Профессиональная Юридическая Группа

Истина для всех открыта
Subscribe

Archive for Декабрь, 2018

Зовнішньоекономічний договір фінансової позики

Декабрь 17, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Договорная работа

ДОГОВІР ПОЗИКИ № _____

м. ______ «__» _________ 20__р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «____________________», юридична особа, яка зареєстрована та діє відповідно до законодавства ___________, іменоване надалі «Позикодавець», в особі ____________________________________, що діє на підставі ___________, з однієї сторони, і
Товариство з обмеженою відповідальністю «_____________________», юридична особа, яка зареєстрована та діє відповідно до законодавства ___________, іменоване надалі «Позичальник», в особі ____________________________, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, іменовані надалі “Сторони”, уклали даний договір (далі - Договір) про нижченаведене:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. За даним Договором Позикодавець передає Позичальникові у власність в якості позики грошові кошти в сумі ___________ (__________________) доларів США 00 центів (далі по тексту – «Позика»), а Позичальник зобов'язується повернути Позичальникові Позику в обумовлений даним Договором строк та сплатити вказані в даному Договорі відсотки за користування Позикою. Позика може бути надана Позикодавцем частинами.
1.2. Позика надається з метою поповнення обігових коштів Позичальника для ведення його господарської діяльності.

2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
2.1. Позикодавець надає Позичальникові Позику протягом 5 (П'яти) банківських днів з дати набрання чинності даним Договором, шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами Позичальника відповідно до розділу 9 даного Договору або за письмовою вказівкою Позичальника за іншими банківськими реквізитами..
Підтвердженням надання Позики (або її частини) є платіжне доручення з відміткою про виконання обслуговуючого банку Позикодавця.
2.2. Позичальник зобов'язується повернути суму Позики та відсотки не пізніше "__" ______________ 20__ року.
Позичальник має право повернути суму Позики частинами.
Зобов'язання Позичальника з повернення Позики вважається виконаним з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця, вказаний у статті 9 Договору.
2.3. Протягом трьох банківських днів після зарахування коштів на банківський рахунок Позичальник зобов'язаний надати Позикодавцеві виписку зі свого банківського рахунку із вказанням суми Позики та дати її зарахування.

3. ВІДСОТКИ ЗА ПОЗИКОЮ
3.1. Виплата відсотків за Позикою в розмірі ___ (_____) відсотків річних здійснюється Позичальником одночасно з поверненням Позики. У випадку сплати позики частинами, виплата відсотків за Позикою здійснюється одночасно з останнім платежем.
3.2. Нарахування відсотків здійснюється з наступного дня за днем списання суми Позики (чи її частини) з розрахункового рахунку Позикодавця. При нарахуванні відсотків до розрахунку приймається фактична кількість днів користування Позикою, включаючи день повернення Позики. Кількість днів у місяці приймається за календарну, а в році - за 365 днів.
3.3. Із суми нарахованих відсотків при перерахуванні на розрахунковий рахунок Позикодавця утримується податок з доходів, джерелом походження яких є Україна, в порядку і за ставками, визначеним у відповідності до законодавства України.
3.4. Розмір виплат за користування позикою (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі плаваючої процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору в Національному банку України.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
4.1. У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, Позичальник зобов'язаний відшкодувати Позикодавцеві заподіяні таким невиконанням збитки.
4.2. При невиконанні Позичальником обов'язку щодо повернення позики у встановлений строк на неповернену суму підлягають нарахуванню відсотки, згідно ст. ___ Цивільного кодексу ___, крім санкцій, передбачених даним Договором.

4.3. Якщо сума здійсненого Позичальником платежу буде недостатня для погашення грошових зобов'язань перед Позикодавцем повністю, то Позикодавець вправі, незалежно від призначення платежу, вказаного Позичальником, розглядати отримані кошти в першу чергу як погашення витрат Позикодавця по одержанню виконання, потім - неустойки, зазначеної в п. 4.1 Договору, відсотків зазначених у п. 4.2 Договору, а в частині, що залишилася, - суму основного боргу.
4.4. Вказані в п.п. 4.1- 4.3 Договору санкції вважаються нарахованими з моменту повного або часткового письмового визнання Стороною відповідної вимоги (претензії), пред'явленої контрагентом.
У випадку невизнання Стороною претензії в добровільному порядку та стягнення контрагентом санкцій у судовому порядку такі санкції вважаються нарахованими з моменту набрання чинності рішенням суду.
5. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
5.1. Сторони не передбачають обмін конфіденційною інформацією в рамках даного Договору. Якщо буде потреба передачі в рамках даного договору конфіденційної інформації, Сторони зобов'язуються укласти угоду про конфіденційність.

6. ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК
6.1. Всі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають із даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Третейському суді "______" відповідно до його Регламенту. Рішення Третейського суду є остаточним.

7. ТЕРМІН ДІЇ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

7.1. Даний Договір набуває чинності з дати реєстрації даного договору в Національному банку України.
7.2. Договір діє до повного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань.
7.3. Даний Договір припиняється:
- за угодою Сторін;
- поверненням, у тому числі достроковим, Позичальником всієї суми Позики та відсотків, якщо це не суперечить чинному законодавству України;
- з інших підстав, передбачених даним Договором та чинним законодавством.

8. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
8.1. Будь-які зміни й доповнення до даного Договору дійсні за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані Сторонами.

8.2. З моменту підписання даного Договору вся попередня переписка та всі попередні переговори Сторін втрачають юридичну силу.
8.3. Всі зміни, доповнення й додатки до даного Договору повинні бути складені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками Сторін. Всі зміни, додатки й доповнення, складені в належній формі й відповідно до умов даного Договору, є його складовою і невід'ємною частиною.

8.4. Будь-які повідомлення, які передаються Сторонами одна одній, здійснюються в письмовому вигляді (у тому числі рекомендованим листом, телеграмою).
8.5. Даний Договір складений та підписаний у трьох оригінальних екземплярах, що мають рівну юридичну силу, по одному екземплярові для кожної йз Сторін, та третій екземпляр – для Національного банку України.
У випадку невідповідності текстів ____________ і української мовою переважну силу має текст ____________ мовою.
8.6. Сторони не мають права передавати свої зобов’язання за даним Договором третім особам без письмової згоди другої Сторони.

9. АДРЕСИ ТА ПЛАТІЖНІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Скарга на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

Декабрь 17, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Исполнительное производство

Вих.№_____
від ________

Заявник:

Особа, рішення, дії та бездіяльність якої оскаржуються:

Солом’янський районний суд м. Києва
03113, м.Київ, вул.П.Шутова, 1

Товариство з обмеженою відповідальністю
«___________________»
Місцезнаходження: _____, м.Київ, ____________
Код ЄДРПОУ ___________
Телефон: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) _________________

Старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві
____________________________
____, м. Київ, _________________

Скарга
на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

"__" ________________ 20___ року Апеляційним судом міста Києва прийнято рішення у справі №______________, яким зобовʼязано Товариство з обмеженою відповідальністю «_____________» (далі – заявник або ТОВ «____________») поновити __________ на посаді ___________________ з "__" ____________ 20__р., внести запис до трудової книжки, стягнути з ТОВ «___________________» на користь ___________ середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі ___________ грн. та моральну шкоду в сумі ____________ грн. (копія рішення суду додається).
При цьому в резолютивній частині рішення суду зазначено: «Визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обовʼязкових платежів.» (див. останній абз. на стор. 3 рішення суду, копія додається).
"__" ______________ 20__ року Соломʼянським районним судом міста Києва на виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду міста Києва видано виконавчий лист №________.
"__" _______________ 20__ року Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________________ на підставі вищевказаного виконавчого листа винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень (копії додаються):
- №__________ про зобовʼязання ТОВ «__________________» внести до трудової книжки ____________ запис;
- №_____________ про поновлення _____________ на посаді __________;
- №____________ про стягнення з ТОВ «___________» на користь __________ моральної шкоди в сумі _________ грн.;
- №_________ про стягнення на користь _____________ середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі ____________ грн.

Після отримання вищевказаних постанов ТОВ «___________» було вжито негайних заходів для самостійного добровільного виконання виконавчого документа, а саме:
- Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» було прийнято Наказ №___ від "__" _____________ 20__р. про поновлення ____________ на роботі на посаді ________________ з "__" __________ 20__р. (копія додається);
- "__" ___________ 20__р. на адресу _____________ було відправлено лист вих. №____ від "__" ____________ 20__р. з проханням зʼявитись до ТОВ «__________» з трудовою книжкою для внесення відповідного запису, текст якого визначено рішенням суду (копія листа та поштових документів про його відправлення додаються);
- "__" ___________ 20___р. на адресу __________ було відправлено лист вих. №____ від "__" _____________ 20__р. про прийняття Генеральним директором ТОВ «_____________» наказу про поновлення _____________ на роботі та з проханням приступити до виконання трудових обовʼязків (копія листа та поштових документів про його відправлення додаються);
- "__" ___________ 20__р. ТОВ «________» було самостійно у добровільному порядку виконано виконавчий документ, сплачено на користь стягувача - _____________________________ грошові кошти в сумі ___________,___ гривень (копія платіжного доручення додається) згідно реквізитів, вказаних у поданій ним до ТОВ «_________________» заяви (копія додається). При цьому ТОВ «_____________», попередньо вирахувало із суми середнього заробітку ___________________,__ гривень. та сплатило до Державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб у сумі ______,____ гривень. Обовʼязок такого вирахування покладений на ТОВ «___________» безпосередньо рішенням Апеляційного суду міста Києва від "__" ____________ 20__ року (див. останній абз. на стор. 3 рішення суду, що додається). Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження №____________ від "__" __________ 20__р., виданої на виконання виконавчого листа за вищевказаним рішенням суду, постановлено «стягнути з ТОВ «______________» на користь _________________ середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі _______________ грн.». Нарахування та виплата середнього заробітку в будь-якому випадку, незалежно від підстави виплати, передбачає попереднє нарахування та утримання сум податку з доходів фізичних осіб та інших обовʼязкових платежів, які нараховуються та утримуються при виплаті заробітної плати згідно чинного законодавства України.
Разом з цим, звертаємо увагу суду на те, що єдиний соціальний внесок на середній заробіток за час вимушеного прогулу _________________ в сумі __________,__ грн. був нарахований та сплачений заявником за власний рахунок та не вирахуваний із суми середнього заробітку (копія платіжного доручення додається).
Заявником було належним чином повідомлено (з наданням копій підтверджуючих документів) Відділ державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у місті Києві про повне виконання ТОВ «______________» всіх вимог резолютивної частини рішення суду, а також постанов про відкриття виконавчого провадження. При цьому заявник неодноразово просив закінчити виконавчі провадження у звʼязку з їх повним виконанням (копії листів з вхідними відмітками та документами, що підтверджують поштове відправлення, додаються).
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення (частина 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ________________________, в порушення вимог чинного законодавства України (в тому числі вищевказханих положень Закону України «Про виконавче провадження»), без належного аналізу резолютивної частини рішення суду, що підлягало виконанню, та без врахування особливостей стягнення заробітної плати й прирівняних до неї виплат, було встановлено, що вирахувана та сплачена до Державного бюджету України сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі _________,___ грн. підлягала сплати не до Державного бюджету України, а стягувачеві – _______ Внаслідок чого, на переконання державного виконавця, залишок боргу становить ________,___ грн., і, крім того, з ТОВ «___________» підлягає стягненню також виконавчий збір у розмірі _______,___ грн. (див. частину «ВСТАНОВЛЕНО:» постанови про арешт коштів боржника від "__" ___________ 20__р., копія додається).
Внаслідок вищевказаного, "__" __________ 20__р. державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №_________) (копія разом із супровідним листом додається).
В порушення вимог частини 1 статті 31 та частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», ТОВ «______________» не було відправлено копії постанови про арешт коштів. Згідно з частиною 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику.
Копія постанови про арешт коштів була отримана заявником лише "__" __________ 20__р. під час особистого прийому у державного виконавця та після факту накладення арешту одночасно трьома банками на загальну суму, що втричі перевищує розмір боргу, вказаний у постанові про арешт (кожен з банків наклав арешт на суму в розмірі _______,__грн., загалом – __________,__ грн.). Це, в свою чергу, є грубим порушенням частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом) та частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (постановою про арешт може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів).
ТОВ «___________» вважає вищевказані рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ____________________ неправомірними.
Згідно з частиною 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ (частина 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись: ст.ст. 27, 49, 57, 76, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383 – 385 Цивільного процесуального кодексу України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»,

ПРОШУ:

1. Прийняти дану скаргу до розгляду;
2. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ___________________ щодо визначення суми залишку боргу, що підлягає сплаті на користь стягувача _________________, в сумі ___________,____ грн.;
3. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві _____________________ щодо покладення на ТОВ «________» обовʼязку по сплаті виконавчого збору в сумі ________,__ грн;
4. Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________________________ щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від "__" _______________ 20__р. (виконавче провадження №__________);
5. Визнати неправомірною бездіяльність Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві __________________ щодо незакінчення виконавчих проваджень №________, №________, №__________ та №__________ у звʼязку з фактичним виконанням ТОВ «____________» в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»);
6. Зобовʼязати Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві ________________скасувати постанову про арешт коштів боржника від "__" _________ 20__р. (виконавче провадження №_____________);
7. Зобовʼязати Старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Соломʼянського районного управління юстиції у м.Києві _____________________ закінчити виконавчі провадження №__________, №_________, №___________ та №________ у звʼязку з фактичним виконанням ТОВ «______________» в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»);
8. На час розгляду судом даної скарги зупинити виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Додатки:
1. Завірена копія рішення Апеляційного суду міста Києва від "__" __________ 20__ року у справі №_____________ (__ арк.);
2. Завірені копії постанов про відкриття виконавчих проваджень від "__" __________ 20__р. (4 арк.);
3. Завірена копія Наказу №___ від "__" ___________ 20__р. про поновлення ______________ на роботі на посаді _______________ з "__" ________ 20__р. (1 арк.);
4. Завірена копія листа вих. №_______ від "__" ___________ 20__р. (1 арк.);
5. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправлення листа вих. №___ від "__" ___________ 20__р. на адресу ___________ (1 арк.);
6. Завірена копія листа вих. №___ від "__" ________ 20__р. (1 арк.);
7. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправлення листа вих. №______ від "__" _____________ 20__р. на адресу ________ (1 арк.);
8. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. (1 арк.);
9. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. податку з доходів фізичних осіб (1 арк.);
10. Завірена копія платіжного доручення №___ від ___________ про сплату __________грн. єдиного соціального внеску (за рахунок ТОВ «_______________» (1 арк.);
11. Завірена копія Постанови про арешт коштів боржника від "__" _________ 20__р. (виконавче провадження №___________) та супровідного листа (2 арк.);
12. Копія скарги з додатками для особи, рішення, дії та бездіяльність якої оскаржуються (__ арк.).

Всього скарга разом з додатками на ___ (_______________________) аркушах.

Генеральний директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«_____________»
_____________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Постанова Верховного Суду України у справі про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

Декабрь 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судебная и юридическая практика

Верховний Суд України
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2018 року
Київ
справа №826/2621/15
адміністративне провадження №К/9901/8274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І, Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Лисенко О.М.
за участю представника відповідача-2 Шкорбот К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А. Ю., Хрімлі О.Г.) у справі №826/2621/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; стягнути із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; зобов'язати відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 в частині відмови у задоволенні позову та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2018 матеріали адміністративної справи №826/2621/15 прийнято до провадження судді та визнано за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/2621/15 з призначенням попереднього розгляду справи на 13.11.2018.
Під час попереднього розгляду справи колегія суддів дійшли висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2018 призначено справу №826/2621/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 27.11.2018 о 12.00 год.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 7, 13, 47, 50, 69, 99, пункту 5 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною для неправомірної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено безпідставну та безпрецедентну підміну процесуального строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (закінчення 1095-денного строку давності для повернення грошових коштів) строком, передбаченим матеріальним правом - статтею 43 Податкового кодексу України (строком для подання платником податків заяви про повернення грошових коштів ). Позивач також стверджує, що ототожнення адміністративних спорів у справах №826/410/15 та №826/2621/15 за предметом та складом сторін є помилковим, а тому підстави для висновку, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення є передчасним. Також позивач стверджує, що суд помилково визнав неправильним та таким, що не підлягає застосуванню у даному спорі, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача, як стягнення грошових коштів з Державного бюджету України та зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти, оскільки Податковий кодекс України містить чітке формулювання саме про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з Державного бюджету України. А тому, на думку позивача, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.
Натомість Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на недотримання позивачем строків позовної давності встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні з вказаним позовом до суду. А тому, зважаючи на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідач-2 просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Подільському районі міста Києва було перераховано податок на прибуток підприємства за IV квартал 2011 року та 2012 рік у розмірі 566598,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 06.02.2012 №58.
Згідно акту звірки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2014 №8717-20 встановлено здійснення позивачем переплати вказаного податку на суму 382614,00грн.
У зв'язку з виявленою переплатою, позивачем до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано до заяву від 23.10.2014 №23-1/10 про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання, з вимогою повернути позивачу надміру сплачене грошове зобов'язання у розмірі 382614,00грн. в безготівковій формі на його поточний рахунок.
Листом від 20.11.2014 №681/26-56-20-02-04 Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» про вчинення певних дій з підготовки проекту документів для погодження повернення коштів у розмірі 382614,00грн. на розрахунковий рахунок позивача.
При цьому, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не було вжито передбачених законодавством заходів для повернення позивачу переплати, а саме не підготовлено та не подано до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» грошових коштів у відповідному розмірі.
Згідно копії листа-відповіді Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.03.2015 №4724/10/26-15-14-18 на скаргу позивача від 24.02.2015 №24-6/02 вбачається, що за результатами розгляду фактів Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не дотримано окремих вимог нормативно-правових актів у ході організації та проведення заходів щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання.
При цьому, судами з'ясовано, що Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнають факт наявності переплати у розмірі 382614,00грн., що обліковується за позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та не подання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн. та зобов'язання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності податкового органу, допущеної після отримання заяви позивача про повернення надміру сплаченого податку на прибуток та ненадання податковим органом висновку відповідному органу казначейства про повернення надміру сплаченої позивачем суми податку на прибуток та наявності факту переплати позивачем цього податку до бюджету.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки повернення коштів з Державного бюджету України, здійснюється лише на підставі висновку про таке повернення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк (1095 днів), протягом якого може бути повернуто надмірно сплачений податок на прибуток. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення, а спори у справах №826/410/15 та №826/2621/15 є тотожними за складом сторін та предметом адміністративного спору, а тому на думку суду,підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Проте, Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає його помилковим з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного контролюючого органу, на який, згідно із Податковим кодексом України , покладені повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати до бюджету податків, та відповідного територіального органу Державної казначейської служби України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування бюджету.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923.
Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
За змістом пункту п'ятого вказаного Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми
Пунктом шостим Порядку передбачено, що обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Відповідно до пункту сьомого Порядку орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що необхідною умовою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку за умови документального підтвердження такої переплати.
Судом першої інстанції встановлено, а під час касаційного розгляду справи підтверджено відсутність податкового боргу у позивача, що, відповідно до Податкового кодексу України, могло бути перешкодою для повернення коштів.
Отже, судом першої інстанції встановлено факт наявності переплати на рахунку позивача податку на прибуток, дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» встановленого порядку подання заяви про повернення надміру сплачених сум до контролюючого органу з дотриманням 1095 денного строку, не вжиття податковим органом, за результатами отриманої заяви товариства, заходів та не вчинення ним дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, що обумовлює визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його здійснити передбачені законодавством заходи ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права.
Також, Верховний Суд погоджується із обраним судом першої інстанції способом судового захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідачів підготувати та подати до відповідного органу казначейства висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 382614,00грн. на підставі поданої ним заяви від 23.10.2014
Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., Верховний Суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Пунктом третім Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, який відповідає приписам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на поточний рахунок такого платника податків в банку, готівкою або з метою використання у подальших розрахунках як авансових платежів (передоплати) / грошової застави проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Із системного тлумачення норм вказаного Порядку право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи відсутність вказаних обставин і не проведення податковим органом належної перевірки даних, викладених у заяві платника, а також невстановлення наявності чи відсутності податкового боргу у платника податків, що впливає на можливість складання податковим органом відповідного висновку про повернення коштів на рахунки в банках, така вимога є передчасною.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення із Державного бюджету України на користь позивача через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва суму надміру сплаченого грошового зобов'язання у розмірі 382614,00грн., а також зобов'язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача вказану суму грошових коштів є передчасними, адже така вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» не є належним способом захисту прав платника податків.
У даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 24.11.2015 у справі №21-3669а15 та від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, що узгоджується з положеннями статті 43 Податкового кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки, виходячи із встановлених обставин справи, це є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
Аналізуючи спірні правовідносини, Верховний Суд звертається до положень статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Довготривалий не розгляд компетентними органами Держави заяви Підприємства про повернення помилково сплачених коштів до Державного бюджету, часткове повернення коштів, яке може розцінюватись як визнання податковим органом помилковості їх сплати, стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, а також невизначеність правонаступника органу, відповідального за розгляд поданої заяви, розцінюється судом як порушення права позивача на мирне володіння своїм майном.
Судове рішення суду першої інстанції у даній справі спрямовано на усунення безпідставного обмеження права на мирне володіння майном, внаслідок невиправданої бездіяльності податкового органу, допущеної при розгляді заяви позивача від 23.10.2014 про повернення надмірно сплачених коштів на особистий рахунок у банку.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, Верховний Суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини четвертої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 та залишення в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду

Контакти ЮК "Професійна Юридична Група":

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

Декабрь 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судебная и юридическая практика

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ
16 червня 2015 року 15 год. 30 хв. № 826/2621/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, а також з інших питань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (далі - позивач) до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач-1) та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- стягнення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки діяння відповідача-2 суперечать нормам законодавства та порушують права і інтереси позивача як платника податків.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача-2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник відповідача-1 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 30 березня 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Пізніше, до суду через канцелярію від відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Крім того, до суду через канцелярію від представника позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду, а також письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- стягнення із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.;
- зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн.
Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
У подальшому, до суду через канцелярію від відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
Як з’ясовано судом у ході розгляду справи, позивачем на рахунок відповідача-1 перераховано податок на прибуток підприємства за IV квартал 2011 року та 2012 рік у розмірі 566598,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 01 лютого 2012 року №58, внаслідок чого у позивача виникла переплата з вказаного податку у розмірі 382614,00 грн., що підтверджується копією акту звірки від 20 жовтня 2014 року №8717-20, яка також міститься у матеріалах справи.
У зв’язку з викладеним, позивачем до відповідача-2 подано заяву від 23 жовтня 2014 року №23-1/10 про повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання, в якій містилось прохання повернути надміру сплачене грошове зобов’язання у розмірі 382614,00 грн. в безготівковій формі на поточний рахунок позивача.
Листом відповідача-2 від 20 листопада 2014 року №681/26-56-20-02-04 позивача повідомлено про вчинення певних дій з підготовки проекту документів для погодження повернення коштів у розмірі 382614,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Разом з тим, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, відповідачем-2 не вжито передбачених законодавством заходів для повернення переплати позивачу, а саме не підготовлено та не подано до відповідного органу ДКС України висновку про повернення позивачу грошових коштів у відповідну розмірі.
У матеріалах справи міститься копія листа-відповіді Головного управління ДФС у місті Києві від 23 березня 2015 року №4724/10/26-15-14-18, з якої вбачається, що за результатами розгляду фактів, викладених у скарзі позивача від 24 лютого 2015 року №24-6/02, вбачається, що відповідачем-2 не дотримано окремих вимог нормативно-правових актів у ході організації та проведення заходів щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання.
В контексті викладеного суд зазначає наступне.
У розумінні норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями вважаються суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного контролюючого органу, на який, згідно із ПК України, покладені повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати до бюджету податків, та відповідного територіального органу ДКС України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України (далі - БК України) казначейську форму обслуговування бюджету.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 45 БК України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно зі ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Відповідно до п.п. 5-7, 10 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
У ході розгляду справи судом не встановлено наявності у позивача податкового боргу, що, відповідно до ПК України, могло бути перешкодою для повернення коштів.
Проаналізувавши викладені норми та обставини суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на повернення сум надміру сплаченого податку, оскільки наявність переплати підтверджується документально.
Крім того, позивачем до контролюючого органу подано заяву із дотриманням вимог ПК України. Податковий борг, як зазначено вище, у позивача відсутній.
Отже, заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн., підлягає задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача-2 підготувати та подати до відповідача-1 висновок про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн.
При цьому, заявлені позивачем вимоги про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн., а також зобов'язання відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00 грн., суд вважає такими, що заявлені передчасно, оскільки повернення коштів з бюджету, як уже зазначено вище, здійснюється на підставі висновку про таке повернення. За викладених обставин зазначені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, заявлене представником відповідача-2 протягом судового розгляду справи усне клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю обґрунтованих підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, а також з інших питань підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо не підготовки та не подання до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. (Триста вісімдесят дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
3. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. (Триста вісімдесят дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромнефть Лубрікантс Україна" (код ЄДРПОУ 36868073) здійснений ним судовий збір у розмірі 162,40 грн. (Сто шістдесят дві гривні сорок копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Контакти ЮК "Професійна Юридична Група":

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Уточнена позовна заява про повернення переплати з податку на прибуток підприємств

Декабрь 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судебная и юридическая практика

Вих.№______
від _________

Позивач:
(особа, що подає уточнену позовну заяву)

Відповідач 1:

Відповідач 2:

Ціна позову:

Справа №

Суддя:

Окружний адміністративний суд міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1

Товариство з обмеженою відповідальністю
«__________________»
Юридична та поштова адреса: ____, м. Київ, вул. ________________
Код ЄДРПОУ ______________
Тел.: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) _____________
Адреса електронної пошти:
_________________________

Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва
04071, м.Київ, вул. Межигірська, будинок 25
Код ЄДРПОУ 37975298
Тел. +38 (044) 462-54-49
Адреса електронної пошти не відома

Державна податкова інспекція
у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві
04080, м. Київ, вул. Турівська, 12
Код ЄДРПОУ 39467012
Тел./факс: +38 (044) 425-53-30
Адреса електронної пошти: Podol31@ukr.net

_________ гривень

__________

____________

Уточнена позовна заява
про повернення надміру сплаченого грошового зобовʼязання

12 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «________________» (далі – Позивач) отримано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач подає уточнену позовну заяву.
Разом з тим, з урахуванням встановленого в ухвалі короткого строку для виконання позивачем її вимог (3 дні) та припадання двох з них на неробочі дні (14.03.2015р. та 15.03.2015р.), - позивач просить суд продовжити строк для виконання вимог ухвали та прийняти дану уточнену позовну заяву до розгляду.

06 лютого 2012 року позивачем платіжним дорученням №58 від 06.02.2012р. на рахунок УДКСУ у Подільському районі м.Києва було сплачено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року та 2012 рік в сумі ___________ грн. (________________) (копія платіжного доручення додається), внаслідок чого у Позивача виникла переплата по податку на прибуток підприємств у сумі ________________ грн. (__________________), що підтверджується також Актом №8717-20 від 20.10.2014р. звірки розрахунків платника з бюджетом (копія акта звірки додається).
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з пп. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас, відповідно до ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Згідно з цією ж статтею, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналогічний обовʼязок для податкового органу встановлений також пунктом 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013р. (далі – Порядок).
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом пʼяти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовʼязань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ст. 43 ПК України).
Відповідним органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням позивача та за місцем сплати позивачем податку на прибуток (зокрема, який був сплачений платіжним дорученням №58 від 06.02.2012р.), є Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва (далі – Відповідач 1).
На підставі вищевказаних положень ПК України та Порядку, Позивач 24.10.2014р. звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві (далі – Відповідач 2) з Заявою вих. №23-1/10 від 23.10.2014р. про повернення надміру сплаченого грошового зобов¬ʼязання (копія додається), в якій просив Відповідача 2 повернути надміру сплачене грошове зобов΄язання – податок на прибуток підприємств, сплачений за 4 квартал 2011 року та 2012 рік, в розмірі __________ грн. (_____________) в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача за реквізитами: «Отримувач: ТОВ «_______________, Ідентифікаційний код – ________, Поточний рахунок ____________ в АТ «___________» в м. Києві, МФО ___________».
04.12.2014р. Позивач отримав від Відповідача 2 відповідь вих. №681/26-56-20-02-04 від 20.11.2014р. про вчинення Відповідачем 2 певних дій по підготовці проекту документів для погодження повернення переплати (завірена копія листа та конверта додаються). Однак, в порушення ст. 43 ПК України, Відповідач 2 не вжив передбачених законом заходів для поверення переплати Позивачу, а саме: не підготував та не подав відповідному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету в строк, передбачений п. 43.5. ст. 43 ПК України. Даний обов¬ʼязок не виконаний Відповідачем 2 і на дату підготовки та подання цієї позовної заяви. Позивач вважає такі дії Відповідача 2 протиправними.

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись пп. 14.1.115 п. 14.1. ст. 14, пп. 17.1.10. п.17.1. ст. 17, ст. 43 ПК України, ст. 45 БК України, п.п. 5-7, Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013р., ст.ст. 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:
1. Продовжити строк для виконання позивачем вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року про залишення позовної заяви без руху;
2. Прийняти дану уточнену позовну заяву до розгляду;
3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо непідготовки та неподання до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_____________» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у сумі _____________ гривень (______________________);
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_________________» (Україна, ______, м. Київ, _____________, п/р _______________в АТ «______________» в м. Києві, МФО ________, код ЄДРПОУ __________) надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти в сумі ___________ гривень (________________);
5. Зобов¬ʼязати Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м.Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» (Україна, _____, м. Київ, _________________, п/р __________ в АТ «_____________» в м.Києві, МФО _______, код ЄДРПОУ ___________) надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти в сумі ____________ гривень (_________________________);
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» витрати по сплаті судового збору в розмірі ______ гривень.

Всього уточнена позовна заява на 3 (трьох) аркушах.

Директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«_________________»
____________________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заперечення на акт податкової перевірки

Декабрь 14, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Проверки контролирующих органов

Вих.№_________
від ______________

Особа, що подає заперечення:

Державна податкова інспекція
у Солом’янському районі
Головного управління ДФС у м.Києві
03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6
Код ЄДРПОУ ________

Товариство з обмеженою відповідальністю
«_____________»
________, м.Київ, _________, _______
Код ЄДРПОУ _____________
Телефон: +38 (044) __________
Факс: +38 (044) ___________

Заперечення
на Акт №__________________ від _______________ про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «_____________» (код за ЄДРПОУ ___________) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з _____________ по ___________, валютного та іншого законодавства за період з __________ по ___________

В період з ___________ по _____________ проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «_________» (далі – ТОВ «__________» або «Товариство») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з _____________ по _____________, валютного та іншого законодавства за період з ____________ по _________. За результатами даної перевірки складено Акт №_______________ від _______________ (далі – Акт перевірки).
Перевірка здійснювалась: головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ________________, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту __________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб __________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту _________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій ГУ ДФС у м.Києві _________________, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій ГУ ДФС у м.Києві _________________.
На думку перевіряючих (підпункт 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16), підпункт 3.1.4. пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17), підпункт 3.6.6. пункту 3.6. розділу 3 (сторінка 31), підпункт 3.6.7. пункту 3.6. розділу 3 (сторінка 32), розділ 4 Акта перевірки, Додаток №6 до Акта перевірки), ТОВ «___________» порушило, зокрема:
1. п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, ст.ст. 2 – 4, 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 139.1.9., пп.пп. 138.8.1., 138.8.5. п. 138.8., п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПК України), в результаті чого, на думку перевіряючих, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму ____________ грн., у тому числі:
- за _______________ в сумі ________ грн.;
- за _______________ в сумі __________ грн.;
2. п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010р. №1020 щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ___________ – _____________;
3. п. 237.1. ст. 237 ПК України щодо несвоєчасної сплати збору перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів (________) у _________;
4. п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93.

Підставами для висновків про порушення стало, на думку перевіряючих, зокрема:
- завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» (сторінки 5 – 10 Акта перевірки);
- завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (сторінки 10 – 16 Акта перевірки);
- заниження податку на прибуток в результаті допущених порушень, вказаних в підпункті 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 Акта перевірки (сторінка 17 Акта перевірки);
- наявність у Товариства кредиторської та дебіторської заборгованості по Контрактах з контрагентом – ТОВ «______________» (Росія) станом на ____________ (сторінка 31 Акта перевірки);
- неподання Товариством Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, стосовно дебіторської заборгованості ТОВ «________________» перед Товариством (сторінка 32 Акта перевірки).
На помилкові висновки перевіряючих вплинуло також зазначення перевіряючими в Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з _________ по ___________) невірних даних – які не відповідають даним бухгалтерського обліку Товариства.
ТОВ «____________» не погоджується з вказаними в Акті перевірки висновками перевіряючих, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного та неповного (вибіркового) аналізу перевіряючими документів та особливостей діяльності ТОВ «_____________», невірного тлумачення документів та чинного законодавства України, у зв’язку з наступним:

1. Стосовно завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» (сторінки 5 – 10 Акта перевірки)

Висновок щодо завищення задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на суму ___________ грн. в акті зроблено на основі порівняння даних податкових декларацій за ______________, _______ рік та даних бухгалтерського обліку.

Так в акті стверджується, що за даними податкового обліку (декларації) за 2 півріччя _______ року адміністративні витрати були відображені в сумі __________ грн. в той час як за даними бухгалтерського обліку сума адміністративних витрат за друге півріччя склала _________ грн., а сума загальновиробничих витрат, які були обґрунтовано віднесені до адміністративних витрат в податковому обліку (що не заперечується в акті), склала _________ грн., всього співставна сума в бухгалтерському обліку – __________ грн.

На сторінці 9 акту перевіряючі дійшли висновку, що витрати в помилково розрахованій сумі __________ грн. «не підтверджені первинними документами, що свідчить про відсутність витрат в матеріальній та нематеріальній формах».

В акті не уточнено, на якій саме підставі визнано завищення показника адміністративних витрат: на підставі порівняння даних бухгалтерського та податкового обліку, чи на підставі відсутності первинних документів, які підтверджують вказані витрати.

З цього приводу зауважимо наступне:

1.1. 3гідно даних бухгалтерського обліку адміністративні витрати за 2 півріччя _____ року становили не _________ грн., а _________ грн. Оборотно-сальдова відомість, первинні документи та розшифровки витрат за рахунком бухгалтерського обліку 92 «Адміністративні витрати» булі надані під час перевірки, що підтверджується в абзаці 6 сторінки 5 акту. Тому висновок щодо завищення адміністративних витрат в сумі 1 848 647 грн. є помилковим.

1.2. У відповідності до пп. 75.1.2 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» (Додаток 3 до Акту перевірки). Цим документом підтверджується надання посадовим особами контролюючого органу усіх документів, які були необхідні для підтвердження податкової звітності.

У відповідності до п. 85.4 ПКУ «При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).» У відповідності до п. 85.6 ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

В акті не зазначено, які саме витрати не були підтверджені первинними документами та які саме первинні документи відсутні. При цьому, факту відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, не зафіксовано.

В той же час в абзаці 4 сторінки 5 Акту та в Додатку 3 до Акту підтверджується факт отримання первинних документів то розшифровок витрат за рахунками 91, 92. Тому висновок перевіряючих щодо відсутності підтвердження витрат первинними документами є внутрішньо-суперечливим, необґрунтованим та хибним.

1.3. У відповідності до п. 86.10 ПКУ в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Згідно пункту 5 Розділу І Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, «за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби». Пунктом 6 Розділу І вказаного Наказу встановлено, що «факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.»

Вважаємо, що під час перевірки було порушено як п. 86.10 ПКУ (не враховано заниження витрат за іншими статтями, що призвело до завищення податкових зобов’язань), так і пункти 5 та 6 Розділу І Порядку (не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, порушено принципи об’єктивності то повноти).

Завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток може бути наслідком заниження витрат, в тому числі за окремими статтями. Одночасне заниження та завищення витрат за різними статтями, але на однакову суму, не призводить до заниження грошового зобов'язання. Визнання завищення витрат за окремою статтею з одночасним ігноруванням їх заниження за іншою статтею є порушенням припису п. 86.10 ПКУ.

Посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення, що завищення витрат за окремо взятою статтею призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток, але всупереч п. 86.10 ПКУ проігнорували той факт, що така сума витрат не була відображено в інших статтях декларації.

Так перевіряючими не було враховано одночасне заниження витрат в рядку 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації. В бухгалтерському обліку, відповідно даних оборотно-сальдової відомості, розшифровок, первинних документів та калькуляцій, які були надані під час перевірки, сума витрат за рахунком 901 становила за 2 півріччя ________ року ____________ грн., в той час як в податковому обліку за 2 півріччя ______ року (декларації) відображена сума __________. Таким чином сума по рядку 05.1 декларації була занижена на ___________ грн. Зауважимо, що в Додатку 6 до Акту перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку за статтею «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відображено суму _________ грн. Таке твердження не відповідає дійсності і ґрунтується на некоректному припущені посадових осіб контролюючого органу, яке полягає в тому, що дані бухгалтерського обліку мають дорівнювати різниці показників декларацій з податку на прибуток за _____ рік та 1 півріччя _____ року. При цьому, цей метод розрахунку дотримується вибірково: показники, які «завищено», беруться з даних бухгалтерського обліку, а показники, які фактично занижено, беруться як різниця між даними декларацій за 1 за _____ рік та 1 півріччя _____ року (таким чином, заниження не відображається).

Окрім того, перевіряючими не було враховано заниження витрат в рядку 06.2 «витрати на збут» декларації. В бухгалтерському обліку, відповідно даних оборотно-сальдової відомості, розшифровок, первинних документів та калькуляцій, які були надані під час перевірки, сума витрат за рахунком 93 становила _________ грн., в той час як в податковому обліку за 2 півріччя ______ року (декларації) відображена сума _________ грн. Таким чином сума по рядку 06.2 декларації була занижена на _________ грн. Зауважимо, що в Додатку 6 до Акту перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку за статтею «витрати на збут» відображено суму ___________ грн. Таке твердження не відповідає дійсності і ґрунтується на некоректному припущені посадових осіб контролюючого органу, яке полягає в тому, що дані бухгалтерського обліку мають дорівнювати різниці показників декларацій з податку на прибуток за ____ рік за 1 півріччя _____ року.

Виходячи з наведеного вище, припущення щодо заниження зобов’язання з податку на прибуток за результатами діяльності другого півріччя ____ року на суму __________ грн. є хибним.

2. Стосовно завищення витрат у зв’язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (сторінки 10 – 16 Акта перевірки)

На сторінці 10 акту міститься твердження щодо завищення витрат в рядку 06.4.43 «Інші витрат господарської діяльності» в декларації з податку на прибуток за _____ на суму _________ грн. Зазначені витрати, згідно даних акту включають в себе __________ грн. заробітної плати та __________ єдиного соціального внеску.
На цій підставі посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення про заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за _____ в сумі _________ грн. (стор. 33 акту). З таким висновком не можна погодитись виходячи з наступного:

2.1. У відповідності до п. 86.10 ПКУ в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків. Згідно пункту 5 Розділу І Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, «за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби». Пунктом 6 Розділу І вказаного Наказу встановлено, що «факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.»

Вважаємо, що під час перевірки було порушено як п. 86.10 ПКУ (не враховано заниження витрат за іншими статтями, що призвело до завищення податкових зобов’язань), так і пункти 5 та 6 Розділу І Порядку (не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, порушено принципи об’єктивності то повноти).

Завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток може бути наслідком заниження витрат, в тому числі за окремими статтями. Одночасне заниження та завищення витрат за різними статтями, але на однакову суму, не призводить до заниження грошового зобов'язання. Визнання завищення витрат за окремою статтею з одночасним ігноруванням їх заниження за іншою статтею є порушенням припису п. 86.10 ПКУ.

Посадові особи контролюючого органу безпідставно зробили припущення, що завищення витрат за окремо взятою статтею призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток, але всупереч п. 86.10 ПКУ проігнорували той факт, що така ж сума витрат не була відображено в інших статтях декларації.

В Акті перевірки зазначається, що вказана сума заробітної плати та ЄСВ (_________ грн.) мала бути відображена у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» (в рядку 05.1 декларації). На сторінці 16 акту навіть згадується запит про те «чому зазначені витрати не були віднесені до складу собівартості виробленої продукції».

Дані витрати, правильність віднесення яких на рахунок 91 не заперечується в акті перевірки, підтверджуються первинними документами та штатним розкладом, які були надані посадовим особам контролюючого органу під час перевірки. Зв’язок цих витрат з господарською діяльністю платника податків в Акті перевірки також не заперечується. Незважаючи на це, та всупереч припису п. 86.19 ПКУ перевіряючи просто виключили ці витрати з декларації, замість врахування цих витрат у складі собівартості реалізованої продукції в рядку 05.1 декларації.

Виходячи з наведеного вище, припущення щодо заниження зобов’язання з податку на прибуток за ______ рік є хибним, адже методологічна помилка не вплинула на розрахунок об’єкта оподаткування: методологічно неправильне відображення частини загальновиробничих витрат в рядку 06.4.43 декларації «Інші витрат господарської діяльності» мало бути враховано при визначенні податкового зобов’язання одночасно із заниженням собівартості реалізованої продукції в рядку 05.1 декларації.

У зв’язку з цим ТОВ «____________» не погоджується з висновками перевіряючих, вказаними в Акті перевірки в частинах:

1. Підпункту 3.1.2. «Витрати» пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16, 33 Акта перевірки) – стосовно завищення витрат на загальну суму __________ грн. за період з ______________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ________ року в сумі __________ грн.
-за ________ рік в сумі ________ грн.
2. Підпункту 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з __________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ______ року в сумі __________ грн.
-за _____ рік в сумі _________ грн.
3. Пункту 1 розділу 4 (сторінка 33 Акта перевірки) - – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з _______ року по ______ року, в тому числі:
-за IV квартал _____ року в сумі __________ грн.
-за _______ рік в сумі ________ грн.
4. Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з ________ по _______).

У зв’язку з вищевикладеним, керуючись п. 86.7 ПКУ,

ПРОШУ:

1. Прийняти дані заперечення до розгляду та врахувати аргументацію, наведену ТОВ «________» у даних запереченнях;
2. Скасувати Акт №__________ від _________ про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «________» в частинах:
2.1. Підпункту 3.1.2. «Витрати» пункту 3.1. розділу 3 (сторінки 4-16, 33 Акта перевірки) – стосовно завищення витрат на загальну суму _________ грн. за період з ________ року по _________ року, в тому числі:
-за IV квартал ____ року в сумі ________ грн.
-за ______ рік в сумі ________ грн.
2.2. Підпункту 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» пункту 3.1. розділу 3 (сторінка 17 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі _________ грн. за період з __________ року по __________ року, в тому числі:
-за IV квартал ______року в сумі _________ грн.
-за ______ рік в сумі ____________ грн.
2.3. Пункту 1 розділу 4 (сторінка 33 Акта перевірки) – стосовно заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі ________ грн. за період з _______ року по _________ року, в тому числі:
-за IV квартал ___ року в сумі ________ грн.
-за _____ рік в сумі __________ грн.
2.4. Додатку №6 до Акта перевірки (Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат за період з _______ по _______).

ТОВ «________» бажає взяти участь у розгляді даних заперечень через своїх представників. Про час і місце розгляду даних заперечень просимо повідомити ТОВ «________» у встановленому чинним законодавством України порядку та строки.

Додатки:
1. Завірена копія Акта перевірки №_________ від _________ (34 арк.).

Всього Заперечення з додатками на ___ (________________) аркушах.

Генеральний директор
Товариства з обмеженою відповідальністю
«___________»
________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal

Заперечення проти позову про поновлення на роботі

Декабрь 02, 2018 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судебная и юридическая практика

Вих. №________
від ____________

Позивач:

Відповідач:
(особа, що подає заперечення
проти позову)

Справа №:

Суддя: ______________ районний суд м. Києва
_____________________

__________________
Місце реєстрації: ________________
Адреса дла кореспонденції: _______________
Ідентифікаційний номер: ______________
Тел.: (044) ____________________

Товариство з обмеженою відповідальністю «_________________»
Код ЄДРПОУ _________________
Юридична адреса: ___________________
Поштова адреса: ___________________
Тел. +38 (044) _______________
Адреса електронної поштової скриньки:
____________________

_________________

______________

Заперечення проти позову
________________________ до Товариства з обмеженою відповідальністю «__________________» про поновлення на роботі

На розгляді __________________ районного суду м. Києва перебуває справа №_______________ за позовом __________________ (далі – «Позивач») до Товариства з обмеженою відповідальністю «________________» (далі – «Відповідач» або «Товариство») про поновлення на роботі.
Вимоги Позивача, викладені в позовній заяві, Відповідач вважає безпідставними та необгрунтованими у зв’язку з наступним.
На підставі заяви Позивача від _______________про прийняття на роботу (копія додається) наказом №___ від _____________ (копія додається) Позивач був прийнятий на посаду інженера-програміста відділу мікропроцесорних розробок з ________________ з терміном випробування 3 місяці. Між Позивачем та Товариством було укладено Трудовий договір (контракт) №_______ від __________________ (копія додається).
По закінченню терміну випробування наказом №___ від ______________ копія додається) Позивач був переведений на посаду провідного інженера-програміста відділу мікропроцесорних розробок.
Окремо звертаємо увагу на те, що посада, яку займав Позивач, була створена та введена до штатного розкладу Товариства у зв’язку з відкриттям нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому – Конструкторське бюро приладів), а саме – напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______, що підтверджується, зокрема, службовою запискою Головного конструктора ТОВ «_____________» від ________________ про необхідність створення нового напрямку в складі відділу мікропроцесорних розробок та створення нової штатної одиниці (з візою генерального директора про погодження), а також розпорядженням Генерального директора №__________ від _____________ про створення такого напрямку в складі відділу мікропроцесорних розробок (копії даних документів додаються). З цією метою в Товаристві було прийнято рішення про розширення групи інженерів-програмістів на одну штатну одиницю «інженер-програміст» (в подальшому перейменована на «провідний інженер-програміст») з метою виконання функціональних обов’язків, пов’язаних саме з діяльністю даного напрямку роботи відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому – Конструкторського бюро приладів).
З _______________ наказом №___________ від __________ на базі відділу мікропроцесорних розробок було створено Конструсторське бюро приладів (копія наказу додається). Посада Позивача та його функціональні обов’язки при цьому не змінилася.
До посадових обов’язків Позивача входило, зокрема: розробка програм на основі алгоритмів рішень економічних та інших завдань; визначення обсягу і змісту даних контрольних прикладів, що забезпечують найбільш повну перевірку відповідності програм їх функціональному призначенню, здійснення запуску програм та введення вихідних даних, що визначаються умовами поставлених завдань; визначення можливості використання готових програмних продуктів; здійснення супроводу впровадження програм та програмних засобів; розробка та впровадження систем автоматичної перевірки правильності програм, типових і стандартних програмних засобів та ін., що підтверджується Посадовою інструкцією провідному інженеру-програмісту (копія додається). Виконувані Позивачем функціональні обов’язки, пов’язані з напрямком розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______, підтверджуються також і робочою документацією за участю самого Позивача (електронна поштова переписка з безпосереднім керівником, завдання безпосереднього керівника, копії роздруківок яких додаються і при необхідності можуть бути підтверджені показаннями свідків) та самим Позивачем у позовній заяві.
В грудні 20__ року відповідальними посадовими особами Товариства було проведено аналіз стану та перспектив розвитку напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок, пов’язаного з розробкою програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу __________, і його впливу на діяльність Товариства, за результатами якого Головним конструктором Конструкторського бюро приладів було внесено подання про недоцільність та безперспективність подальшого розвитку даного напрямку (копія подання додається).
У зв’язку з відсутністю позитивного комерційного ефекту від діяльності раніше створеного напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (в подальшому перейменованого на Конструкторське бюро приладів), діяльність по розвитку якого входила до функціональних обов’язків провідного інженера-програміста як штатної одиниці, створеної та введеної до штатного розкладу Товариства саме з метою забезпечення діяльності вищевказаного напрямку, про що Головним конструктором було внесено відповідну службову записку від ___________ Генеральному директору Товариства (копія додається), а також враховуючи об’єктивні обставини, пов’язані з браком фінансових резервів для підтримання нових напрямків та розробок, що підтверджується, зокрема, службовою запискою Фінансового директора від _________. (копія додається) та враховуючи вкрай несприятливу кон’юнктуру ринку і стан продажів продукції Відповідача в цілому наприкінці 201__ року, що підтверджується доповідною запискою Комерційного директора від _________ (копія додається), - Генеральним директором Товариства було погоджено закриття напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу _______ (підтверджується розпорядженням Генерального директора №_______ від ___________ про закриття напрямку діяльності Кострукторського бюро приладів (копії додаються)) та прийнято рішення про скорочення чисельності і штату працівників, які мали відношення до напрямку розвитку Товариства, що закривався, а також до супроводу (підтримки) виробництва взагалі.
З урахуванням вищевказаної інформації, враховуючи інтереси господарської діяльності Товариства, наказом Генерального директора Товариства №____ від _________ (копія додається) було прийнято рішення про скорочення, зокрема, посади провідного інженера-програміста, яку займав Позивач. Звертаємо увагу на те, що окрім посади провідного інженера-програміста, скороченню, згідно з наказом, підлягала також і посада Керівника групи супроводу виробництва, до функціональних обов’язків якого, зокрема, входив нагляд за розвитком нових напрямків, у тому числі напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок, задля якого у Товаристві було створено штатну одиницю «інженера-програміста» (в подальшому перейменована на «провідний інженер-програміст») та яку займав Позивач.
Позивача, а також _____________, який займав посаду Керівника групи супроводу виробництва, в один і той самий день – _______________року було попереджено під розпис про скорочення ________ року посад, які вони займають (копії попереджень з підписами про ознайомлення додаються) у зв’язку з виробничою необхідністю, скороченням чисельності та штату працівників.
Наказом №___ від _________ (копія додається), після закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, Позивач був звільнений з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).
Звертаємо увагу й на те, що у зв’язку зі складним економічним становищем та різким погіршенням умов ведення господарської діяльності та погіршенням показників реалізації продукції, Товариством вжито не лише заходів зі скорочення чисельності та штату працівників, але й інші заходи, направлені на економію коштів та запобігання масовому вивільненню працівників і банкрутству підприємства. Так, зокрема, наказами №_____ від ____________ та №___ від _____________ у Товаристві для всіх працівників встановлено неповний (4-денний) робочий тиждень на період з _________ по ___________ (копія наказу додається).

Звертаємо увагу на те, що стаття 492 КЗпП України, яке регулює порядок вивільнення працівників, встановлює обов’язок роботодавця персонально повідомити працівників про наступне вивільнення не менш ніж за два місяці. При цьому чинне законодавство України не містить обов’язку про надання вивільнюваним працівникам копій наказів чи ознайомлення їх з наказами про зміни в організації виробництва і праці, які стали причиною для вивільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.
Крім того, Позивач при попередженні його ________під розпис про майбутнє вивільнення не виявив незгоди з цим, не попросив будь-яких більш детальних пояснень з приводу причин скорочення штату працівників, копії наказу про скорочення і взагалі не подав вигляду про свою незгоду з вивільненням, аж доки не пропрацював наступні 2 місяці та не отримав безпосередньо вже наказ про звільнення, що підтверджується попередженням Позивача про майбутнє скорочення посади (копія додається) з відсутніми будь-якими відмітками, окрім підпису Позивача. Незважаючи на те, що чинне законодавство України про працю не передбачає обов’язку роботодавця детально ознайомлювати працівника з причинами скорочення штату працівників (це питання виключно внутрішньогосподарської діяльності роботодавця) та надавати йому копію наказу про скорочення штату, - Відповідач не проти був би надати Позивачеві такі більш детальні пояснення і навіть копію наказу про скорочення штату в разі, якби Позивач виявив таке бажання.

Відповідачем при звільненні Позивача було дотримано вказаний у частині 1 статті 492 КЗпП України порядок, а саме: Позивача було персонально попереджено про наступне вивільнення не менш ніж за два місяці (копія попередження з підписом Позивача про ознайомлення додається).
Відповідно до частини 3 статті 492 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідач при звільненні Позовача не мав змоги запропонувати йому іншу роботу в Товаристві, оскільки в Товаристві як на момент звільнення, так і до теперішнього часу відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності Позивача. Крім того, у Товаристві при звільненні Позивача взагалі були відсутні й будь-які інші вакантні посади, навіть ті, які не відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності Позивача.

Стосовно подання до Державної служби зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників повідомляємо наступне. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VI, роботодавці зобов’язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 48 вищевказаного Закону, масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: 1) одного місяця: - вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; - вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) трьох місяців – вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
Вивільнення, що мало місце у Товаристві, при якому було звільнено Позивача, не підпадає під вищевказані критерії масовості вивільнення працівників, у зв’язку з чим у Відповідача не виникло обов’язку з подання інформації про таке вивільнення до Державної служби зайнятості України.

При звільненні Позивача не поставало і питання про переважне право на залишення на роботі, на яке посилається Позивач у позові.
Відповідно до частини 2 статті 492 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці врегульоване статтею 42 КЗпП України. Однак диспозиція даної статті не могла бути застосована при звільненні Позивача, оскільки дане право має враховуватись при наявності двох чи більше однакових посад, одна з яких скорочується, а у Товаристві посада, яку займав Позивач, була єдиною як за назвою посади («провідний інженер-програміст»), так і за функціональними обов’язками, передбаченими для даної посади (виконання функцій в рамках напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ________), та вимогами до спеціальності і кваліфікації, на підтвердження чого Відповідач надає копії наказів про затвердження штатного розпису та про внесення змін до штатного розпису Товариства (копії додаються).
Посилання Позивача на його авторство як на підставу для переважного права на залишення на роботі відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 КЗпП України є абсолютно безпідставним. По-перше, Позивач не є автором жодних винаходів, корисних моделей, промислових зв’язків чи раціоналізаторських пропозицій у Товаристві, про що буде зазначено більш детально далі по тексту даних заперечень на позов. По-друге, пункт 6 частини 2 статті 42 КЗпП України вступає в дію лише за умови рівних продуктивності праці і кваліфікації двох чи більше працівників, що займають однакові посади у Товаристві. Звертаємо увагу на те, що посада «провідний інженер-програміст» була в Товаристві єдиною, причому впроваджувалась вона виключно в рамках реалізації специфічного напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок Товариства (відповідно, до працівника, що займав дану посаду, пред’являлись специфічні вимоги, а його кваліфікація та функціональні обов’язки відрізнялись від кваліфікації та функціональних обов’язків будь-якого з інших працівників Товариства).
Позивач на підтвердження своєї позиції посилається на пункт 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначаючи при цьому що Відповідач нібито порушив порядок звільнення працівника, передбачений даним пунктом. Однак Відповідач вважає таке посилання лише підтвердженням позиції Відповідача, оскільки кожна з умов правомірності звільнення за п. 1 ст. 40, передбачена пунктом 19 вищевказаної Постанови, була Відповідачем в повній мірі дотримана, а саме: 1) у Відповідача мали місце реальні та об’єктивні зміни в організації виробництва і праці – скорочення штату працівників, викликане об’єктивною економічною ситуацією, аргументацію та докази чого Відповідач наводить в інших розділах даних заперечень на позов; 2) Відповідачем було дотримання вимог законодавства України, що регулює вивільнення працівника, про що було зазначено вище; 3) Відповідач не мав змоги перевести Позивача на іншу роботу через її відсутність у Товаристві; 4) Позивач не мав переважного права на залишення на роботі, так як посада Позивача за назвою, кваліфікацією та функціональними обов’язками відрізнялась від будь-яких інших посад у Товаристві, а переважне право на залишення на роботі не застосовується між працівниками, що займають різні посади, мають різну кваліфікацію та функціональні обов’язки. При цьому Відповідач ще раз наголошує, у Товаристві на момент звільнення Позивача взагалі були відсутні будь-які вакантні посади. Звільняти ж інших працівників, які мали іншу кваліфікацію та виконували інші функціональні обов’язки, ніж Позивач, та працевлаштовувати на дану посаду Позивача Відповідач не зобов’язаний, оскільки Позивач не мав би відповідної належної кваліфікації для виконання даної роботи, а законні інтереси інших працівників при цьому були б порушені.
Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 19 вищевказаної Постанови, «судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування)».

Стосовно вимоги Позивача про виправлення в трудовій книжці запису назви посади повідомляємо наступне.
Як вже було зазначено вище, Позивач був прийнятий на посаду «інженер-програміст» у відділ мікропроцесорних розробок наказом №____ від _________ (копія додається). Однак наказом №______ від _____________ (копія додається) Позивач був переведений на посаду «провідний інженер-програміст» відділу мікропроцесорних розробок. З ____________ наказом №_________ від __________ на базі відділу мікропроцесорних розробок було створено Конструсторське бюро приладів. Нажаль, з технічних причин у Товаристві до трудової книжки Позивача не було внесено відповідні записи про зміну найменування посади працівника та про зміну назви відділу, в якому Позивач працював. Відповідач на добровільній основі готовий внести відповідні виправлення у трудову книжку Позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством України, однак вимогу Позивача в позовній заяві (з уточненими позовними вимогами) про виправлення запису назви посади, на яку Позивач приймався, вважає некоректною, оскільки з самого початку Позивач був прийнятий на посаду «інженер-програміст», а не «провідний інженер-програміст». Разом з тим, Відповідач переконаний, що необхідність виправлення запису в трудовій книжці не впливає на факт дотримання Відповідачем чинного законодавства України при звільненні Позивача.

Твердження Позивача про відсутність фактичного скорочення в Товаристві та про прийняття на роботу іншої особи на посаду, яку займав Позивач, не відповідає дійсності та базується виключно на непідтверджених безпідставних припущеннях Позивача виходячи з оголошень з сайтів про пошук роботи, на які він посилається.
Позивач в підтвердження своєї позиції посилається на сайти ___________ та _____________, зазначаючи при цьому, що Відповідачем постійно активується та є активною станом на теперішній час вакансія «інженер-програміст». Однак це не відповідає дійсності та є перекручуванням фактів з боку Позивача. Починаючи з грудня 201__ року і до теперішнього часу на сайтах з пошуку роботи Відповідачем розміщена та постійно активується вакансія «інженер-електронщик», а не «інженер-програміст». Вакансія ж «інженер-програміст» з "__" ___________ 20__ року, з часу прийняття на роботу Позивача на посаду інженера-програміста, не є активною та перебуває в архіві. На підтвердження вищевказаних фактів Відповідач надає роздруківки прінт-скрін сторінок сайтів з пошуку роботи як по вакансії «інженер-електронщик», так і по вакансії «інженер-програміст» (копії додаються), в яких видно дати активацій вакансій. Крім того, в разі необхідності, це може бути підтверджено компаніями, яким належать вищевказані сайти з пошуку роботи, в разі направлення їм відповідних запитів.
Звертаємо увагу на те, що вакансії та посади «інженер-електронщик» та «інженер-програміст» є абсолютно різними як за вимогами до кваліфікації, досвіду роботи, виконуваних функціональних обов’язків, так і за рівнем оплати. До обов’язків інженера-електронщика входить участь в розробці контрольних стендів модулів і приладів на базі мікропроцесорів, тестування, розведення плат, здійснення процесу програмування мікропроцесорних систем з використанням програм, написаних іншими спеціалістами, а не участь в написанні програм, як це передбачено серед функціональних обов’язків інженера-програміста. На підтвердження кардинальних відмінностей в даних посадах Відповідач надає роздруківки оголошень про вакансії інженера-електронщика та інженера-програміста (копії роздруківок додаються).
Разом з тим, незважаючи на вищевказані істотні відмінності в посадах, Відповідач вважає за необхідне зазначити, що в період після звільнення Позивача з роботи, в Товаристві не була створена не лише нова посада «інженера-програміста», але і нова посада «інженера-електронщика», та, відповідно, не було прийнято людину на посаду «інженера-електронщика», як про це стверджує Позивач. Вакансія «інженер-електронщик» розміщена Відповідачем на сайтах з пошуку роботи та постійно активується з метою аналізу ринку праці та моніторингу інформації про потенційних спеціалістів з відповідною кваліфікацією, оскільки господарська діяльність Відповідача з виробництва автоматичних реле є специфічною та вимагаю постійної інформації про стан ринку праці вузькоспеціалізованих фахівців (інженерів-електронщиків), які могли б, при необхідності, взати участь в конкурсі на заміщення відповідних посад у Товаристві в разі, якби такі посади виникли.
Натомість посада «інженер-програміст» не активується з часу прийняття на роботу Позивача, оскільки створення даної вакансії та прийняття на роботу Позивача було пов’язане з відкриттям у 20__ році нового напрямку роботи відділу мікропроцесорних розробок – напрямку розробки програмного забезпечення для спеціалізованих систем автоматичного контролю та збору інформації по аналогу відомих програм класу ______ (в подальшому закритий через безперспективність та скорочення фінансування). Даний напрямок не був пріоритетним та основним видом діяльності Товариства, як про це стверджує Позивач, і був покликаний в експериментальному порядку впровадити ще один, додатковий, напрямок реалізації продукції Відповідача через автоматизовані системи віддаленого доступу з метою підвищення обсягів продажу продукції, виробником якої є Відповідач. Основним же видом діяльності Товариства є виробництво та реалізація автоматичних реле, а основним шляхом реалізації даної продукції є прямі поставки товарів покупцям, а не через автоматизовані системи віддаленого доступу.

Твердження Позивача по всьому тексту позову про його авторство по відношенню до програм, з якими він працював у Товаристві, є намаганням безпідставно присвоїти багаторічні результати роботи всього колективу відділу мікропроцесорних розробок Товариства. Всі програмні продукти, які згадує Позивач в якості його власних об’єктів права інтелектуальної власності, були розроблені колективом співробітників Товариства ще до прийняття Позивача на роботу. Разом з тим, Позивачеві у період його роботи в Товаристві ставилися виключно технічні завдання, що не потребували творчого підходу та створення нового результату творчої діяльності (наприклад, завдання з поєднання вже готових та наданих керівником кодів, додавання чи видозміна «кнопок» у готовий інтерфейс програми і т.п.) і, до того ж, з чіткими вказівками/інструкціями безпосереднього керівника які саме дії повинен був здійснити Позивач. Зміст виконуваних Позивачем завдань та його взаємодія з безпосереднім керівником (постановка завдань для Позивача і їх характер) підтверджується робочою документацією та електронною поштовою перепискою (копії додаються), а також, при необхідності, може бути підтверджена показаннями і поясненнями свідків.
Крім того, навіть у разі, якби Позивач дійсно самостійно створював обʹєкти інтелектуальної власності при виконанні трудових обов’язків, - права інтелектуальної власності на дані об’єкти належали б Товариству, як це врегульовано пунктом 11.4. Трудового договору №_____ від "__" ______ 20___ року між Позивачем і Товариством (копія додається).
У Відповідача також є інформація з відкритих джерел про факти неодноразового намагання Позивача привласнити результати інтелектуальної діяльності та отримати компенсацію від роботодавців за нібито незаконне звільнення і на попередніх місцях його роботи, на підтвердження чого надаємо роздруківки відгуків про Позивача з сайту __________________ (копії роздруківок додаються).

Позивач у позовній заяві безпідставно звинувачує безпосередннього кервника та інших працівників Товариства у протиправних діях проти нього, що не відповідає дійсності. Як безпосередній керівник Позивача, так і інші співробітники завжди з належною увагою ставились до Позивача, без жодних проявів неприязні, в рамках терпимості та коректної поведінки, прийнятої у Товаристві, що може бути підтверджене як електронною поштовою перепискою (копії роздруківок додаються), так і, при необхідності, показаннями свідків – як співробітників Товариства, так і осіб, що були звільнені і на даний час у Товаристві не працюють.
Навпаки, на відміну від попередніх роботодавців Позивача, Відповідач не звертав уваги на своєрідність поведінки і вимог Позивача (зокрема, факти нестандартної поведінки за рамками вимог трудової дисципліни, своєрідність термінології при спілкуванні з безпосереднім керівником, навіть випадки сну на робочому місці, що підтверджуться службовими записками, відповідями на них, роздруківками електронної поштової переписки, відеозаписом на CD, що додаються, при необхідності також може бути підтверджено показаннями численних свідків). Порівняно майже з усіма попередніми місцями роботи (з 1993 року Позивач пропрацював у 20 компаніях, переважно по 3-6 місяців у кожній, що підтверджується трудовою книжкою Позивача, копія якої додається), Позивач найдовше пропрацював у Товаристві, доки у Відповідача не виникло труднощів у господарській діяльності та необхідності проведення скорочення чисельності і штату працівників. Відповідно, неправдивим є і неодноразове повторювання Позивачем в тексті позову про сумлінне виконання ним трудових обов’язків та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, про те, що він був у Товаристві найкращим та найдосвідченішим фахівцем. Так само неправдивою є й інформація про «символічну» заробітну плату Позивача. Заробітна плата Позивача на момент звільнення становила ______________,00 гривень, даний рівень є вищим середнього на ринку праці навіть у м.Києві.
На сторінці 6 позовної заяви Позивач на цілу сторінку описує його нібито здобутки в інших компаніях на підтвердження його виключності, високої кваліфікованості, продуктивності та незамінності.
Разом з тим, у Відповідача є інформація з вищевказаних незалежних відкритих джерел про розміщені на інтернет-ресурсах (сайт ________________, копії роздруківок додаються) відзиви попередніх роботодавців Позивача, які спростовують як його здобутки у сфері інтелектуальної власності, так і спростовують високу кваліфікацію, дисциплінованість чи коректність поведінки у відносинах з колегами. Більше того, таке безпідставне присвоєння Позивачем серйозних розробок та об’єктів інтелектуальної власності різних компаній, включаючи Відповідача, може бути підставою для звернення справжніх правоволодільців даних об’єктів до правоохоронних органів та суду за захистом їх прав та припиненням посагань на їх законні права та інтереси у сфері інтелектуальної власності, так само як і за захистом від прямих, неприхованих та наклепницьких звинувачень в адресу керівників Позивача у протиправних діях (сторінка 10 позову), що завдає шкоди їх честі і гідності.
Як під час роботи Позивача в Товаристві, так і при його звільненні Відповідачем всестороннє дотримувались права, інтереси та побажання Позивача, створювались якомога комфортніші умови для його роботи в Товаристві.
Так, зокрема, на підставі заяви Позивача від "__" ______________ 20__ року (копія додається) наказом по Товариству №_____ від "__" __________________ 20__ року для Позивача було встановлено індивідуальний графік роботи, що забезпечило Позивачу можливість самостійної організації його робочого часу з урахуванням його власних життєвих інтересів та їх найоптимальнішого поєднання з роботою в Товаристві. При звільненні у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці Позивача було попереджено заздалегідь (чим дотримано вимоги законодавства України про працю, а також забезпечено право Позивача на двомісячний строк попередження для можливості пошуку нової роботи), при звільненні Позивачеві було виплачено заробітну плату до дня звільнення включно, компенсацію днів невикористаної відпустки, а також вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі середньої місячної заробітної плати.

У зв’язку з тим, що Відповідач не визнає будь-які твердження Позивача про неправомірність його звільнення та необхідність поновлення його на роботі, - Відповідач повністю заперечує і проти вимог Позивача про виплату компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди. В частині моральної шкоди Відповідачу незрозуміло також, яким чином Позивач здійснив розрахунок суми, які критерії покладені в основу розрахунку суми, за якими нормативно затвердженими методиками здійснений розрахунок і які докази Позивач, у разі якби судом був визнаний неправомірним факт його звільнення з роботи, міг би надати для підтвердження заподіяння йому моральної шкоди і причинно-наслідкового зв’язку між діями Відповідача та заподіянням моральної шкоди Позивачу (та в якій частині з урахуванням інших факторів наколишнього середовища і соціуму, які щоденно впливають на Позивача). Позивач при намаганні аргументувати моральну шкоду суперечить сам собі, зазначаючи, з одного боку, про втрату ним соціальних зв’язків, а з іншого боку, про відсутність у нього стійких соціальних зв’язків, зокрема, дружини та дітей (які саме соціальні зв’язки Позивачем втрачено?). Позивач, зазначаючи про його високий рівень як фахівця та акцентуючи увагу на великому значенні для нього довготривалих трудових відносин водночас не розкриває факту роботи ним у 20 компаніях з 1993 року, переважно по 3-6 місяців у кожній, що підтверджується трудовою книжкою Позивача, копія якої додається). На переконання Відповідача, Позивач під час його роботи у Товаристві з "__" _______________ 20___ року по "__" _______________ 20__ року мав найбільш довготривалі трудові відносини за весь період його активної трудової діяльності та отримав при цьому лише моральне задоволення, а не моральну шкоду.

Вимога Позивача в уточненій позовній заяві про виплату йому _________________ гривень додаткової щорічної виплати також є безпідставною. Позивач, вимагаючи виплатити йому вказану суму, умисно упускає обставини, формулювання та мету процедури ознайомлення його про можливість такої виплати. Так, Товариством дійсно було повідомлено всіх працівників, включаючи Позивача, про можливість (право Товариства) здійснення додаткових виплат у вигляді преміальних платежів (а не посадового окладу, як про це стверджує Позивач), у разі виконання ключових показників результативності. Виплата таких преміальних є виключно правом Товариства, а не його обов’язком, в разі, якби працівник виконав ключові показники результативності. Товариство цілком правомірно не скористалося своїм правом на здійснення виплати додаткових преміальних платежів на користь Позивача, тим паче що ключових показників ефективності Позивачем досягнуто не було.

Твердження Позивача про відсутність відповіді з боку Товариства на запит, що був направлений адвокатом _____________________, не відповідає дійсності.
Після отримання запиту (копія додається) Відповідач листом вих. №___ від "__" ___________________ 20__ року надіслав на адресу адвоката ____________________ відповідь про те, що вказаний запит не відповідає вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, оскільки до запиту не було додано посвідченої копії ордера (копія листа-відповіді, поштової квитанції про його відправку та опису і цінний лист додаються).

У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись ст.ст. 1, 10, 27, 31, 57-64, 128 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 44, 492 КЗпП України, ст.ст. 48, 50 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»,

ПРОШУ:
1. Прийняти дане Заперечення проти позову до розгляду;
2. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Додатки:
1. Завірена копія заяви позивача від "__" ____________ 20__ року про прийняття на роботу (1арк.);
2. Завірена копія наказу №___ від "__" ______________ 20__ року про прийняття позивача на роботу (1 арк.);
3. Завірена копія трудового договору (контракту) №___ від "__" ____________ 20__ року (4арк.);
4. Завірена копія наказу №__ від "__" ______________ 20__ року про переведення позивача на посаду провідного інженера-програміста (1 арк.);
5. Завірена копія службової записки Головного конструктора від "__" ______________ 20__ року про створення нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (1 арк.);
6. Завірена копія розпорядження Генерального директора №___ від "__" ______________ 20__ року про створення нового напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (2 арк.);
7. Завірена копія наказу №___ від "__" ______________ 20__ року про створення Конструкторського бюро приладів (2 арк.);
8. Завірена копія посадової інструкції провідному інженеру-програмісту (3 арк.);
9. Завірена копія службової записки Головного конструктора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
10. Завірена копія доповідної записки Комерційного директора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
11. Завірена копія службової записки Фінансового директора від "__" ____________ 20__ року (1арк.);
12. Завірена копія розпорядження Генерального директора №_____ від "__" ____________ 20__ року про закриття напрямку діяльності відділу мікропроцесорних розробок (1 арк.);
13. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про скорочення посад та штату працівників (1 арк.);
14. Завірена копія попередження про звільнення позивача (1 арк.);
15. Завірена копія попередження про звільнення _________ з посади Керівника групи супроводу виробництва (1 арк.);
16. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про звільнення позивача (1 арк.);
17. Завірені копії наказів №___ від "__" ____________ 20__ року та №__ від "__" ____________ 20__ року про встановлення неповного робочого тижня в Товаристві (3 арк.);
18. Завірені копії наказів про затвердження штатного розпису та наказів про внесення змін до штатного розпису (12 арк.);
19. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (в т.ч. про створення посади провідного інженера-програміста, яку займав позивач (2 арк.);
20. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (про виключення посади Керівника групи супроводу виробництва) (1 арк.);
21. Завірена копія наказу №___ від "__" ____________ 20__ року про внесення змін до штатного розпису (про виключення посади провідного інженера-програміста, яку займав позивач) (1 арк.);
22. Завірені копії роздруківок інформації зі сторінок сайтів з пошуку роботи по вакансіях «інженер-електронщик» та «інженер-програміст» (7 арк.);
23. Завірені копії роздруківок відзивів користувачів з сайту ____________(5 арк.);
24. Компакт-диск з відеозаписом сну позивача на робочому місці (1 арк з 1 CD);
25. Завірені копії роздруківок електронної поштової переписки (19 арк.);
26. Завірені копії роздруківок завдань позивачу від безпосереднього керівництва (21 арк.);
27. Завірена копія трудової книжки позивача (9 арк.);
28. Завірена копія заяви Позивача від "__" ____________ 20__ року про встановлення індивідуального графіка роботи (1 арк.);
29. Завірена копія наказу №____ від "__" ____________ 20__ року про встановлення для позивача індивідуального графіка роботи (1 арк.);
30. Завірена копія запиту від адвоката ____________ (2 арк.);
31. Завірена копія листа-відповіді на запит вих. №___ від "__" ____________ 20__ року (1 арк.);
32. Завірені копії поштової квитанції та опису у цінний лист про відправку листа-відповіді на запит вих. №___ від "__" ____________ 20__ року (1 арк.);
33. Завірена копія виписки з Єдиного державного реєстру стосовно відповідача (2 арк.);
34. Завірена копія довідки зі статуправління стосовно відповідача (2 арк.);
35. Завірена копія заперечень проти позову з додатками для позивача (125 арк.).

Всього заперечення проти позову з додатками та копією заперечень з додатками для відповідача на 250 (Двохстах п’ятидесяти) аркушах.

"__" _______________ 20__ року

Генеральний директор
ТОВ «________________»
_______________________

Авторські права на дану статтю належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal