Профессиональная Юридическая Группа

Истина для всех открыта
Subscribe

Заявление об уточнении исковых требований по делу о признании противоправным запрета во въезде в Украину гражданину РФ

Июль 23, 2020 By: Профессиональная Юридическая Группа Category: Судебная и юридическая практика

Вих.№27-1/11
від 27 листопада 2019 року

Позивач:

Представник Позивача:
(особа, що подає заяву про уточнення
позовних вимог)

Відповідач 1:

Відповідач 2:

Справа №

Суддя Київський окружний адміністративний суд
01133, Київ, бульвар Лесі Українки, 26

_____________________________
місце проживання в Україні (адреса для листування): __________________________;
місце проживання (реєстрації) в Російській Федерації: Російська Федерація, ________________;
паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон номер ___________, виданий ___________, орган видачі - ФМС ___________;
реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні: ______________
Тел.: +38 ________________
Адреса електронної пошти: _____________

Адвокат ________________
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ___ №______ від _____________, видане Радою адвокатів _________________; посвідчення адвоката №______ від ___________
Місце проживання (реєстрації): ____________
Реєстраційний номер облікової картки платника податків: _________________________
Тел.: +38 (____) _________________
Адреса електронної пошти: _______________

Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України
08307, Київська область, м. Бориспіль-7
Код ЄДРПОУ 14321475
Тел.: +38 (044) 281-78-68
Факс: +38 (044) 281-70-63
Адреса електронної пошти: okpp@pvu.gov.ua

Начальник 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ»
старший лейтенант Авраменко Костянтин Віталійович
08307, Київська область, м. Бориспіль-7
Тел.: +38 (044) 281-78-68
Факс: +38 (044) 281-70-63
Адреса електронної пошти: okpp@pvu.gov.ua

320/2690/19

Панченко Н.Д.

Заява
про уточнення позовних вимог

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/2690/19 за позовом _______________________ (далі - "Позивач") до Окремого контрольно-пропускного пункту “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України (далі - "Відповідач 1"), Начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича (далі - "Відповідач 2") про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
Позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги та викласти позовну заяву в наступній редакції.
25 січня 2019 року громадянин Російської Федерації ______________________ прибув до України в ділових та особистих справах. Однак при проходженні ним прикордонного контролю в Міжнародному аеропорті "Київ" (ОКПП "КИЇВ") йому було відмовлено в перетинанні державного кордону України, про що начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийняте відповідне рішення від 25 січня 2019 року (копія міститься в матеріалах справи) та внесено запис (проставлено штамп) у паспорті громадянина Російської Федерації Позивача для виїзду за кордон номер ___________, виданий _______________, орган видачі - ФМС __________ (копія паспорта міститься в матеріалах справи).
Вищевказані дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" та прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України Позивач вважає протиправними у звʹязку з наступним.
_____________________ займає посаду Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "______________" (місцезнаходження: ______, м.Москва, вул. _______________), що підтверджується Випискою з державного реєстру юридичних осіб та протколом засідання Ради директорів про обрання на посаду (копії містяться в матеріалах справи).
З 21 грудня 2012 року в Україні діє офіційне Представництво "ТОВ "__________________", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію представництва (копія міститься в матеріалах справи) та Довідкою про взяття на облік Представництва як платника податків (копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (далі - ЦК України), представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Оскільки Представництво "ТОВ "_________________" в Україні не є самостійною юридичною особою, а є лише відокремленим структурним підрозділом ТОВ "_______________" (РФ), Позивач, як Генеральний директор головної компанії - ТОВ "______________" (РФ) та особа, відповідальна за діяльність як Товариства в цілому, так і кожного з його відокремлених підрозділів, брав активну безпосередню участь у створенні Представництва, в наділенні його майном та коштами, затвердженні програм діяльності, організації форм і методів роботи, здійсненні контролю за діяльністю Представництва та використанням наданих головною компанією майна та коштів. В 2012 та 2017 роках Позивачем як Генеральним директором ТОВ "_________________" (РФ) було затверджено Положення про Представництво (копії містяться в матеріалах справи). Крім того, кожного року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "__________________" (РФ) видавались довіреності на виконання функцій керівника Представництва "ТОВ "_____________________" в Україні (копії містяться в матеріалах справи).
Починаючи з моменту створення Представництва і до прийняття оскаржуваного рішення Позивач неодноразово кожного року (по кілька разів на рік) особисто відвідував Представництво для окреслення планів діяльності, визначення форм і методів роботи, здійснення контролю за діяльністю Представництва як структурного підрозділу ТОВ "________________".
23 січня 2019 року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "___________________" (РФ) було видано черговий Наказ (розпорядження) №___ про направлення працівника у відрядження, згідно з яким _________________ був направлений у відрядження до Представництва "ТОВ "________________" в Україні (м.Київ) строком на 2 (два) дні з 25 січня 2019 року по 26 січня 2019 року з метою "Проведення наради за результатами роботи за 2018р., і плани на 2019р.)" (копія наказу міститься в матеріалах справи).
23 січня 2019 року Позивачем як Генеральним директором ТОВ "___________________" (РФ) було також затверджено Програму перебування у відрядженні в м.Києві на період з 25.01.2019р. по 26.01.2019р. (копія міститься в матеріалах справи), в якій було детально погодинно розписано графік та мета його перебування в м.Києві починаючи з моменту приземлення літака і до моменту запланованого зворотнього вильоту з м.Києва 26.01.2019р. Зокрема, в якості мети перебування Позивача в м.Києві в офісі Представництва "ТОВ "_____________________" було вказано: ознайомлення з результатами роботи Представництва за 2018 рік та постановка планів на 2019 рік, контроль впровадження та аудит виконання локальних актів та наказів ТОВ "_______________", аналіз фінансової дисципліни та виконання фінансових планів на 2018 рік, проведення інформаційно-розʹяснювальних заходів з персоналом Представництва у форматі Питання-Відповідь, аудит виконання вимог складського зберігання та виконання корпоративних вимог безпеки та охорони праці.
Крім того, 23 січня 2019 року від імені Представництва "ТОВ "_____________________" було видано та нотаріально засвідчено заяву, адресовану органам прикордонного контролю, іншим компетентним органам та всім зацікавленим особам про те, що Представництво "ТОВ "__________________" "підтверджує своє запрошення на тимчасову робочу поїздку в Україну, з метою проведення внутрішнього аудиту та вирішення організаційних питань діяльності Представництва, як структурного підрозділу ТОВ «______________» (м.Москва, Російська Федерація), громадянина Російської Федерації _______________ у період з 25 січня 2019 року по 26 січня 2019 року включно" і при цьому "Представництво, як приймаюча сторона, гарантує забезпечення місця проживання запрошеної особи на території України та взяття на себе зобов’язань зі сплати всіх витрат, пов’язаних з її перебуванням на території України, в рамках вищевказаної робочої поїздки, та виїздом з України". "Представництво також бере на себе повну відповідальністю за можливі негативні наслідки перебування запрошеної особи в Україні. Також цією заявою Представництво підтверджує, що всі правила та вимоги по перебуванню іноземних громадян на території України будуть нею виконані, а також гарантує її своєчасний виїзд у вказані строки". Також у даній заяві було детально вказано персональні дані запрошеної особи (копія заяви міститься в матеріалах справи).
Оригінал вищевказаної заяви Позивач мав при собі при проходженні прикордонного контролю та предʹявив його посадовим особам ОКПП "КИЇВ" разом з іншими документами, що підтверджували мету і строки його перебування в Україні. Крім того, при собі Позивач мав наперед заброньовані квитки на літак (в тому числі для зворотнього вильоту 26.01.2019 року о _____ год рейсом _____ Київ - Мінськ) та достатню кількість коштів для перебування в Україні (незважаючи на те, що повне фінансове забезпечення його перебування в Україні взяло на себе Представництво "ТОВ "________________"). Вищевказані аргументи були Позивачем заявлені, а документи предʹявлені безпосередньо посадовим особам ОКПП "КИЇВ", однак його пояснення та аргументи до уваги взяті не були, натомість посадовими особами було винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України із зазначенням в якості єдиної причини того, що ______________ нібито "не може підтвердити мету запланованого перебування на території України".
В даному випадку вищевказана аргументація є особливо безпідставною та цинічною з огляду на те, що Позивач народився і тривалий час проживав на території України, що підтверджується, зокрема, національним паспортом громадянина РФ із зазначенням місця народження (м. Київ, УРСР), а також свідоцтвом про народження (копії додаються). Обоє його батьків були громадянами України та постійно проживали на території України.
Покійна мати Позивача, ____________, все життя проживала в Україні та померла в 2009 році (копія Свідоцтва про смерть та ідентифікаційного коду містяться в матеріалах справи). Позивач успадкував від своєї матері нерухоме майно, зокрема, квартиру №___ у будинку №___ по вул. _______________ у м.______ та земельну ділянку площею _________ га у м.Києві, вул. __________, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (копії містяться в матеріалах справи).
Крім того, Позивач також є власником іншого нерухомого майна, розташованого в Україні, яке він придбав за договорами купівлі-продажу, зокрема: житлового будинку під номером ___ в _______________________ району Київської області по вул. ___________ та земельної ділянки; майнового комплексу за адресою м.Київ, ________________ (копії договорів купівлі-продажу містяться в матеріалах справи).
Для вирішення питань, повʹязаних з утриманням та обслуговуванням усієї вищевказаної нерухомості, сплатою податків та комунальних платежів, вирішення інших питань Позивач регулярно відвідував Україну по кілька разів на рік не лише в ділових, але й в особистих цілях, про що також наголошував посадовим особам ОКПП "КИЇВ" як на ще одну підставу його перебування в Україні, однак і ці аргументи до уваги взяті не були.
Позивач, перебуваючи на обліку в податкових органах України (копія ідентифікаційного коду міститься в матеріалах справи), регулярно отримуючи від них податкові повідомлення-рішення про сплату податків із зазначенням сум та граничних строків їх сплати, сплачуючи земельний податок, податок на нерухоме майно та інші податки і збори в значних розмірах (копії податкових повідомлень-рішень та квитанцій про сплату податків містяться в матеріалах справи), - фактично є податковим резидентом України і, на його переконання, має всі підстави для вʹїзду на територію України не лише з діловим візитом як керівник головної компанії офісу її відокремленого підрозділу у м.Києві, але й для вирішення особистих питань та нагальних питань, повʹязаних з виконанням ним обовʹязків податкового резидента України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” від 03.04.2003 №661-IV, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011р. № 3773-VI. Так, згідно вимог частини 1 зазначеної статті, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в’їзд через контрольні пункти в’їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в’їзду - виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 № 1710-VI визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.
У відповідності з частиною 4 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
За приписами частини 1 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною другою статті 6 Закону визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 5 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Стаття 8 Закону України “Про прикордонний контроль” визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, за приписами частини 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно вимог частини 2 статті 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Закону України “Про прикордонний контроль”, прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Тобто рішення повинно містити водночас два обовʹязкових елементи (параметри): 1) обгрунтування прийняття рішення та 2) причини відмови.
Звертаємо увагу на те, що в тексті оскаржуваного рішення вказана загальними словами лише причина відмови в перетинанні державного кордону (недоведеність мети запланованого візиту), однак відсутнє обгрунтування даного рішення (більш детальна аргументація чому саме чи на підставі яких обставин посадові особи Відповідача 1 дійшли висновку про недоведення Позивачем мети вʹїзду в Україну). Тобто саме рішення, на переконання Позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства України за змістом (відсутній обовʹязковий елемент (параметр), передбачений Законом України “Про прикордонний контроль” - обгрунтування прийнятого рішення).
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, навів лише єдину загальну причину для відмови в перетинанні державного кордону України, а саме - неможливість підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, на переконання Позивача, ним було надано посадовим особам Відповідача 1 в пункті пропуску через державний кордон України більш ніж достатньо документів та пояснень для підтвердження мети його перебування в Україні, зокрема: наказ (розпорядження) про відрядження до структурного підрозділу (представництва) головної компанії у м.Києві із зазначенням дат і мети відрядження; програму перебування Генерального директора ТОВ "__________________" у Представництві "ТОВ "______________" в м.Києві із зазначенням погодинного графіку заходів та мети відрядження; офіційну нотаріально засвідчену заяву Представництва "ТОВ "__________________" до органів прикордонного контролю із зазначенням дат його візиту, мети перебування в Україні, гарантій забезпечення місця проживання та взяття на себе фінансових витрат запрошеної особи, документів про право власності на нерухоме майно в Україні, документів про сплату податків в Україні та ін.
У звʹязку з вищевикладеним, Позивач вважає прийняте рішення від 25 січня 2019 року про відмову йому в перетинанні державного кордону України необгрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Крім того, вважає також протиправними дії посадових осіб ОКПП "КИЇВ" щодо внесення до його паспортного документа для виїзду за кордон штампа про відмову в перетинанні державного кордону України.
Підстави та порядок проставлення в паспортних документах осіб, що перетинають державний кордон України, штампу "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ..." регулюється Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. №946. Однак дана Інструкція не передбачає підстав та порядку використання штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Більше того, Позивачу не вдалося виявити жодного нормативно-правового акту, який би регулював підстави та порядок внесення до паспортних документів іноземців саме штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Даний штамп, на переконання Позивача, був виготовлений та застосовується органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України без правових підстав. Відповідачем 1 не надано законодавчого обгрунтування правомірності проставлення ним вищевказаного штампу в паспортному документі Позивача.
Порядок відмови в перетинанні державного кордону України іноземцями чи особами без громадянства у разі вʹїзду в Україну регулюється вичерпним переліком статей Закону України "Про прикордонний контроль" (далі - Закон), а саме: ч. 2 ст. 8 та ст. 14 даного Закону.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно зі статтею 14 Закону, у разі відмови іноземцю, особі без громадянства у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну візу у його паспортному документі може бути скасовано за наявності однієї з таких підстав:
1) рішення відповідного державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
2) обґрунтованих підстав вважати візу отриманою у незаконний спосіб. Неподання іноземцем або особою без громадянства під час в'їзду в Україну одного чи кількох підтверджуючих документів щодо мети та умов перебування в Україні не є підставою до скасування візи.
Скасування візи здійснюється уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону шляхом проставлення на ній відтиску штемпеля, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Про скасування візи зазначається у рішенні про відмову у перетинанні державного кордону.
Однак наголошуємо на тому, що під час здійснення Позивачем візиту в Україну 25 січня 2019 року віза не видавалась (!!!). І, відповідно, рішення про її скасування не приймалось, про що Відповідачем 1, зокрема, зазначено в пункті 3 оскаржуваного рішення (!!!).
Тобто у Відповідача 1 були відсутні будь-які підстави для внесення до паспортного документа Позивача штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну" на підставі статей 8, 14 Закону (на які Відповідач посилається в оскаржуваному рішенні), оскільки єдиною підставою для цього відповідно до положень Закону є лише скасування візи, яке здійснюється "шляхом проставлення на ній відтиску штемпеля", а в ситуації Позивача рішення про скасування візи не приймалось. Відповідно, проставлення штемпелю як шлях скасування візи до Позивача не повинно було бути застосоване. Крім того, Відповідачем 1 не наведено також жодного обгрунтування внесення ним штампу саме "Відмовлено у вʹїзді в Україну" з посиланням на чинне законодавство України.
Виходячи з того, що Відповідачем 1 вже внесено штамп до паспортного документа Позивача, - вважаємо що даний штамп істотно обмежує і надалі обмежуватиме законні права та інтереси Позивача, зокрема право пересування, право вʹїзду на територію України, оскільки як Державною прикордонною службою України на її офіційному web-сайті, так і в численних статтях на інших ресурсах у мережі ІНТЕРНЕТ зазначається про те, що "з метою недопущення в'їзду на територію України радикально налаштованих осіб, які прямують через державний кордон і можуть брати участь в акціях антиукраїнської спрямованості, Держприкордонслужба запроваджує нову позначку. У Держприкордонслужбі відзначають, що нововведення дозволить швидше виявляти осіб, яким було відмовлено у перетинанні державного кордону, при їх повторних спробах в'їхати в Україну. Встановлення законних підстав для перетинання державного кордону буде прийматися з урахуванням обставин попереднього непропуску на територію нашої держави." (копії роздруківок з інформаційних ресурсів у мережі ІНТЕРНЕТ додаються). Дана інформація доступна, зокрема, за наступними адресами у мережі ІНТЕРНЕТ:
- https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/pogranichniki-budut-metit-teh-komu-otkazano-vo-vezde-v-ukrainu-518052.html;
- https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3358547-ukrainska-prykordonsluzhba-vvela-novu-vidmitku-pro-vidmovu-u-vizdi-v-krainu;
- https://www.pravda.com.ua/news/2014/05/5/7024449/;
- http://korr.com.ua/news/item/4068-otmetka-v-pasport-na-granitse-vidmovleno-u-v-jizdi-v-ukrajinu.html;
- https://news.liga.net/society/news/na_gosgranitse_vvodyat_novuyu_otmetku_v_pasport_ob_otkaze_vo_vezde.
Таким чином, штамп "Відмовлено у їзді в Україну" порушує законні права та інтереси Позивача, наперед безпідставно накладає на Позивача клеймо радикально налаштованої особи, антиукраїнця, небезпечного для національної безпеки України елемента, заздалегідь безпосередньо впливає на більш високий рівень негативного та підозріливого ставлення до Позивача з боку органів прикордонного контролю при наступних майбутніх спробах вʹїзду Позивача в Україну, спонукатиме їх до прийняття в подальшому рішень про відмову в перетинанні кордону України на підставі штампу в паспортному документі про попередню відмову у вʹїзді, яку Позивач вважає при цьому незаконною.
Позивачем не виявлено в чинному законодавстві України нормативно закріплених інструкцій чи процедур скасування вже внесеного в паспортний документ штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну". Крім того, представник Відповідача 1 в судовому засіданні також підтвердив, що скасування саме даного штампу відповідними інструкціями не передбачене. Натомість Додатком 6 до Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. №946, затверджено форму відтиску штемпеля про скасування відтиску "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ..." (зокрема, у верхньому рядку міститься напис „АНУЛЬОВАНО”).
У звʹязку з чим Позивач вважає за необхідне просити суд зобовʹязати Відповідача 1 внести до паспортного документа Позивача відмітку (штамп) про анулювання штампу "Відмовлено у вʹїзді в Україну" за аналогією до процедури скасування штампу "Заборонено вʹїзд в Україну терміном на ...".
Відповідачем 1 в судовому засіданні заявлено про те, що Відповідач 1 не заперечує проти самого факту існування документів, доданих Позивачем до позовної заяви, однак наголошує на тому, що Позивач не надав підтвердження факту саме подання (предʹявлення) даних документів посадовим особам прикордонного контролю при проходженні співбесіди на другій лінії контролю.
Звертаю увагу суду на те, що проходження співбесіди на другій лінії контролю відбувається індивідуально з кожною особою, за певною процедурою та в окремому спеціально обладнаному і відокремленому приміщенні. Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час вʹїзду в Україну, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2018р. №392 (далі - Порядок), контроль другої лінії в пунктах пропуску для повітряного сполучення проводиться в окремих службових приміщеннях (місцях) підрозділів органу охорони державного кордону, облаштованих для проведення контролю другої лінії, які знаходяться в режимній зоні аеропорту (аеродрому). Обмеженість можливостей Позивача (в тому числі щодо здійснення фіксації такої співбесіди власними технічними засобами), особливий стресовий стан Позивача як особи, стосовно якої проводяться певні дії з боку посадових осіб органів влади та відсутність при такій співбесіді інших третіх осіб, які б не перебували на стороні жодного з учасників даної процедури, - створює обʹєктивну неможливість наявності у Позивача будь-яких доказів, що підтверджують факт дачі пояснень Позивачем, їх зміст та факт надання ним документів Відповідачу 1, які підверджують мету запланованого візиту, саме на другій лінії контролю під час проведення співбесіди. Єдиним прямим обʹєктивним доказом предʹявлення документів та пояснень саме під час співбесіди є відеофіксація, яка здійснювалась технічними засобами Відповідача 1 при проходженні Позивачем співбесіди на другій лінії контролю. Однак Відповідачем 1 було заявлено в судовому засіданні про знищення даного відеозапису у звʹязку з закінченням строку зберігання відповідно до внутрішніх інструкцій Відповідача 1.
Разом з тим, незважаючи на обʹєктивну відсутність у Позивача можливості надати докази на підтвердження факту дачі ним пояснень та підтверджуючих документів стосовно мети запланованого візиту в Україну саме під час проходження співбесіди на другій лінії контролю, оскільки такі докази повністю перебували під контролем виключно Відповідача 1 та, з його слів, були ним знищені, - Позивач просить суд звернути увагу на цілий ряд побічних доказів та обставин, які в комплексі підтверджують факт надання Позивачем пояснень та підтверджуючих документів стосовно мети запланованого візиту в Україну під час співбесіди:
- Нотаріально засвідчене запрошення від імені Представництва "ТОВ "_____________________" було видане на імʹя Позивача 23 січня 2019 року, тобто за два дні до дати прибуття Позивача в Україну. Дане запрошення було підготовлене на прохання Позивача спеціально для даного візиту (з 25.01.2019р. по 26.01.2019р., про що вказано навіть у самому запрошенні) та передане йому за день до дати приїзду Позивача в Україну. Для підготовки та нотаріального засвідчення запрошення були задіяні співробітники Представництва в Україні, Глава Представництва в Україні особисто в терміновому порядку прибув до нотаріуса з оригіналами реєстраційних документів і печаткою Представництва для підписання даного запрошення з метою його передачі Позивачу до його відбуття з РФ в Україну. У Позивача не було жодних підстав для непредʹявлення даного запрошення на лінії другого контролю, оскільки даний документ був ключовим для підтвердження мети його візиту в Україну, Позивач був належним чином поінформований наперед про особливості прикордонного контролю стосовно громадян РФ у даний період та необхідні документи для підтвердження мети запланованого візиту, і Позивач спеціально заздалегідь подбав про видачу йому даного запрошення в нотаріальній формі і передачу йому перед початком візиту саме для предʹявлення під час прикордонного контролю. З урахуванням того, що саме для визначення мети візиту Позивач і був запрошений на співбесіду на другу лінію контролю, і саме дане питання посадові особи прикордонного контролю, очевидно, Позивачу ставили одним із перших, - Позивач надав відповідні пояснення і документи;
- Навіть сам факт предʹявлення Позивачем посадовим особам органу прикордонного контролю паспорта громадянина РФ для виїзду за кордон, у якому в якості місця народження вказано м.Київ (а предʹявлення даного документа Відповідач 1 заперечити не може, оскільки саме в ньому Відповідач 1 проставив штамп про відмову у вʹїзді в Україну) сам по собі свідчить про наявність тісних звʹязків Позивача з Україною та м.Києвом і, відповідно, наявність як мінімум особистої мети для візиту в Україну. Позивач на питання посадових осіб Відповідача 1 про мету запланованого візиту не міг не зазначити про наявність у нього, окрім ділової мети, також і особистої мети візиту, оскільки обоє батьків Позивача були громадянами України, обоє померли та поховані в Україні, і Позивачеві немає жодного сенсу на питання про мету запланованого візиту приховувати його бажання відвідати місця поховання батьків;
- Позивач є власником одразу кількох обʹєктів нерухомості в Україні та в м.Києві, сплачує значні суми податків до Державного бюджету України та місцевих бюджетів (зокрема, земельний податок в особливо великих розмірах, що підтверджується виписками, копії яких містяться у матеріалах справи) і в розумінні податкового законодавства України є резидентом України, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи;
- Позивач є публічною особою, і навіть поверхневий огляд інформації, що міститься у відкритому доступі в мережі ІНТЕРНЕТ, підтверджує його тісні звʹязки з Україною (зокрема, Позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи в Україні, м.Київ (відкриті дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), має нерухоме майно та сплачує податки в Україні, є Генеральним директором ТОВ "_____________________" (РФ) із зареєстрованим Представництвом в Україні. Посадові особи прикордонного контролю без особливих зусиль мали можливість отримати підтвердження пояснень Позивача про мету його візиту в Україну навіть базуючись на численній загальнодоступній інформації про Позивача в мережі ІНТЕРНЕТ, в тому числі про його народження в м.Києві, попереднє громадянство України, проживання та навчання в двох університетах в м.Києві, заняття посад керівника в українських компаніях (загалом - безперервно протягом 43 років проживання та громадянства України з 1962 по 2005 роки) (наприклад, ______________________ - див. "Справка" внизу статті, та ін.);
- Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку, у пунктах пропуску, в яких відсутні технічні засоби підсистеми «Гарт-1/КДЛ», проведення контролю другої лінії фіксується на засоби відео- або аудіодокументування, складається довідка про результати процедури здійснення контролю другої лінії, наведена в додатку 1 до цього Порядку, і за результатами проведення контролю другої лінії робиться запис до книги обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії щодо іноземців та осіб без громадянства, наведеної в додатку 2 до цього Порядку. Довідка про результати процедури здійснення контролю другої лінії та книга обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії щодо іноземців та осіб без громадянства зберігаються в пункті пропуску протягом 5 років. В якості Додатку 1 до Порядку затверджена форма Довідки про результати процедури здійснення контролю другої лінії, одним із параметрів даної довідки є "Результати проведення контролю другої лінії (зміст співбесіди, питання, що ставилися, та пояснення іноземця, особи без громадянства)". Незважаючи на те, що Ухвалою суду від 01.07.2019р. Відповідача 1 було зобовʹязано надати до суду усі матеріали (належним чином засвідчені копії) документів, - Відповідач 1, заявивши про знищення ним відеозапису співбесіди через закінчення строку зберігання, будь-яких інших матеріалів (зокрема, копії Довідки про результати процедури здійснення контролю другої лінії, копії запису до книги обліку результатів процедури здійснення контролю другої лінії, які достовірно є у Відповідача 1, оскільки повинні зберігатись не менше 5 років), - до суду не надав.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інших доказів, окрім наданих Позивачем до суду, Позивач не має з обʹєктивних і незалежних від нього причин, на відміну від Відповідача 1, який ключовий і єдиний прямий доказ (відеозапис співбесіди під час проходження Позивачем другої лінії контролю) знищив. Це є підтвердженням факту того, що на даному відеозаписі було зафіксовано предʹявлення Позивачем документів, які підтверджують мету його візиту в Україну, а також дачу Позивачем вичерпних і достатніх пояснень про мету його перебування в Україні. Оскільки в протилежному випадку Відповідач 1 не знищив би, а надав би такий відеозапис до суду.
З огляду на предʹявлення позовних вимог до двох відповідачів, на підставі п. 4) ч. 5 ст. 160 КАС України Позивач вважає за необхідне зазначити позовні вимоги окремо до кожного з відповідачів:
1. Позовні вимоги до Відповідача 1 (Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” військової частини 1492 Державної прикордонної служби України):
- Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації _______________ ((латинськими літерами _______________), _________ року народження, паспорт номер __________), прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем;
- Зобовʹязати Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер __________ громадянина Російської Федерації _______________________ (латинськими літерами ______________), ___________ року народження, запис (штамп) про анулювання запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р.
2. Позовні вимоги до Відповідача 2 (Начальник 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» старший лейтенант Авраменко Костянтин Віталійович):
- Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р. до паспортного документа номер ___________ громадянина Російської Федерації _______________ (латинськими літерами _____________), __________ року народження.
У зв’язку з вищевикладеним, а також керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 95 ЦК України, ст. 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 14, Закону України “Про прикордонний контроль”, ст.ст. 2, 5-9, 15, 19, 22, 25, 46, 60, 72-75, 77, 79, 94, 122, 132, 139, 160-161, 245 КАС України,

ПРОШУ:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2019 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Російської Федерації ______________ ((латинськими літерами _____________), ______________ року народження, паспорт номер __________), прийняте начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшим лейтенантом Авраменком Костянтином Віталійовичем;
3. Визнати протиправними дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "КИЇВ" старшого лейтенанта Авраменка Костянтина Віталійовича щодо внесення запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р. до паспортного документа номер __________ громадянина Російської Федерації __________________ (латинськими літерами ________________), ____________ року народження;
4. Зобовʹязати Окремий контрольно-пропускний пункт “Київ” Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа номер ________ громадянина Російської Федерації _________________ (латинськими літерами _____________), _________ року народження, запис (штамп) про анулювання запису (штампу) "Відмовлено у вʹїзді в Україну" від 25.01.2019р.
5. Судові витрати покласти на відповідачів.

Додатки:
1. Завірені копії роздруківок відкритої інформації з мережі ІНТЕРНЕТ про Позивача (2 арк.);
2. Завірені копії роздруківок з інформаційних ресурсів у мережі ІНТЕРНЕТ (10 арк.);
3. Копії заяви про зміну предмета позову з додатками для відповідачів (2 екз. по 22 арк. кожен, разом - 44 арк).

Копії документів, що підтверджують повноваження Адвоката ________________ як представника Позивача, містяться в матеріалах справи.

Всього заява про уточнення позовних вимог разом з додатками на 66 (Шестидесяти шести) аркушах.

27 листопада 2019 року

Представник
_____________________________
Адвокат ________________

Авторські права на дану публікацію належать

Юридичній компанії “Професійна Юридична Група”

Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.

Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

 
 


 

View Professional Legal Group's profile on LinkedIn

 

Проф Юр Группа в TwitterПроф Юр Группа в Live Journal