Профессиональная Юридическая Группа

Истина для всех открыта
Subscribe

Archive for December, 2013

Апеляційна скарга на постанову адміністративного суду першої інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.05.2013р. №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації»

December 07, 2013 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Pratique judiciaires et juridique

Вих.№_______
від __________

Через:

Позивач:
(особа, що подає апеляційну скаргу)

Представник позивача:

Відповідач:

Третя особа без самостійних вимог
на стороні відповідача:

Номер справи в першій інстанції:
Київський апеляційний адміністративний суд
01010, м. Київ, вул. Московська 8, корп. 30

Окружний адміністративний суд міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1

Відкрите акціонерне товариство «_____________________»
Скорочена назва згідно установчих та реєстраційних документів: ВАТ «___________»
Російська Федерація, ______, _____________, м.__________, вул. _________, буд. ___
Основний державний реєстраційний номер (ОДРН): _______________
ІПН: _____________
Тел.: +7 (_____) ____________
Факс: +7 (_____) __________
Адреса електронної пошти: _________________
Адреса електронної веб-сторінки: ____________

_________________
______, м. Київ, вул. __________, буд. ____, кв._____
Ідентифікаційний номер ___________
Тел.: +38 (044) _____________
Тел. моб.: +38 (___) ___________
Адреса електронної пошти: office@pl-group.com.ua

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі
01008, Україна, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2
Тел. +38 (044) 253-93-94
Факс: +38 (044) 226-31-81
Адреса електронної пошти: meconomy@me.gov.ua

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
01008, Україна, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2
Код ЄДРПОУ 37508596
Тел. +38 (044) 253-93-94
Факс: +38 (044) 226-31-81
Адреса електронної пошти: meconomy@me.gov.ua
Адреса електронної веб-сторінки: www.me.gov.ua

826/13144/13-а

Апеляційна скарга
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2013р. у справі №826/13144/13-а про визнання протиправним та скасування рішення
Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.05.2013р. №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації»

24 вересня 2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову у справі №826/13144/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «____________________» (далі – позивач) до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі – відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку) про визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.05.2013р. №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації». Даною постановою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Копію вищевказаної постанови, виготовленої із застосуванням судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (далі – КАС України), позивач отримав 14.10.2013р.
Позивач вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню у зв’язку з наступним.

24 травня 2013р. Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації» (далі – Рішення, копія міститься в матеріалах справи).
Про прийняття вищевказаного рішення позивач дізнався лише 30 липня 2013р. з факсового листа Товариства з обмеженою відповідальністю «________» вих. №____ від ____________ (копія міститься в матеріалах справи).
Ні про прийняття даного рішення, ні про проведення процедури антидемпінгового розслідування позивач раніше не був повідомлений та не знав, у зв’язку з чим не мав змоги зареєструватись в якості заінтересованої сторони та надати свої аргументи, коментарі, заяви, пояснення в ході розслідування. При цьому позивач є резидентом Російської Федерації, є територіально віддаленим від місця ініціювання та проведення спеціального розслідування, у зв’язку з чим не мав змоги оперативно відслідковувати оголошення, що публікуються в українських засобах масової інформації, не володів українською мовою та нюансами законодавства України стосовно процедури участі в антидемпінгових розслідуваннях та порядку оскаржень прийнятих рішень.
Позивач є виробником скляної продукції (зокрема, скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л, що є об’єктом застосування антидемпінгового мита згідно оскаржуваного Рішення), що підтверджується, зокрема, Статутом позивача (копія міститься в матеріалах справи), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (копія міститься в матеріалах справи), довідкою з органів статистики з розшифровкою видів діяльності (копія міститься в матеріалах справи), ліцензіями на здійснення діяльності з виробництва медичної техніки (копії містяться в матеріалах справи).
Разом з тим, позивач з 2007 року до теперішнього часу є російським виробником скляної тари медичного призначення (в тому числі місткістю до 0,15л) та її імпортером в Україну; факт систематичного імпорту ним даної продукції в Україну, в тому числі і в період, який аналізувався Мінекономрозвитку в рамках антидемпінгового розслідування, підтверджується, зокрема:
- Договором №___ від _____________ поставки товару на користь ТОВ «_______» Україна, додатковими угодами, додатками, специфікаціями, протоколами погодження цін до нього, деклараціями на товар (копії містяться в матеріалах справи);
- Договором №___ від _____________ поставки товару на користь ТОВ «__________» Україна, додатковими угодами, додатками, специфікаціями до нього, деклараціями на товар (копії містяться в матеріалах справи);
- Договором №___ від _____________ поставки товару на користь ____________ Україна, додатковими угодами, додатками, специфікаціями, протоколами погодження цін до нього, деклараціями на товар (копії містяться в матеріалах справи);
- Договором №___ від _____________ поставки товару на користь ____________________ (вантажоотримувач – ТОВ «______________» Україна), додатковими угодами, додатками, специфікаціями, деклараціями на товар (копії містяться в матеріалах справи);
- Договором №___ від _____________ поставки товару на користь _____________________ Україна, додатковими угодами, додатками, специфікаціями, протоколами погодження цін до нього, деклараціями на товар (копії містяться в матеріалах справи).
Згідно з пунктом 21 статті 1 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.1998р. №330-XIV (далі – Закон), заінтересованими сторонами можуть бути, зокрема, іноземний виробник, експортер або імпортер товару, що є об'єктом розслідування.
У зв’язку з викладеним, прийняте Рішення безпосередньо впливає на права та інтереси позивача як виробника та експортера з РФ на територію України скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л.
Позивач вважає оскаржуване Рішення протиправним та дискримінаційним по відношенню до позивача як експортера скляної тари медичного призначення з РФ в Україну у зв’язку з наступним.
Рішенням Комісії, зокрема, передбачено:
1. Застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації, що виробляється зі скла марок ОС та ОС-1 світлозахисного з рівномірним забарвленням та класифікується згідно з УКТЗЕД за кодами 7010 90 71 10 та 7010 90 79 00;
2. Припинення антидемпінгового розслідування без застосування остаточних антидемпінгових заходів стосовно експортера-виробника ТОВ "_________", розташованого за адресою: Російська Федерація, _______, _________, м. ___________, вул. ___________, буд. _____.
3. Встановлено, що:
3.1. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються з моменту набрання чинності рішенням.
3.2. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п'ять років.
3.3. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товару, зазначеного в рішенні.
3.4. Розмір ставки остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну товару, зазначеного в рішенні, становить для:
- експортера-виробника ВАТ "_____________", розташованого за адресою: Російська Федерація, _______, _________, м. ___________, вул. ___________, буд. _____, - 13,08 відсотка;
- інших експортерів - 27,99 відсотка.

Таким чином, Рішенням встановлено ставки антидемпінгового мита на імпорт в Україну скляної тари медичного приначення місткістю до 0,15л по відношенню до всіх експортерів з РФ – у розмірі 27,99 відсотка, по відношенню до одного експортера з РФ ВАТ "_____________" – 13,08 відсотка. При цьому по відношенню лише до одиного експортера з РФ – ТОВ «_______» антидемпінгове розслідування припинено взагалі без застосування остаточних антидемпінгових заходів. Тобто при імпорті даним суб’єктом вказаного в Рішенні товару на територію України антидемпінгове мито ним не сплачується взагалі.
Вищевказане свідчить про відверто дискримінаційний підхід при винесенні рішення по відношенню до всіх інших виробників-експортерів товарів з РФ, окрім ТОВ «_________».
Разом з тим, акцентуємо увагу на тому, що ціни на продукцію позивача є та були в період проведення антидемпінгового розслідування на порядок нижчими ніж ціни на аналогічну продукцію ТОВ «__________», звільненого Рішенням від сплати антидемніпгового мита.
Так, виходячи з прайс-листа позивача – ВАТ «___________» (копія міститься в матеріалах справи), та прайс-листа ТОВ «__________» (копія міститься в матеріалах справи), ціни на продукцію можна привести у вигляді наступної порівняльної таблиці (ціни вказані за 1000 штук на аналогічну продукцію):
Вартість продукції
ВАТ «___________» Вартість продукції
ТОВ «__________»
Найменування продукції Вартість, руб.
(з ПДВ) Найменування продукції Вартість, руб.
(з ПДВ)

Вищевказані прайс-листи є у вільному доступі на веб-сторінках як позивача (_________), так і ТОВ «________» (____).
Інформація про суттєву різницю в цінах міститься також в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «_______» вих. №___ від ________ (копія міститься в матеріалах справи), отриманому позивачем __________

На переконання позивача, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі неналежним чином проаналізовано обсяги та ціни скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л, що поставляється в Україну експортерами-нерезидентами України, внаслідок чого прийнято рішення, яке не базується на фактичних обставинах. Зокрема, не враховано істотно нижчі по всіх позиціях (а по деяких – майже в два рази) на продукцію, що поставляється виробником – ТОВ «__________», звільненим Рішенням від сплати антидемпінгового мита. При цьому по відношенню до продукції, що поставляється позивачем – ВАТ «_____________», Рішенням застосовано загальну ставку в розмірі 27,99%.
Таким чином, має місце фактично застосування індивідуальної нульової ставки антидемпінгового мита для єдиного імпортера продукції в Україні на фоні встановлення суттєвих ставок антидемпінгового мита для всіх інших імпортерів продукції в Україну. На думку позивача, це не відповідає інтересам в тоому числі і українського національного товаровиробника та сприяє зростанню обсягів імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л походженням з РФ, по-перше, за демпінговими цінами, а по-друге, - фактично монопольно єдиним постачальником даної продукції з РФ (поставка аналогічної продукції іншими виробниками-експортерами з РФ в умовах застосування до них антидемпінгового мита є нерентабельною, дана продукція в результаті дії оскаржуваного Рішення стала неконкуретоспроможною на ринку України).
В оскаржуваному Рішенні не наведено належної мотивації його прийняття.
Відповідно до статті 9 Закону, з метою визначення демпінгової маржі здійснюється порівняння між нормальною вартістю, визначеною відповідно до статті 7 цього Закону, та експортною ціною, визначеною відповідно до статті 8 цього Закону. Таке порівняння здійснюється на основі однакових базисних умов поставки (як правило, франко-завод) щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. Базисні умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс". При цьому здійснюється необхідне коригування з відповідним урахуванням величин різниць, які впливають на порівнянність цін, тобто різниць, обчислених під час коригування факторів, зазначених у пунктах 1-11 частини четвертої цієї статті. З огляду на суттєву різницю в цінах на продукцію позивача та ТОВ «___________», - позивач переконаний в недотриманні Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі положень Закону, що визначають порядок визначення демпінгової маржі.
Відповідач, всупереч статті 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», неправомірно встановив лише двом з майбутніх можливимх імпортерів (ВАТ "_________" та ТОВ «_________») переваги на товарному ринку України перед іншими діючими або майбутніми імпортерами у вигляді можливості ввозу товару походженням з Російської Федерації на територію України за вдвічі зменшеною ставкою (для ВАТ "___________") та за нульовою ставкою (для ТОВ «_________») антидемпінгового мита.
В пункті 16 частини 1 статті 1 Закону дається визначення національного товаровиробника: національний товаровиробник - сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в країні імпорту цього товару. Особливості визначення національного товаровиробника встановлюються у статті 11 та частині 6 статті 12 цього Закону.
Виходячи з аналізу тексту наданого третьою особою Міністерством економічного розвитку і торгівлі України заключного документа за результатами антидемпінгового розслідування – Остаточної інформації про результати проведення антидемпінгового розслідування (далі – Звіт, копія міститься в матеріалах справи), позивач переконаний, що в ході антидемпінгового розслідування не були отримані та не були проаналізовані належні та достатні докази того, що дійсно було визначено хто є національним товаровиробником, що таке визначення відповідає пункту 16 частини 1 статті 1 Закону, і що є належні докази, які підтверджують їх сукупний обсяг виробництва з урахуванням ст.ст. 11-12 Закону, однак, на переконання позивача, такий аналіз є необхідним для визначення правомірності та обгрунтованості Рішення.
По всьому тексту Звіту основними документами, що містили інформацію по справі та які було покладено в основу при формуванні висновків і винесенні оскаржуваного Рішення відповідачем, є письмові відповіді на запити відповідача з боку самимх заінтересованих сторін. З урахуванням того, що дана інформація має виключно суб’єктивний та односторонній характер, - Мінекономрозвитку повинно був дослідити якомога ширше коло інших, більш об’єктивних та не залежних від заінтересованих сторін, доказів з різних джерел. Однак коло досліджуваних матеріалів є вкрай вузьким і, виходячи із Звіту, майже не містить інших джерел окрім пояснень сторін, у зв’язку з чим проведений Мінекономрозвитку аналіз не є ні повним, ні об’єктивним.
Як у Звіті, так і в запереченнях проти позову, відповідач та третя особа на стороні відповідача ще раз підтвердили про залучення до антидемпінгового розслідування обмеженої кількості учасників: лише одного вітчизняного виробника та трьох іноземних виробників/експортерів (сторінка 3 заперечень проти позову, сторінка 14 Звіту), пояснення яких (не доведені іншими доказами) і були взяті в основу при аналізі інформації про фактори, що вплинули на прийняття оскаржуваного Рішення. Разом з тим, це свідчить і про відсутність достатньо широкого інформування про порушення та проведення антидемпінгового розслідування, у зв’язку з чим, зокрема, і позивач не мав реальної можливості взяти участь у розслідуванні.
Твердження відповідача про антидемпінгові заходи як вид адміністративно-господарських санкцій згідно статті 236 Господарського кодексу України (сторінка 3 заперечень проти позову) в нашому випадку є спірним, оскільки санкція як міра відповідальності має індивідуально визначений характер (стосується конкретних суб’єктів) та повинна базуватись на вчиненому ними і доведеному належним чином компетентними органами складі правопорушення, а не стосуватись невизначеного кола осіб.
Позицію відповідача про неможливість «перебирання» судом на себе повноважень відповідача щодо встановлення факту наявності чи відсутності демпінгу позивач також вважає помилковою, оскільки без належного аналізу всіх матеріалів антидемпінгового розслідування суд (розглядаючи справу про визнання протиправним рішення відповідача) не зможе встановити обгрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Мінекономіки в своєму Звіті на підставі недостатніх первинних даних і доказів встановило наявність значної частки ПАТ «__________» у загальному вітчизняному виробництві товарів, що призвело до безпідставного встановлення, на думку позивача, статусу належного національного товаровиробника авищевказаному суб’єкту. Вся інформація про показники, якими оперувало Мінекономіки, були отримані зі Скарги самого ПАТ «__________» (сторінка 6 Звіту). При цьому показники в таблицях звіту відсутні практично по всьому тексту з посиланням на конфіденційність, що свідчить про ненадання відповідачем суду повної інформації, якою суд міг би оперувати при прийнятті постанови стосовно правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення відповідача. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (далі – КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з викладеного, в даній частині, як і при обгрунтуванні більшості інших факторів, що вплинули на прийняття відповідачем рішення про необхідність застосування антидемпінгових заходів, позивач вважає недоведеними відповідачем підстави для прийняття такого рішення.
Разом з тим, при визначенні статусу ПАТ «_________» як належного національного товаровиробника Мінекономіки використано дані Держкомстату за 2009 - 1 кв. 2012 років стосовно виробництва «ємностей зі скла для транспортування чи пакування фармацевтичної продукції (крім ампул) місткістю до 0,33л», що не є тотожним продукції, стосовно імпорту якої проводилось розслідування: «скляна тара медичного призначення місткістю до 0,15л» (сторінка 6 Звіту, розділ «Інформація Держстату»).
По всьому тексту Звіту, висновки якого покладено відповідачем в основу для винесення оскаржуваного рішення, Мінекономіки використовує дані за 2 кв. 2009 – 1 кв. 2012 років, що суперечить встановленому розділом 2 цього ж Звіту періоду розслідування: 2 кв. 2011р. - 1 кв. 2012р.
Мінекономіки, незважаючи на отримання інформації від представників ТОВ «________» з посиланням на офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» про те, що основними конкурентами заявника (ПАТ «___________») на ринку України є ВАТ «_____________» та ЗАТ «_____________» (сторінка 7 Звіту), - не врахувало даних суб’єктів та показників їх діяльності при аналізі стану ринку скляної продукції України, обсягів їх продажів на ринку України, рівня цін, що, у сукупності з численними іншими недоліками, вказаними у позові та даній апеляційній скарзі, свідчить про істотну неповноту та вибірковість проведеного дослідження, суттєве викривлення як проміжних, так і кінцевих результатів антидемпінгового розслідування. Результатом стало прийняття відповідачем рішення, що не грунтується на фактичному стані економічних процесів на ринку скляної продукції України.
Для висновку про перепрофілювання ВАТ «____________» та ЗАТ «__________________» на виробництво іншої продукції (сторінка 7 Звіту), Мінекономіки взагалі визнало достатнім наявності листів самого ж заявника (ініціатора розслідування) та Асоціації підприємств скляної промисловості «Скло України», без витребування будь-яких додаткових документів про поточні види діяльності, господарські операції вищевказаних суб’єктів з інших, більш неупереджених та достовірних джерел чи направлення запитів до самих суб’єктів.
Сторінка 21 Звіту мітить інформацію про те, що встановлення факту демпінгу Мінекономіки проводило на підставі порівняння нормальної вартості та експортної ціни. Однак для встановлення вищевказаного факту, відповідно до Закону, необхідно враховувати набагато ширше коло факторів, лише при комплексному дослідженні можливе належне визначення факту демпінгу.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону, нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту. Таким чином, Мінекономіки при визначенні нормальної вартості повинно було врахувати і операції за участю позивача як одного з трьох відомих тоді Мінекономіки найбільших виробників продукції в РФ (сторінка 10 Звіту, розділ «Перелік виробників Товару в Російській Федерації»). Однак Мінекономіки дану вимогу Закону проігнорувало, так само як і відповідач при винесенні рішення та суд при винесенні постанови.
На сторінці 23 Звіту Мінекономіки стверджує про неотримання ним від уповноважених органів Російської Федерації статистичних даних чи інформації про показники продажів виробників продукції в РФ. Це свідчить про відсутність у Мінекономіки на момент здійснення аналізу та формування Звіту повних та об’єктивних даних для визначення обсягів продажів продукції виробниками РФ. Прийняття при цьому до уваги лише листів від самих заінтересованих сторін розслідування, на думку позивача, є необ’єктивним та не відображає реальної і повної економічної картини, відповідно, не може братись в основу при винесенні рішення.
На сторінках 23-25 Звіту Мінекономіки зазначено, що беручи до уваги активну співпрацю ТОВ «____________» та ВАТ «____________________» і подання ними необхідної підтверджуючої інформації, Міністерство встановило, що найбільш показовою та обгрунтованою інформацією щодо нормальної вартості Товару є інформація від даних суб’єктів. Це свідчить про надання міністерством листам, поясненням та документам вищевказаних суб’єктів наперед встановленої переваги в доказовій силі порівняно з іншими доказами, що є неприпустимим. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наділення пояснень заінтересованих сторін вищою доказовою силою порівняно з іншими доказами, на думку позивача, є перевищенням компетенції з боку міністерства.
По всьому тексту Звіту Мінекономіки вбачається стала одноманітність вжитих заходів для отримання інформації: міністерство переважно відправляло запити самим сторонам та деяким державним установам, в той час як Закон та Угоди СОТ вимагають найбільш повного та якомога різностороннього дослідження факторів визначення підстав для застосування антидемпінгових заходів.
При визначенні впливу імпорту на ціни Товару Заявника Мінекономіки врахувало пояснення лише однієї компанії – ПП «____», яка при цьому є засновником самого Заявника (сторінка 35), що в черговий раз свідчить про відсутність об’єктивних та повних даних при проведенні дослідження.
При визначенні показників зростання імпорту у Звіті береться до уваги тільки митна вартість імпортованих товарів, без врахування інших факторів, які збільшують ціну: фінансової складової (використання банківських гарантій, кредитних ресурсів, комісій банків при купівлі валюти), станційних витрат, витрат на послуги митних брокерів, витрат на проведення додаткових експертиз, комерційного доходу імпортера, вартості послуг незалежних інспекторів з приймання за кількістю і якістю та ін.
Стаття 10 Закону визначає порядок розрахунку та визначення шкоди національному товаровиробнику та форми такої шкоди. Частина 3 даної статті щодо обсягу демпінгового імпорту, зокрема, зобов¬’язує розглянути, чи мало місце значне зростання демпінгового імпорту чи то в абсолютних показниках, чи відносно виробництва або споживання відповідних товарів в країні імпорту. Вивчення впливу демпінгового імпорту на національного товаровиробника включає оцінку всіх економічних факторів та показників, що стосуються становища національного товаровиробника, в тому числі того факту, що національний товаровиробник ще перебуває в стадії відновлення від наслідків минулого демпінгу або субсидування, величини фактичної демпінгової маржі, фактичного і потенційного зниження обсягів продажу, прибутків виробництва продукції, частки на ринку, продуктивності, прибутку від інвестицій, використання потужностей; факторів, що впливають на ціни національного товаровиробника; фактичного та потенційного негативного впливу на рух готівки, матеріально-виробничі запаси, зайнятість, заробітну плату, економічне зростання, здатність збільшувати капітал або інвестиції. Цей перелік не є вичерпним, і один або кілька цих факторів не можуть самі по собі обов'язково мати вирішальне значення для прийняття рішення. На переконання позивача, відповідачем, виходячи з тексту наданого ним Звіту не було враховано всі вищевикладені фактори, які впливають на прийняття Рішення.
Згідно частини 6 статті 10 Закону, заподіяння демпінговим імпортом шкоди доводиться у процесі розгляду відповідними доказами. При цьому необхідно довести, що обсяги та (або) рівні цін спричиняють для національного товаровиробника настання наслідку, передбаченого частиною 5 цієї ж статті, і цей наслідок є істотним. Доведення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою, заподіяною національному товаровиробнику, грунтується на дослідженні всіх доказів стосовно предмета розслідування (частина 6 статті 10 Закону).
Причинно-наслідковий зв’язок, на думку позивача, також не був встановлений відповідачем при винесенні Рішення.
Мінекономіки по всьому тексту Звіту так і не довело належний причинний зв’язок між імпортом продукції з РФ та погіршенням умов господарювання Заявника. На переконання позивача, у Звіті взагалі не надано жодної оцінки іншим численним факторам, які набагато безпосередніше, динамічніше та істотніше можуть вплинути на господарський стан Заявника (зокрема, невдала маркетингова політика, неправильне планування, ціноутворення, розподіл фінансових потоків та ін.).
У Звіті Мінекономіки використовується поняття «істотної шкоди», однак відсутні будь-які посилання як на національне законодавство України, так і на міжнародні акти, які дозволяють визначити істотність шкоди. Також не представлені детальні розрахунки, які підтверджують наведені у Звіті суми, а також не представлені докази таких сум у документарній формі.
Згідно ст. 4.2 (b) Угоди про захисні заходи (Додаток до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994р.), спеціальні заходи можуть застосовуватись, якщо розслідування покаже наявність причинно-наслідкового зв'язку між зростанням імпорту відповідного товару та наявністю або загрозою заподіяння істотної шкоди. При цьому у випадку, коли крім зростання імпорту національному товаровиробникові одночасно заподіюють шкоду інші фактори, шкода, заподіяна такими факторами, не вважається шкодою, заподіяною зростанням імпорту.
У Звіті нічим не підтверджений причинний зв'язок між імпортом продукції у зазначений період і скороченням у зв'язку із цим виробництва продукції в Україні чи зростанням цін на продукцію українського виробника. Відповідно до підпункту b) пункту 2 статті 4 Угоди про захисні заходи (Додаток до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994р.), рішення про заподіяння шкоди національній галузі не приймається, якщо в ході розслідування на основі об'єктивних доказів не буде встановлений причинно-наслідковий зв'язок між збільшенням імпорту даного товару та наявністю або загрозою заподіяння істотної шкоди.
Погіршення фінансового, економічного становища Заявника, а також соціальної обстановки в регіоні безпідставно пов’язуються з обсягами імпорту. При цьому не приймаються до уваги набагато більш істотні об'єктивні обставини, здатні значно вплинути на фінансово-економічне становище, а також загальну соціальну обстановку, зокрема: вплив світової фінансово-економічної кризи; більш високі ціни на сировину; відсутність доступного кредитування; територіальне розташування українських виробників; перебої в поставках сировини; застаріле обладнання; низька якість продукції українських виробників; низькі стандарти та нерозвинений асортимент продукції національних товаровиробників; збільшення безробіття; падіння попиту в умовах кризи; непродумана політика менеджменту у напрямках: планування модернізації виробництва та завчасного створення для цього необхідних фондів, удосконалення маркентингової стратегії, оптимізації схем збуту (побудова додаткових схем і т.п.)). Відповідно до підпункту b) пункту 2 статті 4 Угоди про захисні заходи (Додаток до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994р.), у випадку, якщо крім збільшення імпорту галузі вітчизняного виробництва одночасно заподіюють шкоду інші фактори, - збільшення імпорту не визначається як причина серйозної шкоди. Відповідно до пункту 1 статті 5 вищевказаної Угоди, член Світової організації торгівлі повинен застосовувати захисні заходи лише якщо виникне потреба попередження або усунення серйозної шкоди, а також для сприяння процесу перебудови галузі.

Відповідно до частини 11 статті 10 Закону, при винесенні висновку про те, що подальший демпінговий імпорт у країну імпорту з країни експорту (країн експорту) є неминучим та заподіюватиме істотну шкоду, якщо не буде застосовано заходів для запобігання цьому, всі фактори, зазначені у частині десятій цієї статті, повинні розглядатися сукупно.
Частина 6 статті 16 Закону встановлює, що остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо у рішенні Комісії визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого відповідно до цього Закону експортером було взято відповідні зобов'язання.
Частиною 7 статті 16 Закону передбачено застосування індивідуальної ставки антидемпінгового мита при безпосередньому імпорті в країну імпорту товару експортерами або виробниками, щодо імпорту яких застосовуються вибіркові методи антидемпінгового розслідування відповідно до статті 30 цього Закону.
Однак в оскаржуваному Рішенні та Звіті не обгрунтовано належним чином підстав застосування до ТОВ «__________» та ВАТ «_________________» вибіркових методів антидемпінгового розслідування, не обгрунтовано підстав надання у зв'язку з цим останнім переваг перед іншими експортерами на товарному ринку України в майбутньому.

Оскаржуване Рішення надає безпідставні переваги імпортеру продукції з тієї ж самої країни, що й позивач – РФ, що має ознаки не лише дискримінації по відношенню до інших імпортерів аналогічної продукції з РФ, але й фактично надає єдиному імпортеру з РФ – ТОВ «__________» істотні переваги щодо поставок в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л. З урахуванням того, що ціни на продукцію ТОВ «__________» є найнижчими серед усіх інших виробників аналогічної продукції в РФ, - звільнення ТОВ «____________» від антидемпінгового мита та одночасне встановлення вдвічі зниженої ставки антидемпінгового мита для ВАТ «___________» і загальної ставки антидемпінгового мита в розмірі 27,99% для позивача та всіх інших інших імпортерів даної продукції з РФ кардинально посилює вищевказану різницю в цінах, не даючи позивачу та іншим виробникам аналогічної продукції можливості конкурувати з ТОВ «______________» в поставках продукції в Україну.
У зв’язку з вищевказаним, оскаржуване Рішення вже сьогодні перетворило ТОВ «___________» фактично на монополіста по поставках скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л з РФ в Україну.
Зазначене посилюється також і потенційно не врахованою ринковою силою ТОВ «__________». Зокрема, на сторінці 24 Звіту Мінекономрозвитку (розділ «Інформація ТОВ «________») зазначено, що протягом періоду розслідування ТОВ «_________» імпортувало Товар виключно виробництва ТОВ «________». Тобто фактично частка ринку продукції виробництва ТОВ «_______» в Україні може бути набагато вищою, ніж при формальному посуб’єктному аналізі.
Застосування антидемпінгових заходів повинно ґрунтуватися на оцінці всіх інтересів. При цьому заходи не застосовуються, якщо Міжвідомча комісія або Міністерство вирішить, що застосування таких заходів суперечить національним інтересам. В якості національних інтересів Закон, зокрема, визначає інтереси національних товаровиробників, кінцевих споживачів, вплив імпорту на зайнятість населення, інвестиції національного товаровиробника та міжнародні економічні інтереси України.
Проведений аналіз, а також використаний міжнародний досвід впровадження антидемпінгових заходів дозволяє зробити висновок про те, що такі заходи є недоцільними: непрямі бар'єри для іноземних виробників не тільки не зможуть стимулювати інвестиції в національне виробництво та розвиток технологій України, але й призведуть до зростання внутрішніх цін, уповільнення розвитку галузі, зростання інфляції і, отже, посилення соціальної напруженості.
В даній стадії розвитку української економіки лише прямі методи стимулювання галузі (держпідтримка інвестицій, податкові пільги, спеціальні податкові режими, державні субсидії, зниження імпортних мит на ввезення імпортного устаткування та ін.) дозволять українським виробникам знизити собівартість, а також збільшити конкурентоздатність і прибутковість виробленої продукції, що незмінно призведе до створення нових робочих місць і падіння соціальної напруженості в регіоні.
Введення ж антидемпінгових заходів призведе до придушення конкуренції та посилення монополізації на ринку скляної продукції, ліквідації стимулів для модернізації українських підприємств, призведе до дефіциту з одного боку (українські компанії виявляться не в змозі повністю задовольнити весь внутрішній попит на продукцію), та монополізації експорту з одного джерела, з іншого боку, призведе до зростання цін на продукцію, відтоку іноземних інвестицій, негативно вплине на інтереси українських споживачів (погіршиться якість продукції за відсутності конкуренції), призведе до скорочення надходжень у державний бюджет України (у першу чергу від ПДВ), негативно вплине на зайнятість населення та викличе негативний соціальний ефект, прискорить інфляційні процеси в державі, в цілому негативно вплине на міжнародний імідж України та істотно знизить рейтинги бізнес- та інвестпривабливості України, а у випадку прийняття країнами відповідних заходів - істотно постраждає платіжний баланс України.

В таких умовах, на переконання позивача, завдається шкода й інтересам України, оскільки фактично придушується конкуренція, а по суті дискримінаційні переваги в умовах поставки продукції з РФ можуть призвести до погіршення якості продукції, непердбачуваних збоїв у поставках продукції (наприклад, в разі непередбачуваних ситуацій на виробництві єдиного постачальника; за наявною у позивача інформацією ТОВ «_______» вже сьогодні змушене в оперативному порядку розширювати виробництво через різке збільшення обсягів експорту продукції в Україну, не маючи змоги задовольнити весь зростаючий попит українського ринку у зв’язку з неконкурентоздатністю аналогічної продукції інших виробників з РФ по відношенню до продукції ТОВ «________» через застосування до них антидемпінгового мита та звільнення від даного мита ТОВ «_________»), зловживань дискримінаційними перевагами з боку постачальника (можливого нав’язування невигідних для українських підприємств умов поставок та ін.). З урахуванням специфіки товару (скляна тара медичного призначення), - вищевказані дискримінаційні переваги, в разі набуття ними всеукраїнського масштабу, можуть завдати шкоди медичній галузі України в цілому та спричинити залежність цілої життєво важливої галузі української економіки та соціального захисту населення по ряду товарів від єдиного постачальника цих товарів з іноземної країни.
Окремо звертаємо увагу на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення завдається шкода і кінцевим споживачам продукції. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на вибір продукції. В умовах неможливості поставок продукції на територію України іншими виробниками даної продукції, окрім ТОВ «________», з причин неконкурентоспроможності та нерентабельності таких поставок у зв’язку з застосуванням до них антидемпінгового мита, - право споживачів на вибір продукції істотно обмежується. Разом з тим, збільшення кількості постачальників на ринок загострює конкуренцію, сприяючи покращенню якості продукції та зниженню її ціни для кінцевих споживачів.
Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлений Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань. Регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.
Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі є органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. Тобто Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі є суб’єктом владних повноважень.
Тобто, частина 3 статті 28 Закону передбачає вичерпний перелік умов, за наявності яких в сукупності Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі має право прийняти відповідне рішення.
Звіт Мінекономіки, на основі якого винесено рішення відповідачем, по всьому тексту містить переважно лише висновки, без належної детальної аргументації та підтвердження іншими доказами, окрім пояснень учасників розслідування. Це свідчить, на думку позивача, про поверхневе дослідження з боку Мінекономіки факторів, що впливають на наявність чи відсутність підстав для застосування антидемпінгових мит та їх розміри.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом першої інстанції при розгляді справи не враховано вищевказаного положення КАС України, винесено рішення на підставі тверджень самого відповідача, не підкріплених належними доказами.
В оскаржуваному Рішенні зазначено, що Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розглянула подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України звіт, матеріали та висновки про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації та за результатами розгляду:
зробила позитивний висновок стосовно наявності факту демпінгового імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації для експортера-виробника ВАТ "__________________" та інших експортерів;
зробила негативний висновок стосовно наявності факту демпінгового імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації для експортера-виробника ТОВ "_________";
зробила позитивний висновок щодо обґрунтованості методу, на підставі якого було визначено демпінгову маржу;
зробила позитивний висновок щодо заподіяння істотної шкоди національному товаровиробникові, оскільки демпінговий імпорт в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації здійснювався за цінами, що були нижчими як за ціни продажу товару національного товаровиробника на внутрішньому ринку України, так і за його собівартість, що призвело до неможливості підняття цін національного товаровиробника на рівень, необхідний для прибуткової діяльності, і як результат його ціни стали нерентабельними; російські виробники скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л мають достатній потенціал для збільшення обсягів експорту в Україну;
визначила, що національні інтереси України потребують застосування остаточних антидемпінгових заходів.
Виходячи з положень частини 2 статті 71 КАС України, відповідач зобов’язаний надати конкретні документальні докази, що підтверджують вищевказані висновки. Зокрема, відповідач зобов’язаний надати докази наявності факту заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику з урахуванням факторів, визначених у ст. 10 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».
Крім того, на переконання позивача, відповідач зобов’язаний довести факт демпінгового імпорту в Україну товару та факт зростання імпорту в Україну взагалі; існування причинно-наслідкового зв'язку між фактом демпінгового імпорту в Україну та шкодою національному товаровиробникові; відповідність національним інтересам України застосування остаточних антидемпінгових заходів. Однак ні в наданому до суду Звіті, ні в ході судового розгляду відповідач не навів конкретних доказів, які однозначно та повно підтверджували б вищевказані фактори.
Приписи частини 6 статті 5 Закону передбачають, що на засіданнях Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі приймаються рішення про порушення антидемпінгового розслідування; про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу; про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір; щодо визначення причинно-наслідкового зв’язку між демпінговим імпортом та шкодою; про застосування антидемпінгових заходів; з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 16 Закону, за пропозицією Міністерства Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та може бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.
Таким чином, в ході антидемпінгового розслідування збираються всі фактичні дані про нормальну вартість та експортну ціну товару, який є об’єктом розслідування, розраховується демпінгова маржа та визначається антидемпінгове мито.
Нормальна вартість – це еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку (п. 17 ч. 1 ст.1 Закону); експортною ціною вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 8 Закону); демпінгова маржа – це сума, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відтак, Комісія повинна була розрахувати і середній рівень знижки, яка надавалася при продажу товару на внутрішньому ринку Російської Федерації на основі середньорічної різниці в цінах при мінімальних та максимальних обсягах поставок та відповідно до частини 4 статті 9 Закону провести коригування експортної ціни позивача на розрахований розмір знижки.
Частина 1 статті 7 Закону вказує, що нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту.
В свою чергу, частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що для визначення нормальної вартості використовуються обсяги продажу подібного товару, призначеного для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, якщо обсяг такого продажу становить не менше 5 відсотків обсягів продажу в країни імпорту зазначеного товару. Для визначення нормальної вартості можуть бути використані обсяги продажу подібного товару, які є меншими ніж 5 відсотків обсягів продажу в країні імпорту цього товару за умови, що встановлені ціни вважаються показовими на ринку, який є об’єктом розгляду.
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону, звичайні торговельні операції - умови та ділова практика, які протягом обґрунтованого строку, що передує експорту товару, що є об’єктом розслідування, були звичайними у торгівлі таким товаром або товарами, які мають схожі умови виробництва, продажу або збуту.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону, з метою визначення демпінгової маржі здійснюється порівняння між нормальною вартістю, визначеною відповідно до статті 7 цього Закону, та експортною ціною, визначеною відповідно до статті 8 цього Закону. Таке порівняння здійснюється на основі однакових базисних умов поставки щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. При цьому здійснюється необхідне коригування з відповідним урахуванням величин різниць, які впливають на порівнянність цін, тобто різниць, обчислених під час коригування факторів, зазначених у пунктах 1-11 частини четвертої цієї статті. У разі, якщо визначені відповідно до Закону нормальну вартість та експортну ціну не можна порівнювати відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється коригування на величини різниць, обчислених під час коригування факторів, про наявність яких у процесі антидемпінгового розслідування заінтересовані сторони стверджують та доводять, що ці фактори впливають на ціни і на їх порівнянність. При здійсненні таких коригувань не повинні повторюватися коригування у знижках, обсягах і базисних умовах поставки (частина 2 статті 9 Закону).
Нормами пункту 3 частини 4 статті 9 Закону встановлено, що знижки (цінові та інші торгові знижки, пільги тощо), які використовуються для стимулювання збуту та (або) збільшення обсягів продажу, враховуються, якщо вони справді застосовувалися або можна довести, що існують достатні підстави вважати, що вони надаються та безпосередньо стосуються продажу товару, що є об’єктом розгляду. Нормальна вартість та експортна ціна коригуються відповідно на суми різниць знижок, включаючи ті, що надаються залежно від обсягів продажу, якщо ці знижки належним чином обчислюються щодо обсягів продажу товару, що є об’єктом розгляду, та безпосередньо стосуються цього продажу.
Виходячи з наведеного вище, відповідач при винесенні Рішення повинен був проаналізувати та врахувати також ціни продажу товарів виробниками-експортерами на внутрішньому ринку Російської Федерації (в тому числі дистриб‘юторам) та встановити, чи мало місце при цьому встановлення цін із знижками, чи мали місце продажі виключно дистриб’юторам, чи також факти продажу товару стороннім покупцям - кінцевим споживачам за більш високою ціною порівняно з цінами продажу дистриб‘юторам за період розслідування, а отже чи були підстави вважати, що ТОВ «___________», ВАТ «__________» чи інші виробники-експортери продукції застосовували знижки чи систему знижок при продажах товару дистриб‘юторам; і які саме ціни повинні вважатись звичайними цінами в рамках звичайних торгівельних операцій та на яких ринках.
На переконання позивача, відповідач при визначенні нормальної вартості товару міг помилково провести коригування нормальної вартості товару в бік її збільшення на розмір знижок, які, на думку відповідача, нібито застосовували інші виробники-експортери (окрім ТОВ «_________») для стимулювання збуту і збільшення обсягу продажів в період розслідування, в результаті чого для інших виробників-експортерів була розрахована більша нормальна вартість товару, яка вплинула на подальший невірний розрахунок демпінгової маржі, і як наслідок встановлення антидемпінгового мита (в тому числі по відношенню до продукції позивача).
Крім того, для визначення демпінгової маржі порівняння вартості продажів на внутрішньому та зовнішньому ринках повинно було здійснюватися для одного типу споживачів або на одному рівні продаж. На переконання позивача, виходячи з наявних документів, неможливо точно встановити чи дійно мало місце дотримання відповідачем даної вимоги при винесенні оскаржуваного Рішення, однак це також є необхідним для визначення правомірності прийняття оскаржуваного Рішення.
В разі, якщо відповідачем була визначена нормальна вартість (ціна реалізації товару на внутрішньому ринку) на підставі порівняння цін різних категорій покупців, це теж могло призвести до необґрунтованих висновків про наявність демпінгу, у зв’язку з чим могло бути допущено порушення відповідачем вимог статей 7, 9 Закону.
Крім того, відповідач повинен був зібрати в ході антидемпінгового розслідування інформацію стосовно виробників, експортерів та імпортерів в Україну скляної тари медичного призначення, як шляхом безпосереднього звернення з запитами до відповідних відомих відповідачу учасників ринку, так і отримавши її від компетентних державних установ, зокрема торговельно-економічними місій у складі посольств України у країнах, вказаних в спірному рішенні відповідача та митних органів України.
На сторінці 10 Звіту (розділ «Перелік виробників Товару в Російській Федерації) позивач – ВАТ «_____________» зазначений в якості одного з трьох відомих Мінекономіки ще на початку розслідування та протягом всього періоду його проведення виробників даної продукції з РФ. Однак при цьому Мінекономіки не лише не направило позивачу інформацію про порушення розслідування та можливість взяти в ньому участь, але й не направило позивачу жодного запиту як одному з трьох ключових виробників продукції з РФ, який міг би надати вагому та впливову за питомою вагою для проведення аналізу інформацію про обсяги та ціни продажів скляної продукції медичного призначення місткістю до 0,15л походженням з РФ. Таким чином, на думку позивача, з боку Мінекономіки могло бути умисно допущено викривлення інформації, оскільки відповідь позивача на запит відповідача, в разі його направлення, могла вплинути як на проміжні та загальні показники і результати розслідування в цілому, так і на розмір антидемпінгового мита по відношенню лише до позивача.
На переконання позивача, при винесенні оскаржуваного Рішення мало місце неправильне проведення процедури антидемпінгового розслідування, зокрема, не було призначено відповідну експертизу, вибірка запропонованих зареєстрованими заінтересованими сторонами в розслідуванні товарів була проведена неналежним чином та по незрозумілих критеріях відбору (про що ще раз свідчить ненаправлення відповідачем запиту про надання інформації позивачу, при тому що позивач був вказаний у Звіті Мінекономіки України в переліку ключових виробників продукції в РФ). Спірне Рішення відповідача прийнято без дослідження факторів, які б дали змогу з достовірністю встановити факт заподіяння значної шкоди чи виникнення загрози заподіяння такої шкоди, наявності причинно-наслідкового звязку між демпінговим імпортом і заподіянням значної шкоди або виникненням загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару, відповідності застосування антидемпінгових заходів національним інтересам. Розслідування було проведено без належної повноти, що виключає можливість використання його результатів для прийняття спірного Рішення.
За змістом Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. №959-XII, досліджуватися та порівнюватися мають ринкові, тобто роздрібні ціни на демпінговий імпорт на ринку України з аналогічними цінами на роздрібні товари національного товаровиробника. Проте такого дослідження за період, за який проводилось розслідування, в належному обсязі не проводилося, у звязку з чим при проведенні розслідування було допущено критичну неповноту дослідження всіх необхідних факторів для визначення наявності загрози національному товаровиробнику, зокрема, недостатньо повно досліджено вплив демпінгового імпорту на ціни подібного товару національного товаровиробника на ринку України. Також, всупереч вимогам Закону, Мінекономіки допустило здійснення порівняння непорівнюваних величин, зокрема: собівартості виробництва товару в Україні та ціни імпорту на кордоні України.
Наведене повністю виключає правильність та достовірність висновків Мінекономіки щодо того, що демпінговий імпорт міг значно вплинути на зниження цін товару українського товаровиробника, а недослідження органами розслідування місткості та структури споживчого ринку України робить це порівняння абсолютно помилковим.
Крім того, позивач вважає, що неправильно було визначено динаміку демпінгового імпорту. Так, у відповідності до змісту частини 3 статті 10 Закону чітко встановлено з чим саме має порівнюватися обсяг демпінгового імпорту, а саме щодо обсягу демпінгового імпорту розглядається, чи мало місце значне зростання демпінгового імпорту чи то в абсолютних показниках, чи відносно виробництва або споживання відповідних товарів у країні імпорту. Однак відповідачем за основу для порівняння брались обсяги імпорту, які не входили до періоду розслідування, щодо яких не було доказів, що цей імпорт є демпінговим в тих проміжках часу.
Внаслідок вищевказаних порушень методології, висновки Мінекономіки щодо наявності факту демпінгу з РФ та величини демпінгової маржі, є необгрунтованими, а отже недостовірними. А отже, наявність факту демпінгу в Україну також не є належним чином доведеним Мінекономіки та відповідачем.
Підставами для визнання акту недійсним є, зокрема, невідповідність його вимогам чинного законодавства. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
На переконання позивача, відповідач повинен довести правомірність своїх розрахунків нормальної вартості, експортної ціни та демпінгової маржі та, відповідно, висновку про наявність демпінгу та прийнятого оскаржуваного Рішення.
Відповідно до пункту 6 (Антидемпінгове та компенсаційне мито) статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТ 1947), жодна сторона не повинна стягувати будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект демпінгу чи субсидування, відповідно, є таким, який спричиняє або створює загрозу спричинення матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально затримувати створення вітчизняної промисловості.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службовий осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак вже зараз від продукції позивача відмовляються покупці в Україні саме у зв’язку з нерентабельністю придбання такої продукції внаслідок застосування до неї антидемпінгового мита. Це завдає істотну шкоду інтересам позивача, фактично призводить до втрати ринку в Україні на користь єдиного суб’єкта, якого оскаржуваним Рішенням повністю звільнено від сплати антидемпінгового мита і який в даний час істотно активізував поставки продукції, відносно якої прийнято Рішення, в Україну.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було надано в судовому засіданні заперечення проти позову, а третьою особою – Звіт. Однак у позивача не було змоги ні ознайомитись з вищевказаними документами, ні надати на них аргументовані заперечення, оскільки оскаржувана постанова була винесена судом в тому ж першому судовому засіданні, в якому позивач отримав заперечення на позов та Звіт, без проведення підготовчих судових засідань та без відкладення судового розгляду для ознайомлення сторонами з отриманими матеріалами.
В запереченні на позов відповідач не визнає навіть самого права позивача на судовий захист (сторінка 1 заперечень проти позову), вважаючи що інтереси позивача не могли бути порушені у зв’язку з неподанням ним заяви про реєстрацію позивача в якості заінтересованої сторони антидемпінгового розслідування. Однак при цьому відповідач свідомо перекручує положення КАС України: ні в ст. 11, на яку посилається відповідач, ні навіть в ст. 6, яка передбачає право звернення до адміністративного суду, не йде мова про обов’язок доведення позивачем обставини щодо фактичного порушення суб’єктом владних повноважень прав позивача. Натомість частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в запереченні проти позову зазначено про публікацію рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.06.2012р. №АД-277/2012/4423-08 «Про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15л походженням з Російської Федерації» здійснено в газеті «Урядовий кур’єр» №102 від 06.07.2012р. Однак ні копії самого рішення, ні доказів його публікації жоден з учасників судового розгляду не надав, а суд першої інстанції не витребував на підтвердження тверджень відповідача. Натомість суд сприйняв дане твердження як факт без належних підтверджуючих доказів та оперував даним фактом при аргументації оспорюваної постанови (сторінка 6 постанови суду, другий абзац знизу).
Аналогічним чином суд встановив у якості факту нічим не підтверджене твердження відповідача про повідомлення Міністерством закордонних справ України Посольства РФ в Україні про порушення та проведення розслідування нотою №51/23-212/2-3283. Однак в судовому засіданні ні відповідач, ні третя особа на стороні відповідача не надали копії ноти, доказів її відправки в Посольство РФ в Україні чи доказів її отримання останнім. Не було надано вищевказаних документів і поза судовим засіданням: 27.09.2013р. представник позивача ознайомився з матеріалами справи – копії вищевказаних документів у матеріалах справи були відсутні. Однак суд і в даному випадку визнав твердження відповідача встановленим фактом (сторінка 6 постанови суду, другий абзац знизу).
Відповідач, посилаючись на непідтвердження позивачем цін на товари позивача через неприйнятність прайс-листів (сторінка 4 заперечень на позов), при цьому не враховує надані позивачем копії договорів, додатків, додаткових угод, специфікацій та накладних на продукцію, із зазначенням цін, в тому числі і за період, за який проводилось розслідування. Незважаючи на надані позивачем до суду та відповідачу копії вищевказаних інших документів з цінами (окрім прайс-листів), - суд жодним чином не надав їм правову оцінку та виніс постанову грунтуючись лише на прайс-листах як єдиних документах позивача із вказаними цінами на продукцію (сторінка 8 постанови суду, абзац 3 зверху).
Суд в оскаржуваній постанові (сторінка 7, абзац 7 знизу) повторив помилкові твердження відповідача про період розслідування, зазначивши 2 кв. 2009р. – 1 кв. 2012р., тоді як встановлений розділом 2 Звіту (сторінка 4 Звіту) період розслідування становив 2 кв. 2011р. – 1 кв. 2012р. Це свідчить про недослідження судом наданого третьою особою на стороні відповідача Звіту і, відповідно, ненадання належної правової оцінки даному документу як доказу у справі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи, на думку позивача, виніс постанову, врахувавши лише позицію відповідача та третьої особи на стороні відповідача, без проведення належного витребування та глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись: ст.ст. 1, 5, 7-12, 16, 28, 30 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", ст. 4.2 (b) Угоди про захисні заходи (Додаток до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994р.), пункту 6 (Антидемпінгове та компенсаційне мито) статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТ 1947), ст.ст. 2-11, 13, 15, 17-18, 44, 47-51, 53, 58-59, 69-71, 79, 87, 94, 99, 101, 103-106, 184-188 КАС України,

ПРОШУ:
1. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду;
2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2013р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «_____________» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.05.2013р. №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації»;
3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24 травня 2013р. №АД-293/2013/4423-06 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну скляної тари медичного призначення місткістю до 0,15 л походженням з Російської Федерації»;
- всі судові витрати покласти на відповідача.

Позивач бажає взяти участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції через свого представника.

Додатки:
1. Копії апеляційної скарги з додатками для інших учасників судового розгляду (2 екз. по 27 арк. кожен);
2. Копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2013р. (9 арк.);
3. Оригінал квитанції про сплату судового збору (1 арк.);
4. Нотаріально завірена копія довіреності на представника позивача ___________ з нотаріально завіреним перекладом на українську мову (3 арк.);
5. Оригінал поштової квитанції та опису у цінний лист про відправку копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції (1 арк.).

Всього апеляційна скарга разом з додатками на 83 (Восьмидесяти трьох) аркушах.

Дата подання апеляційної скарги: 24 жовтня 2013 року.

Представник за довіреністю
Відкритого акціонерного товариства
«_______________»
____________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

За додатковою інформацією звертайтесь, будь-ласка, за наступними контактними реквізитами ЮК “Професійна Юридична Група”:

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live JournalПроф Юр Группа в ОдноклассникахПроф Юр Группа ВКонтакте

Заключение относительно правового статуса эксклюзивного поставщика в контексте законодательства Украины о защите экономической конкуренции

December 07, 2013 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Conseils sur les activit?s sp?cifiques

Действующее законодательство Украины не содержит определения «эксклюзивный поставщик» и не оперирует данным термином. Таким образом, при определении значения вышеуказанного понятия в каждом конкретном случае необходимо анализировать комплекс прав, обязанностей, особенностей применения, правовых последствий, возникающих в связи с его использованием, а также экономических показателей в отношениях сторон с фактическим использованием такого понятия.
В первую очередь, это касается законодательства о защите экономической конкуренции в части согласованных действий сторон, т.к. само понятие «эксклюзивность» в общепринятом понимании предусматривает определенную согласованность в действиях, предусматривая, как правило, предоставление одному из субьектов исключительных прав, отсутствующх у всех остальных субьектов.

Основным законодательным актом в области защиты экономической конкуренции в Украине является Закон Украины “О защите экономической конкуренции” от 11.01.2001г. Статья 5 вышеуказанного Закона определяет понятие согласованных действий, под которыми подразумевает заключение субъектами хозяйственной деятельности соглашений в любой форме, принятие объединениями решений в какой-либо форме, а также любое иное согласованное конкурентное поведение (деятельность, бездеятельность) субъектов хозяйствования. Лица, осуществляющие либо имеющие намерение осуществлять согласованные действия, являются участниками согласованных действий.
Сами по себе согласованные действия не являются противоправными в случае, если они не являются антиконкурентными согласованными действиями.

Антиконкурентные согласованные действия
Антиконкурентные согласованные действия, в соответствии с частью 1 статьи 6 Закона, - это согласованные действия, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции. Антиконкурентными согласованными действиями, в частности, признаются согласованные действия, которые касаются:
- установления цен или иных условий приобретения или реализации товаров (пункт 1 части 2 статьи 6 Закона);
- распределения рынков или источников поставок по территориальному принципу, ассортименту товаров, обьему их реализации или приобретения, по кругу продавцов, покупателей либо потребителей или по иным признакам (пункт 3 части 2 статьи 6 Закона);
- устранения с рынка или органичения доступа на рынок (выход с рынка) других субьектов хозяйствования, покупателей, продавцов (пункт 5 части 2 статьи 6 Закона);
- применения разных условий к равноценным соглашениям с другими субьектами хозяйствования, что ставит последних в невыгодное положение в конкуренции (пункт 6 части 2 статьи 6 Закона).
Согласно части 3 статьи 6 Закона, антиконкурентными согласованными действиями считается также осуществление субъектами хозяйствования похожих действий (бездеятельности) на рынке товара, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции в случае, если анализ ситуации на рынке товара опровергает наличие объективных причин для осуществления таких действий (бездеятельности).
В соответствии с частью 1 статьи 8 Закона (“Согласованные действия относительно поставки и использования товаров”), положения статьи 6 данного Закона (изложены выше) не применяются по отношению к согласованным действиям относительно поставки или использования товаров, если участник согласованных действий по отношению к другому участнику согласованных действий устанавливает ограничения на:
- использование поставленных им товаров или товаров других поставщиков;
- приобретение у других субьектов хозяйствования или продажу другим субьектам хозяйствования либо потребителям иных товаров;
- приобретение товаров, которые по своей природе или в соответствии с торговыми либо иными честными обычаями в предпринимательской деятельности не принадлежат к предмету соглашения;
- формирование цен или других условий договора о продаже поставленного товара другим субъектам хозяйствования или потребителям.
Однако при этом в соответствии с частью 2 статьи 8 Закона, к согласованным действиям, указанным в части 1 статьи 8, применяются положения статьи 6 Закона (изложены выше) в случаях, если согласованные действия:
- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено ниже);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.
Таким образом, при наличии хотя бы одного из трех вышеуказанных критериев, предприятие не освобождается от ответственности за антиконкурентные согласованные действия, даже в случае наличия оснований для такого освобождения, предусмотренных частью 1 статьи 8 Закона.
Наличие или отсутствие таких критериев относится к компетенции антимонопольных органов Украины. Причем, исходя из судебной практики, судебные инстанции при рассмотрении споров о нарушении антиконкурентного законодательства и применении санкций не принимают на себя функцию по исследованю рынков, проверке и установлению самих фактов тех или иных действий предприятий, послуживших основанием для применения санкций, ссылаясь на исключительную компетенцию антимонопольных органов в данной сфере; судами проверяются лишь правильность применения санкций, достаточность установленных антимонопольными органами фактов для привлечения к ответственности и т.п.
Так, в частности, в соответствии с пунктом 8 Обзорного письма Высшего хозяйственного суда Украины от 24.10.2006г. №01-8/2361 “О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с применением конкуренционного законодательства”, хозяйственный суд при решении спора не должен осуществлять исследование рынков товаров, в том числе товарные и территориальные границы рынка, вопросы формирования цен на рынках товаров и т.п., определять собственными силами монопольное (доминирующее) положение субъектов хозяйствования на рынке, поскольку соответствующие функции осуществляются исключительно органами Антимонопольного комитета Украины.

Монопольное положение на рынке
В соответствии со статьей 12 Закона, субъект хозяйствования считается занимающим монопольное положение на рынке, если:
- на данном рынке у него нет ни одного конкурента;
- он не ощущает существенной конкуренции вследствие ограниченности возможностей доступа других субъектов хозяйствования относительно закупки сырья, материалов и сбыта товаров, наличия барьеров для доступа на рынок других субъектов хозяйствования, наличия льгот или других обстоятельств.
Монопольным (доминирующим) считается положение субъекта хозяйствования, доля которого на рынке товара превышает 35%, если он не докажет, что ощущает значительную конкуренцию. Монопольным (доминирующим) также может быть признано положение субъекта хозяйствования, если его доля на рынке товара составляет 35% или меньше, но он не ощущает значительной конкуренции, в частности, вследствие относительно небольшого размера долей рынка, принадлежащих конкурентам.
Монопольным (доминирующим) также считается положение каждого из нескольких субъектов хозяйствования, если по отношению к ним выполняются такие условия:
- совокупная доля не менее трех субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 50%;
- совокупная доля не менее пяти субъектов хозяйствования, которым на одном рынке принадлежат наибольшие доли рынка, превышает 70%.
Таким образом, в случае отсутствия в деятельности предприятия всех вышеуказанных критериев, оно не может быть признано занимающим монопольное (доминирующее) положение на рынке.

При заключении сделок с контрагентами субъекту хозяйствования следует также помнить следующие нормы законодательства Украины в сфере защиты экономической конкуренции:
- субъектам хозяйствования запрещается склонять других субъектов хозяйствования к нарушениям законодательства об экономической конкуренции или способствовать таким нарушениям;
- субъектам хозяйствования запрещается принуждать других субъектов хозяйствования к антиконкурентным согласованным действиям;
- субъектам хозяйствования, имеющим намного более существенное рыночное влияние по сравнению с малыми или средними предприятиями, являющимися их конкурентами, запрещается создание преград в хозяйственной деятельности малым или средним предприятиям.

Исходя из вышеизложенного, можно заключить следующее:
1. Действующее законодательство Украины не содержит определения «эксклюзивный поставщик».
2. Фактическое использование сторонами данного понятия (в т.ч. в официальной документации) не является противоправным при условии отсутствия приведенных выше критериев, установленных законодательством Украины о защите экономической конкуренции, для квалификации отношений сторон в каждом конкретном случае как антиконкурентных согласованных действий.
3. Риск признания согласованных действий антиконкурентными согласованными существенно возрастает в случаях, если согласованные действия:
- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено выше);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.

Таким образом, в случае указания в официальном письме, адресованном контрагенту, о наличии у него статуса эксклюзивного поставщика продукции в канале сбыта «сети» (супермаркеты и АЗС) на территории Украины, - существенно возрастает риск привлечения внимания антимонопольных органов к деятельности Компании и ее представительства в Украине.
Данная деятельность, при наличии фактических оснований, может быть квалифицирована как антиконкурентные согласованные действия, которые касаются:
- распределения рынков или источников поставок по территориальному принципу, ассортименту товаров, обьему их реализации или приобретения, по кругу продавцов, покупателей либо потребителей или по иным признакам (пункт 3 части 2 статьи 6 Закона);
- устранения с рынка или органичения доступа на рынок (выход с рынка) других субьектов хозяйствования, покупателей, продавцов (пункт 5 части 2 статьи 6 Закона);
- применения разных условий к равноценным соглашениям с другими субьектами хозяйствования, что ставит последних в невыгодное положение в конкуренции (пункт 6 части 2 статьи 6 Закона);

при условии отсутствия зафиксированных в соглашении положений, дающих основание для неприменения санкций:
- использование поставленных им товаров или товаров других поставщиков;
- приобретение у других субьектов хозяйствования или продажа другим субьектам хозяйствования либо потребителям иных товаров;
- приобретение товаров, которые по своей природе или в соответствии с торговыми либо иными честными обычаями в предпринимательской деятельности не принадлежат к предмету соглашения;
- формирование цен или других условий договора о продаже поставленного товара другим субъектам хозяйствования или потребителям;

или в случае если согласованные действия (независио от вышеуказанных оснований для освобождения от ответственности):

- приводят к существенному ограничению конкуренции на всем рынке или в значительной его части, в том числе к монополизации соответствующих рынков (определение монопольного положения приведено ниже);
- ограничивают доступ на рынок других субъектов хозяйствования;
- приводят к экономически необоснованному повышению цен или дефициту товаров.

Часть 2 статьи 52 Закона предусматривает ответственность за антиконкурентные согласованные действия в виде штрафа в размере до 10% дохода (выручки) субьекта хозяйствования от реализации продукции (товаров, работ, услуг) за последний отчетный год, предшествовавший году, в котором применяется штраф. В случае наличия незаконно полученной прибыли, превышающей 10% указанного дохода (выручки), штраф применяется в размере, не превышающем тройного размера незаконно полученной прибыли. Размер незаконно полученной прибыли может быть рассчитан оценочным путем.

Авторские права на данную статью принадлежат ЮК «Профессиональная Юридическая Группа»

Просим обращать внимание на даты публикации: статьи актуальны только на дату размещения и не корректируются с изменением законодательства.

За дополнительной информацией обращайтесь, пожалуйста, по следующим контактным реквизитам ЮК «Профессиональная Юридическая Группа»:

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live JournalПроф Юр Группа в ОдноклассникахПроф Юр Группа ВКонтакте

Постанова адміністративного суду першої інстанції у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю юристів ЮК “Професійна Юридична Група”

December 07, 2013 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Pratique judiciaires et juridique

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 вересня 2013 року 14:44 № 826/8737/13-а
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «_______________» до Державної податкової інспекції у _________________ районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від _____________ № _____________, № _________, № _____________, №________________
Суддя: __________
Секретар судового засідання: _________
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «______________» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у _________________ районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, Головного управління Міндоходів у м.Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від _____________ № _____________, № _________, № _____________, №________________; рішення Державної податкової служби у м.Києві від __________ про результати розгляду первинної скарги; рішення Міністерства доходів і зборів України від ___________ про результати розгляду повторної скарги; акт від __________ № ____________ в частинах.
Ухвалою суду від 05.08.2013 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішень та акту перевірки, що заявлені до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Державною податковою інспекцією у _____________ районі м.Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «_______________» з питань дотримання вимог податкового (валютного та ін.) законодавства за період з ___________ по ____________.
За наслідком перевірки було складено акт від ___________ № ______________ (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновки про допущення ТОВ «_________________» порушень податкового законодавства.
На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від ___________ № ___________ (за основним платежем -_______грн, штрафними санкціями - _________ грн.), № __________ (зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - ___________грн, штрафні санкції - ______грн.), № ______________ (за основним платежем ___________грн, штрафні санкції - __________ грн.), № ____________ (зменшено суму бюджетного відшкодування ___________грн, штрафні санкції _________грн.)
Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про відсутність порушень податкового законодавства за перевіряє мий період.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
На сторінці 10 Акту перевірки встановлено порушення, яке полягає в тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат представницькі витрати, оскільки в попередньому звітному році підприємство не працювало. Тобто відбулося порушення підпункту 5.4.4. пункту 5.4. ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) №334/94-ВР від 28.12.1994 згідно якого встановлено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Це порушення стосується відносин позивача з ТОВ «_______» оформлених договором № ________ від __________.
Суд зазначає, що податковим інспектором в обґрунтування своїх висновків необґрунтовано вказуються в Акті перевірки акти здачі -прийняття робіт № _______ від __________, __________ від ________ та податкові накладні № __ від ___________ та № ____ від ___________, оскільки, по-перше, ці документи не мають жодного відношення до договору № ______ від ____________, по-друге, оборотно-сальдова відомість по рахунку валові витрати за період 4 квартал 2010 року рядок (див. абз.5 знизу стор.10 Акту перевірки) 04.13 (долучено до позовної заяви) валових витрат по зазначеним у Акті перевірки актам здачі-прийняття робіт не містить, оскільки такі витрати за 2010 рік позивачем в 4 кварталі 2010 року не включались до валових. Відповідач вказані обставини як пояснити, так і спростувати належними доказами суду не міг.
А тому висновки щодо вказаного порушення податкового законодавства суд вважає безпідставними і необґрунтованими.
Інше порушення полягає в тому, що у позивача відсутні правові підстави для використання торгівельної мари «__________», а отже валові витраті у зв'язку з цим сформовані безпідставно (стор.12 Акту перевірки).
Мотивами такого висновку стали обставини ненадання відповідних документів під час перевірки.
В судовому засіданні суд запитав у перевіряючого інспектора __________ чи вимагала вона під час перевірки надати їй по цьому питанню документи. Інспектор повідомив суд, що документів у позивача відносно використання торгівельної мари «________» у власній господарській діяльності під час перевірки не вимагав, і такий висновок зробив лише тому, що таких документів відносно цього питання не надавалось суб'єктом господарювання.
Аналізуючи вказану обставини суд вважає, такі дії і висновки відповідача необґрунтованими, оскільки перевірку здійснює податкова служба відповідно до тих питань, які її цікавлять згідно плану перевірки. І з метою встановлення всіх обставин потрібно витребовувати (пропонувати надати) усі документи від платника податків, які цікавлять перевіряючого і відповідають змісту і меті перевірки. Платник податків не повинен здогадуватись про зміст плану перевірки або перелік документів, які цікавлять перевіряючу особу. Отже доведена до відома платника податків вимога про надання документів (право податкової служби) кореспондує наданню таких документів інспектору (обов'язок платника податків), а у разі відмови надати такі - фіксуванню факту відсутності таких документів.
Вказане випливає з законодавчо визначених прав і обов'язків як платника податку, так і податкової служби, а саме: «подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (пп..16.1.5. п.16.1. ст. 16 ПКУ); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи ( пп. 16.1.9. п.16.1. ст. 16 ПКУ)»; забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1. ст.85 ПКУ)»; «платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.1. ст.85 ПКУ».
А тому, оскільки такої пропозиції/вимоги від перевіряючого інспектора надати документи з питання використання торгівельної марки не було, то і такі документи не надавались.
В той же час, наявність відповідних документів щодо законних підстав на використання у власній господарській діяльності торгівельної марки «_________» було додатково доведено до відома відповідача (згідно відомостей опису додатків) запереченнями на акт від __________ з відміткою його служби діловодства про отримання таких документів. Не дивлячись на це вказані документи не були враховані під час прийняття оскаржуваних рішень.
До позовної заяви в обґрунтування правових підстав використання торгівельної марки «________» у власній господарській діяльності позивачем долучено: свідоцтво на товарний знак № ________, свідоцтво про реєстрацію (міжнародну) торгового знаку від ____________, ліцензійний договір № _______ від __________ між позивачем та власником торгівельного знаку «________» - ТОВ «______________».
З огляду на це, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про допущення порушення податкового законодавства, оскільки встановлені судом обставини справи, надані позивачем документи, пояснення відповідача свідчать про їх відсутність в цій частині та правовірність нарахування валових витрат, податкового кредиту щодо використання у власній господарській діяльності торгівельного знаку «_______».
Висновки відповідача про те, що проведення маркетингових і рекламних акцій згідно укладених позивачем з виконавцями ТОВ «_______», ТОВ «____________» не мали економічного ефекту не можуть бути прийняти судом як обґрунтовані з огляду на наступне.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36., п.14.1, ст.14 ПКУ).
До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (позиція «г)» підпункту 138.10.3 пункту 138.10. ст. 138 ПКУ).
Позивач здійснює оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібною продукцією, що вбачається судом з статутних і реєстраційних документів. А тому реалізація продукції позивачем здійснюється оптовими партіями дистриб'юторам, які в подальшому і реалізують її кінцевим споживачам.
З огляду на це, суд погодиться з твердженням про те, що економічний ефект реклами може проявлятися не тільки в кількості залучення дистриб'юторів, а й в кількості обсягів реалізації оптових партій (тобто їх росту) та грошових надходжень від продажу товару, що обумовлено попитом і споживанням кінцевих споживачів на продукцію відповідної торгівельної марки. Як вбачається з розрахунку позивача темпи зростання реалізації продукції в _____ році порівняно з ________ роком становлять ___%. Доказів про зворотнє відповідачем суду не надано.
Поряд з цим, позивачем після проведення рекламних/маркетингових компаній було також укладено дистриб'юторській договір від __________ з ТОВ «_________» та реалізовано продукцію на суму більше __________ гривень.
Вказане в сукупності спростовує висновки відповідача про вчинення в цій частині ТОВ «________________» порушення податкового законодавства.
Позивачем також спростовано висновки про відсутність документального підтвердження реального виконання робіт контрагентами по рекламним / мерчендайзинговим послугам ТОВ «_________» та ТОВ «_____________» долученням до матеріалів справи (поряд з договорами і актами прийняття наданих послуг, видаткових і податкових накладних) ефірних довідок про розміщення реклами, звітами про виконані рекламні заходи.
Висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок заниження ціни реалізації імпортованих товарів суд не може прийняти як обґрунтовані. Оскільки як встановлено судом згідно пояснень інспектора ___________ такі висновки базуються лише на відомостях інформаційних баз щодо митного оформлення імпортованого позивачем товару. Проте під час перевірки не було досліджено питання чи товар який реалізовувався позивачем є саме тим товаром який було ввезено за відповідної позиції додатку розрахунку до Акту перевірки. Адже первинні документи позивача щодо товарних запасів їх надходження на підприємство і подальшу реалізацію не було досліджено під час перевірки. А логічний зв'язок показників позицій таблиці в частині партій імпортованого товару та товару, який був подальшому реалізований, суд не вбачає. Адже обставини які свідчили б про те, що був реалізований саме той товар, який був імпортований за конкретною ВМД у Акті перевірки відсутні. Без дослідження конкретних первинних документів (що не було зроблено відповідачем) позивача (включаючи питання асортименту, артикулів, обсягів партій, їх ціни та дат імпортування, оприбуткування і подальшу їх реалізацію) в цій частині, встановити правильні, об'єктивні і достовірні обставини, і пов'язані з цим, висновки в Акті перевірки, неможливо.
З огляду на що, оскаржувані рішення в цій частині суд вважає такими, що не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував належними і допустимими доказами покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у _____________ районі міста Києва від ___________: № ___________, № ____________, № ____________, № ____________.
Судові витрати в сумі ________ (___________________) грн. 00 коп. присудити на користь ТОВ «__________________» (ЄДРПОУ _____________) за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у _______________ районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя ____________
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.09.13 р.

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

За додатковою інформацією звертайтесь, будь-ласка, за наступними контактними реквізитами ЮК “Професійна Юридична Група”:

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live JournalПроф Юр Группа в ОдноклассникахПроф Юр Группа ВКонтакте