Верховний Суд України
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2018 року
Київ
справа №826/2621/15
адміністративне провадження №К/9901/8274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача – Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І, Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Лисенко О.М.
за участю представника відповідача-2 Шкорбот К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя – Ганечко О.М., судді: Коротких А. Ю., Хрімлі О.Г.) у справі №826/2621/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не підготовки та не подання відповідачу-1 висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; стягнути із Державного бюджету України через відповідача-1 на користь позивача надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн.; зобов’язати відповідача-1 перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00грн. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплачених у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошових коштів у розмірі 382614,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 в частині відмови у задоволенні позову та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2018 матеріали адміністративної справи №826/2621/15 прийнято до провадження судді та визнано за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/2621/15 з призначенням попереднього розгляду справи на 13.11.2018.
Під час попереднього розгляду справи колегія суддів дійшли висновку про те, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2018 призначено справу №826/2621/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 27.11.2018 о 12.00 год.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 7, 13, 47, 50, 69, 99, пункту 5 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною для неправомірної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено безпідставну та безпрецедентну підміну процесуального строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (закінчення 1095-денного строку давності для повернення грошових коштів) строком, передбаченим матеріальним правом – статтею 43 Податкового кодексу України (строком для подання платником податків заяви про повернення грошових коштів ). Позивач також стверджує, що ототожнення адміністративних спорів у справах №826/410/15 та №826/2621/15 за предметом та складом сторін є помилковим, а тому підстави для висновку, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення є передчасним. Також позивач стверджує, що суд помилково визнав неправильним та таким, що не підлягає застосуванню у даному спорі, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача, як стягнення грошових коштів з Державного бюджету України та зобов’язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти, оскільки Податковий кодекс України містить чітке формулювання саме про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань з Державного бюджету України. А тому, на думку позивача, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.
Натомість Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на недотримання позивачем строків позовної давності встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні з вказаним позовом до суду. А тому, зважаючи на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідач-2 просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Подільському районі міста Києва було перераховано податок на прибуток підприємства за IV квартал 2011 року та 2012 рік у розмірі 566598,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 06.02.2012 №58.
Згідно акту звірки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2014 №8717-20 встановлено здійснення позивачем переплати вказаного податку на суму 382614,00грн.
У зв’язку з виявленою переплатою, позивачем до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано до заяву від 23.10.2014 №23-1/10 про повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання, з вимогою повернути позивачу надміру сплачене грошове зобов’язання у розмірі 382614,00грн. в безготівковій формі на його поточний рахунок.
Листом від 20.11.2014 №681/26-56-20-02-04 Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» про вчинення певних дій з підготовки проекту документів для погодження повернення коштів у розмірі 382614,00грн. на розрахунковий рахунок позивача.
При цьому, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не було вжито передбачених законодавством заходів для повернення позивачу переплати, а саме не підготовлено та не подано до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» грошових коштів у відповідному розмірі.
Згідно копії листа-відповіді Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.03.2015 №4724/10/26-15-14-18 на скаргу позивача від 24.02.2015 №24-6/02 вбачається, що за результатами розгляду фактів Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не дотримано окремих вимог нормативно-правових актів у ході організації та проведення заходів щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання.
При цьому, судами з’ясовано, що Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва та Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнають факт наявності переплати у розмірі 382614,00грн., що обліковується за позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо не підготовки та не подання до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновку про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн. та зобов’язання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва висновок про повернення із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності податкового органу, допущеної після отримання заяви позивача про повернення надміру сплаченого податку на прибуток та ненадання податковим органом висновку відповідному органу казначейства про повернення надміру сплаченої позивачем суми податку на прибуток та наявності факту переплати позивачем цього податку до бюджету.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов’язання Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки повернення коштів з Державного бюджету України, здійснюється лише на підставі висновку про таке повернення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк (1095 днів), протягом якого може бути повернуто надмірно сплачений податок на прибуток. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що частина аналогічних позовних вимог вже була розглянута судом у справі №826/410/15 з прийняттям відповідного судового рішення, а спори у справах №826/410/15 та №826/2621/15 є тотожними за складом сторін та предметом адміністративного спору, а тому на думку суду,підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Проте, Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає його помилковим з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків та державою в особі відповідного контролюючого органу, на який, згідно із Податковим кодексом України , покладені повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю та правильністю сплати до бюджету податків, та відповідного територіального органу Державної казначейської служби України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування бюджету.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).
Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923.
Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі – органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
За змістом пункту п’ятого вказаного Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми
Пунктом шостим Порядку передбачено, що обов’язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв’язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів – рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Відповідно до пункту сьомого Порядку орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242.
За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.
Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що необхідною умовою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку за умови документального підтвердження такої переплати.
Судом першої інстанції встановлено, а під час касаційного розгляду справи підтверджено відсутність податкового боргу у позивача, що, відповідно до Податкового кодексу України, могло бути перешкодою для повернення коштів.
Отже, судом першої інстанції встановлено факт наявності переплати на рахунку позивача податку на прибуток, дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» встановленого порядку подання заяви про повернення надміру сплачених сум до контролюючого органу з дотриманням 1095 денного строку, не вжиття податковим органом, за результатами отриманої заяви товариства, заходів та не вчинення ним дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, що обумовлює визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання його здійснити передбачені законодавством заходи ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права.
Також, Верховний Суд погоджується із обраним судом першої інстанції способом судового захисту порушеного права позивача, шляхом зобов’язання відповідачів підготувати та подати до відповідного органу казначейства висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надміру сплаченої суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 382614,00грн. на підставі поданої ним заяви від 23.10.2014
Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення із Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва на користь позивача надміру сплачених грошових коштів у розмірі 382614,00грн., а також зобов’язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачені у рахунок сплати податку на прибуток підприємств грошові кошти у розмірі 382614,00грн., Верховний Суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Пунктом третім Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, який відповідає приписам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань на поточний рахунок такого платника податків в банку, готівкою або з метою використання у подальших розрахунках як авансових платежів (передоплати) / грошової застави проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Із системного тлумачення норм вказаного Порядку право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи відсутність вказаних обставин і не проведення податковим органом належної перевірки даних, викладених у заяві платника, а також невстановлення наявності чи відсутності податкового боргу у платника податків, що впливає на можливість складання податковим органом відповідного висновку про повернення коштів на рахунки в банках, така вимога є передчасною.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення із Державного бюджету України на користь позивача через Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва суму надміру сплаченого грошового зобов’язання у розмірі 382614,00грн., а також зобов’язання Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва перерахувати із Державного бюджету України на користь позивача вказану суму грошових коштів є передчасними, адже така вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» не є належним способом захисту прав платника податків.
У даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання податкового органу до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 24.11.2015 у справі №21-3669а15 та від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, що узгоджується з положеннями статті 43 Податкового кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки, виходячи із встановлених обставин справи, це є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
Аналізуючи спірні правовідносини, Верховний Суд звертається до положень статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Довготривалий не розгляд компетентними органами Держави заяви Підприємства про повернення помилково сплачених коштів до Державного бюджету, часткове повернення коштів, яке може розцінюватись як визнання податковим органом помилковості їх сплати, стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, а також невизначеність правонаступника органу, відповідального за розгляд поданої заяви, розцінюється судом як порушення права позивача на мирне володіння своїм майном.
Судове рішення суду першої інстанції у даній справі спрямовано на усунення безпідставного обмеження права на мирне володіння майном, внаслідок невиправданої бездіяльності податкового органу, допущеної при розгляді заяви позивача від 23.10.2014 про повернення надмірно сплачених коштів на особистий рахунок у банку.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, Верховний Суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини четвертої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 та залишення в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №826/2621/15 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
——————-
——————-
——————-
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду
Professional Legal Group
Kyiv, Ukraine
Ph.: +38 (093) 086-18-19
E-mail: office@pl-group.com.ua
www.pl-group.com.ua