.96, встановлює, що державні випробування препаратів проводяться в науково-дослідних установах та організаціях, акредитованих Міністерства екології та природних ресурсів України, при цьому токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження - за затвердженими методиками в установах, визначених Міністерством охорони здоровʹя України. Державні випробування препаратів з новою діючою речовиною проводяться протягом двох повних вегетаційних періодів. Дослідження нових препаратів, які не включалися до плану державних випробувань, але були проведені науково-дослідними установами, підприємствами і організаціями, зазначеними у пункті 2, є початком державних випробувань (за умови позитивних висновків зазначених науково-дослідних установ, підприємств і організацій). Якщо поданий на державні випробування препарат містить діючу речовину, яка входить до складу вже зареєстрованого препарату того ж призначення і для тієї ж групи культур, термін державних випробувань може бути скорочений до одного повного вегетаційного періоду. Для азотних добрив, які містять діючу речовину, яка входить до складу вже зареєстрованого препарату того ж призначення і для тієї ж групи культур, державні випробування можуть бути замінені на рецензійні звіти від установ, що входять до мережі державних випробувань препаратів, та документацію, надану заявником на препарат та діючу речовину. Державні випробування препаратів для закритого грунту, фумігації складських приміщень і запасів зерна, боротьби з мишовидними гризунами і побутовими комахами проводяться терміном до одного року. Установи, що входять до мережі державних випробувань препаратів, у разі потреби розробляють максимально допустимі рівні (МДР) у кормах, гранично допустимі рівні (ГДК) або орієнтовно допустимі рівні (ОДР) у воді водоймищ рибогосподарського призначення, ГДК у кормах для бджіл. Для включення препарату до плану державних випробувань субʹєкт господарювання подає до Міністерства екології та природних ресурсів України пакет документів згідно пункту 9 даного Порядку. Клопотання про включення препаратів до плану державних випробувань на поточний рік приймаються Мінприроди до 25 березня поточного року. Клопотання про включення азотних добрив до плану державних випробувань на поточний рік приймаються Мінприроди протягом року. Згідно з планом державних випробувань, планами наукових досліджень та договорами, укладеними заявником і виконавцем, Мінприроди надає дозволи на ввезення дослідних партій препаратів, де зазначаються їх науково обґрунтовані обсяги. Мінприроди надає дозволи на ввезення дослідних партій препаратів у десятиденний термін після подання заявником зазначених документів. Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, для яких розроблені регламенти застосування, включаючи гігієнічні нормативи і методи контролю за їх дотриманням. Державна реєстрація препаратів, що виготовляються на території України, проводиться після реєстрації діючої речовини у Комітеті з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоровʹя України. Перелік документів та матеріалів для державної реєстрації препарату встановлений пунктом 20 даного Порядку. Після державної реєстрації препарат вноситься до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів з видачею заявнику реєстраційного посвідчення. Якщо власник препарату, що має постійну реєстрацію, бажає зареєструвати препарат додатково під іншими торговими назвами, він має надати гарантійного листа щодо ідентичності складу та якості діючої речовини та відповідну заявку на реєстрацію. Такий препарат не потребує проведення державних випробувань та додаткових експертиз. Заявник препарату зобов'язаний інформувати Міністерство екології та природних ресурсів України про всі зміни в складі препарату та появу нових даних про його небезпечність.
Методи відбору зразків для визначення максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у продуктах рослинного та тваринного походження для цілей державного контролю, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.06.2018 року N 289, встановлюють процедури, за якими відбираються зразки продуктів тваринного та рослинного походження для лабораторних досліджень (випробувань) на вміст пестицидів. Продукти, які відповідають максимально допустимим рівням пестицидів, є токсикологічно безпечними. Під час відбору зразків необхідно вживати заходів з метою уникнення будь-якого впливу на: вміст максимально допустимих рівнів залишків пестицидів у харчових продуктах рослинного і тваринного походження та результати лабораторних досліджень (випробувань); репрезентативність об'єднаного зразка; безпечність харчових продуктів партій, від яких відбирають зразки.
Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2), затверджений наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03.11.1998 р. N 16, містить допустимі рівні токсичних елементів, пестицидів, радіонуклідів у різних групах продуктів.
Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. N 587, встановлюють, що основою виробництва органічної продукції є виключення з технологічного процесу її виробництва застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів і їх похідних та продуктів, вироблених з генетично модифікованих організмів, консервантів.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Висновок стосовно визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості

Январь 11, 2019 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Висновок
стосовно визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості

ЗМІСТ
1. Визначення поняття безнадійної дебіторської заборгованості........................................1
2. Списання дебіторської заборгованості згідно ПК України та наслідки її несписання при наявності підстав.........................................................................................................................2
3. Закінчення строку позовної давності як підстава для визнання дебіторської заборгованості безнадійною..............................................................................................................3
4. Строк виконання зобовʹязання та його вплив на початок перебігу строку позовної давності................................................................................................................................................4
5. Переривання перебігу позовної давності як самостійна підстава для відстрочення визнання дебіторської заборгованості безнадійною.......................................................................4
6. Строк виконання зобовʹязання з оплати за зовнішньоекономічним контрактом та валютний контроль.............................................................................................................................5
7. Вплив міжнародно-правових актів на визнання дебіторської заборгованості безнадійною........................................................................................................................................5
8. Рекомендації сторонам зовнішньоекономічного контракту для убезпечення від визнання дебіторської заборгованості безнадійною.......................................................................6

1. Визначення поняття безнадійної дебіторської заборгованості
Відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI (далі - ПК України), безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) виключено;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
В той же час, пункт 4 Положення (Стандарту ) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі - П(С)БО 10), затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 8 жовтня 1999 р. №237, наводить наступні визначення:
безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником (до нашого випадку не застосовується, оскільки боржник визнає борг і періодично здійснює оплати) або за якою минув строк позовної давності;
дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;
дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;
довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;
поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Виходячи з вищевикладеного, дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною (і, відповідно, розпочинати проведення заходів щодо її списання, в тому числі шляхом видання відповідного наказу по підприємству, проведенню інвентаризації, складенню акта про результати інвентаризації та ін.) лише за наявності хоча б однієї з підстав:
- впевненість в неповерненні дебіторської заборгованості боржником;
або
- закінчення строку позовної давності стосовно дебіторської заборогованості.

2. Списання дебіторської заборгованості згідно ПК України та наслідки її несписання при наявності підстав
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 ПК України.
Згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Кодексу).

Щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.04.2018р. №400 затверджено узагальнюючу консультацію. Зазначеною узагальнюючою консультацією визначено, що підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України не встановлено будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма ПК України не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з підпунктом "а"" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Списання такої заборгованості за рахунок створених резервів сумнівної заборгованості регулюється положеннями пункту 139.2 статті 139 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою з усіма наслідками, що виникають згідно податкового законодавства України при наданні (отриманні) безповоротної фінансової допомоги.

3. Закінчення строку позовної давності як підстава для визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Виходячи з вищенаведених визначень безнадійної дебіторської заборгованості згідно ПК України та П(С)БО 10, єдиною актуальною підставою для визнання дебіторської заборгованості безнадійною в нашому випадку може стати лише закінчення строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В той же час, позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (частина 2 статті 259 ЦК України).
Таким чином, ЦК України прямо дозволено сторонам на власний розсуд збільшувати строк позовної давності шляхом укладення договору про це в письмовій формі. Максимальне обмеження строку позовної давності, який може бути при цьому встановлений сторонами, не передбачене.
Збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін, відповідно, призведе до відстрочення моменту настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

4. Строк виконання зобовʹязання та його вплив на початок перебігу строку позовної давності
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина 5 статті 261 ЦК України).
Виходячи з вищевикладеного, збільшення сторонами в контракті строку виконання зобовʹязання (строку оплати за поставлений товар) призведе до відстрочення моменту початку перебігу строку позовної давності і, як наслідок, моменту настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

5. Переривання перебігу позовної давності як самостійна підстава для відстрочення визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 статті 264 ЦК України).
Діями, що свідчать про визнання особою її боргу, можуть бути, зокрема: надання кредиторові листів; підписання актів звірки із зазначенням суми боргу; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора про гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником (або за його згодою іншою особою) основного боргу та/або сум штрафних санкцій тощо. З дати вчинення боржником такої дії перебіг строку позовної давності почнеться заново, і, відповідно, відстрочиться момент настання підстави для визнання дебіторської заборгованості безнадійною і такою, що підлягає списанню.

6. Строк виконання зобовʹязання з оплати за зовнішньоекономічним контрактом та валютний контроль
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Згідно зі статтею 2 вищевказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Виходячи з вищевикладеного, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення оплати за поставлений товар, не підпадають від заходи валютного контролю, зазначені у Законі.

7. Вплив міжнародно-правових актів на визнання дебіторської заборгованості безнадійною
Питання міжнародної купівлі-продажу товарів регулюються, зокрема, Конвенцією Організації Обʹєднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року та Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (обидві Конвенції ратифіковані Україною).
Згідно зі статтею 63 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, продавець може встановлювати додатковий строк розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов'язань. Крім випадків, коли продавець одержав повідомлення від покупця про те, що він не здійснить виконання зобов'язань протягом встановленого таким чином строку, продавець не може протягом цього строку вдаватися до будь-яких заходів правового захисту від порушень договору.
Стаття 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів встановлює позовну давність тривалістю у 4 роки. Сторони вправі збільшити даний строк позовної давності, але в межах передбаченого статтею 23 цієї Конвенції загального обмеження строку позовної давності в 10 років. Тобто Конвенція встановлює обмеження, відповідно до якого сторони не вправі навіть за взаємною згодою встановлювати строк позовної давності більш тривалим ніж 10 років. Дане обмеження в нашому випадку не в інтересах сторін контракту, у звʹязку з чим доцільним є вжиття додаткових заходів для виключення дії даної Конвенції на взаємовідносини сторін за контрактом.
Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (частина 3 статті 3 Конвенції).
Виходячи з цього, з метою виключення дії передбачених Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів обмежень у тривалості строків позовної давності (4 роки та загальний 10 років) та з метою застосування до взаємовідносин сторін положень законодавства України про збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін, - в контракті (чи додатковій угоді до нього) доцільно прописати, що на взаємовідносини сторін за даним контрактом не поширюється дія Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, а сторони за взаємною згодою визначили, що застосовним правом є право України.

8. Рекомендації сторонам зовнішньоекономічного контракту для убезпечення від визнання дебіторської заборгованості безнадійною
З урахуванням вищевикладеного, уникненню ситуації застосування до дебіторської заборгованості ознаки безнадійності за критерієм закінчення строку позовної давності сприяло б вжиття сторонами зовнішньоекономічного контракту наступних превентивних заходів:
1.Наявність укладеної додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту, датованої незадовго після укладення контракту, про збільшення строку виконання зобовʹязання з оплати за поставлений товар виходячи з фактичних потреб та можливостей сторін (встановлення максимально тривалого строку оплати);
2. Передбачення у вищевказаній додатковій угоді застереження про непоширення дії Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів на взаємовідносини сторін за контрактом;
3. Передбачення у вищевказаній додатковій угоді положення про визначення сторонами в якості застосовного до взаємовідносин сторін за контрактом права - права України, та арбітражного застереження про передачу спору (в разі його виникнення) на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України згідно з Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;
4. Укладення окремого письмового договору до зовнішньоекономічного контракту про істотне збільшення сторонами строку позовної давності за вимогами, що випливають з контракту (в тому числі за вимогами щодо оплати за поставлений товар), шляхом зазначення, наприклад, 20-річного строку позовної давності;
5. Періодичне підписання сторонами актів звіряння взаємних розрахунків за контрактом із зазначенням суми боргу та включенням до таких актів фрази про визнання покупцем даного боргу в повному розмірі;
6. Періодичне направлення покупцем на імʹя продавця листів про визнання боргу із зазначенням суми та зобовʹязання здійснити оплату.

Даний висновок має характер приватної субʹєктивної думки щодо аналізу, трактування та застосування норм законодавства, носить рекомендаційний характер та не є спонуканням до дій або бездіяльності. Отримувач висновку чи будь-яка третя особа самостійно на власний ризик приймає рішення щодо використання чи не використання висновку в своїй діяльності. Отримувач висновку чи будь-яка третя особа самостійно несе повну відповідальність за наслідки використання чи невикористання в своїй діяльності даного висновку. Автор висновку не несе жодної відповідальності за використання чи невикористання отримувачем висновку чи будь-якою третьою особою даного висновку, та за наслідки такого використання чи невикористання.

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Is Baobab a Novel Food according a legislation of Ukraine?

Ноябрь 28, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

According to Commission Decision of 27 June 2008 No 2008/575/EC (http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32008D0575) - Baobab is a Novel Food in interpretation of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients (http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:31997R0258). Ukraine is not a EU member, and, accordingly, these Decision and Regulation do not directly apply to the territory of Ukraine. However, in accordance with the Comprehensive strategy of implementation of Chapter IV (Sanitary and phytosanitary measures) of Section IV "Trade and trade-related issues" of Association agreement between Ukraine on the one hand and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states on the other hand, approved by the disposition of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated February 24, 2016, No. 228-p, the task of the Cabinet of Ministers of Ukraine is, in particular, the implementation of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients in 2020 (planned implementation year). At the same time, the definition of the concept of the novel food product or ingredient is contained in paragraph 49 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine "On basic principles and requirements for the safety and quality of food products" of December 23, 1997, No. 771/97-ВР (hereinafter - the Law of Ukraine No. 771/97-BP): a novel food or ingredient is a food product or ingredient that is significantly different from the usual foods or ingredients present on the market that should be judged from the point of view of its effect on the health of the consumer. The criteria that distinguish the novel food product or ingredient from usual are the following (Part 3 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP): 1) a food product or ingredient does not have a history of safe consumption in Ukraine and has a significant change and/or effect as a result of: the application of the animal and/or plant cultivation process that was previously not used for these purposes; production by applying a production process that has not previously been used for this type of product or ingredient; 2) a food product or ingredient does not have a history of safe consumption in Ukraine but has a history of safe consumption in another country/countries and a significant change and/or impact. The term "history of safe consumption" refers to data on the consumption of a food or ingredient as an element of a normal diet of a population of a country or part of a country that does not include data on the negative effects of such a product or ingredient on human health. Such data may, in particular, include results of scientific research, statistical observations (Part 4 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP). The term "significant change and/or the effect of a food or ingredient" means the change and/or the effect of a food product or ingredient that, according to the market operator's experience and/or according to scientific data, exceeds more than 100 percent of the normal value (that is, encountered earlier) variations in the usual food products or ingredients or those variations that have occurred in the already registered novel food products or ingredients, such parameters: 1) composition, structure, nutritional value of a food product or ingredient, its physiological effect; 2) the way in which the food product or ingredient is metabolized in the human body; 3) the safety of food product or ingredient. New food products do not include unprocessed foods that do not have a history of safe consumption in Ukraine but have a history of safe consumption in other countries or parts thereof (Part 6 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP). Also, according to Paragraph 84 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine No. 771/97-BP, the technical regulation is a normative legal act approved by a decision of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, joint or individual decisions of the European legislatures - the European Commission, the European Council, European Parliament, which defines the characteristics of products or related processes or production methods, as well as requirements for services, including relevant provisions, which are mandatory. The technical regulations may also include requirements for terminology, labels, packaging, marking or labeling applicable to a particular product, process or production method. In the absence of a technical regulation regarding a particular object of regulation approved by a decision of the Verkhovna Rada of Ukraine or the Cabinet of Ministers of Ukraine, the European Union technical regulation, if any, is applicable.

Proceeding from the foregoing, if baobab is a processed food product - it can be considered the novel food for the definition of this concept in the legislation of Ukraine, and also on the basis of application of Regulation (EC) No 258/97 of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 concerning novel foods and novel food ingredients applied on the basis of Paragraph 84 of Part 1 of Article 1 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВР. If baobab is an unprocessed food and at the same time has a history of safe consumption in other countries or parts thereof (for example, in the countries of the European Union) - it does not belong to the novel food on the basis of Part 6 of Article 38 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВP. According to Paragraph 1 of Part 2 of Article 29 of the Law of Ukraine No. 771/97-ВР, the novel food products are subject to state registration as objects of sanitary measures.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заключение относительно изменений в налогообложении недвижимого имущества в Украине с 01.01.2015г.

Январь 11, 2015 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Заключение
относительно изменений в налогообложении недвижимого имущества
в Украине с 01.01.2015г.

Основными нормативно-правовыми актами, регулирующими изменения в налогообложении недвижимого имущества в Украине с 01.01.2015г., являются:
• Закон Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины касательно налоговой реформы» от 28.12.2014г. №71-VIII;
• Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 год» от 28.12.2014г. №80-VIII;
• Закон Украины «О внесении изменений в Бюджетный кодекс Украины касательно реформы межбюджетных отношений» от 28.12.2014г. №79-VIII.

Нормы Налогового кодекса Украины (далее – НК Украины) приведены ниже с учетом положений вышеуказанных нормативно-правовых актов и являются действующими с 01.01.2015г.

В соответствии с пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 НК Украины, плательщиками налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, являются физические и юридические лица, в том числе нерезиденты, являющиеся собственниками обьектов жилой и/или нежилой недвижимости.
Базой налогообложения является общая площадь обьекта жилой и/или нежилой недвижимости (пп. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 НК Украины).

Пп. 266.4.1. п. 266.4. ст. 266 НК Украины предусматривает льготу по уплате налога в виде уменьшения базы налогообложения (для квартир – на 60 кв.м., для жилых домов – 120 кв.м.), однако такая льгота применима только для обьектов жилой недвижимости и не распространяется на обьекты нежилой недвижимости. Кроме того, этим же пунктом НК Украины органам местного самоуправления (сельским, поселковым, городским советам) предоставлено право увеличивать предельную площадь жилой недвижимости, на которую уменьшается база налогообложения.

Согласно пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 НК Украины, ставка налога для обьектов жилой и/или нежилой недвижимости устанавливается решением сельского, поселкового, городского совета зависимо от места расположения (зональности) и типов таких обьектов недвижимости в размере, не превышающем 2 процента размера минимальной заработной платы, установленной законом на 1 января отчетного (налогового) года, за 1 кв.м. базы налогообложения.

Ст. 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 год» от 28.12.2014г. №80-VIII установлен размер минимальной заработной платы с 01.01.2015г. – 1218,00 гривен.

Таким образом, точный размер ставки налога на недвижимость должен быть установлен решением соответствующего сельского, поселкового, городского совета, но при этом не может превышать 2% от 1218,00 гривен = 24,36 гривен за 1 кв.м. недвижимости в год (для 2015 года).

Авторские права на данную статью принадлежат ЮК «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заключение относительно правового статуса эксклюзивного поставщика в контексте законодательства Украины о защите экономической конкуренции

Декабрь 07, 2013 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Действующее законодательство Украины не содержит определения «эксклюзивный поставщик» и не оперирует данным термином. Таким образом, при определении значения вышеуказанного понятия в каждом конкретном случае необходимо анализировать комплекс прав, обязанностей, особенностей применения, правовых последствий, возникающих в связи с его использованием, а также экономических показателей в отношениях сторон с фактическим использованием такого понятия.
В первую очередь, это касается законодательства о защите экономической конкуренции в части согласованных действий сторон, т.к. само понятие «эксклюзивность» в общепринятом понимании предусматривает определенную согласованность в действиях, предусматривая, как правило, предоставление одному из субьектов исключительных прав, отсутствующх у всех остальных субьектов.

Основным законодательным актом в области защиты экономической конкуренции в Украине является Закон Украины “О защите экономической конкуренции” от 11.01.2001г. Статья 5 вышеуказанного Закона определяет понятие согласованных действий, под которыми подразумевает заключение субъектами хозяйственной деятельности соглашений в любой форме, принятие объединениями решений в какой-либо форме, а также любое иное согласованное конкурентное поведение (деятельность, бездеятельность) субъектов хозяйствования. Лица, осуществляющие либо имеющие намерение осуществлять согласованные действия, являются участниками согласованных действий.
Сами по себе согласованные действия не являются противоправными в случае, если они не являются антиконкурентными согласованными действиями.

Антиконкурентные согласованные действия
Антиконкурентные согласованные действия, в соответствии с частью 1 статьи 6 Закона, - это согласованные действия, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции. Антиконкурентными согласованными действиями, в частности, признаются согласованные действия, которые касаются:
- установления цен или иных условий приобретения или реализации товаров (пункт 1 части 2 статьи 6 Закона);
- распределения рынков или источников поставок по территориальному принципу, ассортименту товаров, обьему их реализации или приобретения, по кругу продавцов, покупателей либо потребителей или по иным признакам (пункт 3 части 2 статьи 6 Закона);
- устранения с рынка или органичения доступа на рынок (выход с рынка) других субьектов хозяйствования, покупателей, продавцов (пункт 5 части 2 статьи 6 Закона);
- применения разных условий к равноценным соглашениям с другими субьектами хозяйствования, что ставит последних в невыгодное положение в конкуренции (пункт 6 части 2 статьи 6 Закона).
Согласно части 3 статьи 6 Закона, антиконкурентными согласованными действиями считается также осуществление субъектами хозяйствования похожих действий (бездеятельности) на рынке товара, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции в случае, если анализ ситуации на рынке товара опровергает наличие объективных причин для осуществления таких действий (бездеятельности).
В соответствии с частью 1 статьи 8 Закона (“Согласованные действия относительно поставки и использования товаров”), положения статьи 6 данного Закона (изложены выше) не применяются по отношению к согласованным действиям относительно поставки или использования товаров, если участник согласованных действий по отношению к другому участнику согласованных действий устанавливает ограничения на:
- использование поставленных им товаров или товаров других поставщиков;
- приобретение у других субьектов хозяйствования или продажу другим субьектам хозяйствования либо потребителям иных товаров;
- приобретение товаров, которые по своей природе или в соответствии с торговыми либо иными честными обычаями в предпринимательской деятельности не принадлежат к предмету соглашения;
- формирование цен или других условий договора о продаже поставленного товара другим субъектам хозяйствования или потребителям.
Однако при этом в соответствии с частью 2 статьи 8 Закона, к согласованным действиям, указанным в части 1 статьи 8, применяются положения статьи 6 Закона (изложены выше) в случаях, если согласованные действия:
- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено ниже);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.
Таким образом, при наличии хотя бы одного из трех вышеуказанных критериев, предприятие не освобождается от ответственности за антиконкурентные согласованные действия, даже в случае наличия оснований для такого освобождения, предусмотренных частью 1 статьи 8 Закона.
Наличие или отсутствие таких критериев относится к компетенции антимонопольных органов Украины. Причем, исходя из судебной практики, судебные инстанции при рассмотрении споров о нарушении антиконкурентного законодательства и применении санкций не принимают на себя функцию по исследованю рынков, проверке и установлению самих фактов тех или иных действий предприятий, послуживших основанием для применения санкций, ссылаясь на исключительную компетенцию антимонопольных органов в данной сфере; судами проверяются лишь правильность применения санкций, достаточность установленных антимонопольными органами фактов для привлечения к ответственности и т.п.
Так, в частности, в соответствии с пунктом 8 Обзорного письма Высшего хозяйственного суда Украины от 24.10.2006г. №01-8/2361 “О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с применением конкуренционного законодательства”, хозяйственный суд при решении спора не должен осуществлять исследование рынков товаров, в том числе товарные и территориальные границы рынка, вопросы формирования цен на рынках товаров и т.п., определять собственными силами монопольное (доминирующее) положение субъектов хозяйствования на рынке, поскольку соответствующие функции осуществляются исключительно органами Антимонопольного комитета Украины.

Монопольное положение на рынке
В соответствии со статьей 12 Закона, субъект хозяйствования считается занимающим монопольное положение на рынке, если:
- на данном рынке у него нет ни одного конкурента;
- он не ощущает существенной конкуренции вследствие ограниченности возможностей доступа других субъектов хозяйствования относительно закупки сырья, материалов и сбыта товаров, наличия барьеров для доступа на рынок других субъектов хозяйствования, наличия льгот или других обстоятельств.
Монопольным (доминирующим) считается положение субъекта хозяйствования, доля которого на рынке товара превышает 35%, если он не докажет, что ощущает значительную конкуренцию. Монопольным (доминирующим) также может быть признано положение субъекта хозяйствования, если его доля на рынке товара составляет 35% или меньше, но он не ощущает значительной конкуренции, в частности, вследствие относительно небольшого размера долей рынка, принадлежащих конкурентам.
Монопольным (доминирующим) также считается положение каждого из нескольких субъектов хозяйствования, если по отношению к ним выполняются такие условия:
- совокупная доля не менее трех субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 50%;
- совокупная доля не менее пяти субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 70%.
Таким образом, в случае отсутствия в деятельности предприятия всех вышеуказанных критериев, оно не может быть признано занимающим монопольное (доминирующее) положение на рынке.

При заключении сделок с контрагентами субъекту хозяйствования следует также помнить следующие нормы законодательства Украины в сфере защиты экономической конкуренции:
- субъектам хозяйствования запрещается склонять других субъектов хозяйствования к нарушениям законодательства об экономической конкуренции или способствовать таким нарушениям;
- субъектам хозяйствования запрещается принуждать других субъектов хозяйствования к антиконкурентным согласованным действиям;
- субъектам хозяйствования, имеющим намного более существенное рыночное влияние по сравнению с малыми или средними предприятиями, являющимися их конкурентами, запрещается создание преград в хозяйственной деятельности малым или средним предприятиям.

Исходя из вышеизложенного, можно заключить следующее:
1. Действующее законодательство Украины не содержит определения «эксклюзивный поставщик».
2. Фактическое использование сторонами данного понятия (в т.ч. в официальной документации) не является противоправным при условии отсутствия приведенных выше критериев, установленных законодательством Украины о защите экономической конкуренции, для квалификации отношений сторон в каждом конкретном случае как антиконкурентных согласованных действий.
3. Риск признания согласованных действий антиконкурентными согласованными существенно возрастает в случаях, если согласованные действия:
- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено выше);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.

Таким образом, в случае указания в официальном письме, адресованном контрагенту, о наличии у него статуса эксклюзивного поставщика продукции в канале сбыта «сети» (супермаркеты и АЗС) на территории Украины, - существенно возрастает риск привлечения внимания антимонопольных органов к деятельности Компании и ее представительства в Украине.
Данная деятельность, при наличии фактических оснований, может быть квалифицирована как антиконкурентные согласованные действия, которые касаются:
- распределения рынков или источников поставок по территориальному принципу, ассортименту товаров, обьему их реализации или приобретения, по кругу продавцов, покупателей либо потребителей или по иным признакам (пункт 3 части 2 статьи 6 Закона);
- устранения с рынка или органичения доступа на рынок (выход с рынка) других субьектов хозяйствования, покупателей, продавцов (пункт 5 части 2 статьи 6 Закона);
- применения разных условий к равноценным соглашениям с другими субьектами хозяйствования, что ставит последних в невыгодное положение в конкуренции (пункт 6 части 2 статьи 6 Закона);

при условии отсутствия зафиксированных в соглашении положений, дающих основание для неприменения санкций:
- использование поставленных им товаров или товаров других поставщиков;
- приобретение у других субьектов хозяйствования или продажа другим субьектам хозяйствования либо потребителям иных товаров;
- приобретение товаров, которые по своей природе или в соответствии с торговыми либо иными честными обычаями в предпринимательской деятельности не принадлежат к предмету соглашения;
- формирование цен или других условий договора о продаже поставленного товара другим субъектам хозяйствования или потребителям;

или в случае если согласованные действия (независио от вышеуказанных оснований для освобождения от ответственности):

- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено ниже);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.

Часть 2 статьи 52 Закона предусматривает ответственность за антиконкурентные согласованные действия в виде штрафа в размере до 10% дохода (выручки) субьекта хозяйствования от реализации продукции (товаров, работ, услуг) за последний отчетный год, предшествовавший году, в котором применяется штраф. В случае наличия незаконно полученной прибыли, превышающей 10% указанного дохода (выручки), штраф применяется в размере, не превышающем тройного размера незаконно полученной прибыли. Размер незаконно полученной прибыли может быть рассчитан оценочным путем.

Авторские права на данную статью принадлежат ЮК «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Лист-вимога про припинення використання персональных даних

Август 10, 2012 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Вих. №________

від ___________

 

Публічне акціонерне товариство

«_________________________»

____________________________

 

_________________________,

який проживає за
адресою:

___________________________

тел. (_____) ___________________

 

 

Вимога

про припинення зберігання, використання

та інших дій з персональними даними

 

 

«__» ________________ 20___ року на номер мого
мобільного телефону надійшло СМС-повідомлення рекламного змісту (реклама
депозитних акцій Публічного акціонерного тоовариства «_______________» (далі –
ПуАТ «____________»). Зміст повідомлення адресований невизначеному колу осіб та
за всіма ознаками відповідає поняттю «СПАМ».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист
персональних даних» від 01.06.2012р. №2297-VI (далі – Закон):

володілець бази персональних даних - фізична або
юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на
обробку цих даних
, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій
базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не
визначено законом;

згода суб'єкта персональних даних - будь-яке
документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо
надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої
мети їх обробки
;

обробка персональних даних - будь-яка дія або
сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній
(автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані
зі збиранням,
реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням,
використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею),
знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу
;

персональні дані - відомості чи сукупність
відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно
ідентифікована
.

Згідно статті 6 Закону, обсяг персональних даних,
які можуть бути включені до бази персональних даних, визначається умовами згоди
суб'єкта персональних даних
або відповідно до закону. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 8 Закону,
суб’єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни
або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником
цієї бази
, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Своєї згоди на збір, накопичення (зберігання),
обробку, використання, передачу третім особам чи інші дії з моїми персональними
даними в порядку, передбаченому Законом,  я ПуАТ «_____________» не надавав, у зв’язку з
чим поводження з моїми персональними даними з боку ПуАТ «______________» вважаю
незаконним.

Відповідальність (адміністративна та кримінальна)
за порушення законодавства України з питань захисту персональних даних
встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист
персональних даних» від 02.06.2011р. №3454-VI.

Разом з тим, згідно частини 2 статті 5 Закону, персональні
дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом
доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Стаття 3612 Кримінального кодексу
України (далі – КК України) встановлює відповідальність за несанкціоновані збут
або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в
електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах,
комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації. Чинним законодасвтмо
України передбачені й інші види відповідальності за порушення правил поводження
з персональними даними фізичних осіб.

Крім того, статтею 3631 КК України встановлена відповідальність за умисне
масове розповсюдження повідомлень електрозв'язку, здійснене без попередньої
згоди адресатів. Визначення поняття «СПАМ» міститься в Правилах надання телекоммуникаційних
послуг, затвержденных постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720
та Узагальненні практики розгляду Верховним Судом України справ про злочини у
сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів),
автоматизованих систем і комп’ютерних мереж і мереж електропостачання від 19.10.2009р.

У зв?язку з вищевикладеним,

П О В І Д О М Л Я Ю:

1) про заборону збирання, накопичення
(зберігання), обробки, використання, передачі третім особам чи вчинення
будь-яких інших дій з моїми персональними даними з боку ПуАТ «____________» чи
будь-якими його співробітниками, службами, афілійованими особами, контрагентами
чи діловими партнерами (в т.ч. телекомунікаційними компаніями);

Т А   В И М А Г А Ю:

1) негайного знищення моїх персональних даних (в
т.ч. прізвища, імені, по-батькові, адрес, телефонів, електронних поштових
скриньок та будь-якої іншої інформації) з усіх баз персональних даних, всіх
паперових, електронних та інших носіїв ПуАТ «____________»;

2) забезпечення з боку ПуАТ «______________»
негайного знищення моїх персональних даних з усіх носіїв інофрмації всіма
контрагентами (в т.ч. телекомунікаційними компаніями) чи іншими особами, яким
такі дані були передані ПуАТ «_________» для здійснення інформаційних розсилок
або з будь-якою іншою метою;

3) провести службові перевірки та притягнути до
встановленої законом відповідальності осіб, винних в порушенні законодавства
України про захист персональних даних.

 

У випадку невиконання або неповного чи
неоперативного виконання вомог, викладених в даному зверненні, я змушений буду
звернутись за захистом моїх порушених прав як суб’єкта персональних даних до
Державної служби України з питань захисту персональних даних, Національного
банку України, державних органів з питань нагляду за наданням
телекомінукаційних послуг, органів МВС, прокуратури, а також до суду зі
стягненням завданої мені моральної шкоди та покладенням на ПуАТ «___________»
всіх судових витрат і витрат на послуги адвокатів, з висвітленням даної
ситуації в засобах масової інформації.

 

 

_______________

__.___.20___р.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії  “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правовой статус заграничного украинца

Май 20, 2012 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Нормативная база:
- Закон Украины «О правовом статусе заграничных украинцев» от 04.03.2004г. №1582-IV;
- Положение о предоставлении и оформлении удостоверения заграничного украинца, утвержденное постановлением Кабинета Министров Украины от 17.11.2004 года №1531.

Понятие «заграничного украинца» определено в ст. 1 Закона Украины «О правовом статусе заграничных украинцев»: «заграничный украинец - это лицо, являющееся гражданином другого государства или лицом без гражданства, а также имеющее украинское этническое происхождение либо являющееся выходцем из Украины. Украинское этническое происхождение - это принадлежность лица или его предков к украинской нации и признание ими Украины родиной своего этнического происхождения.»
Условиями предоставления статуса «заграничного украинца» являются:
- украинская самоидентификация;
- украинское этническое происхождение или происхождение из Украины (подтверждается соответствующими документами или показаниями граждан Украины, заграничных украинцев или общественных организаций заграничных украинцев);
- желание иметь статус заграничного украинца, которое подтверждается соответствующим письменным заявлением;
- достижение 16-летнего возраста;
- отсутствие гражданства Украины.
Порядок получения статуса заграничного украинца определен Положением о предоставлении и оформлении удостоверения заграничного украинца, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 17.11.2004 года №1531.
Желающий получить статус заграничного украинца предоставляет на территории Украины – в Министерство иностранных дел Украины, а за рубежом – в дипломатические учреждения Украины:
- письменное заявление;
- паспорт или документ, которые его заменяет;
- документы или показания (не менее трех человек), которые подтверждают украинское этническое происхождение или происхождение из Украины (свидетельство о рождении, копия паспорта гражданина СССР, другие документы, которые подтверждают факт проживания на территории Украины).
К документам могут быть добавлены характеристики-ходатайства общественной организации заграничных украинцев в той или иной стране, членом которой является заявитель.
В случае, если лицо не имеет украинского этнического происхождения и родилось за пределами Украины, - оно может получить статус заграничного украинца, если родители (один из них) имеют украинское этническое происхождение.
Гражданин считается происхождением из Украины, если он родился и имел постоянное местожительство на территории Украины.
- две цветные фотографии размером 30 х 40 миллиметров;
- квитанция об оплате услуг, связанных с оформлением и выдачей удостоверения (средства за оформление и выдачу удостоверения заграничного украинца вносятся на счет в одной из предусмотренных иностранных валют в размере, эквивалентном 10 долларам США).
Решение о предоставлении статуса иностранного украинца, об отказе или прекращении статуса иностранного украинца принимает Национальная комиссия по вопросам иностранных украинцев (Комиссия создается при Кабинете Министров Украины. В состав Комиссии входят представители центральных органов исполнительной власти, народные депутаты Украины, представители Администрации Президента Украины, а также общественных организаций, которые курируют вопросы иностранных украинцев). По состоянию на текущую дату в состав Комиссии входят: Первый заместитель Министра иностранных дел Украины (Р.Демченко), представители Администрации Президента, Министерства образования и науки, Министерства финансов Украины, Министерства внутренних дел, Государственной пограничной службы Украины, Украинского всемирного координационного совета, Общества «Украина-мир», народные депутаты. Заседания Комиссии проводятся раз в квартал в помещении Министерства иностранных дел Украины
Заявление о предоставление статуса заграничного украинца и прочие документы, полученные дипломатическими учреждениями Украины, не позднее чем через два месяца со дня их принятия присылаются в Национальную комиссию по вопросам заграничных украинцев.
Документы считаются принятыми с момента предоставления полного комплекта всех определенных порядком документов и уплаты суммы сбора за оформление и выдачу удостоверения и фактических затрат дипломатических учреждений Украины.
Национальная комиссия по вопросам иностранных украинцев рассматривает заявление на протяжении 90 дней с даты его получения и принимает решение о предоставлении статуса или об отказе.
В случае принятия решения о предоставление заявителю статуса заграничного украинца, Национальная комиссия по вопросам иностранных украинцев оформляет удостоверение заграничного украинца (удостоверение является документом, подтверждающий статус заграничного украинца, но не заменяет паспорт), которое вместе с копией решения вручается заграничному украинцу представителем Национальной комиссии по вопросам иностранных украинцев или направляется в дипломатическое учреждение Украины в стране проживания заграничного украинца. Удостоверение выдается сроком на 10 лет с дальнейшей его перерегистрацией.
Удостоверение заграничного украинца содержит следующую информацию: фото, фамилия и имя или имена, дата и место рождения, гражданство или наличие статуса лица без гражданства, страна постоянного проживания. В случае смены имени, фамилии, гражданства или места проживания владелец удостоверения на протяжении шести месяцев сообщает об этом дипломатическое учреждение Украины или Министерство иностранных дел Украины. В таком случае владельцу выдают новое удостоверение.

Основания для отказа в предоставлении статуса иностранного украинца:
1) действия заявителя, которые противоречат интересам национальной безопасности Украины;
2) предоставление заведомо неправдивых сведений или поддельных документов для получения соответствующего статуса;
3) нарушение иных требований, предусмотренных Законом Украины «О правовом статусе заграничных украинцев» и Положением о предоставлении и оформлении удостоверения заграничного украинца.

Основания для прекращения статуса иностранного украинца:
1) подача заграничным украинцем соответствующего заявления (со дня регистрации заявления Национальной комиссией по вопросам иностранных украинцев);
2) в случае приобретения гражданства Украины;
3) если статус был приобретен вследствие предоставления заведомо неправдивых сведений или поддельных документов (восстановление статуса невозможно);
4) если на протяжении шести месяцев со дня смены имени, фамилии, гражданства или места проживания лицо не уведомило об этом Министерство иностранных дел Украины или дипломатическое учреждение Украины;
5) если лицо совершило действия, предусмотренные в качестве оснований для отказа в предоставлении статуса иностранного украинца (см. выше) (восстановление статуса невозможно).

Права, свободы, обязанности, гарантии заграничных украинцев
Въезд в Украину и выезд из Украины заграничные украинцы могут осуществлять в соответствии с Законом Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства».
Заграничные украинцы имеют право на бесплатное оформление многоразовой визы для посещения Украины без представления соответствующего приглашения сроком на пять лет на основании удостоверения заграничного украинца, если заграничный украинец является гражданином государства, с которым Украина имеет визовый режим.
Кроме того, заграничный украинец может иммигрировать в Украину для постоянного проживания при условии получения в установленном порядке разрешения на иммиграцию для постоянного проживания вне пределов квот на иммиграцию. Эти правила распространяются не только лично на заграничного украинца, но и на супругов и их детей в случае их общего въезда и пребывания на территории Украины. Отмеченное положение в известной мере облегчает иммиграцию в Украину этнических украинцев, которые получили статус заграничного украинца, поскольку квоты на иммиграцию в Украину в целом не является высокими.

Человек, получивший статус заграничного украинца, в случае его пребывания на территории Украины пользуется теми же правами и свободами, а также имеет такие же обязанности, что и гражданин Украины, кроме исключений, установленных Конституцией, законами Украины или международными договорами, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины.

Отдельно следует отметить, что 06.06.2012 года вступят в силу изменения в Закон Украины «О правовом статусе заграничных украинцев», в соответствии с которыми:
- лицо, имеющее статус заграничного украинсца, имеет право работать на предприятиях, в учреждениях и организациях или осуществлять иную трудовую деятельность на основаниях и в порядке, предусмотренном для граждан Украины; таким образом, с 06.06.2012г. лицу, имеющему статус заграничного украинца, разрешено работать на территории Украины без оформления разрешения на трудоустройство иностранного гражданина;
- иностранным гражданам ежегодно устанавливаются квоты приема в высшие учебные учреждения Украины в пределах государственного заказа;
- лицо, имеющее статус иностранного гражданина, имеет право на получение гражданства Украины в предусмотренном законодательством Украины порядке.

За выдающиеся достижения перед Украиной иностранный украинец может быть награжден государственными наградами Украины и отличиями Президента Украины.

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Налогообложение Представительства российской компании в Украине (без права ведения предпринимательской деятельности)

Апрель 26, 2012 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Касательно налога на прибыль предприятий:
Представительство российской компании в Украине без права ведения предпринимательской деятельности не является плательщиком налога на прибыль предприятий в Украине на основании Соглашения между Правительством Украины и Правительством РФ от 08.02.1995г. «Об избежании двойного налогообложения доходов и имущества и предупреждении уклонений от уплаты налогов».

Касательно НДС – существуют 2 противоположные позиции:
Позиция 1:
В соответствии с пунктом 186.3. статьи 186 раздела 5 (Налог на добавленную стоимость) Налогового кодекса Украины (далее – НК Украины), местом оказания следующих услуг является место, в котором получатель услуг зарегистрирован в качестве субьекта хозяйствования или в случае отсутствия такого места – место постоянного или преимущественного его проживания:
• предоставление имущественных прав интеллектуальной собственности, создание по заказу и использование обьектов права интеллектуальной собственности, в том числе по лицензионным договорам, а также предоставление (передача) права на сокращение выбросов парниковых газов (углекислотных единиц);
• рекламные услуги;
• консультационные, инжиниринговые, инженерные, юридические (в том числе адвокатские), бухгалтерские, аудиторские, актуарные, а также услуги по разработке, поставке и тектированию программного обеспечения, по обработке данных и предоставлению конультаций по вопросам информатизации, предоставление информации и других услуг в сфере информатизации, в том числе с использованием компьютерных систем;
• предоставление персонала, в том числе если персонал работает по месту осуществления деятельности покупателя;
• предоставление в аренду (лизинг) движимого имущества, кроме транспортных средств и банковских сейфов;
• телекоммуникационные услуги;
• услуги радио- и телевизионного вещания;
• оказание посреднических услуг от имени и за счет другого лица или от своего имени, но за счет другого лица, если обеспечивается оказание покупателю услуг, перечисленных в данном подпункте;
• оказание транспортно-экспедиторских услуг.

При этом следует отметить, что до 2003 года в пункте 2 статьи 55 (Понятие субьекта хозяйствования) Хозяйственного кодекса Украины (далее – ХК Украины) содержался подпункт 3, относивший к субьектам хозяйствования филиалы, представительства, другие обособленные подразделения хозяйственных организаций. При такой формулировке представительства иностранных компаний вполне можно было отнести к субьектам хозяйствования, в связи с чем – местом оказания услуг можно было бы считать место регистрации представительств, в нашем случае – территорию Украины.
Однако в 2003 году вышеуказанный подпункт 3 из пункта 2 статьи 55 ХК Украины был исключен. Соответственно, представительства не признаются субьектами хозяйствования и, как следствие – местом оказания услуг согласно п. 186.3. НК Украины (из приведенного перечня услуг) в таком случае считается место регистрации материнской компании – то есть не территория Украины.

В соответствии с пунктом 4 статьи 148 Налогового кодекса РФ (далее – НК РФ), местом реализации работ (услуг) признается территория Российской Федерации, если покупатель работ (услуг) осуществляет деятельность на территории Российской Федерации.
Местом осуществления деятельности покупателя считается территория Российской Федерации в случае фактического присутствия покупателя работ (услуг), указанных в настоящем подпункте, на территории Российской Федерации на основе государственной регистрации организации или индивидуального предпринимателя, а при ее отсутствии - на основании места, указанного в учредительных документах организации, места управления организации, места нахождения его постоянно действующего исполнительного органа, места нахождения постоянного представительства (если работы (услуги) оказаны через это постоянное представительство), места жительства физического лица. Положение вышеуказанного пункта применяется при оказании консультационных, юридических, бухгалтерских, аудиторских, инжиниринговых, рекламных, маркетинговых услуг, услуг по обработке информации, а также при проведении научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ. К инжиниринговым услугам относятся инженерно-консультационные услуги по подготовке процесса производства и реализации продукции (работ, услуг), подготовке строительства и эксплуатации промышленных, инфраструктурных, сельскохозяйственных и других объектов, предпроектные и проектные услуги (подготовка технико-экономических обоснований, проектно-конструкторские разработки и другие подобные услуги). К услугам по обработке информации относятся услуги по осуществлению сбора и обобщению, систематизации информационных массивов и предоставлению в распоряжение пользователя результатов обработки этой информации...."
Таким образом, при заключении, например, договора на приобретение рекламных услуг между украинской компанией (Исполнитель по Договору) и представительством российской компании (Заказчик услуг), - местом реализации услуг является РФ. В связи с этим, оказываемые украинской компанией представительству российской компании услуги не подлежат обложению украинским НДС (20%).
Аналогичная позиция изложена в Письме Минфина РФ от 29.11.2006 №03-04-08/243.

Позиция 2:
В соответствии как с российским, так и украинским законодательством при прямом прочтении соответствующих статей Налоговых кодексов существует некоторая неопределенность.
Налоговый кодекс РФ не содержит разъяснений по вопросу, что означает оказание услуг через постоянное представительство.
Официальная позиция, выраженная в Письмах Минфина России и ФНС России (соответствующая официальной позиции ГНА Украины), заключается в том, что Россия не является местом реализации услуг, перечисленных в пп. 4 п. 1 ст. 148 НК РФ (и соответственно не является плательщиком российского НДС), если они оказываются представительству российской организации, осуществляющему деятельность за пределами РФ. В этом случае услуги приобретаются в целях осуществления экономической деятельности данного представительства, поэтому непосредственным покупателем услуг (например, рекламных) следует рассматривать не российскую организацию, а ее представительство за рубежом (покупателем с точки зрения налогового законодательства, но не гражданского). В противном случае упоминание места нахождения постоянного представительства в данной статье не имеет смысла.
Следовательно, по договору на оказание рекламных услуг местом реализации услуг признается территория Украины. Соответственно, НДС в бюджет РФ с вознаграждения по договору не уплачивается.
С учетом сказанного можно сделать вывод, что территория РФ признается местом реализации рассматриваемых услуг в случаях, когда покупателем являются:
- российская организация, за исключением ее представительства, зарегистрированного на территории Украины, а также в случае отсутствия такого представительства на территории Украины;
- постоянное представительство Украинской организации, зарегистрированное на территории РФ.
При этом для определения места оказания услуг необходимо иметь документы, подтверждающие содержание услуг и то, кому именно они были оказаны, а для снижения риска налоговых споров имеет смысл в договорах и актах об оказании услуг прописывать, какому именно обособленному подразделению покупателя они были оказаны.

Как правило, первой из вышеприведенных позиций придерживаются юристы, второй – финансисты.

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правовий статус військового спостерігача

Март 23, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Нормативно-правові акти, які були використані при проведенні дослідження:

1. Конвенция о законах  и обычаях  сухопутной войны от 5 (18) октября 1907 года;

2. Угода   про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої  вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 26.04.96р. N 144/96-ВР, м. Москва;

3. Податковий Кодекс України  від 23.12.2010р.  N 2856-VI;

4. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010р.  N 2756-VI;

5. Закон України «Про участь в міжнародних миротворчих операціях» від 30.03.2010р. N 1941 – VI;

6. Закон України “ Про Збройні Сили Українивід 0.10.2010р.  N 2592-VI;

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.05.2006 р N 726;

8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» від 12.05.1994 р. № 302;

9.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 17.07. 2009 р. N 744;

10. Типове положення «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.10.2003 р. за N 891/8212;

11. Указ Президента України «Про надання статусу учасників бойових дій громадянам України, які брали участь у міжнародних миротворчих операціях» від 17.06.2008р. N550/2008;

Визначення термінів

Стаття 1 Закону України ««Про участь в міжнародних миротворчих операціях» від 30.03.2010р., наводить наступні визначення термінів:

міжнародні миротворчі  операції  - міжнародні дії або заходи, які здійснюються за  рішеннями  Ради  Безпеки  ООН  відповідно  до Статуту  Організації  Об'єднаних Націй,  ОБСЄ,  інших регіональних організацій,  які  несуть  відповідальність  у  сфері  підтримання
міжнародного  миру  і  безпеки,  згідно  з  положеннями глави VIII Статуту  ООН,  а  так само дії і заходи багатонаціональних сил, що створюються  за  згодою  Ради  Безпеки  ООН,  які проводяться під загальним контролем Ради Безпеки ООН з метою:
запобігання виникненню    міждержавних     або     внутрішніх конфліктів;

врегулювання або створення умов для  врегулювання міждержавних,  а також  внутрішніх  конфліктів  за  згодою  сторін конфлікту  або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН,  що може включати,  зокрема, спостереження і контроль за  додержанням  угод  про  припинення вогню та інших ворожих дій, роз'єднання сторін,  які конфліктують, роззброєння і розформування їх підрозділів, виконання інженерних та інших робіт;

подання гуманітарної   допомоги  населенню,  яке  постраждало внаслідок міждержавних або внутрішніх конфліктів;

виконання міліцейських (поліцейських) функцій по забезпеченню безпеки і додержання прав людини;

подання допомоги у подоланні наслідків конфліктів;

усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії;

миротворчий контингент   -   військові  підрозділи,  оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку,  що  направляються  Україною  для  участі  в  міжнародних миротворчих операціях,  у тому числі військові підрозділи Збройних Сил України,  інших військових формувань,  котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами  для участі у міжнародних миротворчих операціях (спільні батальйони тощо);

миротворчий персонал   -   окремі    військовослужбовці   та працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших державних  органів і цивільних установ України,  які направляються Україною для участі  в  міжнародних  миротворчих  операціях  і  не входять до складу миротворчого контингенту;

матеріально-технічні  ресурси та послуги - матеріально-технічні ресурси та послуги, що надаються Україною для використання  в  міжнародних  миротворчих  операціях, у тому числі бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв'язку, транспортні засоби з екіпажами, продовольство, медикаменти тощо.

Відповідно до  п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010р., учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Згідно з п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010, учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Порядок встановлення статусу учасника бойових дій

Порядок встановлення статусу ветеранів війни - учасників бойових дій врегульований постановами Кабінету Міністрів України: від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", від 02 січня 1995 року № 1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302" та від 13 січня 1995 р. №16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту", наказами Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни» від 31 березня 1996 року №87 та «Про затвердження Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни» від 26 липня 1996 року №208.
Ними, зокрема, визначено, що "Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства внутрішніх справ, Держспецзв'язку, МНС за місцем проживання ветерана.

Посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: "Посвідчення учасника війни", "Свідоцтво про право на пільги", "Посвідчення учасника бойових дій", довідки про визнання учасником бойових дій, виданої органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, МЗС.

Для встановлення статусу ветерана війни - учасника бойових дій необхідно звернутись до військового комісаріату. Саме на них покладене вирішення завдань довідкової і пошукової роботи, підготовки матеріалів до розгляду відповідними комісіями та видачі посвідчень, а встановлення статусу учасника бойових дій - на комісії, які створені відповідними органами Міноборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства внутрішніх справ, Держспецзв'язку, МНС та в обласних військових комісаріатах.

При неможливості вирішення комісією військового комісаріату питань про встановлення статусу ветерана війни відповідні матеріали направляються на розгляд комісії Міністерства оборони України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту».

Рішення про визнання громадянина учасником бойових дій приймають комісії, які створені в Кримському республіканському, обласних, Київському та Севастопольському міських військових комісаріатах на підставі архівних довідок.

При відсутності (з незалежних від військовослужбовця обставин) необхідних архівних документів, що підтверджують безпосередню участь в бойових діях, дозволяється брати до уваги: показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником; довідки відповідного періоду, завірені печаткою військової частини; грамоти, фотографії

(оригінали); газетні матеріали; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; письмові інструкції потрібного періоду, де вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійні документи, які підтверджують службу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких є можливість зробити достовірний висновок за заявою.
При цьому посвідчення до знака "За розмінування" належить до інших документів, на підставі яких комісії роблять достовірний висновок.

Необхідно враховувати, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98, при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Зокрема, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення навчального закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу (не суду) в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Питання щодо порядку встановлення статусу учасника війни регламентується Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 N 726  "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту", затвердженим у новій редакції наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 року та зареєстрованим у  Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2003 року за № 891/8212, іншими нормативними актами.

Підставою для встановлення комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що опосередковано підтверджують факт роботи в період війни: особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, висновки медико-соціальних експертних комісій, посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з якими підписані міжнародні угоди, довідки органів внутрішніх справ, суду, органів прокуратури, дізнання та слідства, довідки партизанських загонів, підпільних груп, акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших органів державної влади та громадських організацій, дані господарських книг, довідки архівів та інших органів, посвідчення про урядові нагороди, нагородні листи, почесні грамоти та інші документи.

У разі відсутності документів та інших доказів факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків.

Свідками можуть бути особи:

які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі колгоспі) або в одній системі, або в одному населеному пункті і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника;

які підтверджують факт роботи заявника і мають документи (підтвердження) про факт свого перебування на підприємстві, в установі, організації, де працювала особа, про яку вони свідчать;

які є ветеранами війни, статус учасника війни яким (про факт їхньої  роботи за час, про який вони свідчать) встановлено показаннями свідків.

При цьому свідками можуть бути особи, які на час підтвердження факту роботи заявника досягли 14-річного віку.

Поважними причинами, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника на отримання статусу учасника війни, вважаються такі: стихійне лихо, аварії, катастрофи, епідемії, епізоотії, воєнні дії, пожежі, ліквідація підприємств, установ, організацій, відсутність правонаступника, незбереження архіву з невідомих причин, недбале зберігання документів, інші.

Встановлення статусу ветеранів війни - учасників бойових дій здійснюється винятково комісіями Міністерства оборони України та інших військових формувань, де громадяни України перебувають на військовому обліку відповідно до відомчих нормативних рішень. Зокрема, у Міністерстві оборони України цей процес регламентується наказами Міністра оборони України.

Відповідно до вимог зазначених нормативних актів на військовослужбовців, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, подаються наступні документи:

на військовослужбовців постійного складу (особовий склад військових частин, військові спостерігачі, військові поліцейські):

витяг з наказу по особовому складу про призначення на посаду в частину, яка перебуває у складі миротворчих сил;

витяг з розділу № 12 особової справи військовослужбовця про проходження військової служби у складі миротворчих сил;

довідка про участь у бойових діях встановленого зразка, видана військовою частиною, яка входить до складу миротворчих сил;

на військовослужбовців, які перебували у відрядженні для виконання завдань командування:

- витяг з наказу відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження;

- копія  посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про прибуття та вибуття;

- витяг з наказу по стройовій частині з військової частини, в яку вони були направлені у відрядження;

- довідка про участь у бойових діях встановленого зразка, видана військовою частиною, яка входить до складу миротворчих сил.

Визнання військовослужбовця учасником бойових дій у цих випадках здійснюється колегіально: комісією Міністерства оборони України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" - стосовно військовослужбовців Міністерства оборони України, військових частин, установ та організацій безпосереднього підпорядкування Міністерства оборони України.

Пільги, що надаються учасникам бойових дій:

-  безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

-  безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;

- 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

-  75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);

-  75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

-  безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

- користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи

- щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

-  першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

-  переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

-  одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинківі благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;

-  безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;

-  звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку

-  позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;

Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім'ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати.

Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Дану виплату, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі.

Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася неодержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про участь в міжнародних миротворчих операціях» від 30.03.2010  Вислуга років   і  трудовий  стаж  громадян  України  за  час виконання  обов'язків  у   складі   миротворчого   контингенту   і миротворчого  персоналу  обчислюються  з розрахунку один місяць за три місяці.

Загальний висновок:

Український військовослужбовець,  направлений наказом Міністра оборони України в якості спостерігача в рамах міжнародної угоди для участі у міжнародній миротворчій операції та був залучений до розмінування полів, має право бути визнаним учасником бойових дій згідно п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010р., оскільки:

1) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії;

2) учасниками бойових дій згідно п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010р., визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Визнання військовослужбовця учасником бойових дій здійснюється колегіально: комісією Міністерства оборони України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту" - стосовно військовослужбовців Міністерства оборони України, військових частин, установ та організацій безпосереднього підпорядкування Міністерства оборони України.

Учасник бойових дій має право на пільги,  які зазначені в ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.12.2010р.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про участь в міжнародних миротворчих операціях» від 30.03.2010р., вислуга років   і  трудовий  стаж  громадян  України  за  час виконання  обов'язків  у   складі   миротворчого   контингенту   і миротворчого  персоналу  обчислюються  з розрахунку один місяць за три місяці.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії  “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Правовой режим оперативного лизинга в Украине

Март 05, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Основными нормативно-правовыми актами, регулирующими правовой статус лизинга (в частности, оперативного лизинга) в Украине, являются: Налоговый кодекс Украины, Гражданский кодекс Украины, Хозяйственный кодекс Украины.

В соответствии со статьей 14 Налогового кодекса Украины от 02 декабря 2010г. №2755-VI (далее – НК Украины), лизинговая (арендная) операция – хозяйственная операция физического или юридического лица (арендодателя), предусматривающая предоставление основных фондов в пользование другим физическим или юридическим лицам (арендаторам) за плату и на определенный срок. Лизинговые (арендные) операции осуществляются в виде оперативного лизинга (аренды), аренды жилья с выкупом, аренды земельных участков и аренды строений, в том числе жилых помещений.

Согласно пп. а) ч 3 п. 14.1.97 НК Украины, оперативный лизинг (аренда) – хозяйственная операция физического или юридического лица, предусматривающая передачу арендатору основного фонда, приобретенного или произведенного арендодателем, на условиях иных, нежели предусмотренные финансовым лизингом (арендой).

Лизинг (аренда) считается финансовым, если лизинговый (арендный) договор содержит одно из таких условий:

- объект лизинга передается на срок, в течение которого амортизируется не менее 75% его первичной стоимости, а арендатор обязан приобрести объект лизинга в собственность в течение срока действия лизингового договора или в момент его окончания по цене, определенной в таком лизинговом договоре;

- балансовая (остаточная) стоимость объекта лизинга в момент окончания действия лизингового договора, предусмотренного таким договором, составляет не более 25% первичной стоимости цены такого объекта лизинга на момент начала срока действия лизингового договора;

- сумма лизинговых (арендных) платежей с начала срока аренды равняется первичной стоимости объекта лизинга или превышает ее.

Независимо от того, регулируется хозяйственная операция нормами вышеуказанного подпункта или нет, стороны договора вправе во время заключения договора определить такую операцию как оперативный лизинг без права дальнейшего изменения статуса такой операции до окончания действия соответствующего договора.

В соответствиия с пунктом 137.11. НК Украины, датой получения доходов в виде арендных (лизинговых) платежей (без учета части лизингового платежа, предоставляемого в качестве компенсации части стоимости объекта финансового лизинга) за имущество, переданное налогоплательщиком в аренду/лизинг, является дата начисления таких доходов, установленная согласно условий заключенных договоров.

В вышеприведенном пункте и далее по тексту НК Украины законодатель практически не различает понятий «оперативный лизинг» и «аренда», зачастую используя их в качестве синонимов и устанавливая одинаковый правовой режим.

Отдельные критерии отнесения лизинга к финансовому содержатся также в п. 2 ст. 1 Конвенции УНИДРУА о международном фнансовом лизинге от 28.05.1998г. (Украина ратифицировала 11.01.2006г.). Конвенция применяется к операциям международного финансового лизинга в том случае, если места осуществления предпринимательской деятельности лизингодателя и лизингополучателя находятся в разных государствах и эти государства и государство, в котором находится место осуществления предпринимательской деятельности поставщика, являются Договорными государствами; или как договор поставки, так и договор лизинга, регулируются законодательством Договорного государства.

Согласно статьи 806 Гражданского кодекса Украины от 16.01.2003г. N435-IV (далее – ГК Украины), по договору лизинга одна сторона (лизингодатель) передает или обязуется передать второй стороне (лизингополучателю) в пользование имущество, принадлежащее лизингодателю на праве собственности и приобретенное им без предварительной договоренности с лизингополучателем (прямой лизинг), или имущество, специально приобретенное лизингодателем у продавца (поставщика) согласно установленных лизингополучателем спецификаций и условий (непрямой лизинг), на определенный срок и за установленную плату (лизинговые платежи). К договору лизинга применяются общие положения о наеме (аренде) с учетом особенностей, установленных данным параграфом (параграф 6 «Лизинг» главы 58 «Наем (аренда)» ГК Украины) и законом. Особенности отдельных видов и форм лизинга устанавливаются законом.

Следует отметить, что если для финансового лизинга принят отдельный Закон Украины «О финансовом лизинге» от 16.12.1997г. N 723/97- ВР, то для оперативного лизинга подобный Закон в Украине отсутствует, в связи с чем к оперативному лизингу применяются общие положения ГК Украины о наеме (аренде).

В соответствии с ч.1 ст. 807 ГК Украины, предметом договора лизинга (независимо от его вида) может быть непотребительская вещь, определенная индивидуальными признаками, отнесенная согласно законодательства к основным фондам.

Правовому регулированию лизинга в Хозяйственном кодексе Украины  от 16.01.2003г. N 436-IV (далее – ХК Украины) посвящена статья 292 параграфа 5 «Аренда имущества и лизинг» главы 30 «Особенности правового регулирования хозяйственно-торговой деятельности». Дання статья определяет лизинг как хозяйственную деятельность, направленную на инвестирование собственных или привлеченных финансовых средств, которая заключается в предоставлении по договору лизинга одной стороной (лизингодателем) в исключительное пользование второй стороне (лизингополучателю) на определенный срок имущества, принадлежащего лизингодателю или приобретается им в собственность (хозяйственное ведение) по поручению или согласованию лизингополучателя у соответствующего поставщика (продавца) имущества, при условии уплаты лизингополучателем периодических лизинговых платежей. Согласно ч. 7 ст. 292 ХК Украины, правовое регулирование лизинга осуществляется в соответствии с данным Кодексом и иными законами.

Учитывая то, что других положений о лизинге ХК Украины не содержит, а специальные законодательные акты, регулирующие оперативный лизинг (в отличие от регулирования финансового лизинга), в Украине отсутствуют, - основу правовой базы об оперативном лизинге в Украине составляют глава 58 ГК Украины «Наем (аренда)» и Налоговый кодекс Украины.

Исходя из вышеизложенного, с учетом:

- оперирования законодателем понятиями «оперативный лизинг» и «аренда» как синонимами в большинстве норм НК Украины;

- отнесения согласно НК Украины к оперативному лизингу всех лизинговых операций, не содержащих условий для признания их в качестве финансового лизинга;

- отнесения положений о лизинге к главе 58 «Наем (аренда)» ГК Украины;

- отсутствия в Украине специального законодательного акта, регулирующего вопросы оперативного лизинга;

- содержания в ХК Украине только отсылочных норм к другим законодательным актам, регулирующим вопросы лизинга; -

правомерным является применение к оперативному лизингу основных средств общих положений об аренде (наеме), предусмотренных ГК Украины с учетом специфики, содержащейся в параграфе 8 «Лизинг» главы 58 «Аренда (наем)» данного кодекса, а также в отдельных положениях НК Украины, непосредственно регулирующих те или иные вопросы оперативного лизинга/аренды в каждом конкретном случае.

Авторские права на данную статью принадлежат

Юридической компании «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Ценообразование при заключении договоров

Март 05, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Анализ законодательства Украины в области ценообразования

Основным законодательным актом в области ценообразования в Украине является Закон Украины “О ценах и ценообразовании” от 03.12.1990г.  В соответствии со статьей 2 данного Закона, его действие распространяется на все предприятия, учреждения, организации независимо от форм собственности, подчиненности и методов организации труда и производства.

Статья 4 вышеуказанного Закона предусматривает, что Кабинетом Министров Украины определяется перечень продукции, товаров и услуг, государственные фиксированные регулируемыее цены и тарифы на которые утверждаются соответствующими органами государственного управления, кроме сферы телекоммуникаций.

В соответствии со статьей 6, в народном хозяйстве применяются свободные цены и тарифы, государственные фиксированные и регулируемые цены и тарифы. Свободные цены и тарифы устанавливаются на все виды продукции, товаров и услуг, за исключением тех, по которым осуществляется государственное регулирование цен и тарифов. Государственные фиксированные и регулируемые цены и тарифы устанавливаются на ресурсы, имеющие существенное влияние на общий уровень и динамику цен, на товары и услуги, имеющие решающее социальное значение, а также на продукцию, товары и услуги, производство которых сосредоточено на предприятиях, занимающих монопольное (доминирующее) положение на рынке.

Государственный контроль за ценами осуществляется при установлении и применении государственных фиксированных и регулируемых цен и тарифов (часть 1 статьи 13 Закона Украины “О ценах и ценообразовании”). При этом контролируется правомерность их применения и соблюдения требований законодательства о защите экономической конкуренции. Субъекты хозяйственной деятельности должны в установленном порядке предоставлять необходимую информацию для осуществления контроля за правильностью установления и применения цен. Вся необоснованно полученная предприятием, организацией сумма выручки в результате нарушения государственной дисциплины цен подлежит извлечению в доход соответствующего бюджета зависимо от подчиненности предприятия, организации. Кроме того, в небюджетные фонды местных Советов взыскивается штраф в двукратном размере необоснованно полученной суммы выручки. Указанные суммы списываются со счетов предприятий и организаций в банковских учреждениях по решению суда.

Таким образом, можно сделать вывод о том, что соответствующий государственный орган (Государственная комиссия по контролю за ценами при Кабинете Министров Украины и ее органы на местах) вправе применять санкции за нарушение дисциплины цен лишь в случае отнесения соответствующих товаров, продукции или услуг к перечню таких, на которые устанавливаются государственные фиксированные регулируемые цены и тарифы в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины. По состоянию на текущую дату моторные масла отсутствуют в перечнях товаров, которые согласно постановлениям Кабинета Министров Украины, подпадают под государственное регулирование цен и тарифов. В связи с этим, предприятия, занимающиеся реализацией моторных масел, устанавливают свободные цены на свою продукцию (товары).

Законодательство в области ценообразования также не предусматривает запретов относительно установления в дистрибьюторских договорах обязанности дистрибьютора при дальнейшей реализации товаров предусматривать минимальный порог цен или обязательную регламентированную цену для реализации товаров конечным потребителям.

2. Анализ законодательства Украины в области заключения договоров

Отношения при заключении договоров между хозяйствующими субъектами регламентируются Хозяйственным кодексом Украины (далее – ХК Украины) и Гражданским кодексом Украины (далее – ГК Украины).

В соответствии с частью 4 статьи 179 ХК Украины, при заключении хозяйственных договоров стороны могут определять содержание договора на основе свободного волеизъявления, когда стороны вправе согласовывать на свое усмотрение любые условия договора, не противоречащие законодательству. Статья 180 ХК Украины предусматривает, что цена в хозяйственном договоре определяется в порядке, установленном данным кодексом, другими законами, актами Кабинета Министров Украины. В случае признания согласованной сторонами в договоре цены противоречащей антимонопольно-конкурентному законодательству, антимонопольный орган имеет право требовать от сторон изменения условий договора относительно цены.

Статья 190 ХК Украины, дублируя статью 6 Закона Украины “О ценах и ценообразовании”, устанавливает, что свободные цены определяются на все виды продукции (работ, услуг), за исключением тех, на которые установлены государственные цены. Свободные цены определяются субъектами хозяйствования самостоятельно по согласию сторон.

Согласно статье 3 ГК Украины, одними из основоположных принципов гражданского законодательства являются “свобода договора” и “свобода предпринимательской деятельности, не запрещенной законом”. В соответствии со статьей 627 ГК Украины (“Свобода договора”), стороны являются свободными в заключении договора, выборе контрагента и определении условий договора с учетом требований данного Кодекса, других актов гражданского законодательства, обычаев делового оборота, требований разумности и справедливости. Содержание договора составляют условия (пункты), определенные на рассмотрение сторон и согласованные ими, и условия, являющиеся обязательными в соответствии с актами гражданского законодательства (статья 628 ГК Украины).

В соответствии с частью 1 статьи 19 Конституции Украины, правовой порядок в Украине базируется на началах, согласно которым никто не может быть принужден делать то, что не предусмотрено законодательством.

Поскольку в действующем гражданском и хозяйственном законодательстве Украины не содержится запретов относительно установления в дистрибьюторских договорах обязанности дистрибьютора при дальнейшей реализации товаров предусматривать минимальный порог цен или обязательную регламентированную цену для реализации товаров конечным потребителям, - закрепление подобных положений в договорах с точки зрения гражданского и хозяйственного законодательства является правомерным.

3. Анализ антимонопольного законодательства Украины

Основным законодательным актом в области защиты экономической конкуренции в Украине является Закон Украины “О защите экономической конкуренции” от 11.01.2001г. Статья 5 вышеизложенного Закона определяет понятие согласованных действий, под которыми подразумевает заключение субъектами хозяйственной деятельности сделок в любой форме, принятие объединениями решений в какой-либо форме, а также любое другое согласованное поведение (деятельность, бездеятельность) субъектов хозяйствования. Лица, осуществляющие либо имеющие намерение осуществлять согласованные действия, являются участниками согласованных действий.

3.1. Антиконкурентные согласованные действия

Антиконкурентные согласованные действия, в соответствии с частью 1 статьи 6 Закона, - это согласованные действия, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции. Антиконкурентными согласованными действиями, в частности, признаются согласованные действия, которые касаются установления цен или иных условий приобретения или реализации товаров (пункт 1 части 2 статьи 6 Закона).

Согласно части 3 статьи 6 Закона, антиконкурентными согласованными действиями считается также осуществление субъектами хозяйствования похожих действий (бездеятельности), на рынке товара, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции в случае, если анализ ситуации на рынке товара опровергает наличие объективных причин для осуществления таких действий (бездеятельности).

В соответствии с частью 1 статьи 8 Закона (“Согласованные действия относительно поставки и использования товаров”), положения статьи 6 данного Закона (изложены выше) не применяются по отношению к согласованным действиям относительно поставки или использования товаров, если участник согласованных действий по отношению к другому участнику согласованных действий устанавливает ограничения на формирование цен или других условий договора о продаже поставленного товара другим субъектам хозяйствования или потребителям. В то же время, следует также отметить, что часть 2 этой же статьи Закона устанавливает ограничение на применение части 1 статьи 8 в случаях, если согласованные действия:

-                             приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков;

-                             ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;

-                             приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.

Таким образом, при наличии хотя бы одного из трех вышеуказанных критериев, предприятие не освобождается от ответственности за антиконкурентные согласованные действия, даже в случае наличия оснований для такого освобождения, предусмотренных частью 1 статьи 8 Закона.

Наличие или отсутствие таких критериев относится к компетенции антимонопольных органов Украины. Причем, исходя из судебной практики, судебные инстанции при рассмотрении споров о нарушении антиконкурентного законодательства и применении санкций не принимают на себя функцию по исследованю рынков, проверке и установлению самих фактов тех или иных действий предприятий, послуживших основанием для применения санкций, ссылаясь на исключительную компетенцию антимонопольных органов в данной сфере; судами проверяются лишь правильность применения санкций, достаточность установленных антимонопольными органами фактов для привлечения к ответственности и т.п.

Так, например, в частности, в соответствии с пунктом 8 Обзорного письма Высшего хозяйственного суда Украины от 24.10.2006г. №01-8/2361 “О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с применением конкуренционного законодательства”, хозяйственный суд при решении спора не должен осуществлять исследование рынков товаров, в том числе товарные и территориальные границы рынка, вопросы формирования цен на рынках товаров и т.п., определять собственными силами монопольное (доминирующее) положение субъектов хозяйствования на рынке, поскольку соответствующие функции осуществляются исключительно органами Антимонопольного комитета Украины.

3.2. Монопольное положение на рынке

В соответствии со статьей 12 Закона, субъект хозяйствования считается занимающим монопольное положение на рынке, если:

-          на данном рынке у него нет ни одного конкурента;

-          он не ощущает значительной конкуренции вследствие ограниченности возможностей доступа других субъектов хозяйствования относительно закупки сырья, материалов и сбыта товаров, наличия барьеров для доступа на рынок других субъектов хозяйствования, наличия льгот или других обстоятельств.

Монопольным (доминирующим) считается положение субъекта хозяйствования, доля которого на рынке товара превышает 35%, если он не докажет, что ощущает значительную конкуренцию. Монопольным (доминирующим) также может быть признано положение субъекта хозяйствования, если его доля на рынке товара составляет 35% или меньше, но он не ощущает значительной конкуренции, в частности, вследствие относительно небольшого размера долей рынка, принадлежащих конкурентам.

Монопльным (доминирующим) также считается положение каждого из нескольких субъектов хозяйствования, если по отношению к ним выполняются такие условия:

-          совокупная доля не менее трех субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 50%;

-          совокупная доля не менее пяти субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 70%.

Таким образом, в случае отсутствия в деятельности предприятия всех вышеизложенных критериев, оно не может быть признано занимающим монопольное (доминирующее) положение на рынке.

При заключении сделок с контрагентами субъекту хозяйствования следует также помнить следующие нормы законодательства Украины в сфере защиты экономической конкуренции:

-          субъектам хозяйствования запрещается склонять других субъектов хозяйствования к нарушениям законодательства об экономической конкуренции или способствовать таким нарушениям;

-          субъектам хозяйствования запрещается принуждать других субъектов хозяйствования к антиконкурентным согласованным действиям;

-          субъектам хозяйствования, имеющим намного большее рыночное влияние по сравнению с малыми или средними предприятиями, являющимися их конкурентами, запрещается создание преград в хозяйственной деятельности малым или средним предприятиям.

Исходя из всего вышеизложенного, можно сделать вывод о том, что действующее хозяйственное, гражданское законодательство, а также законодательство Украины в области ценообразования не содержат прямых запретов или преград для установления в дистрибьюторских договорах обязанности дистрибьютора при дальнейшей реализации товаров предусматривать минимальный порог цен или обязательную регламентированную цену для реализации товаров конечным потребителям. В то же время, антимонопольное законодательство Украины, в целом разрешая субъектам хозяйствования осуществлять подобные действия, ограничивает их рядом критериев, установление наличия которых отнесено к субъективной компетенции органов Антимонопольного комитета Украины.

Авторские права на данную статью принадлежат

Юридической компании «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Висновок стосовно вимог до упаковки продукції

Март 05, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Предмет дослідження:

аналіз відповідності вимогам законодавства України змісту позначень та їх достатності/недостатності, які розміщені на наданій ТОВ “__________” упаковці, що буде використовуватися при реалізації продукції під торговою маркою “____________”.

Нормативно правова база, що була використана при проведенні дослідження:

  1. Закон Української радянської соціалістичної республіки “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 року № 8312-11;

 

2. Закон України “Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року №  1023-XII;

3. Закон України "Про рекламу” від  3 липня 1996 року № 270;

4. Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23.12.1997  № 77;

5. Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11 лютого 1998 року № 113;

6. Конвенція про тимчасове ввезення від 26.06.1990р.;

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"” від 2 квітня 1994 р. № 215;

8. Постанова Кабінету Міністрів України  "Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення“ від 8 лютого 1995 р. № 108;

9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів” від 9 листопада 1996 р. № 1371;

10. Правила роботи дрібно роздрібної торговельної мережі затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв?язків і торгівлі України  за № 369 від 08.07.96р.;

11. Порядок проведення атестації водіїв, які здійснюють перевезення етилового спирту, та транспортних засобів, що при цьому використовуються затверджені наказом Мінтрансу України від 06.05.1997р.  № 156;

12. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р.  № 363;

13. Наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 314 від 17.05.2000 року “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення          державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках”;

14. Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) затверджено наказом Міністерства економіки, європейської інтеграції від 02.10.2001р. № 224;

15. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004р.  № 822;

16. Лист Державної митної служби України від 17.02.2003  № 11/4-10-2326-ЕП (Додаток “Державне регулювання ввезення на митну територію України харчових продуктів та продовольчої сировини (узагальнена інформація про застосування заходів                 нетарифного регулювання);

17. Лист від 01.10.2003р. Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Про застосування окремих положень Закону України "Про рекламу" в редакції від 11 липня 2003 року;

18. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва  № 7053 від 04.12.2003року;

19. Технологічна схема контролю за тарою (упаковкою), у якій надходять         імпортні товари, що підлягають митному оформленню в режимі випуску у вільний обіг у ВВ-1, ВВ-4, ВВ-6 Київської регіональної митниці затверджена наказом Київської регіональної митниці від 13.09.2004  № 876;

Дослідження:

Законодавство України містить ряд визначень, які можна застосувати до переданого для дослідження об?єкту, а саме: “упаковка”, “тара”, “етикетка”.

При цьому нормативно-правова база України не містить уніфікованого підходу щодо розмежування цих понять. Зокрема, наявні наступні визначення:

тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару (Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках);

тара - основний елемент упаковки, що являє собою виріб для розміщення продукції (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні);

тара -  основний  елемент  упаковки, що являє собою виріб для розміщення продукції (порядок проведення атестації водіїв, які здійснюють перевезення етилового спирту, та транспортних засобів, що при цьому використовуються);

тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару (Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки));

етикетка - будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи,   написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та  прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами (Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів”);

одиниця упаковки (контейнер) - будь-яка  упаковка,  включаючи обгортку,  незалежно  від  матеріалу  і  форми,  яка  частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок) (Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів”);

упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром,  який забезпечує захист товару  від  пошкоджень  та втрат у процесі його обігу, а довкілля - від забруднень (Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках);

упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром,  який забезпечує захист товару  від  пошкоджень  та втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля - від забруднень (Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки));

упаковка -  вантаж,  що складається з тари,  великогабаритної тари,  посудини для газів, контейнера середньої вантажопідйомності для масових вантажів та їх вмісту, підготовлений для відправлення (Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів);

упаковка - любые изделия и материалы, служащие или предназначенные – в том виде, в каком они ввозятся, - для упаковки защиты, размещения и крепления или  разделения товаров, за исключением упаковочных материалов  (солома, бумага,  стекловолокно, стружка и т.п.), ввозимых навалом (Конвенція про тимчасове ввезення).

Таким чином, аналіз вищенаведених визначень не дає можливість зробити однозначний висновок про те, що об?єктом дослідження є одне з вище перерахованих понять. Тому, обсяг нашого дослідження буде включати виявлення специфічних елементів змістового наповнення і тари, і етикетки, і упаковки.

Загальні вимоги, які встановлені національним законодавством до змісту інформації, що розміщується на упаковці товару є наступними: інформація повинна бути необхідною (тобто корисною), доступною, достовірною та своєчасною, що забезпечує можливість свідомого і компетентного вибору товару. Інформація повинна бути надана споживачеві  до придбання ним товару.

Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” в статті 38 визначає наступний зміст етикетування харчових продуктів:

1) назва харчового продукту;

2) назва та повну адресу і телефон виробника, адреса потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назва, повна адреса і телефон імпортера;

3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно);

4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві;

5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;

6) кінцева дата споживання "Вжити до" або дату виробництва та строк придатності (аналогічну норму містить і Закону України “Про захист прав споживачів”, зокрема  частина 3 статті 7 зазначає: “Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших  документах,  що  додаються  до  неї  при  продажу,  і  який вважається гарантійним строком”, “строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці ....і визначається часом, протягом якого товар, є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання”);

Окрім того, Закон України “Про захист прав споживачів” в частині 2 статті 14 крім обов?язку виробника (продавця) попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару, даний Закон зобов?язує також розміщувати інформацію про обов'язкові умови використання товару та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення строку служби (придатності).

7) номер партії виробництва;

8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості;

9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні.

Закон України “Про захист прав споживачів” містить також статтю про право споживачів на інформацію про продукцію, до якої відноситься інформація про:

1) назву  товару,  найменування  або  відтворення  знака  для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції,  а щодо  продуктів харчування  -  про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх  виготовлення  сировини,  в  тому  числі   харчових   добавок), номінальну  кількість (масу,  об'єм тощо),  харчову та енергетичну цінність,  умови використання та  застереження  щодо  вживання  їх окремими  категоріями  споживачів,  а  також  іншу інформацію,  що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для  здоров'я  речовин,  які в становлені  нормативно-правовими  актами,  та  застереження  щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6) дані  про  ціну  (тариф),  умови  та   правила   придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про   необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі  невиконання  цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а  також  проводить  ремонт і технічне обслуговування.

Перелік відомостей, що підлягають розміщенню на упаковці (етикетці) продукції, що реалізується через роздрібну торгівлю містить і Постанова Кабінету Міністрів “Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів”. Серед переліку відомостей дана Постанова передбачає наступні:

загальну назву харчового продукту;

масу (об'єм);

склад, включаючи перелік використаних у процесі  виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників тощо;

калорійність;

дату виготовлення;

термін придатності до споживання та умови зберігання;

найменування та адресу виробника.

Відповідно до Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, не  допускаються  до  продажу  фасовані  вітчизняні  та імпортні  харчові продукти без маркування державною мовою України, яке  повинно  містити  в  доступній  для сприйняття покупцем формі інформацію про:

загальну назву харчового продукту;

номінальну   кількість   харчового  продукту  в  установлених одиницях виміру (маса, об'єм тощо);

склад  харчового  продукту,  якщо  він виготовлений з кількох складників,  із  зазначенням  переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

харчову  цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

кінцевий  термін  реалізації  або  дату виготовлення і термін придатності до споживання;

умови зберігання;

позначення  нормативного  документа  (для  харчових продуктів вітчизняного виробництва);

найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

умови використання (якщо такі передбачені);

наявність   у  харчовому  продукті  компонентів  з  генетично модифікованої   сировини   (у   разі,   якщо   використання  таких

компонентів     передбачено     нормативними    документами    або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт);

застереження   щодо   вживання   харчового  продукту  певними категоріями  (групами)  населення  (діти,  вагітні,  люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо).

При цьому забороняється надавати на етикетці інформацію про дієтичні та функціональні властивості харчового продукту без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Етикетки харчових продуктів, на яких  використовуються символи, повинні містити тільки такі символи, які були затверджені відповідними міжнародними та регіональними організаціями з питань стандартизації.

Написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як "повністю натуральний", "органічний", "оригінальний", "без ГМО" (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація, на додаток до тієї, що зазначена вище, підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону.

Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі (ст.38 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” ). При цьому, відповідно до п. 30 Порядку зайняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, у разі реалізації товарів імпортного виробництва у пакувальній тарі з написами іноземною мовою суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити інформацію державною чи іншою мовою відповідно до Закону УРСР "Про мови в Українській РСР" про найменування, основні споживчі властивості товару, термін його придатності та умови зберігання, можливі застереження щодо вмісту шкідливих компонентів і обмежень у споживанні, а також гарантійні зобов'язання.

Таким чином, на упаковці продукції допускається написання інформації для споживачів поряд з державною мовою і іноземною мовою.

Кількість фасованого товару в упаковках, відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, є об?­єктом державного метрологічного контролю та нагляду. А тому даний Закон також містить вимоги щодо змісту етикетки упакованого товару. Відповідно до ст.30 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, на упаковці фасованого товару мають бути зазначені номінальна кількість товару в одиницях маси, об'єму або іншої фізичної величини, а також гранично допустимі відхилення від номінальної кількості або зроблено посилання на нормативний документ, за яким їх встановлено.

Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація про  продукцію  може  бути розміщена у місцях,  де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги,  але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 23 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” визначає істотні умови щодо форми упаковки товару, зокрема - неправильно маркованим харчовим продуктом є харчовий  продукт, якщо:

етикетка підроблена або вводить в оману;

харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;

інформація на етикетці представлена недержавною мовою;

харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману;

етикетка харчового  продукту не відповідає обов'язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту;

етикетка містить слова,  словосполучення або дані,  які важко прочитати або зрозуміти звичайному  споживачу  за  звичайних  умов використання, показу та продажу товару.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії  "Професійна Юридична Група"

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Постоянный и временный вид на жительство в Украине, понятие резидентства Украины

Март 05, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

1. Правовые понятия и процедура получения постоянного и временного видов на жительство, а также временного пребывания в Украине для граждан иностранных государств

1.1. Постоянный вид на жительство

Иностранец – лицо, которое не пребывает в гражданстве Украины и является гражданином (подданным) другого государства или государств (часть 1 статьи 1 Закона Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства» от 04.02.1994г.).

Согласно статье 3 вышеуказанного Закона, иностранцы и лица без гражданства могут в установленном порядке иммигрировать в Украину на постоянное проживание либо прибыть для трудоустройства на определенный срок, а также временно пребывать на ее территории.

Иностранцы и лица без гражданства, которые иммигрировали на постоянное проживание либо прибыли для временного трудоустройства, получают вид на жительство. Порядок выдачи разрешения на иммиграцию, а также постоянного вида на жительство и решение иных вопросов, связанных с иммиграцией иностранцев и лиц без гражданства, определяется Законом Украины «Об иммиграции». Иностранцы и лица без гражданства, пребывающие в Украине на ином законном основании, считаются временно пребывающими в Украине. Они обязаны в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины, зарегистрировать свои паспортные документы и выехать из Украины после окончания соответствующего срока пребывания.

В соответствии со статьей 1 Закона Украины «Об иммиграции» от 07.06.2001г., иммиграция - это  прибытие в Украину или оставление в Украине в установленном законом порядке иностранцев и лиц  без  гражданства на постоянное проживание.

Иммигрантиностранец или лицо без гражданства, который получил разрешение на иммиграцию и прибыл в Украину на постоянное проживание, или, пребывая в Украине на законных основаниях, получил разрешение на иммиграцию и остался в Украине на постоянное проживание.

Согласно вышеуказанному Закону, постоянный вид на  жительство – документ, подтверждающий право иностранца или лица без гражданства на постоянное проживание в Украине. В соответствии с частью 1 статьи 4 Закона, разрешение на иммиграцию дается в рамках квоты иммиграции.

После прибытия иммигранта в Украину он обязан в течение пяти рабочих дней обратиться к органу специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам иммиграции по месту проживания с заявлением о выдаче ему постоянного вида на жительство. Орган специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам иммиграции на протяжение недели со дня принятия заявления выдает иммигранту постоянный вид на жительство.

Таким образом, постоянный вид на жительство выдается только лицам, желающим постоянно проживать на территории Украины и получившим разрешение на иммиграцию в рамках квоты на иммиграцию. То есть наличие разрешения на иммиграцию является необходимым и обязательным условием для получения иностранцем постоянного вида на жительство в Украине.

Отдельная норма относительно получения вида на жительство теми иностранными гражданами, которые временно пребывают (не иммигрируют в понимании Закона Украины «Об иммиграции») на территории Украины, будет приведено ниже в разделе, касающемся регулирования временного вида на жительство.

Квота иммиграции устанавливается Кабинетом Министров Украины по следующим категориям иммигрантов:

1)  деятели науки и культуры, иммиграция которых соответствует интересам Украины;

2) высококвалифицированные специалисты и работники, острая потребность в которых является ощутимой для экономики Украины;

3) лица, осуществившие иностранную инвестицию в экономику Украины в иностранной конвертируемой валюте на сумму не менее 100 (ста) тысяч долларов США, зарегистрированную в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины (такой порядок утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.08.1996г. №928 «Об утверждении Положения о порядке государственной регистрации иностранных инвестиций»);

4) лица, являющиеся родными братом или сестрой, дедом или бабкой, внуком или внучкой граждан Украины;

5) лица, ранее пребывавшие в гражданстве Украины;

6) родители, муж (жена) иммигранта и его несовершеннолетние дети;

7) лица, непрерывно проживавшие на территории Украины на протяжение трех лет с дня предоставления им статуса беженцев в Украине или убежища в Украине, а также их родители, мужья (жены) и несовершеннолетние дети, которые проживают вместе с ними.

Разрешение на иммиграцию вне квоты иммиграции предоставляется:

1) одному из супругов, если второй супруг, с которым он пребывает в браке более двух лет, является гражданином Украины, детям и родителям граждан Украины;

2) лицам, являющимся опекунами или попечителями граждан Украины, или пребывают под опекой или попечительством граждан Украины;

3) лицам, имеющим право на приобретение гражданства Украины по территориальному происхождению;

4) лицам, иммиграция которых составляет государственный интерес для Украины;

5) зарубежным украинцам, супругам зарубежных украинцев, их детям в случае их совместного въезда и пребывания на территории Украины.

Порядок получения разрешения на иммиграцию  регламентируется статьями 9 – 10 Закона Украины «Об иммиграции».

Квота иммиграции на 2007 год установлена Распоряжением Кабинета Министров Украины от 07.02.2007г. №37-р  «Об установлении квоты иммиграции на 2007 год».

В соответствии с частью 1 статьи 13 вышеуказанного Закона Украины «Об иммиграции», орган специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам иммиграции по месту проживания лица, относительно которого принято решение об упразднении разрешения на иммиграцию, на протяжение недели с момента получения данного решения направляет его копию лицу и изымает у него постоянный вид на жительство. Лицо, относительно которого принято решение об упразднении разрешения на иммиграцию, обязано выехать из Украины на протяжение месяца с дня получения копии данного решения. Если за это время лицо не выехало из Украины, оно подлежит выдворению в порядке, предусмотренном действующим законодательством Украины. Если лицо обжаловало решение об упразднении разрешения на иммиграцию в судебном порядке, решение о его выдворении не принимается до вступления решения суда в законную силу.

Согласно статье 14 Закона Украины «Об иммиграции», лицо может повторно подать заявление на выдачу разрешения на иммиграцию не раньше, чем через год со дня принятия решения об отказе в выдаче разрешения на иммиграцию или о его упразднении.

На выполнение статьи 5 Закона Украины «Об иммиграции», Постановлением Кабинета Министров Украины от 26.12.2002г. №1983 был утвержден Порядок оформления и выдачи постоянного вида на жительство. В частности, для получения постоянного вида на жительство необходимо предоставление следующих документов:

- заявление по образцу, установленному Государственным департаментом по вопросам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц;

-          копия паспортного документа с иммиграционной визой;

-          копия решения о предоставлении разрешения на иммиграцию;

-          квитанция об уплате государственной пошлины или документ, подтверждающий наличие льгот относительно его уплаты.

Постоянный вид на жительство оформляется на протяжение недели после подачи заявления иммигрантом. Данные об оформлении постоянного вида на жительство вносятся в специальный реестр.

Постоянный вид на жительство подлежит обмену при достижении лицом 25- и 45-летнего возраста.

Исходя из вышеизложенного, постоянный вид на жительство целесообразно получать тем иностранным гражданам, которые имеют намерение постоянно проживать на территории Украины (скорее всего, с перспективой на дальнейшее получение гражданства), подпадают под соответствующие категории лиц согласно утвержденной квоте, а также получившим разрешение на иммиграцию и являющимся иммигрантами согласно определению Закона Украины «Об иммиграции».

1.2. Временный вид на жительство

Правовой режим временного вида на жительство действующим законодательством Украины хотя и упоминается в общих чертах в отдельных нормативных актах, однако ни его определение, ни порядок его получения четко не урегулированы, что в свою очередь иногда приводит к смешиванию понятий временного вида на жительство и временного пребывания в Украине.

Так, в соответствии со статьей 3 Закона Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства» от 04.02.1994г., иностранцы и лица без гражданства могут в установленном порядке иммигрировать в Украину на постоянное проживание либо прибыть для трудоустройства на определенный срок, а также временно пребывать на ее территории. Иностранцы и лица без гражданства, которые иммигрировали на постоянное проживание или прибыли для временного трудоустройства, получают соответственно постоянный или временный вид на жительство. Иностранцы и лица без гражданства, пребывающие в Украине на другом законном основании, считаются временно пребывающими в Украине. Они должны в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины, зарегистрировать свои паспортные документы и выехать из Украины после окончания соответствующего срока пребывания.

В соответствии с пунктом 8 Правил въезда иностранцев и лиц без гражданства в Украину, их выезда из Украины и транзитного проезда через ее территорию, утвержденных Постановлением Кабинета Министров Украины от 29.12.1995г. №1074, иностранцы и лица без гражданства могут иммигрировать в Украину на постоянное проживание или прибыть для трудоустройства на определенный срок в порядке, установленном законодательством Украины. Иностранцы и лица без гражданства, въехавшие для временного пребывания, могут получить постоянный вид на жительство в установленном порядке.

Согласно абзацу 2 пункта 8 Правил, иностранцам и лицам без гражданства, которые прибыли в Украину для трудоустройства на основании разрешения соответствующего центра занятости на трудоустройство и визы типа IM-1, если иное не предусмотрено законодательством и международными договорами Украины, органами внутренних дел оформляется временный вид на жительство в порядке, установленном МВД по согласованию с Администрацией Госпогранслужбы.

Вопросам трудоустройства посвящено отдельное Соглашение между Правительством Украины и Правительством Латвийской Республики о трудовой деятельности и социальной защите лиц, постоянно проживающих в Украине и Латвии и работающих на территориях обоих Государств.

В соответствии со статьей 5 вышеуказанного Соглашения, для заключения трудового договора (контракта) либо осуществления трудовой деятельности на основании договора между юридическими лицами Сторон работнику необходимо иметь разрешение соответствующего органа по вопросам труда Стороны трудоустройства, выданный в порядке и на условиях, установленных законодательством данной Стороны. При этом разрешение должно выдаваться только при условии, что работник не будет выполнять никакую другую оплачиваемую работу, кроме той, на которую ему будет выдано разрешение, и не будет пребывать на территории Стороны трудоустройства дольше срока, предусмотренного разрешением. Для продолжения трудовой деятельности работника работодателю не позднее одного месяца до ее окончания необходимо решить в установленном порядке вопрос продления срока действия разрешения или получения нового.

Процедура получения разрешения на трудоустройство в Украине определяется Постановлением Кабинета Министров Украины от 01.11.1999г. №2028 «Об утверждении Порядка оформления иностранцам и лицам без гражданства разрешения на трудоустройство в Украине».

Исходя из вышеизложенного, можно сделать заключение о том, что получение временного вида на жительство действующее законодательство Украины непосредственно связывает с официальным трудоустройством иностранного гражданина или лица без гражданства в Украине с получением соответствующего разрешения центра занятости. Во всех остальных случаях речь может идти о постоянном виде на жительстве либо о  временном пребывании в Украине.

1.3. Регистрация и временное пребывание в Украине

В соответствии с пунктом 12 Правил въезда иностранцев и лиц без гражданства в Украину, их выезда из Украины и транзитного проезда через ее территорию, утвержденных Постановлением Кабинета Министров Украины от 29.12.1995г. №1074, граждане государств, с которыми Украиной заключены международные договора о взаимных безвизовых поездках, въезжают в Украину по действительному паспортному документу, если иное не предусмотрено международным договором Украины.

Согласно статье 22 Соглашения между Правительством Украины и Правительством Латвийской Республики о взаимных поездках граждан, граждане государства одной Стороны, которые постоянно проживают на территории государства другой Стороны, выезжают и возвращаются на территорию государства своего постоянного проживания без виз, при наличии документа, подтверждающего право постоянного проживания на территории государства соответствующей Стороны.

Пункт 19 вышеуказанных Правил гласит о том, что иностранцы и лица без гражданства, прибывшие в Украину на законном основании, могут временно пребывать на территории страны по паспортному документу, зарегистрированному в порядке, установленном данными Правилами. Паспортный документ подается иностранцем или лицом без гражданства для регистрации в пункте пропуска через государственную границу должностному лицу Государственной пограничной службы. Регистрация производится на период кратковременного пребывания – для иностранцев и лиц без гражданства из стран с визовым порядком въезда на период действия визы, но не более, чем на 6 месяцев, для иностранцев и лиц без гражданства из стран с безвизовым порядком въезда – на 90 дней, если иной срок не определен в международных соглашениях. Иностранцы и лица без гражданства могут освобождаться от регистрации паспортного документа на основании соответствующего международного договора на условиях взаимности. При этом отдельно следует отметить, что подпункт в) пункта 20 Правил освобождает от регистрации паспортных документов иностранцев и лиц без гражданства, не достигших 18-летнего возраста.

Приложением №4 к вышеприведенным Правилам является Перечень государств, граждане которых могут въезжать в Украину без виз, если срок пребывания их в Украине не превышает 90 дней с даты въезда. Среди таких стран в Перечне присутствует также Латвийская Республика.

Регистрация в пункте пропуска через государственную границу включает в себя проставление в паспортном документе иностранца или лица без гражданства отметки «Въезд» («Выезд»), занесение ведомостей об иностранце или лице без гражданства и его паспортных данных в соответствующий реестр и заполнение иммиграционной карточки. Отметка о регистрации иностранца или лица без гражданства в его паспортном документе действительна на всей территории государства независимо от места проживания иностранца или лица без гражданства в Украине.

Порядок продления срока пребывания в Украине иностранцев и лиц без гражданства регулируется Инструкцией о порядке продления срока пребывания в Украине иностранцев и лиц без гражданства, утвержденной Приказом Министерства внутренних дел Украины от 01.12.2003г. №1456.

Согласно данной Инструкции, продление срока пребывания – это продление срока действия регистрации путем проставления в паспортный документ соответствующего штампа, который скрепляется регистрационной печатью, и внесение ведомостей об иностранце или лице без гражданства и их паспортных данных для соответствующего учета. В случае, если международными соглашениями предусмотрен порядок въезда в Украину иностранцев по паспортным документам для внутреннего пользования продление им срока пребывания в Украине по их желанию оформляется путем выписки вкладного талона к паспортному документу.

В соответствии с пунктом 5 Инструкции, регистрация производится должностными лицами органов охраны государственной границы на период краткосрочного пребывания – для иностранцев и лиц без гражданства из стран с визовым порядком въезда на период действия визы, но не более чем на 6 месяцев, для иностранцев и лиц без гражданства из стран с безвизовым порядком въезда – на 90 дней, если иной срок не указан в международных соглашениях. Отметка о регистрации действительна всей территории государства независимо от места проживания и цели пребывания иностранца или лица без гражданства в Украине.

Для продления срока пребывания письменные обращения иностранцев или лиц без гражданства и принимающей их стороны подаются не позднее, чем за 3 рабочих дня до окончания срока действия регистрации, в территориальные подразделения Государственного департамента по вопросам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц по месту проживания этих лиц или непосредственно до указанных в пункте 14 данной Инструкции органов зависимо от их полномочий. В письменных заявлениях указываются основания для продления срока пребывания в соответствии с определенными в пункте 12 Правил оформления визовых документов для въезда в Украину, ведомости об иностранце или лице без гражданства (гражданство, фамилия, имя, отчество, дата рождения, пол), номер паспортного документа, срок его действия, дата и место въезда в Украину, тип визы, цель и срок, на который выражено желание продлить пребывание, место проживания в Украине, а также учетные ведомости о принимающей стороне, месте фактического размещения офиса (проживания физического лица), и ее письменные гарантии относительно финансового обеспечения своевременного выезда иностранца за границу государства после окончания срока пребывания.

В случае прибытия в Украину в личных делах иностранцев или лиц без гражданства украинского происхождения (например, по визе типа П-2) и в других случаях, когда принимающая сторона не определена, подается лишь письменное обращение такого лица. При этом обращение согласовывается по месту проживания (руководителем отеля, жилищным органом и т.п.) относительно возможности проживания по указанному в нем адресу. Кроме того, в обращении заявитель уведомляет о наличии у него средств для покрытия издержек, связанных с пребыванием в Украине.

Для продления срока пребывания иностранцев и лиц без гражданства подаются такие документы:

1. В случае, если принимающей стороной является физическое лицо:

- письменное заявление принимающего физического лица относительно продления срока пребывания приглашенного лица. В случае подачи обращения лично физическим лицом предъявляется действующий паспортный документ или постоянный вид на жительство. В случае подачи обращения приглашенным лицом, оно должно быть заверено в установленном законодательством порядке по месту проживания принимающего лица;

- письменное обращение иностранца или лица без гражданства относительно продления срока пребывания, которое подается лично или принимающим физическим лицом;

- паспортный документ иностранца или лица без гражданства и иммиграционная карточка (в случае ее наличия);

- 2 фотографии иностранца или лица без гражданства размером 3,5 х 4,5 см;

- квитанция об уплате государственной пошлины за продление срока пребывания;

- квитанции об оплате платных услуг, которые могут предоставляться службой гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц согласно Постановления Кабинета Министров Украины от 07.04.2003г. №478 «Об утверждении перечня платных услуг, которые могут предоставляться службой гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц» (в случае получения таких услуг).

2. В случае, если принимающей стороной является юридическое лицо:

- письменное обращение юридического лица с указанием его реквизитов подается его представителем (при первичном обращении подаются также документы, подтверждающие факт государственной регистрации принимающего юридического лица). При этом, если жилье, которое предоставляется иностранцу или лицу без гражданства для дальнейшего проживания, не принадлежит принимающей стороне, обращение согласовывается по месту проживания руководителем отеля, жилищным органом и т.п.;

- письменное обращение иностранца или лица без гражданства относительно продления срока пребывания, которое подается лично или уполномоченным лицом принимающей стороны;

- паспортный документ иностранца или лица без гражданства и иммиграционная карточка (в случае ее наличия);

- 2 фотографии иностранца или лица без гражданства размером 3,5 х 4,5 см;

- квитанция об уплате государственной пошлины за продление срока пребывания;

- квитанции об оплате платных услуг, которые могут предоставляться службой гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц согласно Постановления Кабинета Министров Украины от 07.04.2003г. №478 «Об утверждении перечня платных услуг, которые могут предоставляться службой гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц» ( в случае получения таких услуг).

В соответствии с пунктом 9.3. Инструкции, в случае необходимости работник территориального органа или подразделения Департамента может потребовать личного присутствия иностранцев или лиц без гражданства при рассмотрении их ходатайства, а также потребовать иные документы, подтверждающие наличие оснований и отсутствие препятствий для дальнейшего пребывания в Украине:

- наличие у иностранца или лица без гражданства действительного страхового полиса об оказании экстренной медицинской помощи согласно Постановления Кабинета Министров Украины от 17.09.1997г. №1021 «Об усовершенствовании Порядка оказания медицинской помощи иностранным гражданам, временно пребывающим на территории Украины», если иное не установлено международными соглашениями;

- наличие у иностранца или лица без гражданства средств для покрытия издержек, связанных с пребыванием в Украине, или подтверждение заявленных в обращении принимающей стороны гарантий.

Сотрудник территориального органа или подразделения Департамента при поступлении письменного обращения о продлении срока пребывания определяет обоснованность указанных оснований относительно необходимости продления срока пребывания, проверяет действительность поданных документов, своевременность их предоставления, наличие отметок о регистрации (отметки органа охраны государственной границы «Въезд» («Выезд») или о продлении срока пребывания, сверяет ведомости об иностранцах или лицах без гражданства, указанные в их паспортных документах, с данными, содержащимися в этих обращениях, устанавливает законность пребывания иностранцев и лиц без гражданства в государстве и отсутствие ведомостей, препятствующих дальнейшему пребыванию этих лиц в Украине.

Принятые документы рассматриваются в течение трех рабочих дней. При рассмотрении ходатайства более одного рабочего дня заявителю выдается справка с фотографией о том, что его паспортный документ находится в территориальном органе или подразделении Департамента в связи с рассмотрением вопроса относительно продления срока пребывания в Украине.

Решения о продлении срока пребывания иностранцев и лиц без гражданства принимают:

1. Директор (или его заместители) Департамента  по вопросам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц  – относительно всех иностранцев и лиц без гражданства независимо от установленного режима взаимных поездок граждан, срока пребывания в Украине, цели поездки и места их проживания в Украине;

2. Начальники (или их заместители) территориальных органов Департамента в Автономной Республике Крым, областях, городах Киеве и Севастополе – относительно всех иностранцев и лиц без гражданства, пребывающих на территории административного обслуживания, независимо от установленного режима взаимных поездок граждан, срока пребывания в Украине и цели поездки;

3. Начальники (или лица, исполняющие их обязанности) территориальных подразделений Департамента в городских без районного деления, районным и районных в городах отделах органов внутренних дел – относительно иностранцев и лиц без гражданства, пребывающих на территории административного обслуживания, независимо от установленного режима взаимных поездок граждан и срока пребывания в Украине, за исключением лиц, прибывших в качестве персонала представительств иностранных субъектов предпринимательской деятельности, в поисках убежища, с целью приобретения статуса беженца, а также обучение, трудоустройство по разрешениям центров занятости, работы по межправительственным соглашениям, религиозной деятельности;

4. Начальники (или их заместители) территориальных подразделений Департамента в городских с районным делением и районных в городе Киеве управлениях органов внутренних дел – относительно лиц, указанных в предыдущем пункте, а также по согласию указанных в пункте 2 органов – относительно других иностранцев и лиц без гражданства.

Основания для продления срока пребывания указаны в части 2 подпункта 14.4. Инструкции о порядке продления срока пребывания в Украине иностранцев и лиц без гражданства. Вышеуказанные основания, согласно Инструкции, зависят от цели поездки что отображается в соответствующем типе визы:

С-2 – обращения центральных органов исполнительной власти, иных государственных органов;

С-3 – обращения государственных учреждений, предприятий или организаций, зарегистрированных в Украине в установленном порядке;

Б – обращения совместных предприятий, представительств иностранных субъектов предпринимательской деятельности в Украине или субъектов предпринимательской деятельности в Украине, учредителями которых являются иностранцы или лица без гражданства;

Л – обращения МЧС Украины или его органов на местах;

О – обращения высших учебных заведений;

Н – обращения научно-исследовательских учреждений, других юридических лиц или общественных организаций, занимающихся научно-исследовательской деятельностью;

Р – обращения религиозных организаций, заверенные Государственным комитетом Украины по вопросам религий или его органами на местах;

Г – обращения Комиссии при Кабинете Министров Украины по вопросам координации, приемки, транспортировки, охраны и распределения гуманитарной помощи, поступающей с иностранных государств;

К – обращения учреждений, предприятий или организаций, пригласивших иностранцев или лиц без гражданства на гастроли, с целью культурного обмена или для участия в спортивных соревнованиях;

Т – обращения туристических организаций или другие документы, подтверждающие туристический характер поездки. При этом общий срок пребывания в Украине с туристической целью не может превышать 6 месяцев, за исключением случаев, когда продление срока пребывания осуществляется на срок, фактически необходимый для выезда из Украины;

П-1 – приглашение установленного образца, оформленные указанными в вышеприведенном пункте 2 органами, либо приглашение лечебного учреждения в Украине и иные документы, подтверждающие частный характер поездки;

П-2 – личное заявление и документы, подтверждающие украинское происхождение иностранца или лица без гражданства;

IM-1 – обращение работодателя и разрешение на трудоустройство, оформленное соответствующим центром занятости населения;

ОП – обращение иностранца либо лица без гражданства. При этом продление срока пребывания осуществляется лишь на срок, фактически необходимый для выезда из Украины;

ТР – срок транзитного пребывания может быть продлен по обращениям иностранцев или лиц без гражданства на период, фактически необходимый для ликвидации чрезвычайных обстоятельств, вызвавших вынужденную задержку, при наличии документа, подтверждающего причину и длительность задержки в соответствии с пунктом 14 Правил пребывания иностранцев и лиц без гражданства.

Срок пребывания иностранцев и лиц без гражданства каждый раз может быть продлен на весь период существования обстоятельств, указанных в обращении, но не более чем на срок действия соответствующего типа визы, установленный пунктом 11 Правил оформления визовых документов для въезда в Украину, утвержденных Постановлением Кабинета Министров Украины от 20.02.1999г. №227 “О введении нового Порядка оформления визовых документов для въезда в Украину”. Вопрос о продлении срока пребывания сверх указанные сроки рассматривается органами, указанными в вышеприведенных пунктах 1 и 2.

Сроки действия виз по типам (согласно вышеуказанного Порядка):

Д, С-1, М – в соответствии с двусторонними международными договорами Украины, на началах вввзаимности либо на весь период акредитации;

С-2, С-3,  Б,  Л,  Н, Р, Г, К, ОП – как правило, 6 месяцев либо период, указанный в документах, являющихся основанием для оформления визы, но не более, чем 1 год;

О, IM-1 – 1 год;

Т, П-1 – 6 месяцев;

П-2 – 5 лет;

ТР-1 – 5 дней на одно пересечение границы Украины;

ТР-2 – период, указанный в документах, являющихся основанием для выдачи визы, но не более одного года. При этом срок пребывания во время каждого транзитного проезда через территорию Украины не должен превышать 5 дней.

В соответствии с пунктом 12 Правил оформления визовых документов для въезда в Украину, утвержденных Постановлением Кабинета Министров Украины от 20.02.1999г. №227 “О введении нового Порядка оформления визовых документов для въезда в Украину”, оформление виз типов С, Б, Н, К, П гражданам стран – членов Европейского Союза, Швейцарской Конфедерации, Словацкой Республики, Турецкой Республики, Канады, США и Японии осуществляется без подачи соответствующих приглашений.

При принятии решения о продлении срока пребывания конечная дата продленного срока пребывания не должна превышать срока, меньшего на один месяц чем срок действия паспортного документа, кроме случаев, когда такое продление осуществляется на срок, фактически необходимый для выезда иностранца или лица без гражданства из Украины. Продление срока пребывания оформляется путем проставления в паспортном документе штампа, что скрепляется регистрационной печатью органа, принявшего решение.

Иностранцам или лицам без гражданства может быть отказано в продлении срока пребывания в Украине в случаях:

- если их действия противоречат интересам обеспечения безопасности Украины или охраны общественного порядка или когда это необходимо для охраны здоровья, защиты прав и законных интересов граждан Украины, других лиц, проживающих в Украине;

- признание лица согласно с законодательством Украины нежелательным для пребывания в Украине;

- выявление факта предоставления лицом при оформлении визы или обращения относительно продления срока пребывания заведомо неправдивых ведомостей или поддельных документов;

- наличия фактов нарушения законодательства Украины во время предыдущего или нынешнего пребывания на ее территории;

- отсутствия действительного страхового полиса установленного законодательством Украины образца, если иное не предусмотрено международными соглашениями;

- отсутствия средств для покрытия издержек, связанных с пребыванием в Украине, или соответствующих гарантий от принимающей стороны.

Решение об отказе в продлении срока пребывания под роспись доводится к сведению иностранцев или лиц без гражданства и принимающей стороны в течение трех рабочих дней. При этом заявители предупреждаются о необходимости выехать из Украины в указанный срок. Решение об отказе в продлении срока пребывания может быть обжаловано в высшем органе или подразделении службы по вопросам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц либо в суде. Обжалование останавливает решение об отказе в продлении срока пребывания в Украине, кроме случаев, когда отказ обусловлен интересами обеспечения безопасности Украины или охраны общественного порядка, о чем указывается в решении.

В случае невыезда без уважительных причин из Украины иностранца либо лица без гражданства после отказа в продлении срока пребывания они могут быть признаны незаконными мигрантами, и относительно них может быть принято решение о выдворении за границы Украины в соответствии со статьей 32 Закона Украины “О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства”. При принятии решения о выдворении в паспортном документе иностранца или лица без гражданства проставляется соответствующий штамп.

Информация об иностранцах или лицах без гражданства, которым продлен срок пребывания в Украине, в пятидневный срок отсылается в Администрацию Государственной пограничной службы Украины.

Исходя из вышеизложенного, можно заключить, что временное пребывание в Украине с дальнейшим продлением срока такого пребывания является наиболее детально урегулированной формой нахождения иностранного гражданина на территории Украины и вполне способно выступить в качестве альтернативы постоянному виду на жительство и временному виду на жительство ввиду существенной ограниченности последних относительно целей пребывания иностранцев в Украине как основания для получения соответствующего вида на жительство.

2. Определение понятия резидентства Украины и условий возникновения данного правового статуса у граждан иностранных государств

В соответствии со статьей 21 Закона Украины «О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства» от 04.02.1994г., иностранцы и лица без гражданства облагаются налогами и сборами в соответствии с законодательством Украины и международными договорами Украины.

Согласно части 1 статьи 5 Закона Украины «О государственном реестре физических лиц – плательщиков налогов и других обязательных платежей» от 22.12.1994г., в Государственный реестр вносится информация о лицах, которые:

- постоянно проживают в Украине, имеют объекты налогообложения, предусмотренные действующим законодательством, и обязаны уплачивать налоги и другие обязательные платежи;

- не имеют постоянного места жительства в Украине, однако в соответствии с действующим законодательством обязаны уплачивать налоги в Украине.

В соответствии с пунктом 1.20. Закона Украины «О налоге с доходов физических лиц» от 22.05.2003г., физическое лицо – это гражданин Украины, физическое лицо без гражданства либо гражданин иностранного государства. Физическое лицо-резидент – это физическое лицо, имеющее место жительства в Украине. В случае, если физическое лицо имеет место жительства также в иностранном государстве, оно считается резидентом, если такое лицо имеет место постоянного жительства в Украине; если лицо имеет место постоянного жительства также в иностранном государстве, оно считается резидентом, если имеет более тесные личные или экономические связи (центр жизненных интересов) в Украине.

В случае, если государство, в котором физическое лицо имеет центр жизненных интересов, определить невозможно, или если физическое лицо не имеет места постоянного проживания ни в одном из государств, оно считается резидентом Украины, если пребывает в Украине не менее 183 дней (включая день приезда и отъезда) на протяжение периода либо периодов налогового года.

Достаточным  (но не исключительным) условием определения места нахождения центра жизненных интересов физического лица является место постоянного проживания членов его семьи либо его регистрации как субъекта предпринимательской деятельности.

Если невозможно определить резидентский статус физического лица при помощи вышеизложенных методов, физическое лицо считается резидентом, если оно является гражданином Украины. Если вопреки закону физическое лицо-гражданин Украины имеет также гражданство другого государства, то в целях налогообложения такое лицо считается гражданином Украины, который не имеет права на зачет налогов, уплаченных за границей.

Достаточным основанием для определения лица в качестве резидента Украины является самостоятельное определение им основного места жительства на территории Украины в порядке, установленном законом, либо его регистрация в качестве самозанятого лица.

В соответствии с пунктом 1.20.2. вышеприведенного Закона, в случае, если физическое лицо не является резидентом Украины, оно является физическим лицом – нерезидентом.

Согласно статье 2 Закона, плательщиками налогов в Украине являются не только ее резиденты, но и нерезиденты, получающие доходы с источником их происхождения с территории Украины.

В соответствии с пунктом 1 статьи 4 Конвенции между Правительством Украины и Правительством Латвийской Республики об избежании двойного налогообложения и предупреждении налоговых уклонений относительно налогов на доход и на имущество, понятие резидент Договорного Государства обозначает лицо, которое по законодательству данного государства подлежит налогообложению в нем на основании места проживания, постоянного места пребывания, места нахождения руководящего органа, места регистрации или иного аналогичного критерия. Данное понятие, вместе с тем, не включает лицо, которое подлежит налогообложению в данном Государстве только если данное лицо получает доходы из источников в данном Государстве или относительно имущества, которое в нем находится.

В случае, если в соответствии с вышеизложенным правилом физическое лицо является резидентом обоих Договорных Государств, ее статус определяется в соответствии с такими правилами:

- оно считается резидентом Договорного Государства, где оно имеет постоянное жилье. Если оно имеет постоянное жилье в обоих Договорных Государствах, оно считается резидентом того Договорного Государства, где оно имеет более тесные личные или экономические связи (центр жизненных интересов);

- если Договорное Государство, в котором оно имеет центр жизненных интересов, не может быть определено либо если оно не имеет постоянного жилья ни в одном из Договорных Государств, оно считается резидентом того Договорного Государства, где оно обычно проживает;

- если оно обычно проживает в обоих Договорных Государствах либо оно обычно не проживает ни в одном из них, оно считается резидентом того Договорного Государства, национальным лицом (гражданином – для физических лиц) которого оно является;

- если оно является национальным лицом (гражданином) обоих Договорных Государств или оно не является национальным лицом ни одного из них, компетентные органы Договорных Государств решают вопрос налогообложения такого резидента по взаимному согласию.

Понятие нерезидентства в понимании таможенного законодательства Украины приводится в Таможенном кодексе Украины от 11.07.2002 г. (пункт 20 статьи 1): нерезиденты – это граждане (граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства), которые имеют постоянное место жительства за пределами Украины, в том числе и те, которые временно пребывают на территории Украины…

В свою очередь, резидентами по таможенному законодательству являются граждане, имеющие постоянное место жительства на территории Украины, в том числе и те, которые временно пребывают за границей.

Исходя из того, что Таможенным кодексом Украины не закреплен более детальный порядок определения резидентства физических лиц, в частности, в случаях наличия у них постоянного места жительства в обеих странах, либо отсутствия постоянного места жительства вообще, целесообразно в более сложных случаях применять аналогию закона путем применения соответствующих вышеприведенных толкований налогового и международного законодательства (в т.ч. международных соглашений между Украиной и Латвийской Республикой).

3. Ввоз в Украину и постановка на учет транспортного средства иностранного гражданина

В соответствии с пунктом 2 статьи 31 Договора между Украиной и Латвийской Республикой о правовой помощи и правовых отношениях в гражданских, семейных, трудовых и уголовных делах, право собственности на транспортные средства, подлежащие внесению в государственные реестры, определяется законодательством Договорной Стороны, на территории которой находится учреждение, осуществившее регистрацию транспортного средства.

В статье 1 Закона Украины “О порядке ввоза (пересылки) в Украину, таможенного оформления и налогообложения личных вещей, товаров и транспортных средств, которые ввозятся (пересылаются) гражданами на таможенную территорию Украины” от 13.09.2001г. наводится, в частности, определение понятий граждане, граждане-нерезиденты, постоянное место жительства, временный ввоз на таможенную территорию Украины:

Граждане – физические лица-резиденты и нерезиденты, не являющиеся субъектами внешнеэкономической деятельности;

Граждане-нерезиденты – иностранцы, граждане Украины, лица без гражданства, имеющие постоянное место жительства за пределами Украины, в том числе и те, которые временно пребывают на территории Украины;

Постоянное место жительства – место жительства на территории любого государства не менее одного года гражданина, не имеющего постоянного места жительства на территории других государств и имеющего намерение проживать на территории данного государства на протяжение какого-либо срока, не ограничивая такое проживание определенной целью, и при условии, что такое проживание не является следствием исполнения данным лицом служебных обязанностей или обязательств по договору (контракту);

Временный ввоз на таможенную территорию Украины – ввоз на таможенную территорию Украины при условии обратного вывоза за ее пределы.

Статья 11 вышеприведенного Закона регулирует порядок временного ввоза в Украину транспортных средств.

Временный ввоз транспортных средств разрешается гражданам-нерезидентам для личных нужд на срок до одного года. Этот срок может быть продлен Государственной таможенной службой Украины или уполномоченными ею таможенными органами с учетом гуманитарной, научной, хозяйственной и иных видов деятельности граждан, которые ввезли такие транспортные средства.

Транспортные средства по кодам 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности, временно ввезенные под письменное обязательство об обратном вывозе, не могут быть переданы во владение либо пользование другим лицам. Такие транспортные средства могут быть оформлены для постоянного пользования после уплаты соответствующих налогов и сборов, предусмотренных законодательством при ввозе транспортных средств для свободного использования (распоряжения на таможенной территории Украины).

Временный ввоз транспортных средств по кодам 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности разрешается при наличии документа, подтверждающего их регистрацию за пределами Украины. В случае невыполнения данного условия, данные транспортные средства подлежат таможенному оформлению для постоянного пользования.

Транспортные средства по кодам 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Украинской классификации товаров внешнеэкономической деятельности, временно ввезенные гражданами-нерезидентами на таможенную территорию Украины для личного пользования на срок, превышающий 2 месяца, подлежат регистрации в органах ГАИ МВД Украины, кроме случаев, определенных Кабинетом Министров Украины.

Вопросы постановки на учет транспортных средств в Украине регулирует Приказ Министерства внутренних дел Украины от 10.04.2002г. №335 “Об утверждении Инструкции о проведении государственной регистрации, перерегистрации иии учета транспортных средств, оформлении и выдаче регистрационных документов, номерных знаков на них и осуществлении проверок регистрационно-экзаменационных подразделений Госавтоинспекции МВД Украины”.

В соответствии с пунктом 1.9. данной Инструкции, транспортные средства, временно ввезенные нерезидентами на таможенную территорию Украины для личного пользования на срок, превышающий 2 месяца, подлежат регистрации в органах ГАИ. При этом, транспортные средства, временно ввезенные под письменное обязательство об обратном вывозе, не могут быть переданы во владение либо пользование другим лицам.

Согласно пункта 2.4. Инструкции,  транспортные средства, которые ввозятся гражданами при переселении на постоянное место жительства в Украину, подлежат временной регистрации в органах ГАИ на срок до одного года с оформлением свидетельства о регистрации транспортного средства на право временной эксплуатации таких транспортных средств со сроком действия на один год без права их отчуждения либо передачи в пользование другим лицам, о чем делается соответствующая запись в графе “Особые отметки” свидетельства о регистрации транспортного средства. Регистрационные документы на право постоянного пользования и отчуждения тттаких транспортных средств могут быть выданы после фактического проживания таких граждан – собственников транспортных средств на территории Украины на протяжение одного года.


Трактора

Автомобили, рассчитанные на перевозку 10 и более человек, включая водителя

Автомобили легковые и другие моторные транспортные средства, предназначенные в основном для перевозки людей, включая грузопассажирские автомобили-фургоны и гоночные автомобили

Автомобили грузовые

Автомобили специального назначения, кроме предназначенных в основном для перевозки людей или грузов

Авторские права на данную статью принадлежат

Юридической компании «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Зайняття діяльністю з транспортування хворих до медичного закладу (послуги швидкої медичної допомоги)

Март 05, 2011 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Консультации по отдельным видам деятельности

Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, міститься в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 червня 2000 року.

Серед видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, даний Закон передбачає, зокрема:

  • виробництво лікарських засобів, оптову, роздрібну торгівля лікарськими засобами (пункт 9 частини 1 статті 9);
  • виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами (пункт 10 частини 1 статті 9);
  • медичну практику (пункт 26 частини 1 статті 9);
  • переробку донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів (пункт 27 частини 1 статті 9);
  • ветеринарну практику (пункт 28 частини 1 статті 9);
  • надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (пункт 33 частини 1 статті 9).

Відповідно до пункту 1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених спільним Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства охорони здоров’я України від 16 лютого 2001 року №38/63, медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що у випадку, якщо медичний заклад здійснюватиме транспортування хворих до власного медичного закладу з використанням власного автотранспорту в рамках здійснення діяльності з медичної практики, і при цьому таке транспортування не буде окремою послугою з перевезення (тобто за перевезення хворих окремим рядком не буде стягуватись плата, а вартість перевезення буде закладена у вартість самих медичних послуг), - в такому разі для транспортування хворих не потрібно отримувати окрему ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Спеціальні правила встановлені законодавством України для постановки на облік на використання транспортних засобів в якості автомобілів швидкої медичної допомоги.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 10 листопада 1994 року, транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Частина 3 статті 9 вищевказаного Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює перелік видів господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, для зайняття якими необхідно отримати ліцензію з перевезення пасажирів і вантажів:

  • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

В даному переліку відсутні послуги з перевезення хворих з використанням транспортних засобів спеціалізованого призначення.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:

  • транспортні засоби загального призначення;
  • транспортні засоби спеціалізованого призначення;
  • транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

В той же час, слід зазначити, що для обладнання транспортних засобів спеціальними пристроями (проблискові маячки, спеціальний сигнал) необхідно звернутись за відповідним дозволом до ДАІ.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії  "Професійна Юридична Група"

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal