ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 вересня 2013 року 14:44 № 826/8737/13-а
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «_______________» до Державної податкової інспекції у _________________ районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від _____________ № _____________, № _________, № _____________, №________________
Суддя: __________
Секретар судового засідання: _________
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «______________» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у _________________ районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, Головного управління Міндоходів у м.Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від _____________ № _____________, № _________, № _____________, №________________; рішення Державної податкової служби у м.Києві від __________ про результати розгляду первинної скарги; рішення Міністерства доходів і зборів України від ___________ про результати розгляду повторної скарги; акт від __________ № ____________ в частинах.
Ухвалою суду від 05.08.2013 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішень та акту перевірки, що заявлені до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, –
встановив:
Державною податковою інспекцією у _____________ районі м.Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «_______________» з питань дотримання вимог податкового (валютного та ін.) законодавства за період з ___________ по ____________.
За наслідком перевірки було складено акт від ___________ № ______________ (далі – Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновки про допущення ТОВ «_________________» порушень податкового законодавства.
На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від ___________ № ___________ (за основним платежем -_______грн, штрафними санкціями – _________ грн.), № __________ (зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток – ___________грн, штрафні санкції – ______грн.), № ______________ (за основним платежем ___________грн, штрафні санкції – __________ грн.), № ____________ (зменшено суму бюджетного відшкодування ___________грн, штрафні санкції _________грн.)
Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про відсутність порушень податкового законодавства за перевіряє мий період.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
На сторінці 10 Акту перевірки встановлено порушення, яке полягає в тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат представницькі витрати, оскільки в попередньому звітному році підприємство не працювало. Тобто відбулося порушення підпункту 5.4.4. пункту 5.4. ст. 5 “Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) №334/94-ВР від 28.12.1994 згідно якого встановлено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Це порушення стосується відносин позивача з ТОВ «_______» оформлених договором № ________ від __________.
Суд зазначає, що податковим інспектором в обґрунтування своїх висновків необґрунтовано вказуються в Акті перевірки акти здачі -прийняття робіт № _______ від __________, __________ від ________ та податкові накладні № __ від ___________ та № ____ від ___________, оскільки, по-перше, ці документи не мають жодного відношення до договору № ______ від ____________, по-друге, оборотно-сальдова відомість по рахунку валові витрати за період 4 квартал 2010 року рядок (див. абз.5 знизу стор.10 Акту перевірки) 04.13 (долучено до позовної заяви) валових витрат по зазначеним у Акті перевірки актам здачі-прийняття робіт не містить, оскільки такі витрати за 2010 рік позивачем в 4 кварталі 2010 року не включались до валових. Відповідач вказані обставини як пояснити, так і спростувати належними доказами суду не міг.
А тому висновки щодо вказаного порушення податкового законодавства суд вважає безпідставними і необґрунтованими.
Інше порушення полягає в тому, що у позивача відсутні правові підстави для використання торгівельної мари «__________», а отже валові витраті у зв’язку з цим сформовані безпідставно (стор.12 Акту перевірки).
Мотивами такого висновку стали обставини ненадання відповідних документів під час перевірки.
В судовому засіданні суд запитав у перевіряючого інспектора __________ чи вимагала вона під час перевірки надати їй по цьому питанню документи. Інспектор повідомив суд, що документів у позивача відносно використання торгівельної мари «________» у власній господарській діяльності під час перевірки не вимагав, і такий висновок зробив лише тому, що таких документів відносно цього питання не надавалось суб’єктом господарювання.
Аналізуючи вказану обставини суд вважає, такі дії і висновки відповідача необґрунтованими, оскільки перевірку здійснює податкова служба відповідно до тих питань, які її цікавлять згідно плану перевірки. І з метою встановлення всіх обставин потрібно витребовувати (пропонувати надати) усі документи від платника податків, які цікавлять перевіряючого і відповідають змісту і меті перевірки. Платник податків не повинен здогадуватись про зміст плану перевірки або перелік документів, які цікавлять перевіряючу особу. Отже доведена до відома платника податків вимога про надання документів (право податкової служби) кореспондує наданню таких документів інспектору (обов’язок платника податків), а у разі відмови надати такі – фіксуванню факту відсутності таких документів.
Вказане випливає з законодавчо визначених прав і обов’язків як платника податку, так і податкової служби, а саме: «подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (пп..16.1.5. п.16.1. ст. 16 ПКУ); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи ( пп. 16.1.9. п.16.1. ст. 16 ПКУ)»; забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1. ст.85 ПКУ)»; «платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.1. ст.85 ПКУ».
А тому, оскільки такої пропозиції/вимоги від перевіряючого інспектора надати документи з питання використання торгівельної марки не було, то і такі документи не надавались.
В той же час, наявність відповідних документів щодо законних підстав на використання у власній господарській діяльності торгівельної марки «_________» було додатково доведено до відома відповідача (згідно відомостей опису додатків) запереченнями на акт від __________ з відміткою його служби діловодства про отримання таких документів. Не дивлячись на це вказані документи не були враховані під час прийняття оскаржуваних рішень.
До позовної заяви в обґрунтування правових підстав використання торгівельної марки «________» у власній господарській діяльності позивачем долучено: свідоцтво на товарний знак № ________, свідоцтво про реєстрацію (міжнародну) торгового знаку від ____________, ліцензійний договір № _______ від __________ між позивачем та власником торгівельного знаку «________» – ТОВ «______________».
З огляду на це, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про допущення порушення податкового законодавства, оскільки встановлені судом обставини справи, надані позивачем документи, пояснення відповідача свідчать про їх відсутність в цій частині та правовірність нарахування валових витрат, податкового кредиту щодо використання у власній господарській діяльності торгівельного знаку «_______».
Висновки відповідача про те, що проведення маркетингових і рекламних акцій згідно укладених позивачем з виконавцями ТОВ «_______», ТОВ «____________» не мали економічного ефекту не можуть бути прийняти судом як обґрунтовані з огляду на наступне.
Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36., п.14.1, ст.14 ПКУ).
До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (позиція «г)» підпункту 138.10.3 пункту 138.10. ст. 138 ПКУ).
Позивач здійснює оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібною продукцією, що вбачається судом з статутних і реєстраційних документів. А тому реалізація продукції позивачем здійснюється оптовими партіями дистриб’юторам, які в подальшому і реалізують її кінцевим споживачам.
З огляду на це, суд погодиться з твердженням про те, що економічний ефект реклами може проявлятися не тільки в кількості залучення дистриб’юторів, а й в кількості обсягів реалізації оптових партій (тобто їх росту) та грошових надходжень від продажу товару, що обумовлено попитом і споживанням кінцевих споживачів на продукцію відповідної торгівельної марки. Як вбачається з розрахунку позивача темпи зростання реалізації продукції в _____ році порівняно з ________ роком становлять ___%. Доказів про зворотнє відповідачем суду не надано.
Поряд з цим, позивачем після проведення рекламних/маркетингових компаній було також укладено дистриб’юторській договір від __________ з ТОВ «_________» та реалізовано продукцію на суму більше __________ гривень.
Вказане в сукупності спростовує висновки відповідача про вчинення в цій частині ТОВ «________________» порушення податкового законодавства.
Позивачем також спростовано висновки про відсутність документального підтвердження реального виконання робіт контрагентами по рекламним / мерчендайзинговим послугам ТОВ «_________» та ТОВ «_____________» долученням до матеріалів справи (поряд з договорами і актами прийняття наданих послуг, видаткових і податкових накладних) ефірних довідок про розміщення реклами, звітами про виконані рекламні заходи.
Висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за рахунок заниження ціни реалізації імпортованих товарів суд не може прийняти як обґрунтовані. Оскільки як встановлено судом згідно пояснень інспектора ___________ такі висновки базуються лише на відомостях інформаційних баз щодо митного оформлення імпортованого позивачем товару. Проте під час перевірки не було досліджено питання чи товар який реалізовувався позивачем є саме тим товаром який було ввезено за відповідної позиції додатку розрахунку до Акту перевірки. Адже первинні документи позивача щодо товарних запасів їх надходження на підприємство і подальшу реалізацію не було досліджено під час перевірки. А логічний зв’язок показників позицій таблиці в частині партій імпортованого товару та товару, який був подальшому реалізований, суд не вбачає. Адже обставини які свідчили б про те, що був реалізований саме той товар, який був імпортований за конкретною ВМД у Акті перевірки відсутні. Без дослідження конкретних первинних документів (що не було зроблено відповідачем) позивача (включаючи питання асортименту, артикулів, обсягів партій, їх ціни та дат імпортування, оприбуткування і подальшу їх реалізацію) в цій частині, встановити правильні, об’єктивні і достовірні обставини, і пов’язані з цим, висновки в Акті перевірки, неможливо.
З огляду на що, оскаржувані рішення в цій частині суд вважає такими, що не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував належними і допустимими доказами покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у _____________ районі міста Києва від ___________: № ___________, № ____________, № ____________, № ____________.
Судові витрати в сумі ________ (___________________) грн. 00 коп. присудити на користь ТОВ «__________________» (ЄДРПОУ _____________) за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у _______________ районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя ____________
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.09.13 р.
Professional Legal Group
Kyiv, Ukraine
Ph.: +38 (093) 086-18-19
E-mail: office@pl-group.com.ua
www.pl-group.com.ua